<...>

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).

Відповідно до статті 19 Закону об'єктом для нарахування страхових внесків для роботодавців є суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплати винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Єдиним нормативним документом, розробленим відповідно до Закону України "Про оплату праці", який визначає складові фонду оплати праці, є Інструкція зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. N 5 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за N 114/8713.

Відповідно до пункту 3.15 Інструкції зі статистики заробітної плати витрати на відрядження: добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення не належать до фонду оплати праці.

Враховуючи зазначене, суми добових, виданих працівникам на відрядження понад встановлені законодавством норми, не є об'єктом для нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.