З метою забезпечення належних правових відносин між водогосподарським підприємством, установою, організацією та фізичною особою з урахуванням чинних Цивільного та Господарського кодексів України, а також дотримання прав і обов'язків сторін, передбачених цими кодексами при оренді автомобіля,

1. Затвердити Методичні рекомендації з питань, пов'язаних з орендою автомобіля (додаються).

2. Керівникам водогосподарських державних підприємств взяти до використання у діяльності зазначені у пункті 1 Методичні рекомендації та довести їх до відома працівників бухгалтерських, юридичних та фінансових служб.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Комітету О. Романова.

У діяльності водогосподарських державних підприємств (далі - підприємство) для господарських цілей часто використовуються не лише власні, а й орендовані автомобілі. Є випадки, коли в ролі орендодавця виступає фізична особа.

У цих рекомендаціях розглядаються правові відносини між підприємством та фізичною особою з урахуванням чинних Цивільного та Господарського кодексів України, права та обов'язки сторін, передбачені цими кодексами при оренді автомобіля, а також питання стосовно технічної і транспортної документації на автомобіль, що орендується, та витрат на технічне обслуговування, поточний та капітальний ремонти орендованого автомобіля.

З 1 січня 2004 року правові відносини за договором оренди регулюються:

параграфом 5 "Оренда майна та лізинг" глави 30 розділу VI Господарського кодексу України (далі - ГК);

главою 58 "Найм (оренда)" ЦК, у тому числі спеціальні положення для договору оренди транспортного засобу встановлено параграфом 5 глави 58 "Найм (оренда) транспортного засобу" Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

У главі 58 ЦК закладено основні положення, що регулюють правові відносини за договором оренди (найму) незалежно від статусу сторін договору (тобто чи є сторони суб'єктами підприємницької діяльності).

Норми параграфа 5 глави 30 розділу VI ГК застосовуються до договорів оренди, в яких сторонами виступають суб'єкти господарювання, у тому числі фізичні особи - підприємці. При цьому відповідно до частини шостої статті 283 ГК до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК.

Отже, якщо договір оренди автомобіля укладається між підприємством та фізичною особою (не підприємцем), слід керуватися тільки главою 58 ЦК. Якщо ж договір укладається між підприємством та фізичною особою - підприємцем, ураховуються норми глави 58 ЦК та особливості, викладені в параграфі 5 глави 30 розділу VI ГК.

Відповідно до частини першої 1 статті 759 ЦК та частини першої статті 283 ГКУ за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Розглянемо договір оренди автомобіля, у якому сторонами виступають:

з одного боку - орендодавець - фізична особа, у тому числі підприємець;

з іншого боку - орендар - підприємство.

За загальним правилом, визначеним у частині першій статті 760 ЦК, предметом договору оренди може бути річ, визначена індивідуальними ознаками, що зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Автомобіль як наземний самохідний транспортний засіб є предметом договору оренди транспортного засобу.

Особливістю нового ЦК є те, що в ньому відокремлено договір оренди і договір про надання послуги. Для цих договорів з 1 січня 2004 року передбачено окремі положення ЦК, і, отже, договір оренди не належить до договорів про надання послуг. Це підтверджується роз'ясненнями Міністерства юстиції України, викладеними в листі від 23.02.2004 N X-11-19.

Предметом договору про надання послуг і договору найму (оренди) є різні об'єкти цивільних прав. Так, предметом договору найму (оренди), як зазначалося вище, є неспоживна річ (стаття 760 ЦК, а предметом договору про надання послуг є послуга, що споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (стаття 901 ЦК).

У зв'язку з цим виникає запитання: чи застосовуються в інших нормативно-правових актах поняття "оренда" і "послуга" в тому розумінні, в якому їх наведено в ЦК?

Вважаємо, що ні, оскільки зазначені вище роз'яснення надано Міністерством юстиції з метою застосування положень саме ЦК. Застосовуючи окремі нормативно-правові акти, слід використовувати визначення термінів, наведені в кожному окремому документі.

Наприклад, незалежно від роз'яснень Міністерства юстиції, орендні операції належать до "продажу результатів робіт, послуг" для цілей застосування Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон про податок на прибуток) і до "поставки послуг" для цілей застосування Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон про ПДВ).

Договір оренди транспортного засобу складається в письмовій формі.

