1.1. Організація роботи підприємств ритуального обслуговування

1.1.4. На підприємства (підрозділи) ритуального обслуговування покладаються такі функції:

а) надання всіх видів послуг, що пов'язані з похованням (відведення ділянки, копання могили, забезпечення домовинами, вінками, транспортом, проведення громадянської панахиди та інші необхідні послуги);

б) організація експлуатації належно обладнаних і упорядкованих кладовищ, догляд за окремими могилами громадського значення (героїв громадянської та Великої Вітчизняної воєн, видатних діячів держави, науки, культури), що розташовані на кладовищах і поза кладовищами. Догляд за могилами громадського значення, що розташовані поза кладовищами, може бути покладений на інші підприємства та організації.

1.1.5. Утримання кладовищ і могил громадського значення здійснюється підприємствами (підрозділами) ритуального обслуговування за рахунок коштів місцевих бюджетів згідно з річним кошторисом.

1.1.6. Підприємства, які надають послуги для поховання, повинні мати спецтранспорт (катафалки та автобуси супроводження).

В населених пунктах з чисельністю близько 50 тис. мешканців спецтранспорт може бути змішаним (автомобільним і гужовим). Для коней рекомендується мати попони та плюмажі чорного або білого кольору.

В містах з населенням понад 50 тис. мешканців і курортних населених пунктах спецтранспорт повинен бути автомобільним. При відсутності автокатафалків під них можуть переобладнуватись автобуси різних марок, в яких встановлюється постамент для труни та пристосування для кріплення вінків.

Автокатафалк повинен мати вздовж кузова траурну смугу. Допускається обладнання та використання відкритого автокатафалка на шасі вантажної автомашини. Забороняється оформлювати салон спецавтотранспорту фотографіями, вирізками з журналів та іншою інформацією, яка не відповідає ритуальному призначенню.

Автотранспорт, що обслуговує похорон, повинен бути в полагодженому стані та щоденно проходити санобробку дезинфікуючим розчином (у випадках перевезення труни з померлим від інфекційного захворювання дезинфекція транспорту обов'язкова зразу ж після перевезення). Для цього повинні бути виділені окремий майданчик, обладнаний відповідно до вимог органів державного санітарного нагляду, та спеціально навчений персонал.

Рекомендується укладати з місцевими автотранспортними організаціями договір про аренду автобусів, легкових і вантажних автомашин для потреб ритуальної служби.

1.1.7. Для забезпечення живими квітами потреб ритуальних підприємств рекомендується розташувати на закритих кладовищах і на вільній території діючих кладовищ оранжереї та парники, а також залучати до цього на договірних засадах підприємства квітникарства.

1.1.8. Виготовлення намогильних пам'ятників може здійснюватись як підприємствами ритуальної служби, так і іншими підприємствами та організаціями, каменеобробними заводами, кар'єрами, кооперативами, приватними особами.

В залежності від наявності місцевих будівельних матеріалів, для виготовлення пам'ятників можуть застосовуватись природне каміння (граніт, вапняк, пісковик, мармур), залізобетон з введенням в верхній шар мармурового дрібняку, залізобетон з барвниками, кераміка, дерево та інші матеріали.

Установлення пам'ятників і намогильних споруд на кладовищах міст і селищ міського типу здійснюють, як правило, підприємства ритуальної служби. Допускається їх установлення іншими організаціями та силами замовника з письмового дозволу адміністрації кладовища.

1.1.9. Продукція ритуального призначення повинна виготовлятися відповідно до вимог республіканських стандартів і технічних умов, затверджених у встановленому порядку.

1.2. Організація роботи бюро ритуальних послуг

1.2.1. Бюро ритуальних послуг є підрозділом підприємства, що здійснює ритуальне обслуговування населення. При бюро може бути організовано магазин для реалізації ритуальних атрибутів.

1.2.5. Персонал бюро повинен бути в темному одязі згідно з Положенням про порядок видачі та носіння ритуального одягу працівниками ритуально-похоронної служби, затвердженим Мінжитлокомунгоспом УРСР 28.06.90 р.

