Заслухавши і обговоривши доповідь академіка НАН України В.М. Гейця "Про підвищення ролі НАН України у поглибленні ринкових реформ та розробці стратегії економічного розвитку України", Президія НАН України відзначає, що економічні установи НАН України на основі результатів фундаментальних досліджень постійно надають всебічну науково-методичну допомогу органам державної влади і управління в реформуванні економіки України. Тільки протягом 1998 року установами Відділення економіки НАН України було підготовлено і подано до вищих органів державної влади і управління, міністерств та відомств, місцевих органів влади низку розробок. Причому більшість з них виконувалась на безпосереднє замовлення владних структур. Установи і фахівці НАН України брали безпосередню участь у підготовці проекту Програми, "Україна-2010". Зокрема, інститутами економічного прогнозування, і економіки," світової економіки і міжнародних відносин. Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України був підготовлений і переданий до робочої групи з підготовки проекту Програми "Україна-2010" пакет відповідних наукових і науково-методичних матеріалів. Установи та провідні вчені НАН України також брали активну участь у підготовці і роботі наукової конференції "Поглиблення ринкових реформ та стратегія економічного розвитку України до 2010 р.", яка відбулася 3-4 березня цього року.

В проекті Програми визначені місце і роль України в геополітичному та геоекономічному оточенні, основні тенденції і варіанти розвитку українського суспільства, окреслені конкретні цілі, Рамкові умови та пріоритети до 2010 року, з урахуванням наявних матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інших ресурсів держави, оптимальні політико-правові та інші умови їх досягнення. В ній також сформульовані інтегральні цілі, що визначатимуть стратегічні напрямки політики держави до 2010 року.

Проект Програми "Україна-2010" - це основа для опрацювання формули національної ідеї відродження України, тобто загальновизнаної суспільством системи національних цілей, пріорітетів і завдань.

Для досягнення поставлених цілей в Програмі детально опрацьовані питання демократичних перетворень в Україні та формування громадянського суспільства, культурологічні та конфесійні аспекти консолідації українського суспільства. Системно проаналізовані складові стратегії економічного зростання, в тому числі оптимація відтворювальних пропорцій ВВП, їх прогнозні характеристики до 2010 року, бюджетна політика, пріоритети науково-технічного та інноваційного розвитку.

Особлива увага приділена розвиткові реального сектора економіки, промисловій та аграрній політиці. В цьому контексті розглянуті організаційні та інституціональні механізми економічного зростання. Проект Програми органічно включає назрілі питання удосконалення зовнішньоекономічної діяльності, багатостороннього та двостороннього співробітництва України з зарубіжжям.

Разом з тим, Президія НАН України відзначає, що в проекті Програми недостатньо уваги приділено проблемам розвитку духовної культури українського народу, зміцненню усіх сфер духовного і культурного життя. Вимагає суттєвого підсилення розробка проблем активізації науково-технічної, структурної, регіональної політики, правових та економічних механізмів підтримки національного товаровиробника, забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках.

Президія Національної академії наук України

1. Доповідь академіка НАН України В.М. Гейця "Про підвищення ролі НАН України у поглибленні ринкових реформ та розробці стратегії економічного розвитку України" схвалити.

2. Взяти до відома, що установи і фахівці НАН України:

2.1. Постійно надають всебічну науково-методичну допомогу органам державної влади і управління з соціально-економічних проблем діяльності держави.

2.2. Брали активну участь у підготовці проекту Програми "Україна-2010", а також у проведенні наукової конференції "Поглиблення ринкових реформ та стратегія економічного розвитку України до 2010 р.".

2.3. Вченими-енергетиками НАН України підготовлено і подано до органів державної влади і управління ряд найважливіших науково-аналітичних матеріалів, що стосуються подолання впливу кризових явищ на енергетичну сферу України, реконструкції та модернізації теплових електростанцій, розробки та створення зразків нової техніки та технологій в енергетиці.

3. Схвалити пропозиції установ НАН України щодо внесення змін і доповнень до проекту Програми "Україна-2010" (додаток 1).

4. Вважати за доцільне доповнити проект Програми "Україна-2010" окремими розділами "Проблеми духовного розвитку України" та "Правове і організаційне забезпечення програми". Відповідні проекти зазначених розділів, розроблені НАН України, схвалити (додатки 2,3) і подати до Кабінету Міністрів України.

5. Затвердити План першочергових завдань установ НАН України з науково-методичного забезпечення реалізації основних і положень Програми "Україна-2010" (додаток 4).

6. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на віце-президента НАН України академіка НАН України І.Ф. Кураса, академіка-секретаря Відділення економіки НАН України академіка НАН України В.М. Гейця та НОВ Президії НАН України.

