Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини третьої статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" розміри страхових внесків страхувальників обчислюються у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

У разі коли страхувальник сплачує працівнику, який поновлений на роботі за рішенням суду, суму заробітної плати за час вимушеного прогулу, він здійснює нарахування страхових внесків до Фонду в тому місяці, у якому були здійснені нарахування цієї зарплати.

Враховуючи те, що обмеження виплат максимальною величиною, на які нараховуються страхові внески, здійснюється за кожний місяць окремо, страхові внески до Фонду нараховуються порізно за кожний місяць періоду вимушеного прогулу виходячи з граничної суми заробітної плати, встановленої законодавством у цих місяцях.