Заслухавши та обговоривши наукову доповідь директора Інституту історії України академіка НАН України В.А. Смолія "Актуальні методологічні проблеми української історичної науки", Президія НАН України відзначає, що здобуття Україною державної незалежності відкрило перед вченими-істориками зовсім нові перспективи дослідження актуальної проблематики, розробка якої раніше була б неможлива, а також введення до наукового обігу невідомих документальних джерел. Виникли сприятливі умови для перетворення вивчення і викладання, пропаганди вітчизняної історії на важливий чинник формування національної самосвідомості народу, елемент державотворення.

Водночас важливість завдань, висунутих сучасністю перед історичною наукою, об'єктивно вимагає піднесення її теоретичних засад, розвитку сучасної методології історії.

Дослідження, здійснені за роки незалежності України Інститутами історії України, політичних і етнонаціональних досліджень, археології, українознавства ім. І.П. Крип'якевича, української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, іншими установами соціогуманітарного профілю, дозволили вийти на принципово вищий рівень концептуального осмислення минулого України. На цьому шляху вітчизняною історичною наукою пройдено кілька важливих етапів.

Від кінця 80-х років XX ст. основні зусилля вчених істориків були спрямовані на дослідження "білих плям" - замовчуваних раніше імен, подій і явищ минулого. Це допомогло переосмислити основні історичні закономірності, відмовитися від застарілих стереотипів, зокрема від формаційного підходу до періодизації історії, аналізу подій і явищ з вузькокласових позицій, від площинного бачення історичного процесу.

Досягнуті успіхи в опануванні науковою методологією історичного аналізу були успішно реалізовані у комплексі праць-наукових монографіях, археографічних виданнях, науково-популярних книгах, підручниках і посібниках для вищої і загальноосвітньої школи.

Основні творчі досягнення Інституту історії України НАН України - провідної установи історичної науки - у перші роки незалежності пов'язані з виданням фундаментальних збірників документів, серед яких книги про голодомори 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 рр., а також з публікацією двотомника документів Української Центральної Ради і напрацюванням нових матеріалів у численних статтях, наукових збірниках та індивідуальних монографіях.

Значною подією у науковому і суспільно-політичному житті стала поява у 1995-1996 рр. написаної з нових позицій узагальнюючої колективної праці провідних вчених Інституту історії України НАН України "Історія України" (відповідальний редактор-академік НАН України В.А. Смолій), перевиданої у доповненому вигляді у 1997 та 2000 рр. Книга відрізняється від багатьох курсів вітчизняної історії, які пропонуються читачам різними видавництвами, відсутністю старих і нових історичних міфів. Вона рекомендована Міністерством освіти і науки України як посібник широкого профілю. Закладені в ній концепції широко використовуються нині у науково-дослідній роботі, навчальному процесі, у просвітницькій діяльності.

Принципово вищий етап осмислення вітчизняного минулого втілився у реалізованому Інститутом історії України НАН України та Видавничим домом "Альтернативи" у 1998-2000 рр., за участю провідних вчених інших академічних установ та провідних університетів, 15-томному видавничому проекті "Україна крізь віки" (відповідальний редактор - академік НАН України В.А. Смолій).

Велике теоретичне значення має підготовлена Інститутом політичних і етнонаціональних досліджень НАН України під керівництвом академіка НАН України І.Ф. Кураса серія праць з проблем формування української національної ідеї, етапів розвитку українського національного руху.

Насиченість праць вчених академічних інститутів, передусім - історії України, політичних і етнонаціональних досліджень, українознавства ім. І.П. Крип'якевича методологічними новаціями істотно вплинула на весь науково-дослідний процес останніх років у сфері вітчизняної історії.

Вирішальною є роль Інституту історії України НАН України у створенні повноцінних підручників, посібників і програм з історії для загальноосвітньої школи. Вчені інституту беруть активну участь у формуванні сучасної системи позакласної і позашкільної роботи з історії, обміні досвідом створення підручників з вченими і педагогами Росії, Німеччини та інших країн.

Принципово важливе значення для піднесення історичних досліджень та історичної освіти в Україні має започаткована Інститутом історії України НАН України підготовка п'ятитомної "Енциклопедії історії України". Видання міститиме підсумки тривалого переосмислення історичного процесу на основі нових методологічних підходів, новизна яких починається з термінологічного ряду, що принципово відрізняється від енциклопедій радянської доби.

Нові завдання переосмислення закономірностей вітчизняного історичного процесу, які мають бути реалізовані у наступні роки, вимагають розширення співробітництва вчених-істориків зі спеціалістами широкого спектра соціогуманітарних дисциплін, насамперед філософії, соціології, політології, етнології та культурології. Однак можливості установ історичного профілю у розробці комплексних проблем, підготовці синтетичних праць використовуються ще недостатньо.

Президія НАН України

1. Доповідь директора Інституту історії України НАН України академіка НАН України В.А. Смолія взяти до відома.