Політика в галузі духовного розвитку має бути підпорядкована комплексним завданням збагачення інтелектуального, морального, освітнього, загальнокультурного потенціалу держави, формування у суспільстві стабільної атмосфери соціального миру, партнерства, співробітництва, виховання висококваліфікованих трудівників і діяльних борців за суспільне благо, цілісність і безпеку держави.

Основні стратегічні моменти цієї політики такі:

- наукова розробка і утвердження у масовій свідомості державної ідеології, яка б духовно об'єднувала всі соціальні структури і верстви населення, стимулювала їх зусилля на конструктивну взаємодію у побудові вільного, демократичного, заможного, високотехнологічного, стабільного життєздатного суспільства;

- прийняття за першопринципи духовного життя ідей і настроїв патріотизму, громадянськості, злагоди, терпимості, взаємоповаги, взаєморозуміння, солідарності;

- розробка і покладення в основу освіти і виховання ідеалу особи цивілізації XXI століття - суспільства панування інформації, високих технологій, динамічних соціальних змін, глобальної і багатопланової взаємодії культур, традицій, політик, ідеологій, релігій;

- впровадження науково обгрунтованої системи освіти й виховання що формує фізично й психічно здорову, соціально і духовно зрілу, інтелектуально багату, національно свідому, патріотично настроєну, працьовиту, конкурентоспроможну людину;

- розширення і збагачення системи безперервної освіти (стаціонарної, заочної, дистанційної - державної і недержавної);

- поповнення засобів масової інформації новітнім науковим знанням, соціально значущою тематикою, ідеями національної гідності і гордості, ідеалами високої інтелектуальності, духовності, естетичності, патріотичного служіння;

- формування цивілізованої політичної, правової, світоглядної культури, культури міжнаціональних, міжконфесійних, міжпартійних, міжлюдських відносин, культури миру і солідарного співжиття;

- відновлення у суспільстві престижу освіти та освіченості, формування поваги до інтелігентної людини та інтелігенції;

- цілеспрямоване формування у кожному поколінні національної інтелектуальної та політичної еліти, спроможної взяти на себе завдання розробки та реалізації стратегій життєзабезпечення держави і суспільства.

Стрижнем політики духовного розвитку України визначається всебічна підтримка національної культури українського народу і всіх етносів, що проживають у нашій державі. Це передбачає:

- стимулювання процесу збереження, зміцнення і збагачення національного культурного надбання, збереження і розвиток національної самобутності;

- розширення і активізацію участі всіх категорій населення у культурній діяльності;

- забезпечення свободи творчості всім суб'єктам культурного процесу;

- повернення народові культурних цінностей минулого, вилучених, фальсифікованих або замовчуваних у тоталітарний період;

- використання інтелектуальних і мистецьких багатств, створених українською діаспорою;

- включення, до суспільного обігу рукописних і друкованих духовних першоджерел українського народу. З цією метою передбачено видання масової серіЇ "Президентська бібліотека: духовні першоджерела України", у якій сконцентровані найважливіші наукові, літературні, мистецькі праці, створені за весь час існування на території України писемності;

- забезпечення духовного зв'язку минулого, сучасного і майбутнього;

- розвиток утвердження в суспільному житті українською мови в статусі державної, сприяння розвиткові мов і культурних традицій всіх етносів, що населяють Україну.

Процес духовного розвитку України - це створення нових культурно-мистецьких цінностей, які забезпечують інтелектуальну і духовну перспективу народу, роблять внесок у світову культуру XXI ст.; заохочення новаторських тенденцій і експерименту, естетична підготовка творців і споживачів культури серед нових поколінь; створення умов для адаптації до українських національно-культурних традицій кращих форм масової культури, молодіжної субкультури, надання українського характеру сучасній індустрії розваг.

Основні завдання духовного розвитку України до 2010 р.:

- розвиток тих галузей культури і мистецтва, їх видів і жанрів, які або ще недістали достатнього розвитку в Україні, або втратили національну визначеність: кінематографа, телевізійних жанрів, мультиплікаційних фільмів, оперети, дитячого музичного, лялькового театрів цирку, різних форм відеокультури;

- всебічна державна підтримка самодіяльних організацій і наукових та культурних об'єднань, що сприяють розвиткові української культури та її популяризації;

- створення Національного фонду розвитку культури, що об'єднуватиме зусилля держави, громадських об'єднань та окремих громадян;

- розбудова інфраструктури культури, утримання найзначніших культурно-мистецьких закладів всеукраїнського значення;

- підтримка регіонального культургного життя певна його муніципалізація, збільшення культурної ролі обласних і районних центрів та міст з історичними культурними традиціями;

- співпраця з українськими культурними силами в усьому світі, підтримка культурного життя українського населення в сусідніх країнах, створення культурних центрів України за кордоном.

