У XXI сторіччі наука та освіта стають стратегічним ресурсом розвитку інформаційного суспільства, могутнім чинником світової інтеграції, засобом відтворення та нарощування інтелектуального, духовного потенціалу народу. Розвиток наукоємних телекомунікаційних та інформаційних технологій стає одним з основних показників розвитку суспільства. Згідно глобального прогнозу у 2005 році більше 50% фахівців, зайнятих у світовому виробництві, буде працювати у сфері інфокомунікацій. Розвиток інформаційного суспільства визначається розвитком інформаційної інфраструктури та галузі телекомунікацій, які єднають країну зі світовою спільнотою.

Сьогодні стає загальновизнаним фактом, що засоби телекомунікацій знаходяться на етапі революційного перетворення, яких охопив системи і мережі електрозв'язку та інформаційні послуги, які вони надають.

Розвиток галузі телекомунікацій на найближче десятиріччя буде визначатися лібералізацією та глобалізацією ринку телекомунікації. Лібералізація зумовлена переходом від монопольної структури надання послуг до конкурентного середовища і, як наслідок, лавиноподібним зростанням кількості операторів недержавної чи змішаної форм власності та кількістю мереж, заснованих на сучасних технологіях.

Головним проявом глобалізації в телекомунікаціях є зменшення ролі національних кордонів. Глобалізація підтримується новітніми інформаційними технологіями, такими як Інтернет, що призводять до розмивання міждержавних кордонів. У прогнозованому періоді розвиток галузі телекомунікацій та інформатизації буде характеризуватися конвергенцією різноманітних технологій та послуг, процесів і мереж.

Конвергенція послуг забезпечує розширення функціональних можливостей для користувачів. Конвергенція процесів дозволяє провайдерам послуг працювати з обладнанням різних виробників з різними технологіями. Конвергенція мереж веде до стирання різниці між мережами загального користування, корпоративними мережами, мережами передачі даних, телефонними мережами.

У новому сторіччі телекомунікації будуть цифровими, мобільними і персональними, внаслідок чого зникне різниця між місцем проживання і роботою, своєю країною і зарубіжжям, між реальною присутністю і телеприсутністю. В умовах різкого зменшення терміну життєвого циклу обладнання та інтеграцією надаваних послуг все більшої ваги набуває адаптивне програмне забезпечення, яке надає багатофункціональність термінальним пристроям.

Завданням Концепції розвитку системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців галузі телекомунікацій та сфери інформатизації є визначення:

- загальних тенденцій розвитку освіти, та їх вплив на розбудову системи підготовки фахівців галузі зв'язку;

- пріоритетних напрямів технологічного і управлінського розвитку галузі, які визначають зміст освіти та необхідні спеціальності підготовки фахівців;

- основ політики розбудови системи підготовки фахівців галузі;

- особливостей підготовки фахівців галузі, з урахуванням сучасних та майбутніх потреб, напрямку розвитку форм і методів підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів;

- розвитку політики безперервного навчання як основи системи підготовки фахівців галузі сучасного рівня.

У процесі розроблення Концепції були враховані положення Конституції та законів України, а також наступних Указів Президента України та постанов державних органів:

- постанова Кабінету Міністрів України "Про Державну національну програму" "Освіта" ("Україна XXI століття") від 03.11.93 р.;

- Указ Президента України "Про Основні напрями реформування вищої освіти України" від 12.09.95 р.;

- Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку освіти в Україні" від 09.10.2001 р. N 941/2001;

- наказ Міністерства освіти України від 02.06.93 р. "Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України";

- постанови КМУ від 15 вересня 1999 р. N 1697 "Національна програма патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства";

- наказ Міністерства освіти та науки України від 08.12.95 N 340 "Про затвердження Положення про організацію екстернату у ВНЗ України";

- Концепція національного виховання, схвалена Всеукраїнською педагогічною радою працівників освіти України 30 червня 1994 р.;

- наказ Міністерства зв'язку України від 22.05.95 р. про створення Відомчого навчально-науково-виробничого комплексу "Зв'язок" на базі Української державної академії зв'язку (ВННВК "Зв'язок");

- Указ Президента "Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з корупцією, іншими протиправними діями в соціально-економічній сфері та забезпечення економного витрачання державних коштів" від 16.11.2000 р. за N 1241/2000;

- проект Національної доктрини розвитку освіти в Україні у XXI сторіччі.

