закріпила здійснення державної влади в Україні на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Функцію здійснення правосуддя держава покладає виключно на суди. Вони є органами судової влади, яка згідно з Конституцією України діє самостійно і незалежно від законодавчої і виконавчої влади. Інші органи державної влади і посадові особи не вправі переймати на себе функцію і повноваження, які є компетенцією органів правосуддя.

Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження в цивільних справах у судах ведеться за цивільними процесуальними законами України, що діють на час розгляду справи, вчинення окремих процесуальних дій або виконання рішення суду.

Усяка заінтересована особа вправі в порядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу, а також для вжиття передбачених Цивільним процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 ЦПК).

Відповідно до п.1 ст. 16 Конвенції про статус біженців кожний біженець має право вільного звернення до судів.

Позови пред'являються в суді за місцем проживання відповідача.

Позови до державних підприємств, установ, організацій, колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об'єднань, інших громадських організацій, що користуються правами юридичної особи, подаються за місцем знаходження їх органу управління (ст. 125 ЦПК).

Позовна заява подається до суду в письмовій формі.

Позовна заява повинна містити в собі:

1) назву суду, до якого подається заява;

2) точну назву позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, а також назву представника позивача, коли позовна заява подається представником;

3) зміст позовних вимог;

4) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

5) зазначення доказів, що стверджують позов;

6) зазначення ціни позову;

7) підпис позивача або його представника з зазначенням часу подання заяви.

До позовної заяви додаються письмові докази, а якщо позовна заява подається представником позивача - також довіреність чи інший документ, що стверджує повноваження представника (ст. 137 ЦПК).

Позивач повинен подати позовну заяву з копіями відповідно до кількості відповідачів (ст. 138 ЦПК).

У разі необхідності подання скарги на дії відповідних органів пропонуємо для використання таку її форму.

Не можуть оскаржуватись до суду акти органів законодавчої і виконавчої влади, що підлягають розгляду їх конституційності (наприклад, закони України, укази Президента України).

Предметом судового оскарження можуть бути колегіальні і одноособові рішення, дії або бездіяльність у сфері управлінської діяльності, акти нормативного та індивідуального характеру.

Водночас суб'єкти оскарження несуть відповідальність за невиконання лише тих обов'язків, які на них покладено законодавством або іншими нормативними актами.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається з закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд не знайде підстав для продовження або поновлення строку (ст. 85 ЦПК).

Треба також ураховувати строки звернення зі скаргою до суду, встановлені ст. 248-5 ЦПК України, недотримання яких може позбавити особу права на звернення до суду і захисту порушених щодо нього прав і свобод. Відповідно до вимог зазначеної норми скарга до суду подається у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, а у разі, якщо скарга попередньо подавалася до відповідного органу чи посадової особи - у місячний строк з дня одержання письмової відповіді про відмову в задоволенні скарги або з дня закінчення місячного строку після її подання, якщо не було одержано відповіді.

Строки, визначені судом, на прохання сторони або іншої особи, яка бере участь у справі, суд може продовжити. (ч. 1 ст. 89 ЦПК. Пропущений строк може бути поновлено, якщо судом буде встановлено, що його пропущено з поважних причин (ч. 3 ст. 248-5 ЦПК України).

Доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів (ст. 27 ЦПК).

Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи (ст. 28 ЦПК).

У скаргах на рішення Держкомнацміграції України поширено посилання на порушення ст. 26 Конституції України, що є безпідставним з таких обґрунтувань.

Частина 1 ст. 26 Конституції України гарантує однакові права та свободи із громадянами України для іноземців та осіб без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах. Частина 2 ст. 26 Конституції України встановлює, що іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом. Закон щодо надання притулку знаходиться на розгляді у Верховній Раді України. Рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції складаються відповідно до вимог чинного Закону України "Про біженців". Тобто жодного порушення зазначеної конституційної норми немає.

Посилання у скаргах на рішення Держкомнацміграції України на ст. 14 Загальної декларації прав людини є також безпідставним, так як особи звертаються до міграційних служб за отриманням статусу біженця, а не за отриманням притулку, про що зазначено в ст. 14 Загальної декларації прав людини.

Крім того, відповідно до ст. 30 Закону України "Про правовий статус іноземців" за порушення іноземцями встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.

Судові виклики і повідомлення провадяться повістками, що надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, представникам громадських організацій і трудових колективів за адресою, вказаною стороною, самими цими особами або іншими учасниками справи (ч. 1 ст. 90 ЦПК).

