1.1. Інструкція з забезпечення заправлення повітряних суден паливно-мастильними матеріалами і технічними рідинами в підприємствах цивільного авіаційного транспорту України (далі - Інструкція) розроблена на підставі Державного стандарту України 3982-2000 "Авіаційні палива, оливи, мастильні матеріали і технічні рідини. Організація і правила контролю якості. Загальні положення" з метою забезпечення організації прийому, збереження, підготовки, заправлення повітряних суден підприємств цивільного авіаційного транспорту паливно-мастильними матеріалами і технічними рідинами, подальшого підвищення рівня надійності роботи авіаційної техніки.

1.2. Інструкція є нормативно-технічним документом для фахівців паливозаправних компаній (служб), а також для інших служб, які пов'язані з застосуванням авіаційних паливно-мастильних матеріалів на повітряних суднах підприємств цивільного авіаційного транспорту України.

1.3. Ця Інструкція встановлює порядок і процедуру заправлення повітряних суден паливно-мастильними матеріалами і технічними рідинами в підприємствах цивільного авіаційного транспорту України. Інструкція визначає:

- порядок застосування авіаційних палив, олив, мастил і технічних рідин для ПС;

- організацію і правила контролю якості авіаПММ;

- забезпечення збереження якості авіаПММ при прийомі, зберіганні і видачі зі складу ПММ;

- підготовку авіаПММ для заправлення ПС;

- організацію забезпечення, зберігання, підготовки, контролю якості, заправлення ПС авіаційними ПММ на аеродромах ЗАНГ;

- виправлення якості авіаПММ і приготування сумішей авіаПММ.

1.4. Ця Інструкція призначена для використання суб'єктами, які здійснюють діяльність з авіапаливозабезпечення в галузі цивільної авіації.

1.5. Нормативні посилання

При розробці цієї Інструкції використовувались такі нормативно-правові акти:

- Правила сертифікації аеропортів.

- Наставление по службе горюче-смазочных материалов в Гражданской авиации СССР (НГСМ ГА-86). Приказ МГА от 12.03.85 N 46.

- Руководство по обеспечению чистоты и очистке авиационных топлив, масел, рабочих и специальных жидкостей на предприятиях ГА. Утверждено МГА 24.03.86 N 20/И.

- Инструкция по единой технологии ввода, контроля содержания противоводокристаллизационных жидкостей в авиационном топливе и эксплуатации дозирующих устройств. Утверждено МГА 19.08.87 N 776/У.

- Инструкция по организации обеспечения, хранения, подготовки, контроля качества, заправки ВС ГСМ на аэродромах ПАНХ. Утверждено МГА 15.12.88 N 805/У.

- ДСТУ 3982-2000 Авіаційні палива, оливи, мастильні матеріали і технічні рідини. Організація і правила контролю якості (загальні положення).

- ДСТУ 3464-96 Авіаційні палива, мастильні матеріали, технічні рідини. Терміни та визначення.

- ГОСТ 1510-84. Нефть и нефтепродукты. Упаковка, маркировка, транспортирование и хранение.

- ГОСТ 2517-85. Нефть и нефтепродукты. Отбор проб.

- Об изменениях и дополнениях к Инструкции по применению и контролю качества авиационных горюче-смазочных материалов и специальных жидкостей в гражданской авиации. Указание МГА от 29.06.87 N 465/У.

- Про допуск до постійного застосування протильодотвірних рідин марок "Kilfrost ABC-3", Kilfrost DF Plus" та "Kilfrost АВС2000" для захисту повітряних суден від наземного обмерзання.

- Вказівка Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 07.10.2004 N 1.

- Інструкція по застосуванню та контролю якості противодокристалізаційної рідини "І-М", яка виробляється за ОСТ 54-3-175-73-99. Затверджено ДП "УкравіаПММ" 25.10.2002 р.

- Практическое руководство по спецификациям на авиационные топлива для турбореактивных двигателей. ИАТА, 5-е издание, Проект 2, 23.07.2003 г., Часть III - Чистота и обращение.

- Руководство по приему, хранению, подготовке к выдаче на заправку и контролю качества авиационных горюче-смазочных материалов и специальных жидкостей в предприятиях воздушного транспорта Российской Федерации.

- Приказ Департамента воздушного транспорта Министерства транспорта РСФСР от 17.10.92 N ДВ-126.

- Инструкция по организации обеспечения, хранения, подготовки, контроля качества и заправки ВС авиаГСМ на аэродромах РФ при выполнении авиационных работ. Утверждено Департаментом ВТРФ 29.03.93 г.

- ОСТ 54-3-175-73-99 Противоводокристаллизационная жидкость "И-М". Технические требования.

- Изменение N 1. ОСТ 54-3-175-73-99 Противоводокристаллизационная жидкость "И-М". Технические требования. Утверждено 30.06.2003 г.

1.6. Терміни та визначення

У цій Інструкції терміни мають такі значення:

- Аеропорт - підприємство, що здійснює регулярно прийом та відправку пасажирів, багажу, вантажу і пошти, організацію й обслуговування польотів повітряних суден (ПС) і має для цих цілей аеродром, аеровокзал та інші наземні спорудження, а також необхідне устаткування.

- Аеродром ЗАНГ - злітно-посадкові смуги (площадки), тимчасові аеродроми, вертодроми, спеціально підготовлені й обладнані для зльоту і посадки ПС і призначені для виконання, як правило, сезонних робіт.

- Служба паливно-мастильних матеріалів - структурний підрозділ авіапідприємства, що забезпечує постачання паливно-мастильних матеріалів (ПММ), прийом, зберігання, підготовку і видачу їх на заправку ПС і наземної техніки з дотриманням правил і вимог охорони праці, пожежної безпеки й охорони навколишнього середовища.

- Паливно-заправний комплекс - структури авіапаливозабезпечення незалежно від форми власності.

- Склад паливно-мастильних матеріалів- комплекс будинків, споруджень, обладнання і устаткування для прийому, зберігання і видачі ПММ на заправку ПС та спецтранспорту.

- Паливно-мастильні матеріали - група матеріалів, що об'єднує палива, мастильні матеріали.

- Заправка - комплекс робіт з заповненням бортових ємностей перед вильотом ПС різноманітними видами ПММ.

- Якість паливно-мастильних матеріалів - спроможність ПММ задовольняти умовам їх використання, зберігання і транспортування відповідно до їхнього призначення.

- Кондиційність паливно-мастильних матеріалів - відповідність ПММ вимогам нормативних документів.

- Контроль якості паливно-мастильних матеріалів - визначення фізико-хімічними аналізами значення показників якості ПММ для установлення відповідності отриманих значень вимогам нормативних документів.

- Система централізованої заправки літаків (ЦЗС) паливом - комплекс споруджень і технологічного устаткування для подачі палива з резервуарів у баки ПС за допомогою стаціонарних насосів по технологічних трубопроводах і через заправні агрегати.

- Проба - визначена кількість продукту, призначена для проведення фізико-хімічного аналізу його якості.

- Чистота паливно-мастильних матеріалів - міра забруднення ПММ небажаними розчиненими і нерозчиненими домішками.

- Механічні домішки - присутні в ПММ дрібнодисперсні тверді частки мінерального, рослинного, корозійного, зносного й іншого походження.

- Безпека польотів - комплексна характеристика авіаційної системи, що визначає її спроможність виконувати польоти без погрози для життя і здоров'я людей.

- Авіаційна пригода - подія, пов'язана з використанням ПС, яка має місце з моменту, коли яка-небудь особа піднімається на борт із наміром здійснити політ, до моменту, коли всі особи, що знаходяться на борту, покинули ПС, і в ході якої:

- яка-небудь особа одержує тілесні ушкодження з смертельним кінцем або серйозні тілесні ушкодження;

- повітряне судно одержує пошкодження або відбувається руйнування його конструкції;

- повітряне судно пропадає безвісти або опиняється у такому місці, де доступ до нього абсолютно неможливий.

- Інцидент - будь-яка подія, окрім авіаційної пригоди, що пов'язана з використанням ПС, яка впливає або могла б вплинути на безпеку польоту.

- Розслідування авіаційної події - процес, проведений з метою запобігання авіаційних пригод, що включає збір і аналіз інформації, підготування висновків, включаючи встановлення причин, і, якщо необхідно, виробітку рекомендацій по забезпеченню безпеки.

1.7. Скорочення:

У цій Інструкції скорочення мають такі значення:

- АвіаПММ - авіаційні паливно-мастильні матеріали;

- ТР - технічні рідини;

- Склад ПММ - склад паливно-мастильних матеріалів;

- ПС - повітряне судно;

- Авіація ЗАНГ - авіація, яка застосовується в народному господарстві;

- НД - нормативні документи;

- ДСТУ - державний стандарт України;

- ГСТУ - галузевий стандарт України;

- ВЗА - водозаправний агрегат;

- ГОСТ - державний (государственный) стандарт;

- ОСТ - галузевий (отраслевой) стандарт;

- ТУ - технічні умови;

- ПВК-присадка - присадка противодокристалізаційна;

- ЦЗС - централізована заправна система;

- ОЗ - оливозаправник;

- ІЯП - індикатор якості палива;

- ВКЛ - водорозчинні кислоти і луги;

- ЦА - цивільна авіація;

- ПЗК - паливозаправний комплекс, що включає структури авіапаливозабезпечення незалежно від форми власності;

- ЗА - заправний агрегат;

- АТБ - авіаційна технічна база;

- ІАС - інженерно-авіаційна служба;

- АПЦ - автопаливоцистерна;

- ПЗ - паливозаправник.

2.1. Застосування певної марки авіаПММ та ТР у процесі експлуатації ПС регламентується керівництвами з льотної експлуатації, регламентами технічного обслуговування ПС, бюлетенями промисловості, розпорядженнями Державіаслужби.

2.2. До застосування на ПС допускаються авіаПММ та ТР, які відповідають технічним вимогам ДСТУ (ТУ) і пройшли поопераційну підготовку.

2.3. Технологічна карта виконання комплексу робіт, які забезпечують заправлення ПС якісними авіаПММ та ТР, розробляється керівниками структур авіапаливозабезпечення ЦА відповідно до цієї Інструкції з урахуванням місцевих умов і затверджується керівниками підприємств і паливозаправних компаній. У технологічній карті обов'язково вказуються посадові особи, відповідальні за виконання кожної операції з підготовки заправних засобів, авіаПММ та ТР до заправлення ПС. Типова технологічна карта виконання комплексу робіт, які забезпечують заправлення ПС якісним авіаційним паливом, наведена в додатку 1.

2.4. Авіаційні ПММ і ТР з моменту надходження на склад ПММ підприємства ЦА і до заправлення ПС підлягають у встановленому порядку контролю якості (п. 2 цієї Інструкції) і спеціальній технологічній підготовці перед заправленням ПС (п. 3 цієї Інструкції). Без спеціальної технологічної підготовки і без проходження контролю якості відповідно до встановлених правил застосовувати палива, оливи та технічні рідини на повітряних суднах цивільної авіації ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.

2.5. Застосування авіаційних палив і олив для силових установок повітряних суден цивільної авіації

2.5.1. Застосовувані для реактивних двигунів ПС ЦА паливо марок ТС-1 і РТ в умовах експлуатації є взаємозамінними. Дозволяється заправлення і дозаправлення ПС будь-яким паливом названих марок, а також їхніми сумішами в будь-якому співвідношенні. Показники якості сумішей палив не повинні виходити за межі, зазначені в додатку 2.

При оформленні документів на суміші палива марка палива іменується "Суміш" з вказівкою марок палив у суміші. Наявність паспортів якості і сертифікатів відповідності компонентів суміші обов'язкова.

2.5.2. Приготування оливосумішей для ПС на базах паливозаправних комплексів здійснюється відповідно до технології, наведеної в додатку 3, з компонентів, що відповідають вимогам діючих в Україні стандартів або ТУ на ці продукти, а також наявності паспортів якості постачальників і сертифікатів відповідності. Показники якості оливосумішей повинні відповідати вимогам, наведеним у додатку 4.

2.5.3. Для ПС з поршневими двигунами можуть застосовуватися авіаційні бензини різних марок вітчизняного і зарубіжного виробництва, а також автомобільні бензини, які допущені до застосування у встановленому порядку.

2.6. Застосування олив, пластичних мастил для агрегатів, вузлів тертя і приладів повітряних суден цивільної авіації

2.6.1. Асортимент олив, пластичних мастил для агрегатів, вузлів тертя і приладів ПС, а також температурні умови їхнього застосування визначаються нормативно-технічною документацією по відповідній авіаційній техніці. Порядок і умови консервації двигунів, агрегатів і деталей ПС визначаються регламентами технічного обслуговування, бюлетенями та інструкціями виготовлювачів.

