Відповідно до пункту 7 частини першої статті 27 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", основних заходів з реалізації Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 року, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2005 року N 369-р, та з метою встановлення рекомендацій щодо застосування страховиками стрес-тестів як елементу загальної системи управління ризиками страховика Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України

1. Затвердити Методичні рекомендації щодо загальних підходів до застосування страховиками стрес-тестів, що додаються.

2. Рекомендувати страховикам дотримуватися Методичних рекомендацій щодо загальних підходів до застосування страховиками стрес-тестів.

3. Управлінню організаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника забезпечити опублікування цього розпорядження в засобах масової інформації.

4. Департаменту державного регулювання та розвитку ринків фінансових послуг узагальнювати інформацію Департаменту страхового нагляду щодо впровадження в практику діяльності страховиків Методичних рекомендацій щодо загальних підходів до застосування страховиками стрес-тестів.

Методичні рекомендації щодо загальних підходів до застосування страховиками стрес-тестів (далі - Методичні рекомендації) розроблені відповідно до основних заходів з реалізації Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 року, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2005 року N 369-р, якими передбачається формування ефективного державного регулювання та нагляду у сфері страхування з урахуванням принципів та стандартів, рекомендованих Міжнародною асоціацією органів нагляду за страховою діяльністю. Методичні рекомендації розроблені з врахуванням рекомендацій, викладених у документі "Стрес-тестування для страховиків", прийнятому Міжнародною асоціацією органів нагляду за страховою діяльністю в жовтні 2003 року.

1.1. Методичні рекомендації розроблені з метою:

- визначення ролі стрес-тестування в загальній системі управління ризиками страховика та забезпеченні підтримки на належному рівні достатності капіталу та платоспроможності;

- окреслення ролі стрес-тестів як допоміжного інструменту при здійсненні Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Держфінпослуг) оцінки ризиків страховика;

- визначення підходів до використання Держфінпослуг стрес-тестування для оцінки рівня обачливості (пруденційності) страховика;

- визначення характеристик середовища, в якому повинно відбуватись стрес-тестування, наприклад, режиму корпоративного управління тощо;

- розгляду різних факторів, які слід враховувати при розробці та проведенні стрес-тестування, та розгляд різної техніки моделювання.

1.2. Не є метою цих Методичних рекомендацій:

- розробка і опис форм та обсягів публічного розкриття результатів стрес-тестування;

- визначення заходів Держфінпослуг щодо страховика за результатами стрес-тестування.

1.3. Страховикам рекомендується впроваджувати ці Методичні рекомендації шляхом включення їх положень до внутрішніх регламентуючих документів з питань управління ризиками.

1.4. Наведені нижче поняття вживаються в цих Методичних рекомендаціях у такому значенні:

- екстраординарна подія - подія, вірогідність настання якої за звичайних обставин є невисокою і яка може мати фінансову, операційну, законодавчу природу або іншу природу;

- кризова ситуація - ситуація, яка може мати місце в майбутньому через вплив зовнішніх та/або внутрішніх чинників і яка призводить до суттєвих фінансових втрат страховика;

- тестування чутливості - оцінка впливу на фінансовий стан страховика стресових ситуацій, що характеризуються одним фактором ризику або декількома близько пов'язаними між собою факторами ризику, вплив яких може розглядатись як одне ціле;

- сценарій - набір стресових ситуацій, що розвиваються в часі та характеризуються декількома взаємопов'язаними факторами ризику;

- сценарне тестування - оцінка впливу на фінансовий стан страховика стресових ситуацій, що розвиваються за історичним та/або гіпотетичним сценарієм;

- стрес-тестування - тестування чутливості або сценарне тестування з метою оцінки готовності страховика до можливих кризових ситуацій;

- стресова ситуація - історична або гіпотетична ситуація, що може скластися в результаті екстраординарних подій і яка характеризується певним набором факторів ризику;

- суттєві фінансові втрати страховика - фінансові втрати в розмірі не менше ніж 10 відсотків суми активів по балансу;

- історичний сценарій - набір стресових ситуацій, що відображають певні епізоди, що мали місце в дійсності;

- гіпотетичний сценарій - набір стресових ситуацій, що можуть мати місце, але на практиці ще ніколи не траплялись.

2.1. Стрес-тести можуть застосовуватися страховиком як інструмент управління ризиком, у тому числі в кризових ситуаціях.

Держфінпослуг може застосовувати стрес-тести для оцінки спроможності страховика покривати збитки у кризових ситуаціях.