1.2.6. Бюро ритуальних послуг повинно мати площу, що забезпечувала б необхідні умови для роботи персоналу та зручності замовникам, з таким набором приміщень:

операційний зал (20-25 м), виставочний зал (15-20 м), складське (20-30 м) та побутове приміщення.

Інтер'єр основних приміщень повинен бути вирішений в стилі, що відповідає їх призначенню.

1.2.7. В операційному залі повинні знаходитися письмові столи для співробітників, журнальні столики, крісла або стільці для відвідувачів, настінний годинник, аптечка, альбоми з переліком послуг, що надаються, та прейскуранти до них, книга скарг і пропозицій.

1.2.8. У виставочному залі на стінах і вітринах виставляються зразки виробів ритуального призначення, що реалізуються населенню, або їх фотографії з зазначенням вартості. На видному місці вивішується затверджений прейскурант на послуги, що надаються, та продукцію, а також список і адреси всіх бюро ритуальних послуг і діючих кладовищ в цьому населеному пункті.

1.2.9. Складське приміщення, як правило, розташовується суміжно з операційним або виставочним залом. Асортимент і кількість виробів, які зберігаються на складі, повинні забезпечувати ритмічну роботу бюро.

1.2.10. Бюро повинно мати телефонний зв'язок з кладовищами, підприємствами та іншими установами, що забезпечують комплексне ритуальне обслуговування.

1.2.11. Бюро ритуальних послуг розташовується, як правило, на магістральних вулицях, поблизу зупинок для транспорту.

При будівництві в межах міської забудови Будинку трауру рекомендується передбачати в ньому приміщення для бюро ритуальних послуг.

При відсутності спеціального будинку (приміщення) бюро ритуальних послуг можуть розташовуватися в будинках, що стоять окремо і забезпечені господарським під'їздом, або на підприємствах ритуального обслуговування - в окремих кімнатах, обладнаних згідно з пп. 1.2.5 + 1.2.8.

1.3. Крематорії

1.3.1. Крематорій є підрозділом ритуальної служби і надає послуги для проведення громадянських панахид, поховання померлих шляхом кремації (див. п. 2.1.2), утримання місць поховання урн у колумбаріях крематорію.

1.3.3. Поховання шляхом кремації здійснюється за письмовим заповітом покійного або за бажанням його родичів та близьких.

1.3.4. Взаємовідносини крематорію з замовниками регулюються Правилами користування крематоріями на території України, які затверджуються Держжитлокомунгоспом України.

2.2. Поховання урни з прахом

2.2.2. Церемонія поховання (вручення) урни з прахом проводиться в спеціальному залі крематорію. В залі під час церемонії не повинно бути інших урн.

Організатор ритуалу висловлює рідним і близьким співчуття, знімає урну з постаменту і ставить її на катафалк-носилки (або вручає рідним покійного).

Робітники крематорію з катафалком-носилками, в супроводі рідних і близьких прямують до місця поховання (замурування) урни з прахом і завершують обряд.

2.2.3. Згідно з письмовою заявою особи, на ім'я якої виписано документ про кремацію, поховання праху може бути виконано без неї.

2.3. Проведення Дня пам'яті померлих

2.3.1. Виходячи з місцевих умов, в кожному населеному пункті проводиться День пам'яті померлих. Виконкоми місцевих Рад народних депутатів визначають, на якому кладовищі, якого числа буде проводитись День пам'яті і організацію його проведення. За традицією цей день припадає на середину календарної весни, а в деяких місцевостях - на літній або осінній період.

2.3.2. До Дня пам'яті померлих кладовища впорядковуються. Виконкоми місцевих Рад народних депутатів визначають для всіх підприємств і установ обсяг робіт з благоустрою та озеленення кладовищ і території навколо меморіальних споруд, контролюють виконання цих робіт.

2.3.3. Проведення Дня пам'яті померлих доцільно висвітлювати на сторінках преси.

3.1. Вибір ділянки та її обладнання

3.1.1. Наявність кладовища повинна передбачатися проектом планування та забудови населеного пункту. Розташування кладовища не повинно перешкоджати подальшому розширенню території населеного пункту. Кладовище повинно бути включене в загальну систему зелених насаджень з урахуванням можливостей використання його території після закриття під парк або сад громадського користування.

