З метою організації та здійснення індивідуального дозиметричного контролю осіб рядового і начальницького складу та працівників головних управлінь (управлінь) МНС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також особового складу аварійно-рятувальних та пожежно-рятувальних підрозділів МНС

1. Затвердити Інструкцію про організацію індивідуального дозиметричного контролю в органах управління та підрозділах МНС (далі - Інструкція), що додається.

2. Начальникам головних управлінь (управлінь) МНС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, аварійно-рятувальних і спеціальних загонів згідно з вимогами Інструкції організувати здійснення заходів з індивідуального дозиметричного контролю особового складу в підпорядкованих підрозділах та доповісти про виконання до 1 вересня 2007 року.

3. Методичне керівництво з організації індивідуального дозиметричного контролю в органах управління та підрозділах МНС покласти на Департамент цивільного захисту, збір та узагальнення даних про дози опромінення, що отримані особовим складом, який залучався до виконання робіт з ліквідації наслідків радіаційних аварій, та медичний контроль за станом його здоров'я - на Департамент охорони здоров'я та медико-біологічного захисту.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Антонця В.М.

1.1. Ця Інструкція визначає порядок організації та здійснення індивідуального дозиметричного контролю (далі - ІДК) осіб рядового і начальницького складу та працівників головних управлінь (управлінь) МНС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також особового складу аварійно-рятувальних та пожежно-рятувальних підрозділів МНС.

1.2. В Інструкції терміни вживаються в такому значенні:

індивідуальний дозиметричний контроль - система контролю індивідуальних доз зовнішнього та внутрішнього опромінення людини;

особи категорії А - особи, які постійно чи тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань;

опромінення - вплив на людину іонізуючого випромінювання від джерел, що знаходяться поза організмом людини (зовнішнє опромінення), або від джерел, що знаходяться в середині організму людини (внутрішнє опромінення);

доза еквівалентна в органі або тканині (H) - величина, яка визначається як добуток поглиненої дози (D) в окремому органі або тканині на радіаційно зважуючий фактор, одиниця еквівалентної дози в системі CI - зіверт (Зв);

доза ефективна (E) - сума добутків еквівалентних доз в окремих органах і тканинах на відповідні тканинні зважуючі фактори, вимірюється в зівертах;

річна ефективна доза - сума ефективної дози зовнішнього опромінення упродовж року та очікуваної ефективної дози внутрішнього опромінення, що сформована надходженням радіонуклідів протягом одного року;

ліміт дози (ЛД) - основний радіаційно-гігієнічний норматив, метою якого є обмеження опромінення осіб категорії А від усіх індустріальних джерел іонізуючого випромінювання в практичній діяльності;

підвищене опромінювання персоналу, що планується - це опромінення осіб категорії А під час практичної діяльності у дозах, вищих від встановлених лімітів;

медичний контроль - це комплекс організаційних, лікувальних та профілактичних заходів, спрямованих на виявлення осіб, які мають протипоказання або ранні ознаки захворювань і здійснюються шляхом проведення попереднього (при прийнятті на роботу), періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів осіб, які залучалися до виконання робіт з ліквідації наслідків РА, а також їх поглибленого медичного обстеження безпосередньо після закінчення вищевказаних робіт.

1.3. Індивідуальний дозиметричний контроль здійснюється з метою запобігання перевищенням значень лімітів доз опромінення осіб, які можуть залучатися до ліквідації наслідків радіаційних аварій (далі - РА), та включає:

контроль індивідуальної дози зовнішнього опромінення всього тіла (ефективна доза, мЗв);

контроль індивідуальної дози зовнішнього опромінення окремих органів: кришталика ока, шкіри, кистей та стіп (ефективна доза, мЗв);

контроль внутрішнього опромінення за рівнем вмісту радіонуклідів в організмі (ефективна доза, мЗв);

облік, аналіз та створення архіву результатів вимірів;

інформування особового складу про отримані дози опромінення.

1.4. За результатами ІДК керівниками підрозділів приймаються рішення щодо:

обмеження опромінення осіб, які беруть участь у ліквідації наслідків РА;

можливості запланованого підвищення опромінення для учасників ліквідації РА;

виводу осіб, які отримали разове опромінення у дозі 100 мЗв і більше, із зони опромінення та направлення до медичних закладів на медичне обстеження.

1.5. Особи, які залучаються до проведення аварійних та рятувальних робіт під час РА, на цей період прирівнюються до осіб категорії А.

1.6. Обмеження опромінення особового складу, зайнятого на аварійних роботах, виконується таким чином, щоб не були перевищені встановлені НРБУ-97 значення регламентів першої групи для осіб категорії А (витяг із НРБУ-97 (додаток 2)).