Повістка про виклик до суду повинна бути завчасно вручена особі, яка викликається, але у всякому разі не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання (ст. 91 ЦПК).

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну своєї адреси під час провадження справи. При відсутності заяви про зміну адреси повістки надсилаються на останню адресу і вважаються доставленими, навіть коли адресат за цією адресою більше не проживає (ч. 1 ст. 95 ЦПК).

Громадяни можуть вести свої справи в суді особисто або через своїх представників. Особиста участь у справі громадянина не позбавляє його права мати по цій справі представника.

Справи юридичних осіб ведуть у суді їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники.

Керівники організацій, які виступають як органи юридичної особи, представляють в суд документи, що посвідчують їх службове становище і повноваження (ст. 110 ЦПК).

Права і охоронювані законом інтереси недієздатних громадян, громадян, які не мають повної дієздатності, та громадян, визнаних обмежено дієздатними, захищають у суді їх батьки, усиновителі, опікуни або піклувальники, які представляють в суд документи, що посвідчують їх повноваження (ч. 1 ст. 111 ЦПК).

Повноваження представників підприємств, установ, організацій на ведення справ у суді повинні бути стверджені довіреністю від імені підприємства, установи, організації; повноваження адвокатів - ордером, виданим юридичною консультацією; інших осіб - довіреністю чи усною заявою довірителя з занесенням її до протоколу судового засідання (ст. 113 ЦПК).

Довіреності від імені державних підприємств, установ, організацій видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої ним службової особи і з прикладенням печатки підприємства, установи, організації.

Рекомендуємо таку форму довіреності:

Така довіреність має бути надрукована на офіційному бланку установи, підписана керівником цієї установи, зазначений підпис повинен бути скріплений офіційною печаткою установи.

Якщо в суді розглядається декілька справ, то представник установи має право надавати до судової справи завірену в установленому порядку копію цієї довіреності. На копії повинна стояти або печатка, або напис "з оригіналом згідно"; печатка установи; підпис, посада, прізвище особи, що посвідчує копію довіреності; дата посвідчення. Посвідчувати такі довіреності має право спеціаліст, до функціональних обов'язків якого відносяться кадрові питання.

У разі зазначення у довіреності, що вона дійсна протягом розгляду певної судової справи, то не потрібно робити копію із такої довіреності.

Письмові довіреності громадян посвідчуються нотаріально.

Громадяни можуть також посвідчити довіреність на ведення справи в суді на підприємстві, в установі, організації, де вони працюють, або в управлінні будинками, де вони проживають; особи, які проживають у населених пунктах, де немає державних нотаріальних контор, - у виконавчому комітеті міської, селищної, сільської ради; особи, які перебувають на лікуванні, - у відповідному лікувальному закладі.

Довіреності осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, можуть бути посвідчені начальниками місць позбавлення волі (ст. 114 ЦПК).

Повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, всіх процесуальних дій, крім передачі справи в третейський суд, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладення мирової угоди, передачі повноважень іншій особі (передоручення), оскарження рішення суду, подачі виконавчого листа до стягнення, одержання присудженого майна або грошей. Повноваження представника на вчинення кожної із зазначених в цій статті дій повинні бути спеціально обумовлені у виданій йому довіреності (ст. 115 ЦПК.

Не можуть бути представниками в суді:

1) особи, які не досягли повноліття;

2) особи, над якими встановлено опіку, піклування;

3) адвокати, які прийняли доручення про подання юридичної допомоги з порушенням правил, встановлених законодавством України про адвокатуру, а також особи, виключені з колегії адвокатів, у випадку, зазначеному в пункті 6 статті 112 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді, слідчі і прокурори не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють як батьки, опікуни, піклувальники або як представники відповідного суду чи органу прокуратури, що є стороною в справі (ст. 116 ЦПК).

Особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, ухвал, постанов і інших документів, що є у справі, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь в їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, давати усні і письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати рішення і ухвали суду, а також користуватись іншими процесуальними правами, наданими їм законом.

Зазначені в цій статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами (ст. 99 ЦПК).

Суд, встановивши під час розгляду справи, що позов пред'явлений не тією особою, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи справи, допустити заміну первісного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем (ч. 1 ст. 105 ЦПК ).

Суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі: заслухати пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, висновки експертів, ознайомитися з письмовими доказами, оглянути речові докази. Винятки з цього правила допускаються лише у випадках, встановлених статтями 33 і 45 Цивільного процесуального кодексу України.

