1.1. Державні клубні заклади (далі - клуби) є самостійними організаціями, що діють з метою створення умов для самодіяльної творчості, формування громадської думки, духовного розвитку, задоволення культурних потреб і організації відпочинку населення.

1.2. До клубних закладів можуть бути віднесені культурно-дозвіллєві об'єкти, які:

а) функціонують за адміністративно-територіальною ознакою і мають універсально-комплексний характер діяльності (сільські, селищні, міські, районні, обласні, республіканські будинки і палаци культури, народні доми тощо);

б) зорієнтовані на культурні інтереси певних професійних, національних, вікових та інших соціально-демографічних категорій населення (клуби, центри і будинки трудящих за професійними ознаками, естетичного виховання дітей, клуби жінок, молоді, пенсіонерів, музичної культури, фольклору, кінопоказу, книги, технічної творчості тощо);

в) суміщають свою основну функціональну діяльність з роботою, притаманною культурно-освітнім, культурно-побутовим, фізкультурно-оздоровчим закладам і організаціям (клуби-кафе, клуби-бібліотеки, клуби-музеї, культурно-спортивні центри та ін.). Робота таких закладів регулюється додатково нормативно-правовими документами відповідних органів.

1.3. Вибір конкретного типу (однопрофільний або богатопрофільний) та різновидності клубу цілком і повністю залежить від місцевих ініціатив, умов і можливостей з урахуванням інтересів і побажань населення.

1.4. Пріоритетність напрямів роботи клубних закладів визначають функції: культурно-творча, культурно-виховна, пізнавальна, рекреативно-розважальна (відпочинку), методична.

1.5. Основні завдання клубів:

а) розвиток самодіяльної народної творчості в усій різноманітності її видів та жанрів, розкриття творчих здібностей і обдаровань людей;

б) збереження, відродження та розвиток української культури, а також культур інших національних груп, що проживають на території республіки, зміцнення міжнаціонального співробітництва у сфері художньої самодіяльності та культурно-масової роботи;

в) підтримка соціально важливих ініціатив, любительських об'єднань та клубів за громадсько-політичними, науково-технічними, екологічними, художньо-естетичними та іншими інтересами;

г) сприяння масовій самоосвіті в галузі літератури та мистецтва, історії вітчизняної й світової культури, суспільних і природознавчих наук, економіки, культури побуту тощо;

д) створення необхідних умов для нерегламентованого дозвіллєвого спілкування, відпочинку і розваг;

е) надання методичної допомоги любительським колективам і об'єднанням, гурткам і клубам, що її потребують, а також культактиву трудових і навчальних колективів, громадським формуванням за місцем проживання та окремим громадянам з питань організації культурно-просвітницької роботи, художньої самодіяльності й дозвілля з широким застосуванням для цього договірних відносин.

1.6. Кожен клубний заклад вправі віддавати перевагу тим чи іншим функціям та завданням, виходячи з власних умов і можливостей, а також відобразити специфіку діяльності відповідним чином у своїй назві.

1.7. У населених пунктах та мікрорайонах великих і середніх міст, де є кілька клубних закладів, незалежно од їх відомчої приналежності, за рішенням виконавчих органів місцевих Рад народних депутатів і домовленістю між цими клубами можлива спеціалізація кожного з них за певними напрямами культурно-дозвіллєвої діяльності з урахуванням особливостей професійної підготовки їхніх працівників, стану матеріальної бази та інших передумов.

1.8. Клубні заклади свою діяльність організують відповідно до Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР і місцеве самоврядування" та Закону Української РСР "Про бюджетну систему Української РСР".

1.9. У своїй господарській діяльності клуби керуються Основними положеннями переходу культурно-освітніх закладів на нові умови господарювання, схваленими Комісією по вдосконаленню господарського механізму при Раді Міністрів СРСР (протокол N 13 від 25 травня 1989 року, розділ 1).

2.1. Клубні заклади можуть створюватися з ініціативи трудових колективів підприємств, колгоспів, радгоспів, громадських організацій або добровільних об'єднань громадян, які беруть на себе функції засновників клубу.

Організаціями - засновниками державних клубів виступають місцеві органи культури. При вирішенні питання про відкриття державного клубного закладу пріоритет віддається рішенню загальних зборів (сходу) жителів відповідного населеного пункту.

2.2. Стаціонарні клуби розташовуються у приміщеннях, що надаються виконкомами місцевих Рад народних депутатів, підприємствами, господарствами, установами й організаціями, окремими громадянами.