1.7. Ліквідація РА та виконання інших заходів, пов'язаних з можливим переопроміненням особового складу, повинні здійснюватись при дозиметричному контролі за спеціальним дозволом (нарядом-допуском), в якому визначаються гранична тривалість роботи, перелік обов'язкових засобів захисту, зазначаються прізвища осіб, що беруть участь у ліквідації аварії, та осіб, відповідальних за надання дозволу на виконання робіт (додаток 1). Дозвіл на підвищену дозу опромінення, що не перевищує 50 мЗв (одного ліміту дози - ЛДmax), підписується керівником підрозділу та підтверджується підписом особи, якій визначено підвищену дозу.

2.1. Індивідуальний дозиметричний контроль у обов'язковому порядку організовується та здійснюється в головних управліннях (управліннях) МНС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і підпорядкованих їм підрозділах, а також аварійно-рятувальних та пожежно-рятувальних підрозділах МНС для осіб, які спеціально підготовлені та атестовані для робіт в умовах радіаційної аварії. Відповідальність за організацію ІДК у підрозділах несуть їх керівники.

2.2. Для організації ІДК в кожному підрозділі здійснюються наступні заходи:

видається наказ керівника підрозділу про організацію індивідуального дозиметричного контролю в підрозділі, яким призначаються особи, як правило із числа спеціалістів радіаційного та хімічного захисту, відповідальні за організацію та здійснення ІДК, реєстрацію та облік індивідуальних доз опромінення, зберігання та видачу індивідуальних дозиметрів (ці особи повинні пройти курс навчання з радіаційної безпеки), а також визначається місце зберігання дозиметрів (як правило, це кімната оперативного чергового);

щорічно, за результатами медичного огляду, наказом керівника підрозділу затверджується перелік осіб, які можуть залучатися до виконання робіт з ліквідації наслідків РА;

особовий склад чергового підрозділу завчасно забезпечується індивідуальними дозиметрами, які зберігаються у визначеному місці та видаються перед виїздом на РА;

на комп'ютері особи, відповідальної за облік індивідуальних доз, встановлюється програмне забезпечення для обліку та розрахунку індивідуальних доз опромінення особового складу;

до встановлення програмного забезпечення в підрозділі облік індивідуальних доз ведеться в журналі обліку індивідуальних доз зовнішнього опромінення особового складу (додаток 3);

на особовий склад, який може залучатися до виконання робіт з ліквідації наслідків РА, оформлюються картки індивідуального обліку дози опромінення (додаток 4).

2.3. Перед виїздом чергового підрозділу на ліквідацію РА оперативний черговий підрозділу видає особовому складу цього підрозділу індивідуальні дозиметри під розпис у Журналі обліку видачі і здачі індивідуальних дозиметрів (додаток 5).

2.4. Усі особи, залучені до ліквідації наслідків РА, повинні носити індивідуальні дозиметри в нагрудній кишені протягом усього часу виконання робіт, при цьому передавати індивідуальні дозиметри стороннім особам категорично заборонено. З метою запобігання перевищенням значень лімітів доз опромінення та визначення максимально допустимого часу виконання робіт особовим складом у зоні підвищених радіаційних полів керівник підрозділу перед початком виконання робіт визначає очікувану дозу опромінення методом розрахунку за даними радіаційної розвідки, а під час ліквідації наслідків РА здійснює систематичний контроль отриманих доз опромінення особовим складом.

2.5. Під час ліквідації наслідків РА щодобово, в кінці кожного робочого дня, відповідальна за ІДК особа зафіксовує показання індивідуальних дозиметрів особового складу з використанням автоматизованої системи індивідуального дозиметричного контролю (наприклад - АСІДК-21), а при її відсутності - згідно з інструкцією з експлуатації індивідуальних дозиметрів, при цьому облік індивідуальних доз ведеться в журналі обліку індивідуальних доз зовнішнього опромінення особового складу. Після зняття показань індивідуальних дозиметрів вони перезаряджаються (якщо це передбачено інструкцією з експлуатації індивідуального дозиметра) та повертаються особовому складу.

2.6. Після закінчення робіт з ліквідації наслідків РА кожна особа після зняття показань дози опромінення та проведення дезактивації здає дозиметр оперативному черговому, який у журналі видачі індивідуальних дозиметрів робить помітку про прийом дозиметра. Особа, яка відповідає за облік індивідуальних доз особового складу, записує отримані дози опромінення особового складу у картки індивідуального обліку дози.

2.7. Для визначення доз внутрішнього опромінення та еквівалентних доз зовнішнього опромінення в окремих органах (кришталик ока, шкіра, кисті та стопи) осіб, які брали участь у ліквідації РА, керівники підрозділів на підставі укладених угод направляють зазначених осіб для поглибленого медичного обстеження до відповідних спеціалізованих медичних закладів.