2.2. Рекомендується застосовувати стрес-тести як елемент загальної системи управління ризиками страховика, в тому числі визначення лімітів по ризиках, які готовий взяти на себе страховик, та оцінки того, що страховик не бере на себе надмірних ризиків - ні з власної точки зору, ні з точки зору Держфінпослуг і страхувальників.

2.3. Рекомендується включати стрес-тестування як частину належного корпоративного управління, яке сприяє покращенню внутрішнього контролю та управління ризиками страховика.

Страховикам рекомендується використовувати стрес-тестування при стратегічному плануванні, плануванні на випадок непередбачуваних подій та при розробці та оцінці альтернативних стратегій зменшення ризиків.

2.4. Рекомендується надавати наглядовому і виконавчому органу страховика інформацію щодо припущень, що лягли в основу розробки стрес-тестів, та результати їх проведення.

2.5. Рекомендується при розробці стрес-тестів враховувати профіль ризиків страховика, в тому числі те, що страховики здійснюють андеррайтинг різних класів ризиків, беруть на себе різні рівні ризиків, мають різні системи розповсюдження страхових продуктів, укладають різні угоди з перестрахування, мають різну структуру активів, різні операційні та контрольні системи.

2.6. Для перевірки вразливості страховика до ризиків та достатності технічних резервів та капіталу рекомендується при стрес-тестуванні враховувати лише суттєві загрози для майбутнього фінансового стану страховика, а не певні незручності в його роботі.

2.7. Рекомендується при проведенні стрес-тестування враховувати як кількісні, так і якісні результати.

З кількісних результатів брати до уваги такі, що впливають на статті активу та/або пасиву балансу страховика, з якісних - оцінку здатності органів управління страховика ідентифікувати, оцінювати та управляти значними ризиками.

2.8. При розробці стрес-тестів рекомендується враховувати, що в кризових ситуаціях навіть добре диверсифікований портфель не захищений від ризику концентрації, оскільки в цих ситуаціях порушується нормальний (звичайний) зв'язок між активами.

Також рекомендується враховувати, що в сучасних умовах має місце прискорене розповсюдження (розвиток) кризових ситуацій.

3.1. Тестування чутливості дозволяє оцінити вплив окремого фактора ризику на одну чи декілька позицій (статей) в активі балансу страховика.

Оскільки в реальних кризових ситуаціях діють, як правило, декілька взаємопов'язаних факторів ризиків, тестування чутливості рекомендується використовувати головним чином для ідентифікації факторів ризику, що мають вирішальний вплив на фінансовий стан страховика, та виявлення суттєвих взаємозв'язків між факторами ризику.

3.2. Сценарне тестування, яке є більш наближеним до реальних ситуацій, рекомендується використовувати як основний інструмент стрес-тестування.

Рекомендується застосовувати сценарне тестування при оцінці кризових ситуацій катастрофічного характеру, а також при існуванні факторів ризику, що впливають на всі сфери діяльності страховика (зміни на ринках нерухомості, фондовому ринку тощо).

4.1. Страховику рекомендується узагальнювати практику розробки і проведення стрес-тестування, поклавши відповідальність за це на наглядовий орган страховика. Безпосередньо виконувати ці функції може спеціалізований підрозділ з управління ризиками або актуарії.

4.2. Рекомендується, щоб у розробці стрес-тестів брали участь спеціалісти з управління ризиками, фінансовий персонал, актуарії, відповідальні за напрями діяльності, та інші працівники, що мають досвід у різних сферах діяльності страховика.

4.3. Рекомендується, щоб залучені до розробки стрес-тестів особи мали:

- сукупний досвід у сфері актуарної діяльності, бухгалтерського обліку, економічній, юридичній та фінансовій сферах;

- глибоке розуміння діяльності страховика;

- здатність ідентифікувати ризики, які потенційно можуть мати значний негативний вплив на фінансовий стан страховика;

- здатність аналізувати розмір впливу цих ризиків;

- розуміння різних моделей, що можуть бути використані, а також були здатними проаналізувати його результати та підготувати відповідне повідомлення.

4.4. Для забезпечення відповідності стрес-тестів профілю ризиків страховика рекомендується забезпечити певний рівень незалежності для осіб, що задіяні в розробці та проведенні стрес-тестів.

Рішення щодо факторів ризику, які слід враховувати при розробці стрес-тестів та щодо вибору тих чи інших стрес-тестів для виконання, за можливості мають прийматись особами, які зазвичай не задіяні у прийнятті рішень з відповідних питань у процесі звичайної діяльності.

Страховикам, що мають невеликі обсяги діяльності, може бути важко повністю відокремити процес прийняття рішень щодо стрес-тестів від рішень у процесі звичайної діяльності, рекомендується для забезпечення певного рівня незалежності розробити та застосовувати спеціальні процедури.

5.1. Для забезпечення порівняльності результатів стрес-тестування страховикам рекомендується дотримуватись цих Методичних рекомендацій при розробці стрес-тестів, оскільки страховик розробляє стрес-тести відповідно до власного профілю ризиків та складності діяльності, що може привести до проведення різного за характером та обсягами стрес-тестування.

5.2. При розробці сценаріїв рекомендується враховувати також фактори ризиків, кількісну оцінку яких визначити непросто. Наприклад, ризики судових рішень щодо претензійної практики, ризики репутації, ризики змін у податковому законодавстві тощо.

5.3. У разі, якщо Держфінпослуг, враховуючи визначені в пунктах 5.1 та 5.2 цієї статті обмеження, рекомендує страховикам виконувати стандартні стрес-тести, це не дає підстави страховику відмовлятись від розробки власних стрес-тестів та ухилятись від запровадження ефективного та всебічного підходу до управління діяльністю на підставі оцінки ризиків.

5.4. Серед факторів загального характеру, що впливають на природу та обсяги стрес-тестів, рекомендується враховувати:

стан платоспроможності;

напрями діяльності та систему розповсюдження страхових продуктів;

поточну позицію на ринку;

поточну позицію в групі (конгломераті);

інвестиційну політику;

положення бізнес-плану;

загальні економічні умови.

Страховику, фактичний запас платоспроможності якого перевищує нормативний запас платоспроможності не більше ніж на 10 відсотків, рекомендується проводити більші за обсягом та частіші стрес-тести.

Страховику, що належить до великої корпоративної групи, рекомендується перевіряти вплив можливих змін у групі, що можуть привести до обмеження залучення додаткового капіталу.

5.5. При оцінюванні того, які події для страховика є суттєвими, рекомендується враховувати обсяг, характер та складність діяльності страховика, стан його платоспроможності та толерантність до ризиків.

5.6. Страховику рекомендується не виключати з розгляду події, які є для нього досить передбачливими, але маловірогідними, і для яких він сформував особливе забезпечення, в тому числі у вигляді вільних резервів.

5.7. При розробці стрес-тестів рекомендується визначати фактори ризику, що стосуються таких ризиків:

страховий ризик;

ринковий ризик;

кредитний ризик;

ризик ліквідності;

операційний ризик;

груповий ризик;

системний ризик.

Цей перелік не є вичерпним для визначення всіх специфічних ризиків страховика. Рекомендується при розробці стрес-тестів враховувати також поради актуаріїв щодо включення інших факторів ризику.

5.8. Страховий ризик стосується ризику прийняття невідповідної стратегії андеррайтингу (наприклад, невідповідне об'єднання ризиків чи несприятливий вибір ризиків), невідповідного впровадження прийнятої стратегії або ризик настання неочікуваних збитків, навіть якщо стратегія є відповідною і впроваджується належним чином.

При визначенні страхового ризику розглядаються окремо вплив андеррайтингу та функції виплат на страхові премії та технічні резерви страховика.

Страхові ризики можуть бути розділені на такі категорії:

ризик андеррайтингу;

ризик катастроф;

ризик погіршення технічних резервів.

Наведені нижче переліки факторів ризику не є вичерпними.

5.9. Ризик андеррайтингу може включати такі фактори ризику:

відповідність ціноутворення, наприклад, можливість для страховика встановлювати відповідні ціни на свої продукти, беручи до уваги умови ведення бізнесу, прийнятої політики, будь-які видані гарантії, обмеження, пов'язані з циклічністю премій та ємністю галузі, рівень існуючих ставок та власні цілі щодо прибутку;

вплив швидкого зростання або зменшення обсягів андеррайтингового портфеля;

недостатність досвіду щодо страхових вимог, включаючи частоту їх подання та розмір великих вимог;

тривалість розвитку черги вимог та приховані вимоги;

залежність від певних посередників, що мають непропорційну частку в доходах страховика від страхових премій;

можливість зростання ставок перестрахування або закриття (обмеження) доступу до перестрахування;

вплив високого рівня невизначеності при ціноутворенні на нових ринках чи ринках, що розвиваються, через недостатність необхідної інформації для здійснення належної оцінки ціни ризику;

географічний склад страхового портфеля, концентрація за географічною чи країнною ознакою;

толерантність до змін у витратах, включаючи непрямі витрати, наприклад, накладні витрати.

5.11. Ризик катастроф може включати такі фактори ризику:

спроможність страховика витримати катастрофічні події, зростання ризиків, що непередбачено відкрилися, вплив прихованих вимог або акумулювання вимог;