Розгляд справи відбувається усно і при незмінному складі суддів. У разі заміни одного з суддів у процесі розгляду справи її розгляд має бути проведений з самого початку (ст. 160 ЦПК).

Всі присутні в залі судового засідання при вході до нього суду повинні встати. Рішення суду всі присутні в залі заслуховують стоячи. Особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, перекладачі звертаються до суду та дають свої показання і пояснення стоячи.

Відступ від цього правила допускається з дозволу головуючого.

Особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, перекладачі, а також всі присутні в залі судового засідання громадяни повинні додержувати в судовому засіданні встановленого порядку і беззаперечно підкорятись відповідним розпорядженням головуючого (ст. 163 ЦПК).

Клопотання осіб, які беруть участь у справі, про витребування нових доказів та з усіх інших питань, зв'язаних з розглядом справи, вирішуються судом негайно після того, як буде заслухана думка інших осіб, які беруть участь у справі, про що постановлюється ухвала (ст. 171 ЦПК).

Суд залишає заяву без розгляду у випадку неявки в судове засідання позивача за викликом суду без поважних причин або повторної неявки позивача за викликом суду незалежно від причин (стаття 172 Цивільного процесуального кодексу України); якщо спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав знаходиться на розгляді в іншому суді.

Рекомендуємо з боку суб'єкта оскарження (сторони-відповідача) у разі неявки скаржника просити суд виносити ухвалу про залишення скарги без розгляду. Така практика попередить безпідставне затягування розгляду справи, зменшить навантаження судів, забезпечить умови неможливості затягування легального проживання в Україні осіб, що є небезпечними для суспільства та не мають законних підстав для такого проживання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 30 ЦПК).

Тобто згідно із зазначеною нормою якщо особою, що є стороною у справі, повідомляється будь-який факт, то доказувати його наявність повинна безпосередньо та особа, яка про цей факт повідомила.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (ч. 1 ст. 32 ЦПК).

Сторони зобов'язані подати свої докази або повідомити про них суд до початку судового засідання в справі. Питання про прийняття доказів після цього строку вирішується судом залежно від обставин справи (ст. 34 ЦПК).

Оригінали письмових доказів, що є в справі, на прохання осіб, які подали їх, можна повернути після того, як рішення суду набере законної сили. Проте в справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу (ст. 51 ЦПК).

Таким чином, копії оригіналів документів можна завіряти як нотаріально або за місцем роботи у певних випадках, так і у суді. Суддя має право посвідчувати копії документів, що знаходяться у відповідній судовій справі.

Судові витрати складаються з державного мита і витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) суми, що підлягають виплаті свідкам, експертам;

2) витрати, пов'язані з проведенням огляду на місці;

3) витрати на розшук відповідача.

Розмір державного мита та звільнення від його сплати встановлюються законодавством України про державне мито.

Суд або суддя, виходячи з майнового стану громадянина, вправі звільнити його від сплати судових витрат у доход держави (ст. 63 ЦПК).

Сторони, а також інші особи та прокурор, які брали участь у розгляді справи, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (ст. 290 ЦПК).

Апеляційні скарги, апеляційне подання прокурора на рішення суду першої інстанції можуть бути подані протягом одного місяця з наступного дня після проголошення рішення.

Якщо в справі ухвалено додаткове рішення, зазначене в частині першій цієї статті, то строк на апеляційне оскарження обчислюється з наступного дня після його проголошення.

Скарги, подання на ухвали суду першої інстанції подаються протягом п'ятнадцяти днів з наступного дня після їх ухвалення.

Скарги, подання, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд за заявою особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала (ст. 292 ЦПК).

Рішення суду, якщо воно не було оскаржене, набирає чинності після закінчення строку на апеляційне оскарження або на апеляційне подання. У разі подання апеляційної скарги рішення суду набирає чинності після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Після набрання рішенням чинності сторони та треті особи з самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих же підстав, а також оспорювати в іншому суді вже встановлені судом факти (ст. 231 ЦПК).

Виходячи із цієї норми, звертаємо увагу на необхідність виконання рішення (ухвали) суду лише після набрання ним чинності.

Рішення, ухвала і постанова суду або судді, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України (ч. 1 ст. 14 ЦПК).

Апеляційна скарга викладається чітким машинописним текстом.

В апеляційній скарзі зазначається: