Державне казначейство України на численні звернення головних розпорядників бюджетних коштів стосовно обліку земельних ділянок роз'яснює наступне.

Всі питання стосовно земельного законодавства визначені у Земельному кодексі України та інших нормативно-правових актах у галузі земельних відносин.

Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

На виконання "Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.98 р. N 1706, Державним казначейством України було розроблено План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, який затверджено наказом Головного управління Державного казначейства України від 10.12.99 р. N 114 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.99 р. за N 890/4183. Зазначений План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ запроваджено в дію з 1 січня 2000 року і його вимоги є обов'язковими для всіх установ та організацій, основна діяльність яких здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів.

Відповідно до вимог Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ земельні ділянки є об'єктом бухгалтерського обліку та відображаються на субрахунку 101 "Земельні ділянки".

Загальні методологічні правила щодо оприбуткування та обліку земельних ділянок визначені в Інструкції з обліку необоротних активів бюджетних установ, яка затверджена наказом Державного казначейства України від 17.07.2000 р. N 64 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31.07.2000 р. за N 459/4680 (у редакції наказу Державного казначейства України від 21.02.05 р. N 30.