Концепція впорядкування використання та охорони водних ресурсів у заплаві р. Дніпро від гирла р. Десна до гирла р. Стугна розроблена Українським науково-дослідним інститутом водогосподарсько-екологічних проблем (УНДІВЕП) та Відкритим акціонерним товариством "Український головний проектно-розвідувальний та науково-дослідний інститут з меліоративного і водогосподарського будівництва" (ВАТ "Укрводпроект") П О Г О Д Ж Е Н О:

Міністерством охорони навколишнього природного середовища України (лист від 16.03.2005 N 1656/21-5/10).

Міністерством палива та енергетики України (лист від 16.12.2004 N 26/15-1699).

Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій (лист від 22.11.2004 N 04-2231/161).

Міністерством транспорту та зв'язку України (лист від 24.12.2004 N 4/27-9-31926).

Міністерством аграрної політики України (лист від 29.11.2004 N 37-30-10/16113).

Державним комітетом України з питань житлово-комунального господарства (лист від 23.12.2004 N 5/2-1534).

Державним комітетом України з будівництва та архітектури (лист від 25.05.2005 N 1/5-405).

Київською обласною державною адміністрацією (лист від 05.05.2005 N 11-13-12008).

Київською міською державною адміністрацією (лист Головного управління земельних ресурсів від 24.01.2005 N 03-22/1287).

Державним управління екології та природних ресурсів у Київській області (лист від 04.02.2005 N 04-09/540).

Концепція впорядкування використання та охорони водних ресурсів у заплаві р. Дніпро від гирла р. Десна до гирла р. Стугна визначає функціональне призначення для використання заплавних територій р. Дніпро в межах м. Києва, Бориспільського та Обухівського районів Київської області.

Концепція має за мету підвищити ефективність охорони водних ресурсів та використання заплавних земель шляхом створення сприятливих умов для залучення інвестицій у будівництво та облаштування територій.

Концепцію розроблено за сприяння органів місцевої влади і організацій Київської області та Бориспільського і Обухівського районів, які надали вихідну інформацію.

Концепція базується на законодавчих і нормативно-правових актах з питань використання території.

Це, зокрема, Земельний , Водний , Лісовий кодекси України, Закони України "Про основи містобудування", "Про планування і забудову територій", "Про природно-заповідний фонд", "Про культурну спадщину" тощо.

2.1. Ландшафтно-ценотична та екологічна характеристика території

На ділянці Київ - Трипілля перша заплавна тераса дуже добре виявлена та займає великі площі. Згідно з визначеннями Ю.М. Марковського (1941) заплава належить до типу крупногривчастих та має хвилястий вигляд: улоговини й русла весняних протоків чергуються з пагорбами. Такий тип заплави внаслідок будівництва каскаду водосховищ на Дніпрі та затопленням значних земельних площ до недавнього часу зберігся лише на невеликий ділянці: на лівому березі від м. Києва до с. Бортничі, на правому - від с. Чапаївка до с. Трипілля. Але зараз ці "острівці" зникають майже повністю внаслідок їх забудови.

Заплавну терасу складено з давньо-алювіальних піщаних відкладень. Деревинна та чагарникова рослинність раніше тут займала 15 - 20% від загальної площі земель. Осокорові та вербові ліси майже безперервною смугою росли вздовж річища р. Дніпро. У прирусловій частині домінували осокові та вербові ліси, зарості білоталу та шелюги, у центральний - дубові та в'язові ліси. Однак, за останній час площі лісів та чагарників значно скоротилися внаслідок забудови цих територій та зведення гідротехнічних споруд (дамб). Лугова рослинність (справжні та болотяні луки) була широко розповсюджена на цій ділянці та займала 70 - 75% від загальної площі. На сьогодні вона також домінує на заплаві, проте її площі скоротилися внаслідок забудови. Раніше на цій ділянці було дуже багато заплавних водойм різного типу. На сьогодні вони деградують внаслідок того, що в умовах регульованого режиму не промиваються повеневими водами, а через це - заростають водяною рослинністю болотяного комплексу із домінуванням різака алоеподібного та куширу темнозеленого. Ступінь заростання таких водойм - 80 - 100%, зарості є високопродуктивними. Тваринний комплекс представлено прибережно-фітофільними та фітофільними угрупованнями із домінуванням водяних личинок комах (комарів-дзвінців, бабок, жуків) та легеневих молюсків (різні види ставковиків та котушок).