Концепція розроблена Державним комітетом зв'язку та інформатизації України за участю Одеської національної академії зв'язку ім. О.С.Попова, а також провідних фахівців організацій:

- Інституту телекомунікацій та глобального інформаційного простору НАН України;

- Київського інституту зв'язку;

- Головного навчального центру ВАТ "УКРТЕЛЕКОМ";

- Українського науково-дослідного інституту зв'язку;

- Українського науково-дослідного інституту радіо і телебачення;

- Київського, Львівського та Одеського електротехнікумів зв'язку.

У сучасному освітянському просторі чітко виявилися дві взаємопов'язані тенденції - глобалізація і регіоналізація вищої освіти.

Глобалізація вищої освіти є наслідком утворення глобального всесвітнього ринку інтелектуальної праці та інтелектуального капіталу, на який виходять випускники усіх, в тому числі регіональних, навчальних закладів. Забезпечення належних прав і свобод вітчизняним фахівцям - важливе перспективне державне завдання.

Перехід в усіх сферах життя суспільства від командно-адміністративної системи до ринкових відносин, децентралізація усього суспільного життя гостро поставила питання регіоналізації вищої освіти України - всебічний розвиток регіональних вищих навчальних закладів. Закономірною тенденцією стало задоволення потреб людей у здобутті якісної вищої освіти у регіоні проживання.

Процес регіоналізації вищої освіти України на практиці проявляється як:

- розвиток регіональних вищих навчальних закладів освіти;

- розвиток мережі філіалів ВНЗ у регіонах, створення філіалів факультетів або кафедр на спеціалізованих підприємствах;

- розвиток інформаційних технологій навчання, в першу чергу дистанційного навчання (ДО), які не потребують фізичного знаходження студентів у ВНЗ.

Стає очевидним, що вища освіта недалекого майбутнього - це сукупність вищих навчальних закладів, об'єднаних глобальною інформаційною мережею. Таким чином головна перспективна лінія розвитку освітянської діяльності - це розвиток інформаційних технологій навчання, які передбачають:

- впровадження нових інформаційних технологій, які забезпечують розвиток творчої, самостійної та індивідуальної роботи студентів, в першу чергу, дистанційного й інтерактивного навчання;

- зміна методів і критеріїв оцінки рівня знань, які виключають суб'єктивний підхід викладачів щодо оцінки рівня знань студентів;

- введення тестово-модульних завдань з урахуванням нових технологій та програм, які можуть оцінювати студентів без участі викладача, що відповідає вимогам Указу Президента про боротьбу з корупцією.

В основу систем дистанційного та інтерактивного навчання покладено принцип індивідуалізації та різноманітності освіти, що передбачає урахування специфіки самостійної роботи зі спеціально розробленими навчальними матеріалами, які забезпечують підвищення оперативності й якості підготовки та перепідготовки фахівців, сприяє швидкому впровадженню нової техніки і передових технологій.

Це здійснюється шляхом побудови індивідуальних модульних навчальних програм різних рівнів складності, використання доступу до мережі високоякісних інформаційних і методичних баз даних, розширенню можливостей молоді для сприймання складної інформації, випуску електронних підручників, переведення бібліотечної справи на електронну базу.

Головні тенденції технічного розвитку можуть бути сформульовані як перехід:

- від спеціалізованих телекомунікаційних мереж, які надають спеціалізовані послуги, до відкритих і взаємодіючих мереж з інтеграцією усіх видів інформаційних послуг;

- від технологій, орієнтованих на передачу мовного трафіка, до цифрових, пакетних технологій передачі трафіка даних і мультимедійного трафіка;

- від традиційних термінальних пристроїв у вигляді телефону, факсимільного апарату, персонального комп'ютера, ТВ-приймача до мультимедійних терміналів з інтеграцією функцій доступу до різноманітної інформації;

- від абонентського доступу на базі мідного кабелю до широкосмугового доступу, який буде забезпечуватися різноманітними системами, наприклад, волоконно-оптичними та коаксіальними, радіодоступу, супутникового доступу, мережами кабельного телебачення тощо.

Згідно стратегії розвитку зв'язку України загального користування на період до 2010 року передбачається:

- проведення структурних перетворень (реструктуризація, лібералізація та формування ринку послуг) для прискорення розвитку зв'язку в ринкових умовах;

- створення технічної бази інформатизації шляхом впровадження новітніх технологій, інтеграції Єдиної національної системи зв'язку (ЄНСЗ) в європейську та глобальну інформаційні інфраструктури.