2.7. Застосування технічних рідин для повітряних суден цивільної авіації

2.7.1. Для забезпечення нормальної роботи систем, вузлів і агрегатів ПС передбачене застосування різних технічних рідин:

- робочих рідин для гідравлічних систем;

- противодокристалізаційних присадок, які попереджають утворення кристалів льоду в паливі, яке знаходиться в баках ПС;

- протильодотвірних рідин для запобігання поверхонь ПС від обледеніння, а також для видалення льоду, що утворився.

2.7.2. На підприємствах ЦА повинен бути встановлений строгий контроль за витратою технічних рідин. Видавати і застосовувати технічні рідини не за призначенням категорично ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.

2.8. Робочі рідини для гідросистем і стійок шасі

2.8.1. Допуск до застосування конкретної марки робочої рідини визначається нормативно-технічною документацією з відповідної авіаційної техніки.

2.8.2. Змішувати між собою робочі рідини для гідросистем і стійок шасі ПС, дозаправляти або заправляти гідропристрої, які раніше працювали на робочій рідині іншої марки, дозволяється відповідними документами.

2.9. Противодокристалізаційні присадки для попередження утворення кристалів льоду в паливах для реактивних двигунів

2.9.1. При зниженні температури, вологості, тиску навколишнього повітря розчинена в паливі вода виділяється у вигляді емульсії і частково відстоюється та випаровується у надпаливний простір.

При негативних температурах палива в баках ПС і наявності води у паливі через її перехід із розчиненого стану у вільний, можливо утворення кристалів льоду, як в об'ємі палива, так і на сітках фільтрів, що може порушити нормальне прокачування палива.

Для попередження цього приймаються конструктивні заходи, а також додаються до палив у вигляді присадки спеціальні противодокристалізаційні рідини, що знижують вірогідність обмерзання головних паливних фільтрів газотурбінних двигунів, що не мають систем підігріву палива перед цими фільтрами.

При температурах повітря в аеропорту вильоту +5 град.C та нижче вірогідність охолодження палива до температури кристалізації води дуже висока і для багатьох типів ПС з урахуванням тривалості польоту потрібно застосовувати палива з додаванням ПВК присадки у визначеній концентрації.

Разом із водою з палива виділяється частина ПВК присадки, перешкоджаючи утворенню кристалів льоду у паливі. При цьому відбувається зниження концентрації ПВК присадки у паливі. Кількість виділеної ПВК присадки залежить від вихідного вологовмісту палива, швидкості і ступеня зміни зовнішніх умов.

У зв'язку з особливостями конструкції паливних систем для кожного типу ПС встановлюється свій порядок визначення концентрації в паливі ПВК присадки, у залежності від температури навколишнього повітря в аеропорту вильоту, тривалості польоту і марки доданої ПВК присадки, а також інших особливостей і умов польоту.

2.9.2. На ПС допущена до застосування в якості ПВК присадки рідина марки "И-М" виробництва Росії.

Противодокристалізаційна присадка вводиться в паливо на місцях застосування.

2.9.3. Норми додавання ПВК присадки в паливо встановлюються керівництвами з льотної експлуатації ПС, бюлетенями промисловості, вказівками Державіаслужби і залежать від типу ПС, температури повітря в аеропорту вильоту, тривалості польоту, марки ПВК присадки.

2.9.4. Враховуючи на допуски точності контрольно-вимірювальної апаратури, а також похибки дозаторів, встановлюються наступні межі вмісту ПВК присадки в паливі (у % об'ємних), яке подається на заправлення ПС: 0,10% + 0,05%; 0,20% град. 0,02%; 0,30% град. 0,03%. Вміст ПВК присадки в зазначених межах нормується в паливі, призначеному до заправлення ПС, і визначається за аналізом проб, відібраних із засобів заправлення (ПЗ, ЗА, колонка ЦЗС) або витратного резервуара.

2.9.5. Додавання ПВК присадки в паливо здійснюється за допомогою дозаторів промислового виготовлення в потік палива після фільтра-сепаратора. У випадку відсутності дозаторів промислового виготовлення або їхньої несправності, тимчасово, до їх одержання, дозволяється вводити ПВК присадку за допомогою дозаторів, виготовлених і відтарованих на місці. Як виняток, допускається введення ПВК присадки в паливо безпосередньо у витратні резервуари і ПЗ за технологією, наведеною в додатку 5.

2.9.6. Додавання ПВК присадки безпосередньо в баки ПС ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.

2.9.7. Якщо баки ПС заправлені повністю або частково паливом без ПВК присадки, а має бути виконання завдання, яке вимагає за умовами польоту використання палива з ПВК присадкою, то в цьому випадку за вимогою екіпажа або представника ІАС необхідно злити з баків ПС все паливо без ПВК присадки і знову заправити ПС паливом, яке містить необхідну кількість ПВК присадки.

2.9.8. Контроль за точністю подачі ПВК присадки в паливо дозаторами промислового виготовлення здійснюється не рідше 1 разу за зміну шляхом аналізу проб палива, відібраного з потоку після дозатора на пунктах наливу, з відстійника ТЗ, роздавального рукава заправного агрегату. Контроль за рівномірністю дозування ПВК присадки здійснюється по мірному склу.

2.9.9. У випадку використання дозаторів місцевого виготовлення контроль концентрації рідини в паливі здійснюється не рідше 2-х разів за зміну шляхом аналізу проб палива, відібраного з потоку після фільтрів-сепараторів.

2.9.10. На підприємствах ЦА, де немає лабораторій ПММ, на оперативних аеродромах і посадкових площадках ЗАНГ дозволяється зберігання в горизонтальних резервуарах або ПЗ і застосування палива з ПВК присадкою без контролю її вмісту протягом 10 діб. Після закінчення цього терміну контроль вмісту ПВК присадки здійснюється щодня.

2.9.11. Порядок застосування, зберігання і контролю якості ПВК присадки наведений у додатку 5.

2.10. Протильодотвірні рідини

2.10.1. Протильодотвірні рідини призначені для видалення з поверхонь ПС на землі крижаних утворень (льоду, снігу, що примерз; інею), а також для профілактичної обробки поверхні ПС з метою захисту її від обледеніння. На ПС допущені до застосування протильодотвірні рідини "Арктика" (ТУ 6-00-5763445-10-89) і "Арктика" підвищеної в'язкості (ТУ 6-00-5763445-5-88) виробництва Росії, а також протильодотвірні рідини виробництва фірми "Kilfrost LTD", "Albion Works" (Великобританія) марок "Kilfrost-АВС-3", "Kilfrost АВС-2000" і "Kilfrost DF Plus". Застосування зарубіжних протильодотвірних рідин здійснюється відповідно до діючої технічної експлуатаційної документації і хіммотологічної карти, а також відповідно до рекомендацій і інструкцій виготовлювача рідини. Контроль показників якості зазначених зарубіжних протильодотвірних рідин проводиться згідно з вимогами ТУ 6-00-5763445-5-88 "Протильодотвірна рідина "Арктика" підвищеної в'язкості. Технічні умови". Можуть застосовуватися й інші марки протильодотвірних рідин вітчизняного і зарубіжного виробництва, які допущені до застосування у встановленому порядку.

2.10.2. Застосування протильодотвірних рідин здійснюється інженерно-авіаційною службою підприємства ЦА за допомогою спеціальних машин, призначених для підігріву і розпилення зазначених рідин на спеціально виділених і обладнаних площадках.

2.10.3. При температурі зовнішнього повітря не нижче -30 град.C рідина "Арктика-200" розбавляється водою в співвідношенні 100:70 за об'ємом, а при температурі зовнішнього повітря нижче -30 град.C на 100 об'ємів рідини "Арктика-200" додають тільки 30 об'ємів води.

2.10.4. Приготування розчину варто робити в спеціальній ємності або в машинах, призначених для обробки ПС.

2.10.5. Приготування розчину необхідно проводити при ретельному перемішуванні.

2.10.6. Після приготування водного розчину рідини "Арктика200" його густина повинна складати:

- при співвідношенні 100:70 не менше 1,072 г/куб.см, що відповідає температурі замерзання не вище -35 град.C;

- при співвідношенні 100:30 не менше 1,092 г/куб.см, що відповідає температурі замерзання не вище -50 град.C.

2.10.7. Якщо густина розчину виявилася нижче зазначених значень, то необхідно провести її коректування додаванням рідини "Арктика-200" і повторним ретельним перемішуванням.

2.10.8. Термін зберігання приготовленого розчину - до 1 року.

Після закінчення граничного терміну зберігання проводиться повний контроль якості.

2.11. Спирт етиловий

2.11.1. При технічному обслуговуванні і ремонті авіаційної техніки, проведенні аналізів якості авіаПММ і ТР застосовують спирти: етиловий ректифікований, фракція головна етилового спирту, етиловий денатурований (спирт технічний). Усі застосовувані спирти повинні відповідати чинним стандартам або технічним умовам.

2.12. Дистильована вода

2.12.1. Дистильована вода застосовується на ПС у системі упорскування води в двигуни при підвищених температурах навколишнього повітря і при виконанні аналізів якості авіаПММ.

2.12.2. Виробництво, зберігання, контроль якості і видачу на заправлення ПС дистильованої води здійснюють ПЗК (служба ПММ) і лабораторії ПММ підприємств ЦА. Порядок проведення цих робіт наведений у додатку 6.

2.12.3. Дистильована вода повинна відповідати чинним стандартам.

2.12.4. Дистильована вода, яка заправляється в баки ПС системи упорскування в двигун, повинна мати показник по солевмісту не більш 5 мг/куб.дм (мг/л), а концентрація в ній водневих іонів (pH) повинна бути в межах 5,4-7,0.

2.12.5. Застосовувати для заправлення баків ПС системи упорскування води в двигуни воду, яка не відповідає вимогам з якості, ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.

Організація і правила контролю якості авіаційних палив, олив, мастильних матеріалів і технічних рідин повинні відповідати вимогам Державного стандарту України ДСТУ 3982-2000. Цей стандарт встановлює вимоги до організації і порядку контролю якості авіаційних паливно-мастильних матеріалів і технічних рідин (авіаПММ і ТР), які застосовуються на ПС підприємств цивільного авіаційного транспорту України. Стандарт передбачає єдиний порядок і обсяг контролю якості авіаПММ і ТР при надходженні на склад ПММ підприємства, видачі на заправлення ПС, а також контролю якості на тимчасових аеродромах і посадкових площадках, застосування авіації в народному господарстві (ЗАНГ). Вимоги цього стандарту є обов'язковими для підприємств і організацій, що діють на території України.

Контроль якості авіаПММ і ТР - це процес установлення відповідності між фактичними показниками якості і зазначеними в нормативних документах (НД).

Проби авіаПММ і ТР для проведення контролю якості в залежності від призначення і виду транспортних постачань відбираються відповідно до ГОСТ 2517.

3.1. Контроль якості авіаційних паливно-мастильних матеріалів та технічних рідин під час надходження на склад

3.1.1. Авіаційні паливно-мастильні матеріали та технічні рідини надходять до підприємств спеціалізованим залізничним, водним, автомобільним транспортом, трубопроводами або в спеціальній тарі іншими транспортними засобами.

3.1.2. Під час надходження на склад підприємства авіаПММ або ТР до зливання в резервуари або приймання для зберігання здійснюється вхідний контроль якості.

3.1.3. Вхідний контроль якості авіаПММ і ТР здійснюється відповідальною особою ПЗК (служби ПММ) за затвердженими стандартом показниками якості з метою встановлення відповідності марки продукту, що надійшов на склад ПММ, марці, зазначеній у відвантажувальних документах, та відповідності його якості вимогам НД за цими показниками.

3.1.4. Вхідному контролю якості повинен передувати комплекс заходів (згідно з ГОСТ 1510), котрі мають бути проведені відповідальною особою ПЗК (служби ПММ) для запобігання погіршенню якості авіаПММ і ТР, що надійшли на склад ПММ.

3.1.5. Відповідальна особа ПЗК (служби ПММ) зобов'язана:

- перевірити справність транспортних засобів, наявність і цілісність пломб, чистоту нижніх зливних приладів;

- звірити номери залізничних цистерн (вагонів) з номерами, зазначеними в транспортних накладних і актах технічного стану;

- перевірити правильність та повноту заповнення постачальником паспортів якості і сертифікатів відповідності на авіаПММ і ТР і накладних;

- зіставити фактичні дані паспортів якості авіаПММ та ТР, що надійшли, з вимогами НД;

- перевірити відповідність маркування на тарі відвантажувальним документам та справність тари;

- визначити наявність підтоварної води та її рівень;

- у разі перевезення авіаПММ і ТР водним транспортом одержувач продукту зобов'язаний вимагати капітанську пробу.