Кладовища та крематорії слід розташовувати поза територіями, що забудовуються, переважно на периферії населеного пункту, бажано поблизу зелених насаджень, на відстані не менше 300 метрів від житлових та громадських будівель і зони відпочинку.

В населених пунктах, які користуються шахтними колодязями та іншими джерелами підземного водопостачання, при розташуванні кладовища вище потоку грунтових вод, які живлять ці джерела, розмір санітарно-захисної зони між кладовищем і населеним пунктом при санітарно-гігієнічному обгрунтуванні може бути збільшений до 500 метрів.

На території санітарно-захисної зони кладовищ, що діють і проектуються, забороняється будівництво житлових і громадських будівель.

3.1.2. Відведення земельних ділянок під нові кладовища, розширення та реконструкція діючих здійснюються в установленому порядку і підлягають погодженню з місцевими установами санітарно-епідеміологічної служби та подальшому затвердженню виконкомами місцевих Рад народних депутатів. Мінімальна територія кладовища - 0,5 га.

3.1.3. Для відведення ділянки під кладовище слід вибирати рівну підвищену незаболочену територію.

Ділянка повинна задовольняти такі вимоги:

а) мати нахил в межах 0,5-5 град. від населеного та відкритих водоймищ, які використовуються для господарсько-питних цілей. В гористих районах допускається нахил ділянки до 30% з обов'язковим влаштуванням терас і доріг з нахилом до 5%. В разі відсутності природного нахилу обов'язкове проведення вертикального планування, що забезпечить водовідвід і запобігання від надмірного зволоження грунту. При необхідності слід передбачати обладнання лотків, кюветів, зливової каналізації та інших інженерних заходів;

б) не повинна бути обвало- та зсувонебезпечною. При необхідності та доцільності слід передбачати будівництво підпірних стінок, укріплення ярів, планування та озеленення укосів;

в) не затоплюватися паводками та поверхневими водами;

г) грунтові води повинні залягати на глибині не менше двох метрів від поверхні грунту при найвищому їх стоянні. При відсутності ділянок, які задовольняли б ці вимоги, відведена під кладовище ділянка повинна дренуватися;

д) мати сухий пористий грунт (піщаний, супіщаний, слабоглинистий та ін.), що забезпечує достатню повітропроникність і швидке просихання. Необхідно уникати ділянок з торф'янистими та важкими глинистими грунтами;

е) мати зручні, упорядковані, озеленені під'їзди.

3.1.4. Не дозволяється відводити ділянку під кладовище на територіях:

а) першого та другого поясів санітарної охорони джерел водопостачання, мінеральних джерел, першої та другої зони округу санітарної охорони курорту;

б) з виходом на поверхню закарстованих, дуже тріщинуватих порід і в місцях виклинювання водоносних горизонтів;

в) на берегах морів, озер, рік та інших відкритих водоймищ, які використовуються населенням для господарсько-побутових потреб, купання та інших культурно-оздоровчих цілей. В разі вибору ділянки під кладовище поблизу ріки, його слід розташовувати нижче населеного пункту, за течією ріки, за межами зони водокористування та водоохоронної зони водоймища.

3.1.5. Будівництво кладовища (крематорію) повинно здійснюватися за затвердженим у встановленому порядку проектом, в якому повинно бути передбачено:

а) виділення ділянок (кварталів, секторів) для місць поховання;

б) розташування головного та другорядних в'їздів, напрям, розміри та благоустрій під'їздів і пішохідних доріжок;

в) озеленення кладовища - створення захисних посадок по периметру кладовища та декоративних насаджень на основних алеях і місцях поховання з урахуванням забезпечення достатнього провітрювання та інсоляції;

г) планування території таким чином, щоб забезпечити швидке видалення поверхневих вод;

д) будівництво необхідних будівель і споруд, включаючи будинок трауру або ритуальний майданчик, контору, сторожку, громадські туалети, систему водопостачання, мережу освітлення та огорожу кладовища по його периметру;

е) влаштування майданчика перед в'їздом на кладовище для стоянки автотранспорту.

При будівництві сільських кладовищ обов'язкове виконання вимог пунктів "а", "б", "в", "г", а також пункту "д" щодо будівництва громадського туалету та огорожі території кладовища, влаштування шахтного колодязя для поливання рослин.

3.2. Організація території

3.2.1. Площа ділянки, відведеної під кладовище, визначається виходячи з установленого будівельними нормами і правилами (БНіП-П-60-75, табл. 31) нормативу 0,1 га на 1000 мешканців населеного пункту.

Розрахунок площі, необхідної для влаштування кладовища, здійснюється на підставі таких даних:

а) чисельності мешканців населеного пункту та перспективи її зростання;

б) кількості кладовищних періодів. Розрахунковий час для експлуатації кладовища повинен дорівнювати не менше ніж двом кладовищним періодам і складати, в залежності від характеристики грунтів на ділянці кладовища, 30-40 років;

в) диференційованої норми площі на одне поховання (почесне, подвійне, одинарне, урни з прахом);

г) площі для озеленення, доріг, алей, а також будівель, розташованих на кладовищі.

3.2.2. Вся територія кладовища повинна бути розбита на сектори (квартали), відокремлені дорогами або алеями, а сектори (квартали) на ряди та місця (ділянки поховань), відстань між рядами повинна бути 1 м, між ділянками поховань в ряду - 0,4 м....

3.4. Озеленення

3.4.1. Території, що зайняті кладовищами, підлягають озелененню з найбільшим збереженням існуючих насаджень.

Враховуючи подальше перетворення території закритих кладовищ в міські сади та парки, зелені насадження на новостворених кладовищах повинні бути виконані відповідно до вимог садово-паркового господарства.

Різновидність зелених насаджень для території кладовищ підбирається згідно з кліматичними умовами району та грунтовими умовами конкретної ділянки.

При озелененні кладовищ слід мати на увазі, що густі та тінисті насадження можуть погіршити умови аерації та інсоляції ділянок поховань, сприяти накопиченню вологи в грунті та затримувати процес знешкодження і мінералізації. Тому необхідно уникати ущільнених посадок кущів і особливо дерев з великою та густою кроною.

Високий рівень грунтових вод можна знизити завдяки насадженню вологолюбних порід дерев (вільха, осика та ін.).

3.4.2. Озеленення кладовищ варто здійснювати в дві черги.

До першої належить:

влаштування зеленої зони навколо території кладовищ, посадка дерев, кущів і живоплотів вздовж алей, доріг, майданчиків, а також створення зелених груп посередині секторів поховання, в місцях, які не пов'язані з наступним глибоким порушенням грунту. Друга черга озеленення (здебільшого на ділянках могил) здійснюється одночасно з похованнями або після них, без глибокого порушення грунтового покриву.

3.4.3. При озелененні кладовищ, в залежності від їх розмірів і типу, застосовується:

а) суцільні зелені смуги шириною 10-20 м, що влаштовуються на міських кладовищах по всьому периметру ділянки. Для цих смуг рекомендується посадка хвойних (ялина, сосна, смерека) з вкрапленням листяних (береза, дуб та ін.) порід дерев.

Для кладовищ ландшафтного та змішаного типу зелені масиви (смуги) можуть вирішуватися як сектори поховань з 50% використанням їх площі для могил.

Сільські кладовища по периметру ділянки деревами в 2-3 ряди.

Рекомендується для цього тополя, липа, в'яз та інші породи, а в засушливих місцях - гледичія та ряд інших;

б) посадка дерев та кущів вздовж алей, доріг та інших елементів території кладовища з використанням таких порід: липа дрібнолистяна, каштан кінський, тополя пірамідальна, клен гостролистий, явір та ін.

В умовах посушливого степового клімату висаджують гледичію триколючкову, клен трилопасний, тополю бальзамічну та ін.

Для кращої орієнтації відвідувачів і для уникнення одноманітності в озелененні слід при обсадці секторів висаджувати різні породи дерев;

в) групові посадки дерев і кущів на окремих майданчиках і в секторах, які підкреслюють композиційний центр, групу почесних поховань і т.ін., рекомендується робити з берези, липи, тополі пірамідальної, ялинки сріблястої і т.ін.;

г) зелені живоплоти секторів висотою 0,9-1,6 м, а ті, що огороджують окремі могили, висотою не більше ніж 0,7 м.