Основними пріоритетами розвитку галузі зв'язку України є:

- забезпечення розвитку телефонних мереж шляхом завершення створення цифрових мереж, прискорення переобладнання існуючих мереж на базі новітніх технологій і цифрового обладнання;

- сприяння прискореному розвитку фіксованого та рухомого радіозв'язку;

- створення єдиної інтегрованої багатосервісної широкосмугової мережі;

- впровадження нових видів послуг та нових технологій оброблення, перевезення і доставки усіх видів поштових відправлень на основі комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів у поштовому зв'язку, використанні комп'ютерних методів оброблення повідомлень;

- дослідження, розроблення та впровадження нових принципів організації зв'язку, організація розроблення та виробництва в Україні основних видів технічних засобів зв'язку на рівні європейських і світових стандартів якості.

Забезпечення зв'язку України технічними засобами повинно базуватися насамперед на виробництві вітчизняного обладнання на рівні кращих світових зразків і здійснюється згідно з Комплексною програмою створення Єдиної національної системи зв'язку України і Комплексною цільовою науково-технічною програмою "Розроблення та виробництво засобів зв'язку", в яких передбачено:

- розширення науково-виробничу кооперацію між провідними науковими та навчальними центрами галузі;

- створення науково-технічних центрів для координації робіт за напрямами, які мають забезпечити розроблення основних вимог до апаратури, метрологічного забезпечення, сприяти сертифікації обладнання, проводити єдину технічну політику щодо технічних засобів зв'язку.

Виконання таких масштабних завдань ставить нові вимоги по випереджаючому кадровому забезпеченню та науково-технічному розвитку галузі. Перед закладами освіти постає задача підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців для галузі телекомунікацій, де освітянський рівень працівників галузі, сформований ще 10-20 років тому, не відповідає бурхливому зростанню технологічної бази та новітніх засобів телекомунікацій. Галузь електрозв'язку знаходиться в складному періоді реструктуризації і має стійку потребу в підготовці фахівців високої кваліфікації.

Особливо гостро проблема підготовки фахівців стоїть для підгалузі поштового зв'язку. Підготовкою спеціалістів для поштового зв'язку не займається жодна установа вищої освіти в Україні. Серед керівних та інженерно-технічних робітників підгалузі поштового зв'язку дуже низька доля фахівців з вищою освітою з поштового зв'язку (менше 3%).

Виходячи з вищенаведеного, виникла необхідність привести у відповідність сучасним процесам та потребам Концепцію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців для галузі зв'язку та сфери інформатизації, приділивши увагу новим напрямам освіти та науки, дистанційним та інтерактивним формам навчання, більш повно інтегрувати освіту-науку-виробництво у єдиний комплекс, покликаний підготувати сучасного фахівця зв'язку.

Концепцію підготовки сучасних фахівців зв'язку у вищих навчальних закладах для галузі зв'язку та сфери інформатизації розроблено з метою забезпечення якості підготовки таких фахівців зв'язку, які гарантують вихід галузі на передові рубежі науково-технічного прогресу, докорінного поліпшення професійної підготовки молодших спеціалістів, бакалаврів, спеціалістів, магістрів, їхньої конкурентоздатності, компетентності та високої громадської відповідальності з урахуванням задач й умов роботи вищих навчальних закладів.

Аналіз тенденцій технічного розвитку підгалузі електрозв'язку показує, що головні напрямками розвитку, які спричиняють до зміни потреб у спеціальностях підготовки є:

- інтеграція технологій на основі цифрових методів передачі усіх видів інформації у галузях зв'язку, мовлення та інформатизації. Застосовуються єдині методи подання інформації, єдині протоколи обміну між різними системами, єдині апаратно-програмної платформи обробки тощо. Різко зросла потреба у фахівцях з цифрової обробки інформації, особливо з точки зору інтеграції індустрії виробництва засобів зв'язку у галузі;

- широке застосування оптичних методів передачі та обробки інформації. Використання волоконно-оптичних ліній зв'язку революційно змінило вигляд телекомунікаційних мереж, призвело до різкого зростання пропускної здатності мереж і дозволило надавати користувачам принципово нові послуги - доступ до мультимедійних баз даних, проведення відеоконференцій тощо;

- значне зростання відсотка програмного продукту у загальній вартості телекомунікаційних мереж. Усе більше функцій телекомунікаційних систем забезпечується апаратно-програмними або виключно програмними засобами. У дійсний час близько 70% собівартості телекомунікаційних систем складає інтелектуальна (програмна) вартість і тільки 30% - апаратне забезпечення. Це призвело до різкого збільшення потреби у програмних засобах, а отже - до збільшення потреби у спеціалістах, які здатні вирішувати ці питання для галузі зв'язку. Задачі, що постають перед галуззю, неможливо вирішувати без застосування сучасних комп'ютерних систем і телекомунікаційних комплексів, які, у свою чергу, потребують сучасного вітчизняного апаратного та програмного забезпечення.