3.1.6. Вхідний контроль якості палив для реактивних двигунів, авіаційних бензинів, авіаційних олив та мастил, протильодотвірних рідин проводять на зливоналивному пункті або в місцях приймання продуктів у тарі на складі ПММ підприємства, а противодокристалізаційних присадок (ПВК присадок) і дистильованої води - у лабораторії авіаПММ.

3.1.7. Відповідальна особа ПЗК (служби ПММ) відбирає об'єднану пробу (порядок відбору, дослідження та транспортування проб прописаний у додатках 7 - 10). Відібрана об'єднана проба потім зберігається на складі ПММ до проведення повного контролю якості, і складає акт на відбір проб (додаток 11).

3.1.8. Вхідний контроль якості авіаПММ та ТР проводиться за показниками, наведеними у табл. 1

3.1.9. У разі позитивного висновку вхідного контролю якості і при наявності паспорта якості постачальника, який підтверджує кондиційність отриманого продукту за всіма показниками НД, дозволяється проводити зливання авіаПММ та ТР із транспортних засобів у резервуари складу ПММ, про що робиться відповідна відмітка в журналі реєстрації надходження авіаПММ та ТР (додаток 12).

На паспортах постачальника (відправника) робиться відмітка про номери цистерн, що надійшли, дату зливання продукту, вказується, у які резервуари злиті авіаПММ та ТР, прізвище особи, під керівництвом якої здійснюється зливання. Паспорт якості постачальника зберігається на підприємстві ЦА не менше 1 року після витрачання даної партії авіаПММ.

3.1.10. У разі негативного висновку вхідного контролю якості проводиться відбір проб авіаПММ та ТР із транспортних засобів відповідно до ГОСТ 2517 та донної проби з оформленням акта комісії (додаток 11) на відбір проб для повного та арбітражного контролю якості (згідно з пп. 3.2.1 і 3.2.3 цієї Інструкції).

Проби авіаПММ, взяті з різних рівнів, зберігаються на авіапідприємстві до з'ясування причини некондиційності продукту.

3.1.11. При надходженні палива на склад ПММ авіапідприємства трубопроводом із резервуарів нафтобази постачальника необхідно відібрати пробу перед початком перекачування з резервуара нафтобази і пробу палива з приймального резервуару складу ПММ (у разі наявності його залишків у цьому резервуарі).

Після перекачування проводять повний контроль якості продукту, злитого в резервуари складу ПММ авіапідприємства.

За позитивного висновку відібрані проби утилізують. У разі негативного висновку проводять повний, а при необхідності - арбітражний контроль якості відібраних проб палива для встановлення причин його некондиційності.

3.2. Контроль якості авіаційних паливно-мастильних матеріалів та технічних рідин під час зберігання на складі ПММ

Під час зберігання авіаПММ та ТР на складі ПММ підприємства проводиться повний, оперативний та арбітражний контроль якості продукту.

3.2.1. Повний контроль якості

3.2.1.1. Повний контроль якості авіаПММ та ТР проводиться з метою встановлення відповідності їхньої якості вимогам НД за показниками, наведеними у табл. 2.

3.2.1.2. Відповідність якості авіаПММ і ТР вимогам НД за показниками якості встановлюється згідно з паспортом якості постачальника.

3.2.1.3. Повний контроль якості авіаПММ і ТР проводиться в лабораторії ПММ авіапідприємства.

3.2.1.4. Відбір проб для проведення повного контролю якості виконується фахівцем ПЗК (служби ПММ).

Примітка 1. Повний контроль якості ПВК присадок проводиться один раз на три місяці.

Примітка 2. Аналіз на вміст води і розчинних забруднень у ПВК присадках з витратної ємності проводиться один раз на тиждень.

Примітка 3. У підприємствах, що не мають лабораторій авіаПММ, у разі зберігання авіапалива з ПВК присадкою у горизонтальних резервуарах або ємностях паливозаправників (ПЗ), контроль концентрації ПВК присадки в авіаційному паливі проводиться перед початком витрачання авіапалива та щоденно після 10 діб зберігання.

Примітка 4. Контроль якості мастил, олив та технічних рідин, що надходять розфасованими в герметично закритій тарі, проводиться в обсязі вимог повного контролю якості тільки після закінчення гарантійного терміну зберігання, а також у разі зруйнування пакування або коли є підозра щодо можливого псування продукту (п. 4.5.7). У разі подальшого зберігання продукту такий контроль якості проводиться кожні три місяці.

3.2.1.5. Повний контроль якості авіаПММ і ТР виконують:

- після наповнення приймального резервуару до початку витрачання продукту для заправлення ПС;

- після внутрішньоскладських перекачувань або після перекачування з одного складу ПММ на інший до початку витрачання продукту з резервуара для заправлення ПС;

- після доливання продукту в резервуари складу ПММ;

- у разі зберігання авіаПММ і ТР на складі ПММ понад 6 місяців (за винятком ПВК присадок, повний контроль якості яких проводять один раз за 3 місяці);

- у разі виникнення підозри про погіршення якості продукту.

3.2.2. Оперативний контроль якості

3.2.2.1. Оперативний контроль якості авіаПММ і ТР проводять з метою виявлення початку зміни їхньої якості під час зберігання на складі ПММ підприємства та за необхідності перевірки якості без проведення повного контролю якості. Оперативний контроль якості проводять за показниками якості, наведеними у табл. 2.

3.2.2.2. Оперативний контроль якості авіаПММ і ТР проводиться в лабораторії ПММ авіапідприємства.

3.2.2.3. Відбір проб для проведення оперативного контролю якості авіаПММ і ТР виконується фахівцем ПЗК (служби ПММ).

3.2.2.4. Оперативний контроль якості авіаПММ і ТР проводять:

- у разі зберігання понад три місяці;

- в інших випадках - за необхідності перевірки якості без проведення повного контролю якості.

3.2.3. Арбітражний контроль якості

3.2.3.1. Арбітражний контроль якості авіаПММ і ТР, які надійшли на склад ПММ або відвантажені зі складу ПММ підприємства, проводять у разі виникнення розбіжностей в оцінюванні їхньої якості лабораторіями ПММ відправника й одержувача.

3.2.3.2. Арбітражний контроль якості проводять представники лабораторій, між якими виникли суперечки, і (за необхідності) нейтральної лабораторії.

3.2.3.3. Відбір проб для проведення арбітражного контролю якості проводить спеціальна комісія, яку призначає керівник підприємства.

3.2.3.4. На відібрану для арбітражного аналізу пробу авіаПММ і ТР оформляється акт відповідної форми (додаток 11).

3.3. Контроль якості авіаційних паливно-мастильних матеріалів перед заправленням повітряних суден

3.3.1. Контроль якості авіаційних палив і олив перед заправленням ПС є заключним етапом контролю якості цих ПММ в авіапідприємствах і здійснюється з метою забезпечення заправлення ПС потрібними марками кондиційних авіаційних палив та олив, визначення рівня їхнього очищення від механічних домішок та води.

3.3.2. Заправлення ПС авіаційними паливами та оливами з домішками води, кристалами льоду та механічними домішками ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.

3.3.3. Перед заправленням ПС авіаційними паливами і оливами контроль їхньої якості проводять на складі ПММ (ПММ знаходяться у витратних резервуарах складу або ЦЗС), на стоянці спеціального автотранспорту (ПММ знаходяться у засобах заправлення) та біля ПС.

3.3.4. Залежно від місця проведення (на складі ПММ, ЦЗС, на стоянці спецавтотранспорту або стоянці ПС) контроль якості авіаПММ під час видавання на заправлення ПС буває: початковий, проміжний та завершальний.

3.3.5. Початковий контроль якості

3.3.5.1. Початковий контроль якості проводиться на складі ПММ черговим фахівцем ПЗК (служби ПММ).

3.3.5.2. До початку видавання авіаПММ із витратного резервуара в засоби заправлення, черговий фахівець ПЗК (служби ПММ) перевіряє:

- наявність паспорта якості на авіаПММ;

- відсутність води, кристалів льоду та механічних домішок у донній пробі, взятій з витратних резервуарів перед початком видавання з них, а також в об'єднаній пробі. Відібрані проби зберігають на складі ПММ протягом 3-х діб після повного витрачання продукту.

У процесі видачі перевірку на відсутність води, кристалів льоду та механічних домішок у донній пробі проводять на початку роботи кожної зміни візуально.

За позитивного висновку контролю чистоти палива або оливи у витратному резервуарі на складі ПММ і наявності паспорта якості черговий фахівець ПЗК (служби ПММ) дає дозвіл на видавання палива або оливи з резервуара складу ПММ у засоби заправлення ПС або ЦЗС та робить у порезервуарному передавальному журналі (додаток 13) запис: "Вода та механічні домішки відсутні, видавання дозволяю".

3.3.5.3. На складі ПММ черговий фахівець ПЗК (служби ПММ) також контролює:

- наявність води, кристалів льоду та механічних домішок у пробах з відстійників фільтрів і фільтрів-сепараторів фільтраційних станцій, роздавальних пунктів, ПЗ, ОЗ до видавання авіаПММ у засоби заправлення на початку роботи кожної зміни;

- відповідність маркування ПЗ, ОЗ марці авіаПММ, що заливаються.

Перевірка на відсутність води, кристалів льоду та механічних домішок у пробах з відстійників ПЗ або ОЗ після їх наповнення проводиться візуально та за допомогою індикатора якості палива. У разі виявлення механічних домішок та води у пробі авіаційного палива з відстійника ПЗ після додаткового відстоювання зливають 20 куб.дм відстою палива й у разі повторного їх виявлення ПЗ від заправлення усувається.

Під час різких добових перепадів температури (15 град.C та більше) або вологості навколишнього середовища 85% та вище зливання відстою із засобів фільтрації, перевірка вмісту води проводиться не менше трьох разів на зміну.

3.3.5.4. За умови позитивного висновку контролю якості палива або оливи у засобах заправлення ПС після їх наповнення черговий спеціаліст ПЗК (служби ПММ) видає водію ПЗ, ОЗ контрольний талон на авіаПММ за формою (додатки 14, 15) з відміткою в журналі видачі контрольних талонів (додаток 16) або робить запис у раніше виданому контрольному талоні. Термін дії контрольного талона - 10 діб.

3.3.5.5. У разі заправлення ПС паливом за допомогою ЦЗС на льотному полі відповідальна особа ЦЗС перевіряє наявність води та механічних домішок у пробах палива, відібраних з відстійників фільтрів заправного агрегату (ЗА) після зливання відстою або з роздавального крану, наконечника нижньої заправки, гідрантів ЦЗС - візуально та за допомогою індикатора якості палива (ІЯП). За умови позитивних результатів перевірки відповідальна особа ЦЗС оформляє контрольний талон (додатки 17, 18) або робить запис у раніше виданому контрольному талоні.

3.3.6. Проміжний контроль

3.3.6.1. Проміжний контроль якості авіаційних палив і олив проводиться відповідальною особою на стоянці спеціального автомобільного транспорту в засобах заправлення ПС (ПЗ, ОЗ) до початку заправлення ПС згідно з додатком 1.

3.3.6.2. Обов'язки відповідальної особи:

- перевірити наявність та правильність оформлення контрольного талона (додатки 14, 15, 17, 18);

- встановити відповідність маркування ПЗ, ОЗ марці залитого в них авіаПММ;

- переконатися у відсутності води та механічних домішок у пробі палива, взятого з відстійника ПЗ після прибуття на місце стоянки та відстоювання протягом 15 хвилин, - візуально та за допомогою ІЯП.

3.3.6.3. За умови позитивних результатів контролю відповідальна особа дозволяє заправлення ПС і заповнює контрольний талон на авіаПММ (графа - "Заповнюється на стоянці спецавтотранспорту").

3.3.6.4. Відмітка в контрольному талоні на авіаПММ про відсутність води та механічних домішок у паливі, що знаходиться в ПЗ, дійсна протягом шести годин, після чого зливають відстій і проводять повторну перевірку з відміткою в контрольному талоні.

3.3.6.5. Перевірка на відсутність води та механічних домішок в оливі, що знаходиться в ОЗ, робиться один раз за зміну з відповідною відміткою в контрольному талоні.

Під час різких добових перепадів температури (15 град.C та більше) або вологості навколишнього середовища 85% та більше контроль на відсутність води в оливі, що знаходиться в ОЗ, здійснюється не менше трьох разів за зміну.

3.3.6.6. Контрольний талон на авіаПММ, оформлений відповідальною особою, видається водієві ПЗ (ОЗ) і є документом, що дозволяє заправлення ПС.

3.3.7. Завершальний контроль якості

3.3.7.1. Завершальний контроль якості авіаційних палив та олив організують і виконують фахівець інженерно-авіаційної служби та представник екіпажу ПС за участю відповідальної особи ПЗК (служби ПММ).

