Згідно із п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. N 1266, розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата застрахованої особи для оплати листка непрацездатності, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала і сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.

Згідно із п. 4 Порядку для застрахованих осіб, які працюють на умовах трудового договору безстрокового або строкового і робота яких не пов'язана із сезонним характером виробництва (приклади "а" і "б" наведені у Вашому зверненні), таким періодом є останні шість календарних місяців (з 1 до 1 числа), що передують місяцю, у якому настав страховий випадок.

Період, за який виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності зазначеній категорії працівників, визначений у ст. 2 Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.2001 N 2213, згідно якої допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, починаючи з шостого дня непрацездатності, за весь період до відновлення працездатності, або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.