Частина 2 ст. 95 Конституції України передбачає, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно законом про Державний бюджет України. Відповідно до п. 4 Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.1995 р. N 590, Держказначейство організовує й контролює виконання держбюджету України.

Згідно з п. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього кодексу та закону про Державний бюджет України. Крім того, Бюджетним кодексом (п. 8 ст. 7) затверджений принцип цільового використання бюджетних коштів, згідно з яким бюджетні кошти використовуються лише на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних силах України" від 21.09.1999 р., за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду й збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності зі своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок за відповідними статтями кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.