3.3.7.2. При цьому перевіряють:

- наявність контрольного талона на авіаПММ та правильність його оформлення;

- наявність механічних домішок та води в пробі авіаПММ із відстійника ПЗ або ОЗ, відстійників фільтрів ЗА (за вимогою екіпажу ПС).

3.4. Контроль якості авіаційних паливно-мастильних матеріалів та технічних рідин на аеродромах застосування авіації в народному господарстві

3.4.1. На складах ПММ аеродромів ЗАНГ можуть зберігатися авіаційні бензини, палива для реактивних двигунів, авіаційні оливи і противодокристалізаційні присадки (авіаПММ та ПВК присадки).

3.4.2. АвіаПММ та ПВК присадки на аеродроми ЗАНГ повинні надходити спеціалізованим транспортом або в спеціальній тарі.

3.4.3. Контроль якості авіаПММ і ПВК присадок виконує експлуатаційне підприємство авіаційного транспорту.

3.4.4. Контроль якості авіаПММ та ПВК присадок повинні виконувати особи, що мають посвідчення на право самостійної роботи, яке видається експлуатаційним авіапідприємством.

3.4.5. АвіаПММ та ПВК присадки повинні надходити на аеродром ЗАНГ зі складу ПММ експлуатаційного авіапідприємства або зі складу ПММ нафтобази, обладнаної системою їх підготовки до видавання на склад ПММ аеродрому ЗАНГ.

3.4.6. АвіаПММ та ПВК присадки, що надходять на склад аеродрому ЗАНГ, повинні мати паспорт якості, виданий лабораторією ПММ експлуатаційного авіапідприємства або лабораторією нафтобази з позначкою дати видавання та терміну його придатності.

3.4.7. На складі ПММ аеродрому ЗАНГ виконується вхідний контроль якості та контроль якості авіаПММ та ПВК присадок перед видаванням для заправлення ПС.

У разі довгострокового зберігання авіаПММ та ПВК присадок лабораторія ПММ експлуатаційного підприємства повинна здійснювати оперативний та повний контроль їхньої якості згідно з пп. 3.2.2 та 3.2.1 цієї Інструкції.

3.4.8. Вхідний контроль якості

3.4.8.1. Проведенню вхідного контролю якості авіаПММ та ПВК присадок, їх зливанню в резервуари аеродрому ЗАНГ передує виконання комплексу заходів, спрямованих на запобігання погіршення їхньої якості.

Цей комплекс заходів виконується за порядком, що встановлюється технологічною картою виконання робіт на аеродромі ЗАНГ, які забезпечують заправлення ПС якісними авіаПММ.

3.4.8.2. Вхідний контроль якості проводять згідно з пп. 3.1.7, 3.1.8 та 3.1.9 цієї Інструкції.

3.4.9. Контроль якості під час зберігання

3.4.9.1. Під час зберігання авіаПММ та ПВК присадок виконують повний та оперативний контроль якості.

3.4.9.2. Повний контроль якості проводять згідно з пп. 3.2.1.1, 3.2.1.2 та 3.2.1.3 цієї Інструкції.

3.4.9.3. Оперативний контроль якості проводять згідно з пп. 3.2.2.1, 3.2.2.2 та 3.2.2.4 цієї Інструкції.

3.4.9.4. На підставі висновку повного контролю якості лабораторія ПММ експлуатаційного авіапідприємства оформляє згідно з п. 3.5.10 та видає на склад ПММ аеродрому ЗАНГ паспорт якості на авіаПММ та ПВК присадки з позначенням терміну придатності.

3.4.9.5. На підставі результатів оперативного контролю якості авіаПММ приймається рішення про необхідність виконання повного контролю якості авіаПММ із записом у журналі реєстрації результатів контролю якості й оформленням нового паспорта якості.

3.4.9.6. Під час доливання авіаПММ та ПВК присадок у резервуари складу ПММ аеродрому ЗАНГ чинним паспортом якості вважається паспорт, який підтверджує якість більшого об'єму авіаПММ або ПВК присадки в резервуарі.

3.4.9.7. Акти відбору проб, паспорти якості на авіаПММ та ПВК присадки зберігаються на аеродромі ЗАНГ протягом трьох місяців після їх витрачання.

3.4.10. Контроль якості під час видавання на заправлення повітряних суден

3.4.10.1. Перед початком польотів ПС щоденно здійснюються: перевірка готовності засобів заправлення аеродрому ЗАНГ до роботи згідно з технологічною картою; перевірка на відсутність механічних домішок та води, кристалів льоду в пробі авіаПММ, яка відібрана з нижнього рівня витратного резервуару після зливання відстою; перевірка наявності паспорта якості на авіаПММ та ПВК присадки. Результати перевірки записують у журнал реєстрації проміжного контролю якості авіаПММ і допуску технічних засобів до роботи (додаток 19).

3.4.10.2. У разі застосування палив із ПВК присадками перевіряють їхню концентрацію.

3.5. Порядок ведення документації з контролю якості авіаційних паливно-мастильних матеріалів та технічних рідин у лабораторії паливно-мастильних матеріалів авіапідприємства

При проведенні контролю якості авіаПММ та ТР у лабораторії ПММ ведеться відповідна документація, яка встановлена стандартом ДСТУ 3982-2000 (додатки 11, 20 - 26).

3.5.1. На відбір проби авіаПММ та ТР складають акт відбору проби (додаток 11).

3.5.2. Проби авіаПММ та ТР, що надійшли в лабораторію для аналізу, реєструють в журналі реєстрації проб під відповідним номером (додаток 20).

3.5.3. Після реєстрації проби в лабораторії авіаПММ в акті на її відбір проставляють номер проби. Надалі його вказують на всіх документах, пов'язаних з якістю цього продукту; під цим номером записують показники якості в журналі результатів аналізу, цей же номер надається паспорту якості.

3.5.4. Проби авіаПММ та ТР, які направлені для аналізу до іншої лабораторії, реєструють у тому самому журналі (додаток 20), у графі 8 вказують, до якої лабораторії направлено пробу.

3.5.5. Результати аналізів авіаПММ, виконаних у лабораторії, записують у журнал результатів контролю якості (додатки 21 - 23).

3.5.6. Результати аналізів ТР та дистильованої води, виконаних у лабораторії, записують у журнал результатів контролю якості технічних рідин (додаток 24). Можливе ведення окремих журналів.

3.5.7. У графі "Висновок" (додатки 21 - 24) слід писати: "Відповідає НД (ДСТУ, ГОСТ, ТУ та ін.) за перевіреними показниками..." або "Не відповідає НД" із наведенням конкретних показників, за якими виявлено відхилення, номер і дату видачі паспорта якості постачальника.

3.5.8. Під час контролю якості оливосумішей у графі "Висновок" (додаток 21) слід писати: "Відповідає технічним вимогам на оливосуміш..." або "Не відповідає технічним вимогам на оливосуміш..." із наведенням конкретних показників, за якими виявлено відхилення.

3.5.9. За умови позитивних результатів проведених досліджень якості авіаПММ та ТР, дистильованої води лабораторія авіаПММ на підставі записів у журналі результатів аналізів оформляє паспорт якості на ці продукти за встановленою формою (додатки 25, 26).

3.5.10. Паспорти якості авіаПММ та ТР, які надсилають до інших лабораторій, засвідчують печаткою авіапідприємства.

3.5.11. За результатами оперативного контролю якості авіаПММ та ТР встановлюється початок зміни їх якості та необхідність дострокового повторного виконання повного контролю якості з новим записом у журналі реєстрації результатів контролю якості й оформленням нового паспорта якості на ці продукти.

3.5.12. Терміни чинності та зберігання документації з якості авіаційних паливно-мастильних матеріалів та технічних рідин.

3.5.12.1. Терміни чинності паспортів якості авіаПММ та ТР (крім ПВК присадок і дистильованої води) при їх довгостроковому зберіганні - 6 (шість) місяців. Терміни чинності паспортів якості на ПВК присадки - 3 (три) місяці, дистильованої води - 1 (одна) доба.

3.5.12.2. Акти відбору проб, паспорти якості на авіаПММ та ТР зберігаються на авіапідприємствах протягом 3 (трьох) місяців після витрачання авіаПММ та ТР.

3.5.12.3. Паспорти якості на авіаПММ та ТР, видані постачальником, по одному примірнику від кожної партії продукту, зберігаються в лабораторії авіаПММ підприємства протягом 1 (одного) року після використання продукту.

3.6. Порядок контролю якості і застосування авіаційного палива, злитого з баків повітряного судна

3.6.1. Зливання палива з баків ПС здійснюється в спеціально підготовлені, вільні від залишків палива ПЗ, АПЦ відповідної ємності.

3.6.2. Злите паливо потім перекачується в наявні на складі ПММ підготовлені для приймання палива вільні від залишків ємності (резервуари).

3.6.3. Після відстоювання протягом необхідного часу відбирається відповідно до ГОСТ 2517 об'єднана проба палива для проведення аналізу в обсязі вимог ДСТУ або ГОСТ на дану марку палива.

3.6.4. При відповідності всіх показників якості палива вимогам НД лабораторія (випробувальний центр) оформляє і видає підприємству паспорт якості з вказівкою значень всіх нормованих НД показників якості.

3.6.5. При наявності паспорта якості на паливо, яке злите з ПС, далі виконується весь комплекс робіт згідно з технологічною картою (додаток 1), що забезпечують заправлення ПС якісними авіаційними паливами.

3.6.6. Необхідна концентрація ПВК присадки у паливі забезпечується з урахуванням результату аналізу її вмісту в злитому з баків ПС паливі.

3.6.7. Порядок дослідження проб авіаПММ та ТР, відібраних з систем ПС, викладено у додатку 10.

4.1. Авіаційні ПММ і ТР є стабільними продуктами і можуть зберігати свої властивості тривалий час при дотриманні правил приймання, зберігання, перекачування, транспортування, видавання та заправлення. Так, для палив ТС-1 та РТ гарантійні терміни зберігання становлять 5 років. Для інших авіаПММ та ТР заводами-виготовлювачами встановлюються гарантійні терміни зберігання в залежності від умов зберігання.

4.2. Зберігання якості авіаПММ та ТР, які надійшли до підприємства ЦА, забезпечується:

- підготовкою технічних засобів приймання, зберігання, перекачування, транспортування, видавання та заправлення ПС авіаПММ та ТР;

- систематичною перевіркою якості авіаПММ та ТР відповідно до вимог цієї Інструкції;

- дотриманням встановлених вимог і режимів з приймання, зберігання, перекачування, транспортування і видавання авіаПММ та ТР;

- проведенням профілактичних заходів з підтримки в справному стані технічних засобів приймання, зберігання, перекачування, транспортування і видавання авіаПММ та ТР у процесі їх експлуатації;

- обліком якісного стану авіаПММ та ТР, що зберігаються та видаються.

4.3. Підготовка технічних засобів приймання, зберігання та видавання авіаційних паливно-мастильних матеріалів та технічних рідин

4.3.1. До засобів приймання, зберігання, видавання та заправлення відносяться:

- зливні естакади і пересувні засоби зливання;

- приймальні та витратні резервуари складів ПММ і системи ЦЗС, а також дрібна тара (бочки, бідони) для зберігання авіаПММ та ТР;

- засоби перекачування (насосні станції, трубопроводи, рукави та заправні пункти);

- рухомі засоби заправлення (ПЗ, ОЗ, ЗА) та транспортування (АПЦ) із установленим на них технологічним устаткуванням;

- засоби очищення - стаціонарні і пересувні (фільтри і фільтри-сепаратори).

4.3.2. Для приймання, зберігання, транспортування та видавання авіаПММ та ТР на підприємстві ЦА повинні застосовуватися справні технічні засоби.

Кожна група резервуарів для зберігання певної марки авіаційного палива (оливи) повинна бути обв'язана трубопроводами відповідно до "Норм технологічного проектування".

Всі наземні резервуари, трубопроводи й арматура фарбуються згідно з "Рекомендаціями з фарбування і маркування технологічного устаткування об'єктів ПММ та засобів заправлення".

4.3.3. Підготовка технічних засобів приймання, зберігання, видавання і заправлення вимагає до себе:

- закріплення технічних засобів за певною маркою авіаПММ;

- періодичні зачищення складських резервуарів і ємностей ПЗ, ОЗ, АПЦ (додаток 27) витратних бачків ПВК присадок, встановлених як на пунктах видавання складу ПММ, так і на ЗА;

- зачищення (промивання) резервуарів, трубопроводів, насосів, ємностей заправних засобів і тари при заповненні їх іншою маркою авіаПММ;

- своєчасну заміну в засобах фільтрування фільтрувальних елементів на пунктах зливання і видавання авіапалив, на ПЗ, АПЦ і ЗА, очищення (промивання) фільтрів на ОЗ і фільтроелементів на лінії введення ПВК присадок у паливо;

- своєчасну перевірку контрольно-вимірювальних приладів і апаратури, встановлених на засобах фільтрування, видавання та заправлення;

- проведення технічного обслуговування, планового (попереджувального) ремонту технічних засобів.