Прилеглі до суходолу ділянки водосховища в основному є затоками та міжостровними мілководдями із дещо утрудненим водообміном. Ступінь їхнього заростання - 40 - 70%, домінуючі рослинні угруповання - ценози із домінуванням глечиків жовтих, латаття білого, водяного горіха плаваючого, очерету звичайного, рогозів вузьколистого та широколистого. На більш відкритих ділянках, що зазнають впливу вітро-хвильового водообміну, розвиваються угруповання широколистих рдесників. В основному - поясний характер заростання.

За даними Інституту рибного господарства УААН (Цедик, 2003), ці мілководдя є дуже цінним ресурсом водосховища, внаслідок того, що вони підтримують життя місцевих фітофільних риб (нерестовища, місця нагулу молоді) (див. малюнок), навколоводних та водоплавних птахів, зокрема мігруючих (частина Дніпровського міграційного коридору мігруючих птахів). Вони також підтримують життя двох видів водяних рослин, занесених до Червоної книги України: водяного горіха плаваючого (Trapa natans) та сальвінії плаваючої (Salvinia natans). Вони мають також значне рекреаційне значення, як місця для аматорської риболовлі та полювання.

На ділянці Корчувате - Трипілля до будівництва Канівського водосховища вздовж берега Дніпра була розгалужена додаткова система водойм різних типів. Разом з різними функціонуючими протоками тут була низка мілководних, добре прогріваних, зарослих водяною рослинністю озер, які були цінними нерестовими та нагульними угіддями. Ця місцевість з давніх давен була відомою своїми рибними багатствами. Ловили тут навіть осетрів та стерлядь. Внаслідок цього ще в 1895 р. із ініціативи І.Н. Фалієва одна із водойм цієї системи була оголошена заповідною. А в 1921 р. було засновано Державний заповідник "Конча-Заспа" загальною площею біля 300 га. Але будівництво дамб, забудова території стало причиною того, що ці території втратили своє значення у відновленні рибних запасів. В останній час ці функції здійснювались водоймами заплави р. Дніпра, які розташовані нижче урочища "Конча-Заспа", а також в гирловій ділянці р. Віта. Так, гідробіологічні дослідження водойм гирлової ділянки р. Віта, які було здійснено Інститутом гідробіології НАН України (Афанасьєв, Карпова, Панькова та інші, 2001) свідчать про високу їхню цінність. У гирловій області р. Віта формуються пелагічні угруповання (зоопланктон, фітопланктон), які мають значні відмінності з видового складу та кількісних показниках від аналогічних у р. Дніпро та Канівському водосховищі. Звичайно вони є багатшими як у кількісному, так і в якісному відношенні. Це є причиною високої рибопродуктивності іхтіокомплексу водойм заплави, що мають гідрологічний зв'язок з річкою. Ці водойми внаслідок їхньої мілководності є чудовими нерестовищами, а також місцями нагулу молоді риб, і ця функція водойм системи р. Віти не втрачені і нині. Вони також характеризуються високим біорізноманіттям. Так, тут відзначено 46 видів макрофітів (для Канівського водосховища 42). Тут ростуть види рослин, які занесені до Червоної книги України (Aldrovanda vesiculosa, Trapa natans, Salvinia natans), а також які потребують охорони (Wolffia arrhiza, Nymphaea candida, Nuphar lutea). У водоймах розповсюджені рідкісні угруповання водяних рослин, які занесені до Зеленої книги України.

У басейні р. Віти розташовано міські звалища сміття (полігони 1 та 5). Протягом багатьох років до полігону 1 (глибокий яр біля вул. Любомирської) скидали метали, ртутні лампи, хімічні та медичні препарати. Зараз звалище сміття є законсервованим, але це - хімічний реактор, де зосереджено майже всю "таблицю Менделєєва". Мабуть це призвело до того, що в колодязях с. Чапаївки вода є непридатною для споживання - вміст свинцю та цинку перевищує граничнодопустимі норми у десятки разів. Другий забруднювач басейну р. Віта - міське звалище сміття у яру між селами Креничі та Підгірці (полігон 5). Отже, заплава р. Віта - це зона інтенсивного хімічного забруднення, яке обов'язково потрапляє до Дніпра.