Таким чином спеціальна підготовка для підгалузі електрозв'язку повинна включати:

- грунтовне вивчення теоретичних засад телекомунікацій;

- інтенсивну підготовку по програмуванню та сучасним інформаційним технологіям;

- поглиблену підготовку бакалаврів за спеціальностями, оскільки підготовка за єдиним навчальним планом в рамках одного напряму "Телекомунікації" фахівців не в змозі задовольнити потреби галузі зв'язку;

- підготовку фахівців з юридичних питань, маркетингу, проектування і будівництва інфраструктури телекомунікацій, стандартизації, сертифікації та ліцензування для зв'язку фахівців у галузі безпеки життєдіяльності.

Назріла необхідність у підготовці бакалаврів не з напрямів, а за спеціальностями, що дозволить в рамках напряму "Телекомунікації" відкрити нові спеціальності з розробки засобів зв'язку, інформатизації, програмного забезпечення систем зв'язку, мобільного зв'язку.

Для ефективного та оперативного вирішення питань розвитку спеціальностей і спеціалізацій, адаптації навчальних планів до вимог швидкого оновлення технологій телекомунікацій необхідно провести структурну розбудову системи освіти галузі - створення, у рамках інтеграції підрозділів науково-дослідних та вищих навчальних закладів галузі, інститутів за напрямками - телекомунікацій, поштового зв'язку, радіо, інформатизації, економіки та менеджменту.

Поштовий зв'язок - це єдина мережа об'єктів, маршрутів, технологій, технічних засобів, трудових ресурсів, нормативної документації, структур керування, призначених для надання населенню, підприємствам, установам, організаціям послуг поштового зв'язку.

Спеціаліст поштового зв'язку повинен мати глибоку підготовку за рядом досить складних і віддалених один від одного напрямків, які не можуть бути надані в межах будь-якої іншої спеціальності чи спеціалізації. До таких напрямків, зокрема, відносяться:

- створення, модернізація та оптимізація мереж перевезення пошти;

- телекомунікаційні мережі поштового зв'язку;

- технологічні процеси та інформаційні технології поштового зв'язку;

- автоматичні лінії, машини та механізми з оброблення пошти;

- розпізнавальні системи поштового зв'язку;

- автоматизовані системи управління, контролю і проектування поштового зв'язку.

Інформаційні мережі поштового зв'язку мають спільні з інформаційними мережами електрозв'язку теоретичні методи дослідження і проектування, спільні методи формування, злиття, передавання, розділення та доставляння інформаційних потоків. Втім, інформаційні мережі поштового зв'язку мають і чітко визначену специфіку.

Якщо функції інформаційних мереж електрозв'язку полягають лише в передаванні інформаційних електронних потоків, то функції інформаційних мереж поштового зв'язку полягають в передаванні інформаційних потоків трьох типів: матеріальних, документальних та електронних.

На відміну від інформаційних мереж електрозв'язку в інформаційних мережах поштового зв'язку слід враховувати як маси поштових відправлень, так і час їх просування, що складає основу специфіки поштового зв'язку, а разом з нею - основу спеціалізації "Мережі поштового зв'язку".

Виходячи з викладеного, доцільно ввести в ВНЗ галузі підготовку спеціалістів та магістрів за спеціалізацією "Мережі поштового зв'язку" спеціальності "Інформаційні мережі зв'язку", надавши їй 4-й рівень акредитації на базі діючої підготовки бакалаврів за напрямом 6.0924 "Телекомунікації".

В основу системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців галузі телекомунікацій та сфери інформатизації покладено наступні принципи:

- безперервності підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;

- цілеспрямованості й фундаменталізації навчання;

- поєднання теоретичного навчання з набуттям практичних навичок;

- активізації самостійної творчої роботи студентів;

- індивідуалізації та різноманітності форм навчання, що передбачає урахування специфіки майбутньої роботи студентів;

- гуманітаризації навчання, що забезпечує підвищення загальної культури студентів.

Зміст освіти у технічному вищому навчальному закладі, який формується на основі Національної доктрини розвитку освіти України, поділяється на три головні напрями:

1) фундаментальна підготовка, що спрямована на вивчення загальнотеоретичних дисциплін - математики, фізики, інформатики, теорії електричних кіл, теорії електрозв'язку, технічної електродинаміки. Така підготовка створює основу для глибокого оволодіння спеціальними дисциплінами, забезпечує розвиток творчого потенціалу молоді, сприяє розвитку наукового кругозору;

2) гуманітарна освіта, яка будується на принципах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.99 р. N 1697 "Про затвердження Національної програми патріотичного виховання населення";