Для живоплоту треба застосовувати одно- чи дворядну посадку таких порід дерев та кущів, як граб звичайний, жовта акація, бірючина, спірея, жимолость, лох сріблястий, аморфа, туя, тамариск та ін.;

д) висадження кущів в головах могил для формування фону за намогильними пам'ятниками.

Такий фон може бути створений в'юнкими рослинами зі спрямуванням їх зростання по каркасу з дерев'яних рейок або з застосуванням розтяжок з дроту;

е) в'юнкі рослини, які можуть висаджуватись біля підпірних стін, терас, огорож, будівель і окремих пам'ятників (п'ятилистий дикий виноград, клематис, плющ звичайний та ін.);

ж) висівання трави на площі секторів до проведення на них поховань. При необхідності проводиться спеціальна підготовка грунту і відповідний підбір насіння (райграсу, полевиці, вівсяниці, м'ятлика, лісохвоста та ін.).

Посадка дерев та кущів в секторах повинна здійснюватись з урахуванням розташування майбутніх могил, щоб при глибоких порушеннях грунту коріння рослин не було пошкоджене.

3.4.4. При посадці квітів на клумбах, газонах, а також окремих могилах необхідно враховувати час і тривалість їх цвітіння.

Верхня площина могильного пагорба може бути оформлена килимовими рослинами (верзиколером, альтернантерою багряно-червоною, оливковою та жовтою, седумом блакитним, ехеверією, бриантемумом та ін.).

3.5. Огородження кладовищ

3.5.1. Вхідна кладовище влаштовується з урахуванням розміру території, його положення стосовно під'їздів від населеного пункту, прийому планування і мережі доріг на території кладовища. При влаштуванні входу слід керуватися прагненням скоротити шлях до всіх секторів кладовища.

На кладовищі площею понад 20 га може бути декілька входів (центральний і другорядні).

3.5.2. На ділянці, де розташовані господарчі службові споруди, рекомендується обладнувати окремо в'їзд та вхід. Ця частина території кладовища повинна бути відокремлена від ділянок, які використовуються для поховань, щільним живоплотом або огорожею легкого типу з рослинами, що в'ються по ній.

3.5.3. Для забезпечення безперешкодного проходу траурних процесій ширина воріт на міських кладовищах повинна бути 4-5 м. Для сільських кладовищ ширина воріт - 2,5-3,0 м.

Перед входом на кладовище слід передбачати майданчик для очікування та збору учасників траурної процесії.

3.5.4. Вся територія кладовища повинна бути оточена огорожею. Кладовища в містах здебільшого повинні мати довговічну огорожу висотою не нижче 2,0 м.

3.5.5. На окремих ділянках огорожа кладовища з внутрішнього боку може бути використана як колумбарій для поховання урн з прахом після кремації.

3.5.6. Кладовища в невеликих містах, селищах і сільських місцевостях можуть мати огорожу в вигляді зеленого живоплоту з деревних та чагарникових порід і рову глибиною 60-80 см з земляним валом.

Для живоплоту рекомендується застосовувати такі породи дерев та кущів: граб звичайний, берест польовий, в'яз приземкуватий, гледичія триколючкова, липа дрібнолиста, клен польовий і татарський,шовковиця біла,груша лохолиста та іволиста, обліпиха та ін.

3.6. Кладовищні будівлі та споруди

3.6.1. На кладовищах великих міст рекомендується споруджувати будинки трауру для проведення громадянських панахид.

Будівля з траурним залом щодо архітектури повинна бути центром кладовища і по можливості завершувати перспективу головної алеї.

Будинки трауру можуть розташовуватися в системі міської забудови в зручно розташованому місці.

3.6.2. Споруда будинку трауру повинна мати приблизно такі основні приміщення:

3.6.3. На кладовищах варто споруджувати ритуальні майданчики для проведення громадянських панахид.

Майданчики розташовують неподалік від входу на кладовище, на великих кладовищах - в місцях, наближених до секторів поховань. Ритуальні майданчики рекомендується будувати з навісом для проведення обряду в будь-яку погоду.

