Заслухавши та обговоривши доповіді академіка-секретаря Відділення економіки НАН України академіка НАН України В.М.Гейця, голови Північно-східного наукового центру НАН та МОН України академіка НАН України В.П.Семиноженка і заступника директора Інституту економіки та прогнозування НАН України членакореспондента НАН України Б.Є.Кваснюка, Президія НАН України відзначає, що кінець XX - початок XXI століття в глобальному вимірі ознаменувався посиленням та переорієнтацією процесів економічної транснаціоналізації, що супроводжувалося, з одного боку, інтенсифікацією вертикально-інтегрованої корпоратизації, а з іншого - розвитком сітьових структур, які підвищують інтегрований вплив на перспективи росту, оскільки в переважній більшості таких структур в їхню діяльність закладено інноваційні стратегії, що підтримуються відповідною політикою урядів окремих країн і значно прискорюють процеси формування суспільства та економіки знань.

Більшість процесів, що відбуваються через транснаціоналізацію економіки в кінцевому її значенні, спираються на боротьбу за ринки та, відповідно, вплив на владу чи навіть контроль за її діями. Це дозволяє ще більше контролювати ринки і отримувати відповідні прибутки, що першочергово визначаються результатами інноваційних змін в технологіях виробництва.

Масштаби подібних перетворень стали настільки значними, що, як результат, національні економіки окремих держав та вплив на них з боку урядів поступово почали втрачати своє значення в традиційному його розумінні, особливо у тих країнах, що не змогли згенерувати національні інноваційні системи, які визнано найвизначнішим здобутком XXI століття.

Поряд з транснаціоналізацією, глобальною регіоналізацією та дисгармонійністю, реальністю також стає подальша поляризація, а значить і конфронтація, які супроводжуватимуться для окремих країн можливими дезінтеграцією та фрагментацією державної діяльності, у зв'язку з тим, що національні еліти виявляються часто нездатними здійснити соціальні реформи і мінімізувати диференціацію. В результаті - поглиблення поляризації досить часто супроводжується втратою нацією перспектив і надій щодо закріплення ліберально-демократичних цінностей.

У сукупності зазначені процеси є серйозними викликами, які початок XXI століття поставив перед нинішнім і прийдешніми поколіннями. Реальною протидією їм може бути лише кардинальний прорив у розбудові "суспільства знань", у якому інтелектуальний потенціал стає могутньою продуктивною силою. Повною і безпосередньою мірою це стосується і України.

Зазначені обставини висувають перед академічними установами нові завдання щодо формування цілісної системи категорій економіки знань і системи показників, які б дозволили не тільки досліджувати економіку знань, але й ефективно нею керувати задля підвищення життєздатності і суспільства, і країни в цілому.

Президія НАН України

1. Доповіді академіка-секретаря Відділення економіки НАН України академіка НАН України В.М.Гейця, голови Північно-східного наукового центру НАН та МОН України академіка НАН України В.П.Семиноженка і заступника директора Інституту економіки та прогнозування НАН України члена-кореспондента НАН України Б.Є.Кваснюка взяти до відома.