4.3.4. Зачищення резервуарів з-під палив для реактивних двигунів і авіаційних бензинів проводиться, як правило, 2 рази на рік, при підготовці до літньої і зимової навігації.

При наявності на технологічній лінії засобів очищення, які забезпечують тонкість фільтрації не більше 40 мкм, допускається зачищення резервуарів здійснювати не менше 1 разу на рік.

Зачищення ємностей АПЦ здійснюється 2 рази на рік. Зачищення ємностей ПЗ, ОЗ здійснюється не менше 1 разу на рік. Перевірка стану антикорозійного покриття в ємностях ПЗ здійснюється не менше 1 разу на рік при зачищенні.

При виявленні підвищеного забруднення ємностей здійснюється позачергове зачищення незалежно від установлених термінів.

Резервуари для авіаційних олив та технічних рідин і ємності оливостанцій зачищаються 1 раз на рік.

Сталеві резервуари з-під ПВК присадок зачищаються не менше 2 разів на рік, витратні бачки для ПВК присадок, стаціонарно встановлені на пунктах видавання, і витратні бачки на ЗА - не рідше 1 разу на квартал.

По закінченні зачищення перевіряється стан внутрішньої поверхні резервуара. Результати зачищення і перевірки оформляються актом (додаток 28), що дозволяє використання резервуарів (ємностей) для приймання та зберігання певної марки авіаПММ та ТР.

4.3.5. Рухомі засоби транспортування і заправлення ПЗ, ОЗ, ЗА, АПЦ, як правило, закріплюються за певною маркою авіаПММ. Проводиться відповідне маркування цих засобів.

У разі використання ПЗ, ОЗ, АПЦ під іншу марку авіаПММ їх ємності й устаткування зачищаються (промиваються) відповідно до ГОСТ 1510. При цьому зафарбовується старе маркування і наноситься марка продукту, який знову заливається.

4.3.6. Після проведення робіт з ремонту ПЗ, ОЗ, ЗА, АПЦ стан їх ємностей, фільтрів та іншого спецобладнання перевіряється спеціальною комісією. Про результати перевірки робиться запис у формулярі. Представник ПЗК (служби ПММ) робить пломбування спецобладнання підготовленої машини, горловини і кришок фільтрів. Мати та експлуатувати спеціальні машини з неопломбованим спецобладнанням ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.

4.3.7. Паливозаправний комплекс (служба ПММ) погоджує графік зачищення ємностей ПЗ, ОЗ, ЗА, АПЦ зі службою спецавтотранспорту підприємства ЦА та затверджує у керівника підприємства. Також ПЗК (служба ПММ) складає графік зачищення резервуарів складу ПММ, який затверджується керівником підприємства.

Контрольно-вимірювальні прилади, які використовуються на засобах приймання, зберігання та видавання авіаПММ, повинні бути справними та мати відмітку у документах про проходження метрологічної повірки.

4.3.8. При заступленні чергової зміни представник ПЗК (служби ПММ) разом із представником служби спецавтотранспорту підприємства ЦА зобов'язаний перевірити стан спецмашин та технологічного устаткування, визначити їх придатність для роботи з заправлення ПС авіаПММ.

Перевірка здійснюється на місцях стоянки спецмашин. Результати перевірки заносяться в журнал контролю стану спецавтотраспорту з зазначенням номерів машин, виявлених дефектів і дати перевірки.

4.3.9. У кожного паливозаправника, оливозаправника і заправного агрегату перевіряються:

- стан технологічного устаткування і контрольно-вимірювальних приладів, наявність пломб на заливних горловинах, справність ННЗ та контрольно-вимірювальних приладів;

- проходження регулярного технічного обслуговування;

- чистота і справність сіток роздавальних кранів і заправних наконечників;

- відсутність у паливі після зливання відстою з відстійників ємностей і фільтрів механічних домішок та води (візуально);

- наявність і справність демпферних пристроїв на ТЗ-22;

- надійність кріплення та чистота роздавальних рукавів (додаток 29);

- наявність пломб на перепускних клапанах;

- відсутність течі палива (оливи) у сальниках, фланцевих з'єднаннях, рукавах і запірній арматурі;

- відповідність написів і трафаретів залитої в ПЗ або ОЗ марці авіаПММ;

- справність заземлювальних пристроїв, металізацію рукавів, а також наявність засобів пожежогасіння і тросів вирівнювання потенціалів;

- терміни зачищення ємності і заміна фільтрувальних елементів (за записами у формулярах ПЗ і ОЗ);

- наявність брезентових чохлів на горловинах ПЗ і ОЗ, заправних наконечниках та роздавальних кранах, а також гальмових колодок.

За справність і укомплектованість засобів заправлення штатними засобами (роздавальні шланги, засоби заземлення, упорні колодки, вогнегасники, чохли на горловини цистерни і роздавальні крани і т.д.) несе відповідальність служба спецавтотранспорту підприємства ЦА. Якщо при перевірці стану засобів заправлення виявлені недоліки, то ПЗ, ОЗ або ЗА вважаються несправними і до заправлення ПС не допускаються. Контрольний талон вилучається, про виявлені порушення повідомляється в службу спецавтотранспорту підприємства ЦА.

За умови позитивних результатах перевірки в журналі робиться відмітка про допуск спецавтомашини до заправлення ПС.

4.3.10. Фільтри і фільтри-сепаратори для очищення палива встановлюються як стаціонарно на складах ПММ і в системах ЦЗС, так і на ПЗ, ЗА.

Заключна операція фільтрації палива для реактивних двигунів та авіаційних бензинів повинна здійснюватися через фільтроелементи, які забезпечують:

- вміст механічних домішок не більше 2,0 г/т (масова частка 0,0002%);

- вміст вільної води не більше 30,0 г/т (масова частка 0,003%);

- тонкість фільтрування 5 - 8 мкм.

Технологічна схема у всіх випадках повинна забезпечувати рух рідини через фільтр тільки в одному напрямку. Промивати фільтри зворотним потоком палива (рідини) ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.

4.3.11. При знятті замінного фільтропакета слід зробити очищення, протирання каркаса і видалення забруднень з корпуса фільтра або сепаратора.

Перед встановленням нових фільтроелементів кожний з них слід перевірити на чистоту поверхні, відсутність ушкоджень і відповідність типу фільтроелементу потрібному.

Після установки нових фільтроелементів у корпуси фільтрів ПЗ і ЗА слід зробити прокачування в окрему ємність або на "кільце" 5000 літрів палива при режимі перекачування не вище номінального з перевіркою його чистоти ІЯП.

4.3.12. На складах ПММ і в системах ЦЗС підприємств ЦА при видачі авіапалив з витратних резервуарів застосовуються фільтри і фільтри-сепаратори вітчизняного або зарубіжного виробництва, які забезпечують потрібний рівень чистоти згідно з п. 4.3.10 цієї Інструкції та допущені до застосування у встановленому порядку. Фільтрування авіаційних олив здійснюється фільтрами ОЗ.

Практичне керівництво ІАТА за нормативами чистоти палив, якими заправляються ПС, порядком відбору проб і методами контролю чистоти наведене у додатку 30.

4.3.13. Всі фільтри і фільтри-сепаратори повинні мати справні, повірені манометри або дифманометри для вимірювання перепаду тиску на фільтрах.

4.3.14. Контроль за працездатністю засобів очищення і водовідділення здійснюється за перепадом тиску. Заміна фільтроелементів повинна здійснюватися при досягненні гранично допустимого перепаду тиску на номінальному режимі роботи або після прокачування максимально допустимого обсягу авіапалива, встановленого НД.

Перепад тиску на всіх фільтрах контролюється щозмінно техніком ПММ. Дані про перепади тиску заносяться в журнал (додаток 19), що ведеться на складі ПММ - для стаціонарно встановлених фільтрів і на стоянці спецавтотранспорту - для фільтрів, встановлених на пересувних засобах заправлення.

При відсутності наростання перепаду тиску, пропорційного кількості відфільтрованого палива на фільтрах, або при зниженні перепаду тиску необхідно оглянути фільтри і переконатися у відсутності проривів фільтрувальних елементів або порушення технології складання при їх заміні.

4.3.15. Зливання відстою палива з фільтрів і фільтрів-сепараторів здійснюється на початку роботи зміни, а також при переході на видавання палива з чергового витратного резервуару, про що робиться запис у журналі (додаток 19). При виявленні в паливі після зливання відстою механічних домішок та води приймаються негайні заходи до виявлення та усунення причин забруднення й обводнювання палива.

4.3.16. В аеропортах з постійно підвищеною вологістю повітря виконуються наступні додаткові заходи:

- передбачається режим роботи фільтрів-сепараторів не більше половини пропускної здатності, для чого встановлюються два фільтри-сепаратори паралельно;

- зливання відстою з фільтрів-сепараторів здійснюється не менше трьох разів за зміну.

4.3.17. У фільтрах, установлених паралельно, фільтроелементи заміняються одночасно.

4.3.18. Зберігання та встановлення (заміна) фільтроелементів здійснюється в умовах, які виключають попадання на них забруднень і води.

Перед встановленням фільтроелементів ретельно очищаються і протираються внутрішні і зовнішні стінки корпуса, каркаса й інші деталі фільтра (фільтра-сепаратора).

У випадку виявлення ушкодження внутрішнього протикорозійного покриття корпусів фільтрів його слід відновити згідно з рекомендаціями ДПІ та НДІ ЦА "Аеропроект" з ремонту антикорозійних внутрішніх покрить.

4.3.19. Під час монтажу фільтраційних елементів особлива увага повинна бути звернена на неприпустимість їх ушкодження.

4.3.20. Фільтраційні елементи надходять на підприємства ЦА готовими для експлуатації. Розкривати заводську упаковку слід тільки безпосередньо перед встановленням їх у фільтри.

4.3.21. Кришки фільтрів після встановлення фільтраційних елементів пломбуються. Дати випуску та встановлення нових фільтраційних елементів, а також показання літроміра записуються в журналі реєстрації перепадів тиску на фільтрах і засвідчуються підписом фахівця ПЗК (служби ПММ).

4.3.22. Перевірка стану фільтрів, встановлених у роздавальних наконечниках (кранах) і наконечниках нижнього заправлення, проводиться щозмінно під час перевірки технічного стану заправних засобів.

4.3.23. Перевірка стану і промивання оливофільтрів, встановлених на ОЗ, здійснюється після прокачування через них 8500 куб.дм (л) оливи або в міру необхідності, а облік ведеться в журналі реєстрації прокачування авіаційної оливи через фільтр ОЗ. Облік обсягу прокачування ведеться в тому ж журналі не рідше 1 разу на місяць.

4.3.24. Для очищення оливні фільтри розбираються і кожна секція (сочевиця) фільтрувального елементу і всі порожнини корпуса фільтру промиваються чистим неетилованим бензином або нефрасом С50/170.

Після промивання і просушування необхідно оглянути кожну секцію і при наявності проколів або ушкоджень замінити справною або усунути ушкодження. Про виконані роботи робиться запис у журналі реєстрації прокачування авіаційної оливи через фільтр ОЗ.

4.4. Підготовка технічних засобів і авіаційних паливно-мастильних матеріалів на тимчасових аеродромах та посадкових площадках застосування авіації у народному господарстві

4.4.1. Організація забезпечення авіаПММ на тимчасових аеродромах і посадкових площадках, експлуатація засобів транспортування, приймання, зберігання, фільтрування і заправлення ПС повинні відповідати вимогам інструкції з організації забезпечення, збереження, підготовки, контролю якості, заправлення ПС ПММ на аеродромах ЗАНГ.

4.4.2. Авіаційні ПММ, що поставляються на тимчасові аеродроми, повинні пройти технологічну підготовку і перевірку якості згідно п. 3.4 цієї Інструкції.

4.4.3. Перед початком роботи і не рідше 1 разу на 3 місяці в процесі роботи ПЗК (служба ПММ) базового аеропорту робить перевірку придатності об'єктів складу ПММ на тимчасових аеродромах до експлуатації зі складанням акта.

4.4.4. Відповідальність за якість авіаПММ, які поставляються на тимчасові аеродроми, несе ПЗК (служба ПММ) базового аеропорту або підприємство - постачальник авіаПММ (за договором).

Відповідальність за якість авіаПММ, якими заправляються ПС, і збереження їх якості в паливних баках ПС, за виконання правил експлуатації технологічного устаткування складу ПММ на тимчасових аеродромах покладається на авіатехніка, що обслуговує ПС (екіпаж), який перед початком роботи одержує відповідний інструктаж від фахівців ПММ базового підприємства ЦА.