Ритуальний майданчик обладнується: постаментами для труни і кришки, підвищенням на 30-40 см для організатора ритуалу, чашою-факелом або електросвітильником, що імітує "Вогонь пам'яті";

підставками для Державного прапора, портрета покійного та орденських подушечок.

Майданчик асфальтується (бетонується) або вимощується плитами, цеглою, щебенем. По краях майданчика висаджуються декоративні кущі, біля стіни - дерево, краще плакуча верба.

Постамент установлюється на траурному майданчику, ближче до його центру, на відстані 2-3 м від стіни.

3.6.4. При улаштуванні ритуального майданчика варто передбачити спорудження невеликого приміщення для зберігання прапора, звуковідтворюючої радіоапаратури, газового балона та ін., а також для надання першої медичної допомоги близьким покійного та укриття в негоду. Таке приміщення може бути прибудоване до тильного боку стіни або знаходитися поблизу майданчика. Майданчик радіофікується для програвання траурних мелодій. Газовий балон встановлюється відповідно до технічних умов.

3.6.5. Приміщення контори кладовища треба розташувати на його території, поблизу головного входу. Рекомендується архітектурно поєднувати будівлю контори з головним входом.

Будівля контори повинна мати приблизно такі приміщення:

В комплексі з конторою, але з окремими входами, на невеликих кладовищах можуть бути розташовані кімната для зберігання та видачі інвентаря для прибирання (10-15 кв.м) та магазин для продажу квітів і вінків (6-10 кв.м).

3.6.6. На великих кладовищах магазин по продажу квітів рекомендується розташовувати в окремій будівлі (кіоску) біля входу на кладовище, що повинно бути враховано в архітектурному вирішенні входу, огородженні та плануванні в'їзного майданчика.

Видача інвентаря для прибирання на таких кладовищах повинна бути організована в декількох місцях.

3.6.7. На території кладовища повинні бути розташовані каналізовані громадські туалети з радіусом обслуговування 0,5 км.

Туалети рекомендується маскувати озелененням і живоплотом.

При відсутності каналізації варто влаштовувати туалети з водонепроникним вигрібом, до якого повинен бути забезпечений вільний під'їзд асенізаційного транспорту.

3.6.8. На території кладовища повинен передбачатися господарський двір, на якому розміщують допоміжні будівлі: склади матеріалів, інвентаря і палива; оранжереї; парники та відкриті квітники; майстерні по виготовленню та ремонту пам'ятників, огорож і т.ін. Такий двір повинен бути відгороджений від місць поховання і мати відокремлений в'їзд і вхід.

3.7. Інженерне обладнання

3.7.1. Водопостачання на території кладовища повинно забезпечувати побутові потреби відвідувачів і персоналу, поливання зелених насаджень. Вода повинна відповідати ГОСТу. Водогін працює як самостійна система, яка приєднується до мережі міського водопроводу або до свердловини, що обладнана поблизу кладовища.

Місце розташування свердловини вибирається з урахуванням фільтруючих властивостей грунтів і напрямку руху грунтових вод. Відстань від водопровідної свердловини до кладовища (місць поховання) повинна бути не менша за величину II поясу зони санітарної охорони водного джерела.

Прокладання магістральних ліній міського (селищного) господарсько-питного водопостачання по території кладовища забороняється.

3.7.2. На території великих кладовищ (від 20 до 40 га) для поливання насаджень треба мати поливний водопровід. При цьому водорозбірні колонки чи крани повинні бути встановлені у кожному секторі кладовища. Рекомендується створення запасних резервуарів (басейнів) для поливання.

3.7.3. На сільських кладовищах для поливання рослин варто передбачати влаштування шахтних колодязів. Відстань від такого колодязя до найближчого поховання повинна бути не менше ніж 50 м з напрямком руху грунтових вод від колодязя в бік місць поховання.

Влаштування колодязів дозволяється в тих випадках, коли вода в них не змішується з підгрунтовою, яка проходить крізь зону з продуктами розкладу.

Колодязі повинні мати навіс і непроникні для підгрунтових вод стіни. Навколо нижнього кільця варто обладнати штучні фільтраційні пристрої.