Значне забруднення водних ресурсів Канівського водосховища відбувається внаслідок скидів недостатньо очищених стічних вод, що надходять з Бортницької станції аерації та неочищених стічних вод з приток Дніпра у межах м. Києва (річки Либідь, Нивка, Дарниця тощо).

Як показали натурні спостереження, масова забудова заплавних ділянок всюди здійснюється шляхом, що є руйнівним для ландшафтних комплексів, що використовуються під забудову, так і прилеглих до них. Ніде не спостерігалося принаймні намагання вписати будівництво в природний ландшафт, натомість місця нового компактного проживання на забудованих територіях заплави відгороджуються парканами. Все це призводить до знищення тих нечисленних територій заплави р. Дніпра, що залишилися після створення каскаду дніпровських водосховищ. Втрата цих ландшафтних комплексів є безповоротними втратами біорізноманіття й призводить до дестабілізації прибережних екосистем. При цьому знищуються місця проживання рідкісних видів рослин, внесених до Червоної книги України. Забудова островів і супутні їй заходи (днопоглиблення, намиви, зміна контурів берегів) призводить до змін у гідрологічному режимі мілководь та знищення природних нерестовищ (відведені для будівництва ділянки вже небезпечно наблизилися до іхтіологічного заказника "Процівський", що охороняє дуже важливе для відтворення фітофільних риб (Процівське нерестовище).

До того ж, сучасна широкомасштабна забудова без належного відведення побутових стоків (каналізації) призведе до різкого погіршення санітарного стану та збільшення евтрофування принаймні берегової зони та мілководь.

2.2 Сучасний стан використання території

Сучасний стан використання територій в заплаві р. Дніпро на ділянці від гирла р. Десна до гирла р. Стугна характеризується економічно та екологічно порушеннями співвідношень площ територій, що використовуються для господарського призначення і територій природоохоронного, рекреаційного, оздоровчого характеру.

На сьогодні значні території Бориспільського району Київської області в адміністративних межах Гнідинської, Вишенківської, Процівської сільських рад, Обухівського району, Козинської селищної ради та Української міської ради використовують переважно для сінокосіння, випасання худоби, садово-дачного будівництва та неорганізованого відпочинку мешканців м. Києва та приміської зони.

Майже повністю не функціонують бази відпочинку та дитячі табори, здійснюється неконтрольоване їх використання одночасно зі зміною цільового призначення.

Значно збільшився попит на будівництво індивідуальних забудов садибного та котеджного типу.

Майже зовсім відсутні об'єкти лікувально-оздоровчого та спортивного призначення, значно нижчою є від нормативної забезпеченості закладами соціального та культурно-побутового, розважального напрямку.

З урахуванням містобудівних особливостей території, зручних транспортних зв'язків потрібно негайно переглянути функціональне використання земель для збільшення ефективності їх розвитку.

Виходячи з містобудівної, рекреаційної привабливості територій приміської зони м. Києва, потреби в нових ділянках для розміщення всіх видів будівництва, необхідності удосконалення архітектурно-планувальної структури, забезпечення комплексності нової забудови, поліпшення архітектурно-просторової якості середовища, визначено необхідні для їх реалізації потреби в територіях різного призначення та зміни в структурі землекористування у встановленому порядку.

У разі виділення та надання у власність чи орендне користування земельних ділянок у зоні, що розглядається, потрібно забезпечити вільний прохід всіх громадян до водної акваторії та їх необмежене пересування у 100-метровій прибережній смузі.

У районах розташування населених пунктів потрібно забезпечити потреби місцевого населення у випасанні худоби та у сінокосах, для чого потрібно передбачити збереження необхідних площ заплавних луків.

Всі острови на ділянці від гирла р. Десни до гирла р. Стугни, які на сьогодні не забудовані й не мають розвиненої рекреаційної інфраструктури, потрібно віднести до територій природно-заповідного фонду із забезпеченням відповідного охоронного статусу.