4.5. Підготовка авіаційних паливно-мастильних матеріалів для заправлення повітряних суден

4.5.1. Підготовка і контроль якості авіаційного палива починається з моменту приймання його на склад і здійснюється до заправлення ПС у порядку й обсязі, визначеному технологічною картою виконання комплексу робіт, які забезпечують заправлення ПС якісними авіаційними паливами (додаток 1).

4.5.2. Відстоювання авіапалива в резервуарах здійснюється з метою зниження вмісту в них вільної води та механічних домішок.

Мінімальна тривалість відстоювання палив для реактивних двигунів становить 4 години, а авіабензинів - 1 годину на кожен метр висоти наповнення в резервуарі.

4.5.3. Видалення води з мінеральної авіаційної оливи здійснюється шляхом відстоювання з наступним випарюванням при температурі 105 град.C.

Випарювання води здійснюється в бойлерах оливостанцій або ОЗ. Загальна тривалість витримки при температурі 105 град.C не повинна перевищувати 36 годин. Перед випарюванням води обов'язково слід витримувати авіаоливи при температурі 70-80 град.C протягом 6-7 годин.

При відсутності на бойлерах або ОЗ термометрів підігрівання й осушування оливи в них ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.

Видалення вільної води із синтетичної оливи Б-3В здійснюється при температурі її нагрівання до 105 град.C протягом 2-3 годин шляхом пропускання гарячого повітря.

4.5.4. Видалення води із синтетичних авіаційних олив ВНИИНП50-1-4ф та ИПМ-10 шляхом їх нагрівання ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.

У разі виявлення в бідонах із зазначеними оливами нерозчиненої (вільної) води або емульсії, оливи до застосування на авіаційній техніці не допускаються, оформляється відповідна документація для пред'явлення рекламації заводу-виготовлювачу (постачальнику).

4.5.5. Для нормальної роботи масляних фільтрів ОЗ і забезпечення заправлення ПС у встановлений термін авіаційні оливи та оливосуміші повинні мати температуру:

- МС-20, МС-14 - не нижче 20 град.C;

- МС-8П - не нижче -15 град.C;

- СМ-8, СМ-9, СМ-11,5 - не нижче 15 град.C;

- СМ-4,5 - не нижче -5 град.C;

- Б-3В, ИПМ-10, ВНИИНП-50-1-4ф - не нижче -15 град.C.

4.5.6. У зимовий час авіаоливи підігріваються згідно з вимогами регламентів технічного обслуговування ПС.

4.5.7. Порядок застосування та контролю якості авіаПММ і ТР у тарній упаковці викладений у додатку 31.

4.6. Заходи щодо збереження якості авіаційних паливно-мастильних матеріалів та технічних рідин на складах паливно-мастильних матеріалів підприємств цивільної авіації

4.6.1. Заходи щодо збереження якості і раціонального використання авіаПММ та ТР на складах при прийманні, зберіганні та видаванні спрямовані на створення умов, які виключають погіршення їх якості.

4.6.2. Обводнення та забруднення авіаПММ та ТР, а також зміна інших показників якості відбувається у випадках:

- приймання (зливання) авіаПММ та ТР, які містять воду та механічні домішки;

- випаровування легких фракцій при недотриманні герметичності комунікацій при прийманні, зберіганні та видаванні;

- поглинання парів води з повітря при великих і малих "подихах" резервуарів (цистерн) з паливом, особливо при різких коливаннях температури навколишнього повітря;

- змішування з некондиційними авіаПММ та ТР та іншої марки;

- попадання атмосферних опадів (дощу або снігу) та механічних домішок з навколишнього середовища в складські резервуари і ємності ПЗ та ОЗ через відкриті люки або несправні дахи;

- попадання зливових або ґрунтових вод у заглиблені резервуари і трубопроводи при їх несправності (негерметичності);

- попадання до авіаПММ та ТР окислів металів (іржа, окалина та ін.), які утворюються на внутрішніх поверхнях резервуарів, чому сприяє наявність вільної води;

- попадання до авіаПММ та ТР волокнистих матеріалів при неякісному зачищенні резервуарів дрантям або при руйнуванні фільтраційних елементів.

4.6.3. Основними заходами щодо збереження якості авіаПММ та ТР є:

- забезпечення повного зливання авіаПММ та ТР із засобів транспортування і запобігання від попадання в приймальні резервуари вільної води та механічних домішок;

- при підготовці пристрою для нижнього зливання обов'язкова перевірка надійності прокладок, чистоти і справності фланців;

- систематичне зливання відстою з усіх відстійних і низько розташованих точок у резервуарах, ємностях і трубопроводах, тобто місць найбільш ймовірного скупчення води і механічних домішок (додаток 32);

- використання для приймання, зберігання і видавання авіаПММ та ТР резервуарів (ємностей) та іншого устаткування, які мають внутрішнє протикорозійне покриття (крім устаткування для ПВК присадок);

- підготовка та контроль за станом резервуарів і устаткування;

- ретельне і своєчасне очищення технічних засобів;

- контроль і збереження герметичності і справності резервуарів та технологічного устаткування;

- дотримання правил приймання, зберігання і видавання авіаПММ та ТР. Наливання авіаПММ у резервуари, ПЗ, АПЦ закритим способом (нижнє наливання). Видавання шляхом опускання рукавів (шлангів) або труб у люки резервуарів і ємностей не рекомендується;

- дотримання термінів зачищення засобів зберігання і заправлення;

- дотримання термінів метрологічної повірки контрольно-вимірювальних приладів;

- очищення авіаПММ та ТР від механічних домішок та води при прийманні і в процесі зберігання шляхом відстоювання і фільтрації зі зневоднюванням авіаційних палив у фільтрах-сепараторах, а авіаційних олив - фільтруванням і випарюванням води на оливостанціях або ОЗ;

- контроль за роботою фільтрів і фільтрів-сепараторів, своєчасна заміна фільтроелементів і промивання фільтрів ОЗ;

- дотримання термінів зберігання авіаПММ та ТР;

- систематичний контроль якості і, у першу чергу, чистоти авіаПММ та ТР (візуально та ІЯП).

4.6.4. У кожному транспортному засобі, що прибув з авіаційним паливом, одночасно з вимірюванням висоти наливання визначається рівень підтоварної води. При виявленні шару води в 2 см і більше обводнений шар зливається в окрему ємність для наступного відстоювання і видалення води.

Контроль за станом залізничних цистерн, які надходять з авіаПММ та ТР на склад підприємства ЦА, виконується згідно з методикою, приведеною у додатку 33.

4.6.5. Видавання авіаПММ іншим підприємствам ЦА і замовникам у їх транспортні засоби здійснюється при наявності акта на підготовку цистерн транспортних засобів за ГОСТ 1510. Проводиться огляд внутрішніх поверхонь цистерн (тари) одержувача. З відстійників цистерн ПЗ і АПЦ, а також з фільтрів зливається відстій і після цього відбирається проба палива, що контролюється візуально і ІЯП за методикою, викладеною у додатку 34.

Перевірка палива після зливу відстою до накачування здійснюється візуально, а після накачування - візуально і ІЯП. У непідготовлені ємності транспортних засобів видавання авіаПММ ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.

4.6.6. Для видалення (відкачки) підтоварної води резервуари складу повинні бути обладнані пристосуваннями, які забезпечують видалення відстою з нижніх точок резервуарів.

Після видалення підтоварної води повторно перевіряється відсутність води на дні резервуару. Одночасно встановлюються й усуваються причини попадання води в резервуар.

4.6.7. При виявленні води або механічних домішок у ПЗ, у гідрантах або ЗА систем ЦЗС перевіряється чистота палива за всім технологічним ланцюгом до ПЗ, гідранта або ЗА в пробах, відібраних зі зливальних кранів фільтрів, насосів, трубопроводів, повітровіддільників та інших місць систем паливороздачі та заправлення.

4.6.8. Для запобігання обводнюванню і забрудненню ПВК присадок їх зберігають у сталевій тарі з пробками (кришками), які герметично закриваються, або в сталевих герметичних горизонтальних резервуарах, обладнаних "дихальними" клапанами, розрахованими на внутрішній надлишковий тиск до 0,4 кг/кв.см і вакуум до 0,1 кг/кв.см. Резервуари обладнаються трубопровідною обв'язкою для герметичного приймання і видавання присадок. Резервуари, трубопроводи, тара, які мають внутрішнє цинкове та лакофарбове покриття, а також виготовлені з алюмінію й алюмінієвих сплавів, застосовувати ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.

4.6.9. У зимовий період дозволяється тримати ПЗ в опалювальних гаражах при дотриманні наступних умов:

- ємність ПЗ повинна бути максимально заповнена паливом з урахуванням теплового розширення, а горловина надійно загерметизована і закрита чохлом;

- тривалість стоянки ПЗ у приміщенні не повинна бути більше 8 годин;

- після виходу ПЗ з опалювального гаража перед кожним заправленням ПС необхідно перевіряти паливо після зливання відстою візуально і ІЯП на вміст води, оскільки різке і значне зниження температури палива сприяє переходу води з розчиненого в паливі стану у вільне.

4.6.10. Щоб уникнути змішування різних марок авіаПММ та ТР приймаються наступні заходи:

- всі резервуари обв'язуються окремими трубопроводами для приймання і окремими трубопроводами для видавання авіаПММ;

- зливання авіаПММ із транспортних засобів здійснюється тільки після проведення вхідного контролю якості і при наявності вантажної накладної, паспорта постачальника і сертифіката відповідності;

- перекачування авіаційних бензинів за марками і палива для реактивних двигунів проводиться по окремих, призначених тільки для них, трубопроводах;

- заливання резервуарів, ПЗ або ОЗ здійснюється після їх спеціальної підготовки або на залишок кондиційного продукту тієї ж марки;

- нанесення єдиної (наскрізної) нумерації резервуарів без повторення номерів для різних продуктів і трафаретів з найменуванням продуктів (при необхідності залишаються резервні номери на випадок подальшого розвитку резервуарного парку);

- відділення резервуарів з некондиційними продуктами від загальної системи трубопроводів (на резервуарах і засувках кріпляться покажчики: "Продукт некондиційний", а самі засувки закриваються і пломбуються);

- вивішування в приміщеннях насосних станцій (приймально-роздавальних пунктах) схеми керування засувками при проведенні різних операцій;

- дотримання вимог до фарбування і маркування технологічного устаткування.

4.6.11. У приміщенні чергової зміни складу ПММ рекомендується встановлювати стенд (щит, табло), на якому вказується:

- номери витратних резервуарів з кожної марки авіаПММ;

- номери чергових витратних резервуарів з авіаПММ, які мають паспорт лабораторії;

- номери резервуарів, видавання з яких категорично заборонено через некондиційність авіаПММ та ТР або з інших причин.

4.6.12. Черговість витрачання авіаПММ та ТР, як правило, повинна відповідати черговості їхнього надходження. У першу чергу витрачаються авіаПММ та ТР, показники якості яких за результатами аналізу близькі до гранично допустимих значень.

4.6.13. Збір палив, злитих з відстійників засобів зберігання, фільтрування, заправлення і з баків ПС, здійснюється у спеціально виділені для цієї мети ємності. Після відстоювання протягом потрібного часу відбирається об'єднана проба палива згідно з ГОСТ 2517 для проведення контролю якості в об'ємі вимог ДСТУ, ГСТУ або ГОСТ на дану марку палива. Потім виконуються роботи згідно з пп. 3.6.4, 3.6.5 та 3.6.6 цієї Інструкції, після чого паливо може бути використано за призначенням.

4.7. Відновлення якості авіаційних паливно-мастильних матеріалів та технічних рідин

4.7.1. Показники якості авіаПММ та ТР, що мають відхилення від технічних вимог ДСТУ, ГОСТ (ТУ), можуть бути доведені до відповідності цим вимогам шляхом:

- відстоювання, фільтрування, сепарації й осушування;

- змішування з продуктом тієї ж марки, що має запас якості по даному показнику.

4.7.2. До проведення робіт зі змішування авіаПММ та ТР на складі необхідно:

- встановити в лабораторії потрібне співвідношення продуктів;

- підготувати тару (резервуари), засоби перекачування та інше устаткування.

4.7.3. Після завершення змішування продуктів відбирається проба і виконується повний контроль якості.

4.8. Забезпечення збереження якості авіаційних паливно-мастильних матеріалів та технічних рідин у системах повітряних суден

4.8.1. Заходи, наведені в цьому розділі, спрямовані на посилення відповідальності працівників служб, які проводять роботи з підготовки та застосування авіаПММ та ТР у системах ПС, підтримку на належному рівні технологічної дисципліни.