3.1. Для виконання завдань індивідуального дозиметричного контролю у підрозділах МНС використовуються автоматизовані системи збору та зберігання даних ІДК.

Зазначені системи повинні включати вимірювальне обладнання для індивідуального дозиметричного контролю (індивідуальні дозиметри), комп'ютерну техніку для реєстрації, відображення, обробки та зберігання даних, що отримуються під час ІДК особового складу, відповідне програмне забезпечення.

3.2. Для проведення ІДК особового складу може використовуватися автоматизована система індивідуального дозиметричного контролю АСІДК-21, яка зареєстрована у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за N У 1816-03. До складу АСІДК-21 входять:

дозиметри Ecotest CARD;

адаптер інфрачервоного порту зчитування;

персональний комп'ютер автоматизованого робочого місця оператора системи з принтером;

програмне забезпечення.

3.3. З метою утримання на належному рівні якості вимірювального обладнання для індивідуального дозиметричного контролю у підрозділах повинна здійснюватися періодична (в установлені терміни) метрологічна атестація всіх інструментальних засобів дозиметричного контролю.

3.4. Технічне обслуговування засобів дозиметричного контролю здійснюється територіальними органами Держстандарту України, а також атестованими та акредитованими хіміко-радіометричними лабораторіями та ремонтно-градуювальними пунктами МНС в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

4.1. Реєстраційні записи індивідуального дозиметричного контролю повинні включати результати контролю зовнішнього і внутрішнього опромінення особового складу, а також відповідні первинні дані.

4.2. У разі коли контроль опромінення за одним із шляхів опромінення здійснюється кількома методами, то обов'язково окремо реєструються усі результати, отримані за кожним із методів, при цьому також реєструється остаточне значення дози, включаючи посилання на застосовану методику розрахунку дози.

4.3. Результати всіх видів індивідуального дозиметричного контролю повинні реєструватись і зберігатись у підрозділі протягом 50 років. Під час проведення індивідуального дозиметричного контролю необхідно вести облік річної ефективної та еквівалентних доз, а також сумарних доз за весь період роботи.

4.4. Індивідуальну дозу опромінення особового складу підрозділів фіксують у картці індивідуального обліку дози. Картка індивідуального обліку доз працівника та відповідна інформація в спеціалізованій базі даних повинні зберігатися до моменту досягнення працівником 75-річного віку, але не менше ніж 30 років після звільнення робітника.

4.5. Копія даних з усієї історії попереднього опромінення працівника у випадку його переходу в інший підрозділ, де проводяться роботи, пов'язані з можливим переопроміненням, повинна передаватися на нове місце роботи за запитом; оригінал повинен зберігатися на попередньому місці роботи.

4.6. Дані про індивідуальні дози в осіб, які перебували у відрядженні, повинні реєструватися за місцем їх постійної роботи.

4.7. Усі реєстраційні записи повинні бути доступними закладам державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України та органам державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки.

4.8. Керівництво підрозділу повинно надавати вичерпну інформацію про зміст реєстраційних записів за запитом працівника в індивідуальному порядку.

4.9. Головні управління (управління) МНС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, керівники окремих аварійно-рятувальних підрозділів та служб надають дані про отримані індивідуальні дози особовим складом підрозділів протягом поточного року до МНС (Департамент охорони здоров'я та медико-біологічного захисту) та до закладів державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ у термін до 30 грудня поточного року за формою згідно з додатком 6, а при перевищенні лімітів доз - протягом доби.

Закон України "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання";

постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року N 379 "Про затвердження Порядку створення єдиної державної системи контролю та обліку індивідуальних доз опромінення населення";

постанова Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 року N 1218 "Про затвердження Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України";

постанова Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 року N 1544 "Про затвердження переліку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату";

постанова Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.97 N 62 "Про введення в дію Державних гігієнічних нормативів "Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)";

постанова Головного державного санітарного лікаря України від 12.07.2000 N 116 "Про затвердження значень гігієнічних нормативів "Норми радіаційної безпеки України, доповнення: Радіаційний захист від джерел потенційного опромінення" (НРБУ-97/Д-2000);

наказ Міністерства охорони здоров'я від 31.03.94 N 45 "Про затвердження Положення про порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 21 червня 1994 р. за N 136/345;

наказ Міністерства охорони здоров'я від 02.02.2005 N 54 "Про затвердження державних санітарних правил "Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 травня 2005 р. за N 552/10832.

5.1. Ліміти доз та допустимі рівні

5.1.2. Для осіб категорії А ліміти доз встановлюються в термінах індивідуальної річної ефективної та еквівалентних доз зовнішнього опромінення (ліміти річної ефективної та еквівалентної доз).

5.1.4. Додатково до ліміту річної ефективної дози встановлюються ліміти річної еквівалентної дози зовнішнього опромінення окремих органів і тканин: