Ваш лист до Прем'єр-міністра України стосовно пенсійного забезпечення колишнього військовослужбовця Телухи М.С. за дорученням розглянуто.

Повідомляється, що загальним принципом пенсійного забезпечення військовослужбовців є пряма пропорційна залежність розміру їх пенсій від тих обставин, які мали місце в період проходження ними військової служби.

Тому обставини, які мали місце на день звільнення з військової служби - тривалість цієї служби, умови її проходження, посада, військове звання, вік, трудовий стаж та інші, визначають як право на пенсійне забезпечення військовослужбовців за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (далі - Закон), так розмір, умови і порядок виплати цієї пенсії.

У зв'язку з цим статтею 12 Закону встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають:

а) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше;

б) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ або служба в державній пожежній охороні.

Разом з тим зазначений вище пункт "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" потребує застосування в сукупності з положеннями інших статей цього Закону та з преамбулою до нього, а також інших законодавчих актів, наведених нижче.

При вирішенні цього питання необхідно враховувати наступне: відповідно до Закону України від 4 липня 2002 року N 51-IV до пункту "б" статті 12 Закону були внесені зміни, в результаті чого стало можливим подвійне тлумачення визначення права на пенсію за цим Законом тим колишнім військовослужбовцям, які були звільнені з військової служби без права на пенсію за вислугу років, але згодом набули загального трудового стажу (з урахуванням військової служби) понад 25 років і досягли віку 45 років.

З цього питання позиція Міністерства оборони є однозначною - такого права після звільнення з військової служби ці особи набути вже не можуть. Преамбулою Закону визначено, що відповідно до цього Закону здійснюється пенсійне забезпечення військовослужбовців.

Тому трудовий стаж після звільнення з військової служби не може бути підставою для призначення пенсій тим колишнім військовослужбовцям, які на день звільнення з військової служби не мали загального стажу 25 календарних років, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба.

Не може бути підставою для цього досягнення ними після звільнення з військової служби 45-річного віку або набуття загального трудового стажу понад 25 років, тому що вони вже втратили зв'язок з військовою службою, тобто військовослужбовцями вже не були.

Статтею 2 Закону ("Умови пенсійного забезпечення") також встановлено, що "Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби", тобто цією статтею чітко визначено, що право на пенсію повинно встановлюватися військовослужбовцю - особі, яка ще має відповідний статус - "військовослужбовець".