З 1 січня 2004 року договір оренди транспортного засобу за участю фізичної особи відповідно до частини другої статті 799 ЦК підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Відповідно до пункту 105 розділу 9 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мін'юсту України від 03.03.2004 N 20/5, зареєстрованої у Мін'юсті України 3 березня 2004 року за N 283/8882 (далі - Інструкція N 20/5), договори оренди автомобіля посвідчуються нотаріусами незалежно від місця їх реєстрації. При цьому нотаріус вимагає для огляду документ, що підтверджує право власності орендодавця на автомобіль.

Якщо договір оренди укладено до 1 січня 2004 року і до нього протягом 2004 року не вносилося жодних змін, такий договір нотаріально засвідчувати не потрібно. Це пояснюється тим, що відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК:

ЦК застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності;

стосовно правових відносин, що виникли до набрання чинності ЦК, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності ЦК;

до договорів, які були укладені до 1 січня 2004 року та продовжують діяти після набрання чинності ЦК, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку та наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Отже, Прикінцеві та перехідні положення ЦК не передбачають поширення чинних вимог ЦКУ щодо форми цивільно-правових договорів (зокрема, обов'язковості нотаріального посвідчення) на договори, укладені до набрання чинності ЦК.

Слід зауважити: якщо укладений до 1 січня 2004 року договір продовжує діяти і його умови задовольняють обидві сторони, зобов'язання виконуються сторонами відповідно до умов договору. Тобто "старий" договір виконується на умовах, які сторони застерегли та зафіксували в ньому та які діють протягом усього строку цього договору.

Якщо ж виникає необхідність щось змінити в умовах договору або взагалі його розірвати, слід керуватися положеннями ЦК. Отже, при зміні умов договору необхідно буде укласти новий договір і посвідчити його нотаріально.

Державне мито за нотаріальне посвідчення договору оренди становить 1% від суми договору. Причому, відповідно до пункту 51 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15, зареєстрованої у Мін'юсті України 19 травня 1993 року за N 50 (зі змінами), за договорами оренди майна сума, з якої обчислюється та сплачується державне мито, визначається виходячи із загальної суми платежів за договором за весь час його дії. Якщо ж договір укладено на невизначений строк, мито обчислюється та сплачується виходячи із загальної суми платежів за договором, але не більше ніж за три роки.

На сьогодні не встановлено типової форми договору оренди транспортного засобу і зокрема автомобіля. Отже, цей договір складається в довільній формі, з урахуванням загальних вимог до нього, передбачених ЦК (при оренді автомобіля у фізичної особи) або нормами ЦК та ГК (при оренді автомобіля у фізичної особи - підприємця).

Укладаючи такий договір із фізичною особою та засвідчуючи його нотаріально, нотаріус може запропонувати його приблизну форму, до якої сторонами вносяться необхідні коригування, що враховують конкретні умови.

Зміст договору складається з його умов - як погоджених сторонами, так і тих, що приймаються ними як обов'язкові відповідно до чинного законодавства.

Договір оренди автомобіля є укладеним, якщо сторони в належному вигляді досягли згоди щодо всіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 638 ЦК визначено, що істотною умовою всіх без винятку договорів є умова про його предмет (об'єкт оренди, у тому числі склад і його вартість, цільове призначення об'єкта).

З метою визначення реальної вартості автомобіля на момент передачі його в оренду можна провести незалежну (експертну) оцінку автомобіля, що передається в оренду. Така оцінка здійснюється відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Мін'юсту України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 N 142/5/2092, зареєстрованої у Мін'юсті України 24 листопада 2003 року за N 1074/8395 (далі - Методика N 142/5/2092), експертом (фахівцем), який має відповідні кваліфікацію, документи, а також ліцензію, та оформляється актом досліджень.

Як правило, прийняття рішення про проведення незалежної (експертної) оцінки та безпосередньо її проведення відбуваються в переддоговірний період і передують укладенню договору оренди. Сторона, на яку покладається відповідальність за проведення незалежної (експертної) оцінки, установлюється за домовленістю між потенційним орендодавцем та орендарем.

Перелік інших істотних умов договору оренди випливає з його суті. Так, виходячи з визначення договору найму (оренди) (стаття 759 ЦК, його істотними умовами, крім предмета договору, є розмір плати і строк, на який він укладається.

Розмір орендної плати встановлюється за погодженням сторін. Крім орендної плати, договором оренди автомобіля за згодою сторін можуть установлюватися періодичний перегляд, зміна (індексація) орендної плати. До того ж, орендар може вимагати зменшення розміру орендної плати за користування автомобілем, якщо через незалежні від нього обставини істотно зменшилася можливість використання автомобіля (частина четверта статті 762 ЦК.

Орендна плата за вибором сторін може встановлюватися у грошовій або натуральній (грошово-натуральній) формі (стаття 762 ЦК. Цей вибір має бути зафіксовано в договорі оренди автомобіля.

Договором також передбачається і строк сплати орендних платежів. Найчастіше орендна плата виплачується щомісяця.

Договір оренди автомобіля укладається на строк, установлений договором за погодженням сторін.

Якщо орендар продовжує користуватися автомобілем, що орендується, після закінчення строку договору оренди, то відповідно до статті 764 ЦК за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця договір вважається відновленим на строк, установлений раніше договором.

Якщо в договорі строк оренди не передбачено, то такий договір вважається укладеним на невизначений строк. Оскільки строк, на який укладається договір оренди, є однією з істотних умов, то якщо ви хочете укласти договір оренди на невизначений строк, бажано відобразити це в договорі.

У цьому випадку і орендар, і орендодавець можуть відмовитися від договору у будь-який час. Для цього сторона, яка прийняла це рішення, попереджає другу сторону за один місяць письмово. Інший строк повідомлення про припинення договору може бути передбачено в самому договорі (стаття 763 ЦК).

При укладенні договору оренди орендодавець зобов'язаний повідомити орендаря про всі права третіх осіб на автомобіль, що передається в оренду (стаття 769 ЦК. При цьому, відповідно до пункту 108 розділу 9 Інструкції N 20/5, права третіх осіб зазначаються в тексті договору.

Крім того, у договорі оренди автомобіля можуть передбачатися такі умови:

1) строк, у який орендодавець має передати автомобіль орендарю;

2) право передачі орендарем автомобіля в суборенду;

3) сторона, на яку покладається проведення ремонту автомобіля, що орендується;

4) умови проведення поліпшення автомобіля, що орендується;

5) умови припинення договору оренди автомобіля.

Істотними є також будь-які інші умови, щодо яких має бути досягнуто згоди на вимогу будь-якої зі сторін.

Для суб'єктів господарювання в частині першій статті 284 ГК наведено перелік істотних умов договору оренди, які обов'язково необхідно передбачити в договорі. Так, у договорі оренди автомобіля між підприємством та фізичною особою - підприємцем потрібно зазначити такі умови:

1. Об'єкт оренди

(склад і вартість автомобіля з урахуванням її індексації)

У договорі оренди автомобіля слід зазначити найменування та марку автомобіля, реєстраційний знак, рік випуску, колір, номери двигуна, шасі та кузова, реквізити свідоцтва про реєстрацію автомобіля в органах ДАІ (технічного паспорта).

Відповідно до частини другої статті 284 ГК оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю.

На сьогодні поняття "відновна вартість" для цілей застосування ГК відсутнє. В інших чинних нормативно-правових актах цей термін трактується таким чином:

- це сума витрат на відтворення точно такого ж об'єкта - об'єкта, аналогічного за функціями, з тих же матеріалів, за таким же архітектурним проектом (наказ Міністерства промислової політики України від 11.09.2003 N 381 "Щодо забезпечення обліку основних засобів та інших необоротних активів");

- це вартість відтворення в ринкових умовах на дату оцінки об'єкта, який за своїми ознаками може бути адекватною функціональною заміною об'єкта оцінки (без урахування зносу) (постанова Кабінету Міністрів України від 02.08.99 N 1406 "Про затвердження Методики оцінки державних корпоративних прав").

Таким чином, відновну вартість орендованого автомобіля можна розглядати як вартість придбання аналогічного автомобіля на дату проведення оцінки (укладення договору). У цьому випадку можна говорити про тотожність понять "відновна вартість" і "ринкова вартість" автомобіля, що орендується.

Для цього можна провести експертну оцінку автомобіля, що здійснюється експертом (фахівцем) відповідно до Методики товарознавчої експертизи N 142/5/2092.

Сторона, на яку покладається відповідальність за проведення оцінки, установлюється за домовленістю між орендодавцем та орендарем.

2. Строк, на який укладається договір оренди

Строк дії договору оренди автомобіля встановлюється за погодженням сторін (частина четверта статті 284 ГК).

Якщо строк договору закінчується і жодна зі сторін не подала заяву про його припинення чи внесення змін, відповідно до частини четвертої статті 284 ГК, такий договір вважається продовженим на строк та на умовах, які було передбачено договором. Якщо орендар чи орендодавець бажає розірвати або змінити умови договору, йому слід подати відповідну заяву протягом одного місяця після закінчення строку дії старого договору.

