З метою належної реалізації конституційної функції прокуратури - підтримання державного обвинувачення в суді, забезпечення якості та ефективності реагування прокурорів на незаконні судові рішення у кримінальних справах, підвищення відповідальності державних обвинувачів і керівників прокуратур за стан цієї роботи, керуючись п. 7 ст. 15 Закону України "Про прокуратуру", -

1. Заступникам Генерального прокурора України, керівникам прокуратур усіх рівнів і галузевих підрозділів забезпечити всебічне сприяння у надійній охороні конституційних прав учасників кримінального судочинства, постановленню законних та обґрунтованих рішень при здійсненні правосуддя, реальному поновленню порушених прав людини та усуненню причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів, а також ефективну реалізацію повноважень прокурорів щодо всебічного, повного, об'єктивного та неупередженого дослідження обставин кожної справи.

У зв'язку з цим:

1.1. Вважати підтримання державного обвинувачення службовим обов'язком кожного прокурора.

1.2. Забезпечувати обов'язкове підтримання державного обвинувачення та участь прокурора у судовому розгляді всіх кримінальних справ, направлених прокурором до суду.

1.3. Призначати державних обвинувачів з урахуванням їх кваліфікації і досвіду роботи, характеру, обсягу та складності справи. Перед направленням кримінальних справ до суду доручати обвинувачам їх вивчення.

1.4. У складних справах доручати підтримання державного обвинувачення групі прокурорів, визначаючи їх керівника.

1.5. У разі незгоди з позицією державного обвинувача призначати іншого обвинувача або особисто підтримувати державне обвинувачення.

1.6. Особисто підтримувати державне обвинувачення в судах.

2. У справах з обвинувальним висновком, затвердженим Генеральним прокурором України або його заступниками, державних обвинувачів призначати за дорученням керівництва Генеральної прокуратури України.

2.1. У справах, підсудних апеляційним судам, державних обвинувачів призначати керівникам прокуратур областей та прирівняних до них прокуратур.

2.2. Кримінальні справи, розслідувані та направлені до суду військовими прокурорами, розглядати за їх участю. Територіальним прокурорам інформувати відповідних військових прокурорів регіонів про результати судового розгляду справ, у яких засуджено військовослужбовців територіальними судами.

2.3. Зобов'язати відділи нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, прокуратур обласного рівня підтримувати державне обвинувачення у справах про злочини, вчинені організованими групами та злочинними організаціями. У разі неможливості забезпечити участь у суді працівників цих відділів доручати підтримання державного обвинувачення у таких справах працівникам інших структурних підрозділів або міськрайпрокуратурам.

2.4. У справах, які надійшли до суду від прокурора вищого рівня чи у зв'язку зі зміною підсудності, підтримання державного обвинувачення покладати на прокурора за місцем розгляду справи, якщо прокурор вищого рівня чи його заступник не прийме іншого рішення.

3. Контроль за якістю підтримання державного обвинувачення покласти на заступників прокурорів областей та прирівняних до них прокурорів відповідно до розподілу обов'язків, на місцях - на міськрайпрокурорів.

4. Державним обвинувачам забезпечувати високий рівень підтримання державного обвинувачення в судах, об'єктивно і неупереджено оцінювати докази, виважено вирішувати питання про зміну обвинувачення чи відмову від нього, письмово фіксувати хід судових засідань, зібрані матеріали накопичувати у наглядових провадженнях.

4.1. При підготовці до судових засідань ретельно вивчати матеріали кримінальних справ з їх конспектуванням, складати план судового слідства.

4.2. На стадії попереднього розгляду справи в суді свою позицію щодо можливості призначення справи до розгляду та думку про клопотання учасників процесу обґрунтовувати матеріалами справи та нормами закону. У разі необґрунтованого повернення справи на додаткове розслідування або її закриття подавати апеляцію чи касаційне подання у строки, передбачені законом.

4.3. У ході судового розгляду справи повною мірою використовувати передбачені законом процесуальні повноваження, реагувати на порушення, що обмежують права учасників процесу, проявляти активність при дослідженні доказів. У разі необхідності заявляти клопотання про надання судових доручень, контролювати хід їх виконання та брати участь у дослідженні отриманих даних.

4.4. Про необхідність зміни в суді пред'явленого обвинувачення чи відмови від нього доповідати керівнику прокуратури відповідного рівня або його заступнику.

4.5. При підготовці до судових дебатів складати письмові промови або тези, у яких висловлювати суду міркування щодо обсягу обвинувачення, оцінки доказів, застосування кримінального закону, призначення основного та додаткового покарання з урахуванням обтяжуючих і пом'якшуючих обставин, а також щодо відшкодування матеріальних збитків, компенсації моральної шкоди, усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів, та інших питань, передбачених ст. 324 КПК України. Долучати тексти промов або їх тези до матеріалів справи та наглядового провадження.

4.6. Не пізніше ніж наступного дня після розгляду судом кримінальної справи інформувати керівника прокуратури чи його заступника довідкою про результати її розгляду. Копію довідки направляти до прокуратури вищого рівня для перевірки законності прийнятих у справі рішень.

4.7. Протягом строків на оскарження судових рішень, які не набрали законної сили, знайомитися з матеріалами судового слідства, апеляціями та касаційними скаргами інших учасників процесу. За наявності підстав подавати письмові зауваження та заперечення. Своєчасно вносити документи прокурорського реагування на кожне незаконне судове рішення.

5. Керівникам прокуратур протягом трьох днів з моменту закінчення строку на оскарження надсилати до галузевих підрозділів прокуратур вищого рівня інформації про справи, за результатами розгляду яких постановлено виправдувальні вироки або які закрито судами за реабілітуючими підставами (крім декриміналізації), та про реагування на ці судові рішення. У подальшому інформувати про результати апеляційного та касаційного розгляду таких справ.

Вживати заходів реагування щодо службових осіб, винних у незаконному притягненні громадян до кримінальної відповідальності або невжитті заходів щодо відновлення їх прав.

5.1. Прокурорам областей та прирівняним до них прокурорам за місцем закінчення розслідування кримінальних справ у місячний термін з дня набрання чинності вищезазначеними рішеннями складати мотивовані висновки щодо якості досудового слідства, здійснення нагляду і підтримання державного обвинувачення, які з копіями судових рішень та документів реагування надсилати до управління підтримання державного обвинувачення в судах Генеральної прокуратури України.

5.2. Управлінню підтримання державного обвинувачення в судах разом з відповідними підрозділами Генеральної прокуратури України аналізувати стан додержання конституційних прав громадян у кримінальному судочинстві за підсумками роботи за півріччя і звітний рік.