1. Правила подачі газу споживачам України визначають взаємовідносини між газозбутовими організаціями - державними підприємствами (об'єднаннями) по газопостачанню та газифікації, управліннями по експлуатації газового господарства, які є спеціалізованими госпрозрахунковими організаціями з експлуатації систем газопостачання в містах та населених пунктах і споживачами - підприємствами, організаціями та установами, що використовують газ як паливо і сировину.

2. Взаємовідносини газозбутових організацій з населенням регламентуються спеціальними Правилами.

Взаємовідносини між газопостачальними організаціями - виробничими об'єднаннями, управліннями по видобутку та транспортуванню газу (постачальниками газу та газозбутовими організаціями) визначаються Правилами подачі газу магістральним газопроводам та споживачам.

3. Газозбутові організації і споживачі газу зобов'язані суворо дотримуватись усіх діючих нормативних та інструктивних документів по забезпеченню безперебійної та безпечної подачі, приймання та використання газу.

4. Подача та приймання газу здійснюються на підставі довгострокових договорів, що укладаються відповідно до цих Правил. В договорах щорічно зазначаються зміни, що сталися в обсягах поставки газу згідно з планами його подачі.

Газ подається споживачу безперебійно на протязі доби.

Відключення чи припинення подачі газу на тривалий час може проводитись у таких випадках:

а) під час аварії та невідкладних ремонтних робіт на магістральному газопроводі або газорозподільній станції постачальника газу;

б) під час аварійного або чергового капітального ремонту розподільних газових мереж та пов'язаних з ним випробувань;

в) під час приєднання до газових мереж в установленому порядку нових споживачів;

г) при несправності з вини споживачів будинкової та дворової мережі газопостачання;

д) під час пожеж та інших стихійних лих;

е) за систематичні порушення Правил безпеки у газовому господарстві, Правил технічної експлуатації газового господарства і Правил користування газом у народному господарстві;

є) при самовільному підключенні, а також перенесенні газового обладнання, що експлуатується або підключається як заново змонтоване;

ж) для запобігання аварій у газовому господарстві;

з) при різкому знижені тиску газу у вуличних розподільних мережах (до неробочого), що обумовлюється недопоставкою необхідної кількості газу населеному пункту з магістральних газопроводів;

і) при аварійному стані газифікованих будинків;

к) при періодичних пневматичних випробуваннях вуличних та дворових газопроводів високого, середнього та низького тиску за затвердженими графіками;

л) при самовільному перевищенні споживачами передбачених в договорі обсягів використання газу;

м) при неоплаті за використаний газ на протязі двох місяців.

5. Кількість газу, передбаченого для поставки, вказується в договорах відповідно до затверджених для споживачів газу річних та квартальних планів. Місячні плани подачі газу споживачам встановлюються на підставі квартальних планів, виходячи із середньодобової норми споживання газу.

6. Обсяги поставок газу комунально-побутовим споживачам і населенню в I, II і IV кварталах року встановлюються нерівномірними по місяцях, з урахуванням ресурсів і пропускної спроможності газопроводів.

7. Газозбутові організації повинні подавати, а споживачі - відбирати газ рівномірно на протязі місяця в межах середньодобової норми, яка розрахована згідно з місячним планом, а при необхідності відійти від середньодобової норми споживання - за погодженим сторонами диспетчерським графіком. При необхідності нерівномірна по днях місяця поставка газу може проводитись в окремих випадках за погодженням з газозбутовою організацією.

8. Якщо для споживача встановлено підвищений рівень надійності газопостачання, сторонами розробляються і реалізуються взаємопогоджені диспетчерські графіки споживання і перерозподілу природного газу в межах міської (обласної) системи розподілу газу.

9. При перевитратах добової норми відбору газу споживачем газозбутовій організації надається право після 6 годин з моменту попередження шляхом ручного або автоматичного регулювання примусово обмежувати подачу газу до встановленого добового плану.

10. Недобір газу споживачем або споживання газу понад план не дає йому права вимагати збільшення або скорочення добової норми на протязі наступного планового періоду (тиждень, місяць, квартал).

11. При наявності понадпланових ресурсів газу порядок і строки подачі газу понад план визначаються газозбутовими організаціями з погодження газопостачальних організацій.

12. Перерозподіл квартальних планів між споживачами різних областей або різних магістральних газопроводів проводиться газозбутовою організацією за заявкою власників планів не пізніше ніж за 45 днів до закінчення кварталу при умові погодження з виробничими об'єднаннями "Укргазпром", "Укрнафта", "Чорноморнафтагаз" і Міндержресурсів України.

Перерозподіл квартальних планів між споживачами в межах одного населеного пункту або одного магістрального газопроводу в одній області проводиться місцевою газозбутовою організацією у ті ж строки при умові погодження з цими споживачами.

13. Вказівки газозбутових організацій щодо режимів споживання газу є обов'язковими для виконання їх споживачами.

14. Кількість поданого газу визначається контрольно-вимірювальними приладами споживачів, а при відсутності або визнанні їх записів чи показань неточними - за проектною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання і кількості годин його роботи за час несправності приладів обліку. Показники контрольно-вимірювальних приладів оформляються двосторонніми актами, які підписують представники газозбутової організації та споживача в зазначені в договорі строки.

Акт є підставою для розрахунків, а у деяких випадках і для перерахунків за поданий газ.

15. Споживач зобов'язаний у будь-який час забезпечити представнику газозбутової організації доступ до контрольно-вимірювальних приладів, можливість їх перевірки, а також контроль якості обробки картограм і правильності застосування відповідних коефіцієнтів при підрахунках витрат газу. Газозбутові організації мають право вимоги позачергової перевірки контрольно-вимірювальних приладів органами Держстандарту. Якщо при цьому прилади виявляються несправними, оплата експертизи проводиться власником приладів, а якщо справними - то газозбутовою організацією.

16. Відповідно до діючого стандарту одиницею вимірювання кількості промислових (природних, попутних і штучних) газів при їх обліку встановлюється один кубічний метр при температурі 20 град. C, тиску 760 мм ртутного стовпчика і рівній нулю вологості.

17. Споживач у встановлений договором строк повинен повідомити газозбутовій організації кількість прийнятого газу за минулу добу. Сторона, яка не згодна з визначеною кількістю поданого газу за місяць, заявляє про це іншій стороні протягом 10 днів з моменту оформлення акта, передбаченого пунктом 14 даних Правил.

18. У випадку, коли споживача підключено безпосередньо до магістрального газопроводу, а договір на поставку газу він має з газозбутовою організацією, облік кількості газу проводиться за допомогою приладів газопостачальної організації, показання приладів в цьому разі обов'язкові як для споживача, так і для газозбутової організації.

19. Облік включених пальникових систем і обладнань проводиться за двосторонніми актами, що зберігаються у газозбутовій організації та у споживача. Кожне включення та відключення (пломбування та розпломбування) систем і обладнань фіксується двосторонніми актами з зазначенням дати включення і відключення.

20. Якість поданого газу споживачам повинна відповідати вимогам ГОСТ 5542-87 "Гази горючі природні для промислового та комунально-побутового призначення. Технічні умови".

21. Порядок визначення показників якості газу обумовлюється у договорах на поставку газу.

22. Перш ніж скласти завдання на проектування об'єкта газоспоживання споживач (або за його дорученням проектна організація) повинні одержати від газозбутової організації технічні умови на приєднання до газових мереж.

23. Дозвіл і технічні умови на приєднання до газових мереж видаються газозбутовою організацією при наявності у споживача рішенням Міндержресурсів України про можливість використання ним газу на підставі одержаних від проектної організації або споживача даних про розміщення об'єктів, їх характеристики та обсягів споживання газу (за роками).

24. Рішення про можливість використання газу на діючих і нових підприємствах видаються органами Міндержресурсів України при проектуванні або реконструкції підприємств. Дозвіл Міндержресурсів України на використання газу як палива діє на протязі трьох років з моменту його одержання.

Для підприємств, які в результаті реконструкції не збільшують об'єму газоспоживання, потужності газоспоживаючого обладнання і не змінюють паливні режими, спеціального рішення Міндержресурсів України не потрібно.

У поданому підприємствами клопотанні на одержання спеціального рішення (паливний режим), яке видає Міндержресурсів України, повинні включатись:

а) техніко-економічні висновки і розрахунки потреби в газі.

б) погодження із газозбутовими і газопостачальними організаціями про технічну можливість подачі газу, необхідність реконструкції (будівництва) газопроводів-відводів, ГРС та ін.

25. Не потребують спеціального рішення про можливість використання природного газу такі паливоспоживальні установки і обладнання:

25.1. Газове обладнання, що застосовується населенням - плити побутові, проточні і ємносні водонагрівачі, побутові котли та опалювальні печі, що установлюються в житлових приміщеннях для їх опалення і гарячого водопостачання.

25.2. Газове обладнання, що застосовується для приготування їжі на підприємствах громадського харчування, в дитячих яслах і садах, школах, лікарнях, будинках відпочинку, пансіонатах, санаторіях, піонерських таборах, військових частинах.

25.3. Газове обладнання, зазначене в пп. 25.1 і 25.2, в разі застосування його в службових приміщеннях комунальних, промислових, сільськогосподарських та інших підприємствах (об'єднань), організаціях і установах.

25.4. Вбудовані, прибудовані і окремо розташовані котельні потужністю до 1 Гкал/год. включно.

25.5. Технологічне обладнання при умові застосування газового устаткування самостійно без установлення його на агрегатах.

25.6. Технологічні потреби автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій (АГНКС).

25.7. Газові турбіни і газомотокомпресори компресорних станцій магістральних газопроводів, промислів і газопереробних заводів.