4.8.2. На підприємствах цивільного авіаційного транспорту України приймання, зберігання, підготовку і видавання на заправлення ПС авіаПММ та ТР здійснюють паливозаправні компанії або служби ПММ, а використання і зберігання якості авіаПММ у системах ПС забезпечують інженерно-авіаційна і льотна служби.

4.8.3. Якість авіаПММ, які видаються на заправлення ПС, на рівні технічних вимог ДСТУ, ГОСТ (ТУ) і вимог цієї Інструкції забезпечують паливозаправні компанії і служби ПММ виконанням технології підготовки авіаПММ та ТР на всіх етапах їх руху: від надходження на склад ПММ до видавання на заправлення ПС.

4.8.4. Правильне застосування і збереження якості авіаПММ та ТР у системах і агрегатах ПС, в яких вони використовуються, забезпечуються фахівцями інженерно-авіаційної служби виконанням технології й обсягу робіт з підготовки систем і агрегатів до експлуатації і регламентних робіт з їх технічного обслуговування в процесі експлуатації ПС.

4.8.5. Зливання відстою з паливних баків ПС здійснюється, як правило, безпосередньо після прильоту ПС. Заправлення ПС паливом проводиться тільки після повного видалення відстою з паливних баків.

Перед заправленням ПС авіатехнік і представник екіпажу ПС:

- здійснюють зливання відстою палива з баків ПС згідно з рекомендаціями зі зливання та перевірки відстою палива;

- перевіряють по записах у контрольному талоні підготовленість палива (оливи) до заправлення і відповідність марки авіаПММ вимозі на заправлення, дозвіл ПЗК (служби ПММ) на заправлення, відсотковий вміст ПВК присадки в паливі, дату і час перевірки зливання відстою з заправних засобів;

- дають дозвіл на заправлення ПС і визначають режим заправлення за тиском та розподіл палива по баках ПС;

- перевіряють надійність і справність засобів заземлення ПС і заправних засобів, а також наземних засобів пожежогасіння.

4.8.6. Після заправлення паливом авіатехнік і представник екіпажа відповідно до регламенту технічного обслуговування зливають відстій з баків ПС і згідно рекомендаціям зі зливання та перевірки відстою палива перевіряють чистоту палива в баках ПС після зливання відстою.

У разі виявлення в паливі, злитому з баків ПС, механічних домішок, води або кристалів льоду авіатехнік здійснює зливання палива з паливного бака ПС у кількості не менше 20 куб.дм (л), після чого зливає відстій з бака і повторно робить контроль його чистоти. Якщо знову виявлені механічні домішки, вода або кристали льоду, то викликаються представники ПЗК (служби ПММ) та ІАС для встановлення причин забруднення (обводнювання) палива і рішення питань про заміну палива і допуск ПС до експлуатації.

4.8.7. АвіаПММ та ТР, які знаходяться (працюють) у системах ПС, зазнають певних змін під впливом різних факторів (вплив навколишнього середовища, температури, вологості, механічних впливів, чистоти систем та агрегатів ПС, повноти виконання регламентних робіт і т.п.).

Ступінь зміни величини фізико-хімічних показників авіаПММ у системах і агрегатах ПС визначається за результатами аналізу проб, відібраних відповідно до регламенту з технічного обслуговування і експлуатації ПС, за показниками, передбаченими цією Інструкцією (п. 3) і зазначеними у регламентах.

4.8.8. При нормальних умовах експлуатації ПС у результаті процесів, які відбуваються в надпаливному просторі й у самому паливі в баках ПС, під час польоту і тривалої стоянки ПС відбувається природна зміна вмісту ПВК присадки в порівнянні з початковим.

Зміна вмісту ПВК присадки стосовно початкового в паливі, що знаходиться в баках ПС після польоту або тривалої стоянки, а також зміна зовнішнього вигляду палива, яке зливається з баків ПС (легке помутніння), не є бракувальною ознакою.

4.8.9. До комплексу заходів з технічного обслуговування авіатехніки ЦА, спрямованих на збереження якості авіаПММ у паливній системі ПС, входять:

- дотримання й удосконалення технології ремонту й обслуговування паливних баків ПС на заводах і в експлуатаційних підприємствах ЦА;

- промивання паливних фільтроелементів у повній відповідності з технологічним порядком промивання фільтрів літакових (вертольотних) систем в експлуатаційних підприємствах ЦА;

- своєчасне заправлення баків ПС паливом безпосередньо після їх прильоту в аеропорт;

- своєчасне проведення аналізів відмов авіатехніки;

- систематичне зливання відстою з баків ПС, блоку паливних фільтрів відповідно до регламенту по їх обслуговуванню і з урахуванням зміни метеоумов;

- вживання заходів з запобігання попадання механічних домішок через дренажні системи в баки ПС, а також паливоповітряний тракт поршневих двигунів;

- неухильне виконання вимог до технічної і льотної експлуатації ПС.

4.8.10. З метою перевірки правильності підготовки систем ПС до експлуатації при надходженні його на підприємство ЦА працівникам ІАС слід зробити перевірку чистоти проб палива, відібраних із усіх точок зливання, визначених рекомендаціями зі зливання та перевірки відстою палива і технологією визначення чистоти авіаПММ у злитому відстої палива за допомогою індикатора якості палива.

При надходженні ПС до підприємства ЦА з ремонтних заводів і заводів промисловості промивання паливних фільтроелементів тонкого і грубого очищення слід робити в наступні терміни:

- при надходженні ПС;

- через кожні 50 годин нальоту протягом 300 годин нальоту;

- далі відповідно до регламенту технічного обслуговування паливних систем ПС.

4.9. Організація державної системи сертифікації в галузі авіапаливозабезпечення

Згідно Правил сертифікації аеропортів у галузі авіапаливозабезпечення повітряних перевезень і контролю якості авіаПММ встановлено наступний перелік авіаційної наземної техніки (АНТ), застосування якої в аеропортовій діяльності допускається при наявності Сертифіката типу (за винятком техніки, прийнятої на оснащення цивільної авіації до 01.01.96 р., та обладнання іноземного виробництва за наявністю українського сертифіката відповідності):

- засоби транспортування;

- засоби зберігання;

- засоби фільтрації пального і видалення з нього води;

- засоби витрат та обліку ПММ і ПВК - рідин;

- засоби захисту від гідроударів і небезпечного прояву статичної електрики в паливі;

- системи і засоби заправлення ПС;

- засоби контролю якості ПММ.

Лабораторії ПММ аеропортів повинні мати атестат - документ, виданий згідно з Правилами, який засвідчує, що атестована організація є правомірною виконувати конкретний вид метрологічної роботи.

Паливозаправні компанії (служби ПММ) аеропортів повинні мати кваліфікований персонал, атестований і допущений до робіт, пов'язаних із авіапаливозабезпеченням. Персонал Заявника повинен мати підтверджену документально відповідну професійну підготовку, яка необхідна для здійснення технологічних процесів із авіапаливозабезпечення, дотримання вимог безпеки польотів, авіаційної безпеки, правил безпеки та обслуговування пасажирів, проходити підвищення кваліфікації не рідше одного разу на 2 роки.

Примітка 1. Для палив, призначених для використання у всіх кліматичних зонах, за винятком району 1 (за ГОСТ 16350), допускається температура початку кристалізації не вище мінус 50 град.C.

Примітка 2. У паливах після тривалого зберігання (більше 3-х років) допускається відхилення від норм на величину, зазначену нижче:

- по кислотності - 0,1 мг КОН на 100 куб.см палива;

- по вмісту фактичних смол - 2 мг на 100 куб.см палива.

Примітка 3. Температура початку кристалізації визначається у випадку змішаних (послідовних) перекачувань по магістральному трубопроводу і перевезенню по воді, коли перевірені показники якості палив відповідають НД, але є розбіжності, які виходять за допустимі межі відтворюваності результатів аналізу, між результатами повного контролю якості лабораторії ПММ підприємства ЦА і даними паспорта постачальника.

Для приготування оливосумішей вихідні компоненти олив і робоча рідина АМГ-10 беруться в наступному співвідношенні:

Температура компонентів, які змішуються, повинна бути не менше 15 град.C. У якості ємностей для приготування і зберігання оливосумішей слід застосовувати бойлери об'ємом 75, 50, 25, 10 куб.м, облицьовані теплоізоляцією.

Кожен бойлер повинен мати:

- засіб дистанційного вимірювання температури за допомогою термопари, засобу контролю рівня;

- магістраль з виведенням у колодязь для зливання відстою;

- крани відбору проб;

- устаткування для нижнього забору оливи і люк (лаз) для огляду, зачищення і проведення ремонтно-профілактичних робіт;

- засоби електрообігрівання типу ТЕН-26, ТЕН-28 або паропідігрів, які забезпечують підігрів олив до 105-110 град.C.

Операції заповнення ємностей вихідними компонентами оливосумішей, приготування оливосумішей, перекачування на водооливостанціях і видавання виконуються оливними насосами необхідної продуктивності.

Підготовку ємності для приготування і зберігання оливосумішей здійснюють згідно з п. 3.2 цієї Інструкції.

Як виняток, допускається приготування оливосумішей в кількості 1-1,2 куб.м у цистернах ОЗ, а також у чистій сухій тарі (бочках, флягах, бідонах), де кількість кожної партії оливосуміші, яка готується, не повинна перевищувати 25 куб.дм (л).

Приготування оливосумішей здійснюється в наступному порядку:

Ємність спочатку заповнюють розрахунковою кількістю малов'язкого компоненту, а потім більш в'язким компонентом. Залиті компоненти перемішують шляхом перекачування "на кільце".

Тривалість перемішування визначається часом, який необхідний для перекачування потрійного об'єму (не менше) суміші, що готується. Приготування оливосумішей у бочках, флягах, бідонах здійснюється шляхом ретельного перемішування компонентів оливосумішей механічно або вручну.

Примітка. Величина густини не є бракувальним показником, а використовується для виконання обліково-розрахункових операцій.

Після приготування оливосуміші відбирають пробу відповідно до ГОСТ 2517 та цієї Інструкції і проводять визначення показників густини і кінематичної в'язкості. У разі відхилення цих показників від технічних вимог, зазначених у Додатку 4 до цієї Інструкції, проводиться виправлення якості оливосуміші шляхом додавання одного з компонентів і виконання операції перемішування відповідно до вище викладеної технології.

За умови позитивних результатів виправлення якості за показниками густини та кінематичної в'язкості визначають інші показники якості відповідно до вимог Додатка 4 до цієї Інструкції.

При оформленні документів з контролю якості оливосумішей у графі "Висновок" слід писати "Відповідає технічним вимогам на оливосуміш..." або "Не відповідає технічним вимогам на оливосуміш..." з зазначенням конкретних показників, з яких виявлено відхилення.

При необхідності збереження оливосумішей у бідонах, бочках, флягах цю тару з готовою оливосумішшю герметично закупорюють, прикріплюють бирку з зазначенням найменування оливосуміші, дати виготовлення і номерів партій вихідних компонентів. Тару з оливосумішшю зберігають у закритих приміщеннях, які виключають попадання на них атмосферних опадів.

Гарантійний термін зберігання оливосумішей обчислюється з моменту їх приготування і визначається терміном придатності того зі складових компонентів, термін зберігання якого минає раніше.

1.1. ПВК присадка призначена для запобігання кристалізації води, що виділяється з палива при зниженні температури палива, а також тиску і вологості повітря. ПВК присадка не призначена для запобігання замерзання відстою, що накопичується на дні паливних баків.

1.2. За зовнішнім виглядом ПВК присадка являє собою безбарвну або зі слабо-жовтим відтінком прозору рідину, яка легко поглинає вологу з повітря.

1.3. До застосування на літаках і вертольотах цивільної авіації допускається ПВК присадка, яка відповідає вимогам діючих НД.

1.4. ПВК присадка добре розчиняється у воді.

1.5. При попаданні води в паливо або при виділенні розчиненої води з палива, що містить ПВК присадку, відбувається часткове виділення її в емульсію і випадання на дно у вигляді відстою, який в експлуатації систематично зливається.

1.6. При додаванні ПВК присадки в паливо зміни його фізико-хімічних властивостей не відбувається, за винятком зниження температури спалаху палива в закритому тиглі на 8-12 град.C, що не вважається бракувальною ознакою.

2.1. Змішування палива з ПВК присадкою здійснюється при наповненні ПЗ або при заправленні ПС через ЦЗС. Основний спосіб передбачає використання дозуючих пристроїв, які випускаються промисловістю. Допускається також застосування дозуючих пристроїв непромислового виготовлення. В обох випадках повинно забезпечуватися рівномірний розподіл ПВК присадки в об'ємі палива і точність дозування в межах: 0,1+0,05; 0,2+-0,02 і 0,3+-0,03% об'єму палива.

2.2. Технологія застосування дозаторів промислового виробництва повинна виконуватися відповідно до інструкцій заводів-виготовлювачів.

2.3. Тимчасове помутніння палива після змішування з ПВК присадкою (протягом 30 хвилин) не є бракувальною ознакою.

2.4. ПВК присадки, що надходять у дозатори промислового або місцевого виготовлення, повинні бути відфільтровані. Для фільтрування ПВК присадок застосовуються авіаційні паливні і гідравлічні фільтри з фільтроелементами з нікелевої сітки саржевого плетива з тонкістю фільтрації 12-16 мкм. Інші фільтри можуть застосовуватися тільки за вказівкою Державіаслужби. Перевірка стану внутрішньої поверхні корпуса фільтра, промивання і контроль фільтроелементу здійснюються 1 раз за три місяці.

2.5. Потрібну концентрацію ПВК присадки в паливі встановлює екіпаж ПС відповідно до чинної експлуатаційно-технічної документації на даний тип ПС.

2.6. За правильність дозування ПВК присадки відповідальність несуть посадові особи персоналу паливозаправної компанії (служби), яка здійснює заправлення ПС ЦА.

2.7. Кількість присадки, яка вводиться в паливо, розраховується за формулою

2.8. На складах ПММ підприємств ЦА, а також на оперативних точках ЗАНГ дозволяється готувати суміш палива з ПВК присадками в горизонтальних резервуарах або паливозаправниках за наступною технологією (у двох або одній стадії у залежності від наявності необхідного устаткування).

Ємність ПЗ або резервуар перед початком приготування суміші авіаційного палива з ПВК присадкою перевіряється на наявність підтоварної води. У разі виявлення водного шару він негайно повинен усуватися. При неможливості його усунення паливо з ємності необхідно злити і зробити її зачищення.

2.8.1. Приготування суміші авіаційного палива з ПВК присадкою в одну стадію в резервуарі або ПЗ

Розрахункова кількість ПВК присадки додається в резервуар або ПЗ рівномірно при їх наповненні паливом. Після наповнення резервуара або ПЗ проводиться перемішування палива з ПВК присадкою "на кільце" ("резервуар - насос - резервуар"). Час перемішування залежить від кількості авіаційного палива в ємності і подачі насоса. Необхідно, щоб все паливо, яке знаходиться в резервуарі або ПЗ, пройшло через насос двічі. Час перемішування розраховується за формулою:

де: T - час перемішування, хв.;

V - об'єм авіаційного палива в резервуарі або ПЗ, куб.м;

A - подача насоса, куб.м/год.

Після одноразового проходження палива через насос роблять зливання відстою в кількості 10 л, який виливається назад у ємність резервуара або ПЗ під час циркуляції палива.

Після закінчення перемішування здійснюється відбір проби для контролю якості отриманої суміші. Якщо при візуальному огляді в пробі виявляється розшаровування палива і ПВК присадки або помутніння палива, то перемішування палива необхідно продовжити до одержання прозорого палива. Потім проводиться відстоювання протягом 15 хвилин, відбір проби і визначення концентрації ПВК присадки в авіаційному паливі.

2.8.2. Змішування авіаційного палива з ПВК присадкою в дві стадії здійснюється з попереднім приготуванням 5%-ного (не більше) концентрату в ПЗ.

У ємність ПЗ в процесі її наповнення додається ПВК присадка в кількості, необхідній для одержання потрібної концентрації в резервуарі. Після наповнення ємності насосом ПЗ протягом 30 хвилин проводиться перемішування суміші "на кільце" ("ємність ПЗ - насос - ємність ТЗ"). Через кожні 10 хвилин здійснюється зливання відстою в кількості 10 л, який виливається назад у ємність ПЗ під час циркуляції палива. Помутніння концентрату після закінчення перемішування не є бракувальною ознакою.

У наполовину наповнений паливом резервуар перекачується концентрат з ПЗ і потім повністю заповнюється авіаційним паливом. Після заповнення резервуара проводиться перемішування суміші в резервуарі "на кільце" ("резервуар - насос - резервуар") протягом часу, який забезпечує проходження всього палива, яке знаходиться в резервуарі, через насос не менше 1 разу. Після закінчення перемішування суміші здійснюється відстоювання протягом 15 хвилин, відбір проби і визначення концентрації ПВК присадки.

2.8.3. Якщо результати аналізу покажуть, що концентрація ПВК присадки в паливі виходить за допустимі межі, наведені в табл. 1, необхідно провести коректування її концентрації.

Якщо ПВК присадки в авіаційному паливі виявиться недостатньо, то необхідну її кількість для коректування можна визначити за формулою:

Після додавання додаткової кількості ПВК присадки в резервуар або ПЗ проводиться перемішування суміші "на кільце" протягом 30-40 хв. Після закінчення перемішування здійснюється відстоювання протягом 15 хвилин, відбір проби і визначення концентрації ПВК присадки в паливі.

При передозуванні ПВК присадки в паливі до суміші необхідно додати паливо, яке не містить ПВК присадку, кількість якого можна визначити за формулою:

2.8.4. Якщо змішування авіаційного палива з ПВК присадкою проводиться за температури повітря нижче - 15 град.C, час перемішування необхідно збільшити в 2 рази.

3.1. Якщо паливо, що містить ПВК присадку, за тих або інших причин знаходилося в контакті з водою, то необхідно відібрати пробу палива і направити її на аналіз у лабораторію ПММ.

Якщо результати аналізу покажуть, що в паливі знаходиться менше заданої кількості ПВК присадки, то необхідно відсутню її кількість додати, і тільки після цього паливо допускається для заправлення в ПС.

3.2. При зберіганні палива, що містить ПВК присадку більше 1 доби, перед його використанням перевіряють вміст у ньому ПВК присадки.

4.1. ПВК присадка чутлива до впливу різних зовнішніх факторів: температури, вологості, тиску, контакту з повітрям і різними металами (цинк, алюміній, мідь) та їх сплавами, які викликають зміну якості ПВК присадки.

При недотриманні правил транспортування, зберігання, перекачування має місце зміна якості ПВК присадки за такими показниками, як "вміст води", "показник заломлення", "кислотність".

У разі контакту ПВК присадки з деякими металами і їх сплавами або при змішуванні з нафтопродуктами відбувається забруднення ПВК присадки розчинними з'єднаннями, внаслідок чого ПВК присадка не витримує випробування по показнику "змішуваність з водою".

4.2. Збереження якості ПВК присадки досягається:

- підготовкою технічних засобів приймання, зберігання, перекачування, транспортування і заправлення;

- проведенням профілактичних заходів з підтримки в справному стані технічних засобів приймання, зберігання, транспортування, фільтрування та заправлення в процесі їх експлуатації;

- своєчасним зачищенням засобів зберігання та транспортування не рідше 2 разів за рік (тари, резервуарів), а витратних ємностей - не рідше 1 разу за квартал, витратних ємностей з легованої сталі - не рідше 2 разів за рік;

- обліком якісного стану ПВК присадки, яка зберігається і видається на заправлення.

При видаванні ПВК присадки іншим підприємствам проводиться огляд внутрішніх поверхонь і тари одержувачів. Налив ПВК присадки в брудну тару або погано зачищені ємності ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.

4.3. ПВК присадка И-М зберігається в справних сталевих резервуарах, у спеціально виділених цистернах або в сталевій тарі, заповнених на величину 0,9 об'єму.

4.4. ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

- зберігання ПВК присадки в ємності і тарі, які мають внутрішнє лакофарбове або цинкове покриття, а також у тарі з алюмінію й алюмінієвих сплавів;

- перекачування ПВК присадки трубопроводами з алюмінію й алюмінієвих сплавів або сталевими трубопроводами, що мають внутрішнє лакофарбове або цинкове покриття.

4.5. Дозволяється використовувати для короткочасного перевезення (не більш 2 діб) ПВК присадки в ПЗ і АПЦ із непорушеним внутрішнім протикорозійним покриттям.

4.6. Резервуари, цистерни і тара з ПВК присадкою герметично закриваються та пломбуються. У якості прокладочних матеріалів використовуються пластмаса на основі поліетилену і пароніт.

4.7. На резервуарах, цистернах і тарі, призначених для зберігання ПВК присадки, позначається найменування продукту, наносяться написи:

"Вогненебезпечно" і "Отрута", клас небезпеки "6" та знак небезпеки з зображенням черепа і схрещених кісток.

4.8. При виявленні підтікання ПВК присадку необхідно перекачати або перелити в справну, чисту ємність (тару) і перевірити вміст у ній води.

5.1. Контроль якості ПВК присадки проводиться згідно з ДСТУ 3982-2000, який визначає організацію і правила контролю якості авіаПММ та ТР, застосовуваних на ПС підприємств цивільного авіаційного транспорту України.

5.2. Оперативний контроль якості ПВК присадки при зберіганні на складі не проводиться.

5.3. Повний контроль якості ПВК присадки виконують:

- після зливання в резервуари складу ПММ;

- у випадку зберігання на складі ПММ (один раз за 3 місяці);

- після доливання в резервуар;

- у разі виникнення підозри про погіршення якості.

5.4. Вхідний контроль якості ПВК присадки проводять у лабораторії авіаПММ.

5.5. Контроль якості ПВК присадки, яка надходить розфасованою в герметично закритій тарі, проводиться в обсязі вимог повного контролю якості тільки після закінчення терміну зберігання, а також у випадку порушення упаковки або коли є підозра про можливе псування продукту. У разі подальшого збереження продукту такий контроль якості проводиться кожні три місяці.

5.6. Перелік показників якості ПВК присадки, які перевіряють при вхідному і повному контролі якості:

5.7. Аналіз ПВК присадки з витратної ємності на вміст води і розчинних забруднень проводиться 1 раз за тиждень.

5.8. Порядок застосування і контролю якості ПВК присадки "И-М" виробництва Росії викладений в ОСТ 54-3-175-73-99 і зміні N 1, затверджених і введених в дію 30.06.2003 р., а також в інструкції, затвердженій Генеральним директором ДП "УкравіаПММ" від 25.10.2002 р.

6.1. Густину ПВК присадки визначають за стандартними методами з використанням ареометрів промислового виробництва.

6.2. Для оцінки зовнішнього вигляду ПВК присадки в циліндр із притертою пробкою місткістю 100 куб.см наливають 100 куб.см присадки і струшують. При розгляді в прохідному світлі ПВК присадка повинна бути прозорою і в ній не повинні бути виявлені завислі й осілі на дно циліндра механічні домішки.

6.3. Визначення вмісту води у ПВК присадці проводять за стандартним методом Фішера або іншими методами, допущеними у встановленому порядку.

6.4. Показник заломлення ПВК присадки визначають за стандартною методикою за допомогою рефрактометра.

6.5. Визначення вмісту розчинних забруднень у ПВК присадці проводять за двома показниками: "змішування з водою" і "розчинність у паливі".

Для визначення показника "змішуваність з водою" 5 мл ПВК присадки і 50 мл дистильованої води наливають при кімнатній температурі в скляний циліндр із притертою пробкою. Суміш струшують протягом 2 хвилин і потім дають відстоятися протягом 15 хвилин. Візуально перевіряють стан суміші. При відсутності розчинних забруднень суміш після відстоювання повинна бути прозорою, не повинно бути помутніння, пластівців, осаду та інших сторонніх домішок.

Для визначення показника "розчинність у паливі" 100 мл попередньо відфільтрованого палива без ПВК присадки наливають у ділильну лійку або колбу з притертою пробкою, додають 1 мл ПВК присадки. Після перемішування протягом 2 хвилин і відстоювання протягом 15 хвилин перевіряють візуально стан суміші. Суміш повинна бути прозорою, не повинно бути помутніння, пластівців, осаду та інших сторонніх домішок, а на стінках - крапель ПВК присадки.

6.6. Кислотність ПВК присадки визначають стандартними методами з використанням зазначених у стандартах індикаторів.

6.7. Визначення концентрації ПВК присадки в паливі проводять рефрактометричним методом, який оснований на екстракції присадки з палива, що аналізується, і наступному вимірюванні показника заломлення водної витяжки за температури 20 град.C стандартним методом.

У ділильну лійку наливають 100 мл палива, яке містить ПВК присадку И-М, та 3 мл дистильованої води, яку слід точно відміряти за допомогою піпетки місткістю 5 мл або бюретки місткістю 10-25 мл. Вміст лійки енергійно струшують протягом 5 хв. Після відстою відокремлюють від палива водну витяжку.

На горизонтальну поверхню нижньої призми рефрактометра наносять 2-3 краплі досліджуваної витяжки, потім вимірюють показник заломлення за температури 20 град.C.

Аналогічним шляхом визначають показник заломлення дистильованої води, яка використовується для приготування водної витяжки.

Концентрацію присадки И-М у паливі визначають за формулою: