Відповідно до ч. 8 ст. 63 Господарського кодексу України (далі ГК), у випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього кодексу, підприємство визнається дочірнім. Ст. 126 ГК визначає поняття асоційованих підприємств (АП) та види залежності між ними.

Асоційованими підприємствами (господарські організації) є група суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні. Залежність між АП може бути простою і вирішальною.

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГК, контролююче підприємство повинно компенсувати завдані збитки дочірньому лише у випадку, якщо невигідні для дочірнього підприємства (ДП) угоди чи здійснені ним операції настали з вини контролюючого підприємства (КП). Тобто необхідною підставою компенсації завданих збитків є саме дії (накази, розпорядження та будь-які інші дії, що призвели до негативних наслідків) КП.

У ч. 7 ст. 126 ГК зазначено, якщо ДП з вини КП опиниться у стані неплатоспроможності і буде визнане банкрутом, то субсидіарну відповідальність перед кредиторами дочірнього підприємства нестиме контролююче. Умовами субсидіарної відповідальності контролюючого підприємства перед кредиторами дочірнього, відповідно до цієї статті, є винні дії КП щодо ДП, внаслідок яких останнє опинилося у стані неплатоспроможності, а також визнання ДП банкрутом у передбаченому законом порядку.

Проте особливості субсидіарної відповідальності, передбачені Цивільним кодексом України (ЦК) і ГК відрізняються. Суть субсидіарних зобов'язань полягає в тому, що договором чи актом цивільного законодавства може бути передбачено особливий порядок задоволення вимог кредиторів. У випадку незадоволення вимог кредитора, основним боржником воно може бути заявлене у невиконаній частині субсидіарному боржнику.