- створення Міжнародного культурно-інформаційного фонду ім. Т.Г. Шевченка ("Шевченківський дім").

- видання нових українських енциклопедій, словників, довідників, серій наукових праць, зокрема 10-томної "Історії України", п'ятитомні "Історії Української культури", багатотомної "Енциклопедії сучасної України", "Зводу пам'яток історії та культури України", українських юридичної, філософської, історичної енциклопедій, Української національної бібліографії", "Українського біографічного словника";

- створення видавництва перекладної літератури, яке забезпечить переклади українською мовою не лише зарубіжної художньої класики, а й фундаментальних видань з природничих наук, філософії, права, політології, соціології, мовознавства, мистецтвознавства, історії;

- розширення засобів масової інформації, особливо телебачення і місцевої преси, оснащення галузі культури сучасними інформаційними засобами, зокрема електронними комунікаційними системами, комп'ютерною, розмножувальною технікою;

- створення Національної електронної бібліотеки і загальнодержавної мережі наукових електронних бібліотек;

- реалізація загальнодержавної програми консервації і реставрації рукописних і духовних фондів, переведення їх на новітні носії інформації створення "вічних фондів" рукописів,

рідкісної книги, періодики архівних документів шляхом мікрофільмових і електронних копій комп'ютерних банків даних про втрачені національні пам'ятки культури;

- повернення незаконно вивезених за межі України пам'яток культури;

- створення максимально повного фонду літератури української діаспори і зарубіжної літератури про Україну всіма мовами світу.

Суть політики Української держави у духовній сфері полягає у визнанні пріоритету формування людини, у якої гармонійно поєднуватимуться розвинуті інтелектуальні, емоційні і вольові якості, визначальної ролі духовності у процесах людинотворення і культуротворення.

Розв'язання актуальних проблем соціально-економічного розвитку країни, реалізація положень Програми "Україна-2010" потребує системного правового і організаційного забезпечення.

Для здійснення демократичних перетворень та формування відкритого суспільства необхідним є прийняття законодавчих актів, передбачених Конституцією України і спрямованих на реалізацію її положень, передусім тих, що стосуються захисту прав і свобод людини і громадянина, діяльності органів державної влади, адміністративно-територіального устрою країни та ін.

Одним із механізмів реалізації зазначених завдань виступатиме низка узгоджених із концепцією цієї Програми законодавчих актів, які унормовують і визначають:

а) завдання і цілі інвестиційної стратегії України;

б) конкурентоспроможність національної економіки і форми підтримки вітчизняного товаровиробника;

в) завдання і етапи структурної перебудови економіки України;

г) розвиток бюджетних і податкових відносин, банківської системи та фондового ринку;

д) державну підтримку малого і середнього підприємництва;

е) формування механізму державної підтримки інноваційної діяльності і науково-технічної сфери в цілому.

Реалізація економічного блоку Програми регулюватиметься новим Цивільним кодексом України. Крім цього, будуть введені в дію законодавчі акти "Про акціонерні товариства", "Про недержавні пенсійні фонди", "Про некомерційні (неприбуткові) організації", "Про банки і банківську діяльність" (нова редакція), про роль держави у Процесах промислового та агропромислового розвитку, вдосконалення виробничої інфраструктури (транспорт, зв'язок, інформаційні системи тощо), трансформації відносин власності, антимонопольного регулювання і розвитку конкуренції, оптимізації зовнішньоекономічної діяльності, здійснення адміністративної та судово-правової реформ.

Організаційне забезпечення реалізації Програми здійснюватиметься шляхом визначення конкретних органів державної влади, відповідальних за державний вплив на соціально-економічний розвиток країни та систему відповідних організаційних заходів. Серед проблем, які вимагають законодавчого забезпечення, першочергове значення мають: ефективна організація та діяльність системи органів виконавчої влади, посилення контрольних функцій держави, підвищення вимог до поведінки та відповідальності державних службовців, належна реалізація та захист прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади.

Поглибленню адміністративної реформи в Україні, як це передбачено даною Програмою, сприятимуть Закони України "Про Кабінет Міністрів України" (не введений в дію); "Про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в Україні"; "Про місцеві державні адміністрації" (не введений в дію); "Про державний контроль у сфері виконавчої влади"; "Про організацію виконавчої влади в Україні"; "Про управлінські послуги населенню"; "Про основні засади державної служби і служби в органах місцевого самоврядування", нова редакція Закону України "Про державну службу"; Кодекс основних правил поведінки державного службовця в Україні; Закон України (Кодекс) "Про адміністративні процедури"; Закон України "Про адміністративні суди в Україні"; Адміністративно-процесуальний кодекс України.