Необхідно призупинити будь-яке господарське освоєння островів, територія яких вже є техногенно зміненою, до затвердження Схеми комплексного впорядкування використання та охорони водних ресурсів р. Дніпро і земель його заплави на ділянці, що розглядається. Подальші рішення стосовно використання таких островів приймати згідно з положеннями Схеми.

Додаткові потреби в територіях для житлової забудови можуть бути забезпечені за рахунок підвищення ефективності використання існуючих земель населених пунктів, використання земель дачних та садових товариств під житлову забудову за умови забезпечення їх всіма видами інженерних комунікацій.

Задоволення інших додаткових потреб передбачається, в основному, за рахунок скорочення площі сільськогосподарських угідь та виробничих територій, перш за все внаслідок їх економічної збитковості.

Раціональне і екологічно прийнятне використання заплавних і придамбових територій р. Дніпро в районі м. Києва повинно бути забезпечене рішеннями затвердженого Генерального плану розвитку м. Києва та його приміської зони, який має отримати позитивну оцінку природоохоронних органів.

3.1. Клімат, ґрунти та рослинність

У межах розглянутої території клімат є помірно-континентальним, характерним для лісостепової зони. Температурний режим повітря охарактеризовано в таблиці 1.

Протягом року опади випадають нерівномірно. Найбільша кількість опадів випадає в теплу пору року. Добовий максимум опадів становить 103 мм (липень 1902 р.).

Атмосферні опади в межах ділянки характеризуються даними таблиці 2.

Сніговий покрив в середньому становить 20 - 30 см наприкінці лютого, максимальний - 75 см.

Рівнинний характер водозбірного басейну визначає порівняно однорідну циркуляцію повітряних потоків над його поверхнею. В холодну пору року переважають північні та північно-західні вітри. Влітку й на початку осені переважають західні та північно-західні вітри. Середні швидкості вітру становлять - 2,7 - 3,3 м/с, максимальні - досягають 30 м/с.

хрунтово-рослинний покрив у цілому є характерним для лісостепу, де в межах річкових заплав на лугових чорноземах і дерново-підзолистих ґрунтах сформувалися поодинокі острови заплавних лісів (дуб, береза, сосна, верба, вільха) поміж річкових лук, зарослих травами, осоками, очеретом та іншою повітряно-водяною рослинністю.

3.2. Гідрологічний режим р. Дніпро в побутових умовах

Водний режим р. Дніпро в побутових умовах характеризувався різким щорічним піком із великими витратами води біля м. Києва: 1917 році - 18800 куб.м/с, у 1931 році - 23100 куб.м/с, у 1970 році - 18500 куб.м/с. Потім настав період межені із низьким стоком. Літня межень інколи порушувалась невеликими дощовими паводками. Зимою стік р. Дніпро був невеликий, з незначними паводками в окремі роки. Тривалість повені становить в середньому 145 днів. Пік повені проходив 8 березня - 16 травня, в середньому - 23 квітня. Спад рівнів тривав 2,0 - 2,5 місяці, потім наставав період літньо-осінньої межені.

У кінці листопада - на початку грудня на р. Дніпро починалися льодові явища та через 2 - 3 тижні встановлювався льодостав. Льодостав тривав з 13 грудня (30 листопада - 28 грудня) до 23 березня (28 січня - 13 квітня).

Характерні значення водності р. Дніпро біля м. Києва наведено в таблиці 3.

Характерною рисою режиму рівнів р. Дніпро в побутових умовах була і залишається наявність вираженого щорічного піку весняної повені, після якої спостерігалися низькі рівні межені з нечисленними піками під час злив.

Під час підйому рівнів води на 2,5 - 3,0 м над меженними починалося затоплення заплави р. Дніпро. Тривалість затоплення заплави на різних ділянках є неоднаковою й залежить від висоти повені. Заплава затоплювалась в середньому на 2 - 3 тижні, а під час виключно високих повеней (1917, 1931, 1970 роки) до 1,5 місяця. В умовах Канівського водосховища період затоплення заплави збільшився. Під час низьких повеней (1925, 1954 роки) заплава взагалі не затоплювалася, а в умовах водосховища вона затоплюється щорічно.

3.3 Загальні дані про Канівське водосховище