Заслухавши та обговоривши доповідь академіка-секретаря Відділення економіки НАН України академіка НАН України В.М.Гейця, Президія НАН України відзначає, що вивчення сучасних аграрних трансформацій та перспектив соціально-економічного та соціокультурного розвитку українського села належить до найбільш актуальних з наукового і гострих з суспільно-політичного погляду завдань соціогуманітарних наук.

Важливість проблеми зумовлена насамперед неусталеністю ситуації, в якій знаходиться українське село, тим, що аграрні перетворення, які відбулися у роки незалежності України, не принесли відчутних позитивних економічних результатів і навіть увійшли у протиріччя із соціально-економічними очікуваннями сільського населення. Серйозними недоліками є відсутність законодавчо затвердженої державної стратегії аграрної політики; переважання організаційних механізмів розв'язання завдань над економічними; низька ефективність економічного регулювання розвитку агропродовольчого комплексу; незавершеність формування інфраструктури ринків землі та сільськогосподарської продукції, ігнорування проблем розвитку сільських територій. Незавершеність реформування майнових та земельних відносин перманентно породжує проблеми і стримує розвиток українського села.

У Національній академії наук України вивченню проблем аграрного сектору історично приділялася особлива увага. Важливий внесок у цю справу зробили академіки НАН України І.І.Лукінов і О.М.Онищенко, академіки УААН В.М.Трегобчук і П.П.Борщевський. В наш час комплекс економічних, економіко-правових і соціальних проблем села досліджується в рамках відомчої тематики з урахуванням досвіду аграрних перетворень як в державах, що суверенізувалися після розпаду СРСР, так і в країнах, які нещодавно увійшли до складу Європейського Союзу. В цьому плані нині реалізуються два наукові проекти в рамках спільного конкурсу НАН України та Російського гуманітарного наукового фонду, проект із Міжнародним інститутом прикладного системного аналізу (Австрія), здійснюється плідна співпраця з Інститутом світової економіки Угорської академії наук та Центром дослідження світової продовольчої системи (Нідерланди). Установи НАН України тісно співпрацюють у комплексному вивченні проблем аграрних трансформацій з Українською академією аграрних наук та факультетами і кафедрами вищих навчальних закладів.

Результати досліджень аграрних трансформацій в Україні свідчать, що вони пройшли два відмінні між собою етапи. Соціальні наслідки першого етапу реформування (1991-1999 рр.) визначалися обвальним погіршенням ситуації у сферах зайнятості, добробуту та життєзабезпечення сільського населення. Після 2000 р. спостерігаються певні позитивні зміни - збільшення обсягу та поліпшення структури доходів і споживання селян, що зумовлене підвищенням пенсій і рівня оплати праці. Однак рівень добробуту сільського населення залишається суттєво нижчим від міського, зростає сезонна трудова міграція, посилюється розшарування за рівнем й умовами життя як між окремими категоріями сільського населення, так і між різними групами сільських поселень. Водночас в результаті структурних зрушень у земельному фонді та змін у використанні земель сільськогосподарського призначення сформувалась нераціональна структура землекористування, відбувається парцеляція землекористувань, що диктує необхідність трансформації земельних угідь у напрямі оптимізації сільськогосподарської освоєності земельного фонду.

Новий етап розвитку земельних відносин в Україні, який розпочався з 2000 р., характеризується значною концентрацією земель сільськогосподарського призначення у юридичних чи фізичних осіб (у тому числі шляхом тіньової купівлі-продажу). Ці процеси здійснюються при неврегульованості та відсутності відповідного законодавчого забезпечення, що може створити певні загрози українському селянству та національним інтересам України.

З погляду на євроінтеграційні перспективи аграрного сектору України, на основі оцінок наслідків розширення Євросоюзу для аграрних секторів нових країн-членів ЄС є підстави прогнозувати, у тому числі з урахуванням останніх реформ ЄС, що через 10-15 років спільна аграрна політика втратить свою привабливість для України, якщо розглядати євроінтеграційну перспективу як інвестиційний проект, завдяки якому можна буде залучити додаткові ресурси для реалізації національного аграрного потенціалу, істотно наростити свою присутність на європейському ринку, підвищити конкурентоспроможність вітчизняних виробників, забезпечити європейські стандарти життя селянам і сталий розвиток сільських територій. Спільна аграрна політика й надалі просуватиметься у напрямі системної лібералізації, згортання програм надмірного протекціонізму і наближатиметься до критеріїв і правил СОТ. Тому Україні слід реформувати свою державну аграрну політику відповідно до загальних світогосподарських тенденцій. У цьому контексті дуже важливо врахувати, що надзвичайно низький рівень життя і деградація людського та соціального капіталу села є одним із чинників, який складатиме довгострокову проблему України на шляху інтеграції в ЄС.

Поглиблюючи дослідження аграрних проблем і перспектив розвитку українського села, установам НАН України необхідно забезпечити міждисциплінарний системний підхід до сільськогосподарського та сільського розвитку на основі виокремлення стратегічних завдань і поточних заходів аграрної, соціальної, регуляторної, регіональної політики, спрямованих на поліпшення сільського середовища, з метою забезпечення комплексного багатофункціонального розвитку сільських територій.

Потреба формування стратегічних пріоритетів держави в аграрній сфері вимагає від Національної академії наук України наукового обґрунтування і супроводження державної аграрної політики, вироблення комплексних заходів щодо створення сприятливих правових, економічних, організаційних умов для пожвавлення на сільських територіях економічної діяльності, поліпшення умов відтворення людського капіталу, розвитку сільської інфраструктури, посилення організаційних аспектів регулювання розвитку села на місцевому, регіональному і загальнодержавному рівнях та удосконалення організаційної структури аграрного сектору.