Заслухавши та обговоривши доповідь голови Наукової ради з проблем заповідної справи і діяльності заповідників при Відділенні загальної біології НАН України, директора Інституту зоології ім. І.І.Шмальгаузена НАН України члена-кореспондента НАН України І.А.Акімова, Президія НАН України відзначає, що в академічних заповідниках на належному рівні здійснюється природоохоронна, наукова та еколого-освітня діяльність.

Указом Президента України від 23.05.05 N 838 "Про заходи щодо дальшого розвитку природно-заповідної справи в Україні" розвиток природно-заповідної справи на основі системного врахування природоохоронних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, а також міжнародних зобов'язань держави визначено одним з найважливіших пріоритетів довгострокової державної політики України.

Відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" на НАН України разом з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України покладено координацію наукових досліджень на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду України.

НАН України безпосередньо підпорядковані п'ять заповідників: Чорноморський і Дунайський біосферні заповідники, Карадазький, Український степовий та Луганський природні заповідники. Вони мають площу понад 1430 кв.км, що становить близько 38% загальної площі заповідників України. Система цих заповідників репрезентує степові, приморські та гірські природні ландшафти.

Біосферні і природні заповідники НАН України повністю відповідають своєму функціональному призначенню і мають один з найвищих природоохоронних та науково-дослідних рейтингів серед інших об'єктів природно-заповідного фонду України. Силами співробітників їх наукових відділів й науковців інших установ НАН України регулярно і в повному обсязі ведеться Літопис природи.

Особливу цінність становлять згадані об'єкти як багаторічні наукові полігони для проведення моніторингу навколишнього середовища, вивчення змін стану рідкісних видів та природних угруповань і, особливо, видів, включених до Червоної книги України та міжнародних природоохоронних списків і конвенцій. Моніторингові роботи дозволяють спрогнозувати зміни біорізноманіття та визначити необхідні заходи із збереження та відтворення природних комплексів не тільки у межах цих об'єктів, а й для інших територій нашої держави.

За рахунок розвитку екотуризму, надання платних послуг, використання міжнародних грантів у більшості біосферних і природних заповідників НАН України залучаються додаткові кошти для успішного розвитку інфраструктури та здійснення еколого-освітніх та природоохоронних заходів.

Одним із позитивних моментів у діяльності заповідників НАН України є значне розширення (501,7 га) території Луганського природного заповідника за рахунок земель запасу відповідно до Указу Президента України від 21.04.04 N 466.

Разом з тим Президія НАН України відзначає, що в організації наукових досліджень і природоохоронній діяльності НАН України є низка недоліків та невирішених питань.

Зокрема, сьогодні НАН України не достатньо координує наукові дослідження на заповідних та природоохоронних територіях, підпорядкованих іншим державним структурам. Відсутні відповідні програми розвитку в них наукових досліджень. Фахівці НАН України мають можливість повноцінно працювати лише в академічних заповідниках.

У заповідниках НАН України гостро постала загальна проблема землевпорядкування. Зокрема, у більшості з них немає головних землевпорядних документів щодо винесення меж в натуру, проектів організації території та актів на право постійного користування земельною ділянкою. І це незважаючи на те, що зазначеними вище указами Президента України структурам природно-заповідного фонду України доручено забезпечити протягом 2005-2006 рр. встановлення у натурі меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, оформлення їх відповідними знаками та інформаційними матеріалами, нанесення таких меж на відповідні планово-картографічні матеріали, а також виготовлення та видачу документів, що засвідчують право на надані їм земельні ділянки.

Крім того, залишається недосконалою територіальна структура Чорноморського біосферного заповідника, що не зовсім відповідає вимогам світової мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО через відсутність належного зонування. До складу заповідника необхідно включити 45 тис.га земель переважно за рахунок "перехідних" зон і подолати фрагментарність територіальної структури. Проведення землевпорядкувальних робіт потребує близько 850 тис.грн. Такі самі завдання стоять і перед Українським степовим природним заповідником. Основною ж проблемою Дунайського біосферного заповідника залишається будівництво судноплавного каналу в заповідній зоні через гирло Бистре.