3. Орендна плата

За користування автомобілем орендарем сплачується орендна плата. Відповідно до частини першої статті 286 ГК орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Орендна плата встановлюється в грошовій формі (частина третя статті 286 ГК). Водночас, залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря, за погодженням з орендодавцем у договорі може передбачатися натуральна або грошово-натуральна форма розрахунків.

Орендар може вимагати зменшення розміру орендної плати за користування автомобілем, якщо через незалежні від нього обставини, істотно зменшилася можливість використання автомобіля (частина друга статті 286 ГК).

Договором також передбачається і строк сплати орендних платежів.

4. Відновлення орендованого майна та умови його повернення

Порядок відновлення орендованого майна та умови його повернення не викладено в ГК, тож відповідно до частини шостої статті 283 ГК звернемося до положень ЦК.

Частиною першою статті 803 ЦК передбачено обов'язок орендаря відшкодувати збитки, заподіяні орендодавцю у зв'язку із втратою чи пошкодженням транспортного засобу (якщо орендар не доведе, що це сталося не з його вини).

Поточний ремонт автомобіля здійснюється орендарем, а капітальний - орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди (стаття 776 ЦК. Якщо капітальний ремонт орендодавцем не провадиться у строки, передбачені договором, і це ускладнює експлуатацію автомобіля, орендар може відремонтувати автомобіль (зарахувавши вартість ремонту в рахунок сплати орендних платежів або вимагаючи відшкодування цих витрат) або вимагати розірвання договору та відшкодування шкоди.

Після закінчення строку дії договору орендар повинен повернути автомобіль орендодавцю (частина перша статті 785 ЦК. При цьому автомобіль має бути повернено у стані, в якому його було отримано в оренду, з урахуванням нормального зносу, або у стані, передбаченому договором оренди. У разі несвоєчасного повернення автомобіля орендодавець може вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за час прострочення (частина друга статті 785 ЦК).

Відповідно до статті 781 ЦК договір оренди автомобіля припиняється у разі смерті фізичної особи - орендодавця (якщо інше не встановлено договором або законом), а також у разі ліквідації юридичної особи, яка була або орендарем, або орендодавцем. Крім того, статтею 291 ГК передбачено припинення договору після закінчення строку, на який його було укладено, викупу орендарем автомобіля, що орендується, знищення автомобіля, що орендується.

Договір оренди може бути розірвано за угодою сторін.

Слід також пам'ятати, що до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням автомобіля, що орендується, і до вимог про відшкодування витрат на поліпшення автомобіля, що орендується, застосовується позовна давність в один рік (стаття 786 ЦК). При цьому перебіг позовної давності стосовно вимог орендодавця починається з моменту повернення автомобіля орендарем, а щодо вимог орендаря - з моменту припинення договору оренди автомобіля.

Основні права та обов'язки орендаря та орендодавця передбачені ЦК і ГК. Договором можуть установлюватися інші умови, якщо в кодексах і законодавстві відсутня пряма заборона на них, або ті умови, щодо яких надано право вибору.

Причому, якщо будь-які права та обов'язки не встановлено в договорі оренди, у будь-якому випадку при виникненні спорів слід керуватися нормами ЦК (при оренді автомобіля у фізичної особи) або нормами ЦК і ГК (при оренді автомобіля у фізичної особи - підприємця).

Права та обов'язки орендаря та орендодавця наведені у додатку до цих Методичних рекомендацій.

Підприємство, яке отримало в оренду автомобіль, самостійно використовує його у своїй діяльності. Воно має право (без згоди орендодавця) укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу та умов договору (статті 773 і 800 ЦК.

Саме договір оренди автомобіля, а не довіреність, дає можливість орендарю керувати автомобілем.

При передачі автомобіля в оренду орендодавець має надати орендарю відповідну технічну документацію на транспортний засіб, перелік якої зазначається в договорі оренди.

Слід пам'ятати, що орендарю на період дії договору оренди автомобіля необхідно оформити тимчасовий реєстраційний талон.

Таку необхідність установлено Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98 N 1388 (зі змінами). У пункті 15 цих Правил, зокрема, зазначено: якщо власник транспортного засобу передає в установленому порядку право керування та (або) розпорядження ним іншій фізичній або юридичній особі, підрозділом ДАІ такій особі видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, що підтверджує право керування та (або) розпорядження. У цій ситуації документом, що підтверджує право керування та (або) розпорядження автомобілем, є договір оренди автомобіля, а період дії тимчасового реєстраційного талона обмежується строком дії договору оренди.