3.7.4. Територія кладовищ у великих містах повинна мати електричне освітлення біля входу, на головних алеях (норма освітленості 0,2 люкса на кв.м). Бажано також забезпечити освітлення доріжок, що поділяють кладовище на окремі сектори, квартали.

На кладовищах в середніх і невеликих містах, а також селищах варто освітлювати тільки головну алею (норма освітленості 0,2 люкса на кв.м).

3.7.5. Територію кладовища рекомендується радіофікувати для програвання траурних мелодій під час проведення похорон.

3.7.6. Сільські кладовища за погодженням з місцевими установами санітарного нагляду в першу чергу обладнуються огорожею і водопостачанням. Проведення комплексу робіт з озеленення може бути виконано в процесі експлуатації кладовища.

4.1. Порядок поховання

4.1.1. Поховання померлих або їх праху після кремації дозволяється проводити лише на діючих і напівзакритих кладовищах (колумбаріях). В останньому випадку лише при наявності вільного місця в огорожі або ніші близького родича. В окремих випадках, за рішенням місцевих органів влади, дозволяється поховання урн з прахом в могилу чи колумбарну нішу близьких родичів і на закритих кладовищах.

4.1.2. Терміни експлуатації кладовищ визначаються виконавчим комітетом місцевих Рад народних депутатів.

4.1.3. Поховання померлих або їх праху після кремації здійснюється лише при пред'явленні свідоцтва про смерть і оформленого в установленому порядку рахунку-замовлення на ритуальне обслуговування.

4.1.4. Поховання померлих одиноких громадян, осіб без певного місця проживання, знайдених трупів, а також невпізнаних трупів у випадку відсутності родичів або осіб та організацій, що можуть взяти на себе організацію поховань, здійснюється з вимогами Положення про порядок виявлення, обліку і поховання померлих одиноких громадян України, яке затверджується Держжитлокомунгоспом України.

При похованні трупів невпізнаних громадян складається акт, в якому зазначається стать невідомого, час виявлення трупа, час і місце поховання, вказується номер ділянки, ряду і могили, номер свідоцтва про смерть та причина смерті. Аналогічний запис робиться в книзі реєстрації поховань на кладовищі.

Акт підписується представником органів внутрішніх справ і ритуальної служби. Перший екземпляр вручається представнику органів внутрішніх справ для прилучення до карної справи або справи про з'ясування особи невідомого, а другий зберігається в облікових документах кладовища (ритуальної служби).

На місці поховання невідомого громадянина встановлюється металева табличка (залізобетонний наголовник, плита та ін.), на якій зазначається номер ділянки, ряду і могили, реєстраційний номер трупа і дата поховання.

4.1.5. Кожне поховання реєструється конторою кладовища (крематорію) в спеціальній Книзі реєстрації поховань (додаток N 6) з зазначенням таких відомостей:

а) рік, місяць і число поховання (кремації);

б) номер сектора (ділянки), ряду (секції) та могили (ніші);

в) прізвище, ім'я, по батькові померлого;

г) рік, місяць, число народження і смерті;

д) причина смерті;

е) дата і ким видано свідоцтво про смерть;

ж) прізвище, ініціали родичів померлого, їх адреса.

Запис до книги реєстрації поховань здійснюється в алфавітному порядку, за роками, в цілому по всьому кладовищу або по кожному сектору великих кладовищ. Книга зберігається постійно.

Крім запису в книзі реєстрації поховань, на розбивочному плані, який складається на кожний сектор (квартал) кладовища, робиться відповідна позначка.

Близьким родичам або організаціям, що здійснювали поховання, конторою кладовища видається свідоцтво (довідка), в якій зазначається прізвище, ім'я та по батькові похованого, номер сектора (кварталу), ряду і могили (додаток N 8).

4.1.6. Підпоховання труни (урни з прахом) в родинну могилу дозволяється на підставі письмової заяви близького родича, на якого зареєстрована могила, та документа, який засвідчує особу, і свідоцтва про поховання.

4.1.7. Ділянки землі для поховання труни з тілом чи урни з прахом відводяться безкоштовно в розмірах, визначених п. 4.3.6 Інструкції, і заповнюються у порядку черговості, встановленої генпланом кладовища.