Державний комітет фінансового моніторингу України (далі - Держфінмоніторинг України) розглянув <...> лист <...> щодо надання докладної інформації з піднятих у листі питань та повідомляє таке.

<...> Наказ Держфінмоніторингу України від 27.12.2005 р. N 249 "Про затвердження Типологій легалізації злочинних коштів в Україні в 2004 - 2005 роках" є результатом досліджень державних органів - учасників системи протидії легалізації злочинних коштів. Даний наказ призначений для використання як методичний матеріал суб'єктами первинного фінансового моніторингу, правоохоронними органами та іншими учасниками системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

Разом з тим законодавство, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, не містить визначення поняття "верифікація". В той же час чинними нормативно-правовими актами встановлюється, що;

- верифікація - це комплекс процедур перевірки точності й достовірності інформації (даних) (Концепція побудови автоматизованих систем обліку електроенергії в умовах енергоринку, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики, Національної комісії регулювання електроенергетики, Держкоменергозбереження, Держстандарту, Держбуду України, Державного комітету промислової політики від 17.04.2000 р. N 2/28/28/276/75/54;

- верифікація (verification) - підтвердження за допомогою перевірки доказів того, що продукт, процес чи обслуговування відповідає встановленим вимогам (Правила сертифікації суб'єктів, що надають послуги з аеронавігаційного обслуговування, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 22.01.2007 р. N 42.

Предметом контракту, відповідно до глави 4 розділу II Типології легалізації злочинних коштів в Україні в 2004 - 2005 роках, затвердженої наказом Держфінмоніторингу України від 27 грудня 2005 року N 249, є послуги та інші результати інтелектуальної діяльності, що не піддаються об'єктивній верифікації з боку контролюючих органів та виконання яких одна сторона доручає іншій.

Враховуючи зазначене вище, в контексті проведення фінансового моніторингу під неможливістю здійснення об'єктивної верифікації предмета контракту слід розуміти ситуацію, коли перевірка дослідним шляхом достовірності даних та порівняння інформації, що стосується відповідної фінансової операції, ускладнюється через недостатньо визначений та неконкретизований предмет контракту.