Порядок отримання тимчасового реєстраційного талона регламентовано Інструкцією про проведення державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та здійснення перевірок реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції МВС України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10.04.2002 N 335 (далі - Інструкція N 335).

Так, підпунктом 6.3 пункту 6 Інструкції N 335 передбачено, що юридичній особі тимчасовий реєстраційний талон може видаватися за умови, що власник транспортного засобу передав їй право користування та (або) розпорядження в установленому порядку, на підставі нотаріально засвідченого доручення, договору оренди чи лізингу.

У графі "Особливі позначки" тимчасового реєстраційного талона здійснюється запис "Дійсний до ___ за наявності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) серія __ N ___". Один примірник копії документа, що підтверджує право користування та (або) розпорядження транспортним засобом (у нашому випадку - договору оренди), залишається в підрозділі ДАІ.

Керуючись підпунктом 2.2 пункту 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.93 N 1094, підприємство-орендар, що має тимчасовий реєстраційний талон, може передавати керування транспортним засобом водію.

Тимчасовий реєстраційний талон відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Правил дорожнього руху має знаходитися у водія.

Для обліку роботи орендованого автомобіля, списання пального та взаємних розрахунків між перевізником (підприємством-орендарем) та замовником підприємство-орендар застосовує подорожній лист. Його використання є обов'язковим при перевезеннях як вантажним, так і легковим автомобілем.

На сьогодні в Україні застосовуються три види подорожніх листів:

для вантажних автомобілів:

подорожній лист вантажного автомобіля в міжнародному сполученні - типова форма N 1 (міжнародна);

подорожній лист вантажного автомобіля - типова форма N 2 (діє в межах України);

для легкових автомобілів:

подорожній лист службового легкового автомобіля - типова форма N 3.

Подорожні листи видаються водію при випуску автомобіля на лінію.

Крім подорожнього листа, при здійсненні перевезень вантажу виписується товарно-транспортна накладна. Крім того, якщо за договором перевезення вантажу оплата транспортних послуг перевізника здійснюється погодинно, додатково до подорожнього листа виписується талон замовника (типова форма N 1-ТЗ).

Отже, маючи при собі зазначені вище документи, водій орендованого автомобіля може уникнути непорозумінь при зустрічі з працівниками ДАІ.

Відповідно до статті 801 ЦК обов'язок щодо підтримання транспортного засобу в належному технічному стані покладено на орендаря.

Окремо розглянемо порядок відображення в податковому та бухгалтерському обліку орендаря таких заходів:

технічне обслуговування;

заміна шин та акумуляторних батарей;

поточний та капітальний ремонти.

Витрати, понесені орендарем на технічне обслуговування будь-яких автомобілів (як легкових, так і вантажних), включаються до складу валових витрат підприємства на підставі підпунктів 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону про податок на прибуток.

Звичайно, це стосується випадку, коли орендований автомобіль використовується орендарем у своїй господарській діяльності.

До валових такі витрати включаються за правилом "першої події" - за датою нарахування чи оплати.

Порядок відображення витрат на підтримання орендованого автомобіля у справному стані в бухгалтерському обліку регулюється П(С)БО 7 "Основні засоби" та П(С)БО 14 "Оренда".

Згідно із зазначеними документами витрати на техобслуговування включаються до складу витрат звітного періоду.

Таким чином, у бухгалтерському обліку підприємства (орендаря) всі витрати, пов'язані з технічним обслуговуванням орендованого автомобіля, залежно від функціонального призначення відображаються такими записами:

Дт 23, 91, 92, 93, 94 - Кт 20, 22, 28, 63, 65, 66, 68 тощо.

Підприємство (орендар) уклало договір з підприємством на проведення технічного обслуговування орендованого легкового автомобіля, що використовується для адміністративних цілей у господарській діяльності підприємства. Вартість такого технічного обслуговування склала 240 грн. (у тому числі ПДВ - 40 гривень).

У бухгалтерському та податковому обліку орендаря витрати на проведення технічного обслуговування відображаються таким чином.

Операції із заміни шин та акумуляторних батарей згідно з пунктом 3.19 Положення N 102 не відносяться до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення ДТЗ. У той же час не включено ці операції й до переліку операцій, що належать до технічного обслуговування. Тому стосовно їх відображення в податковому обліку слід зауважити, що витрати на заміну шин та акумуляторних батарей не можуть трактуватися ні як пов'язані з поліпшенням основних фондів, ні як витрати на технічне обслуговування автотранспорту.