У зв'язку із запитами територіальних органів Держземінспекції щодо віднесення громадян-підприємців до посадових осіб при вирішенні питання про притягнення їх за порушення земельного законодавства до адміністративної відповідальності, повідомляємо наступне.

Право на підприємницьку діяльність визначено статтею 42 Конституції України.

Право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності та визначення основних засад господарювання конкретизовано у главі 5 "Фізична особа - підприємець" Цивільного кодексу України (у подальшому ЦК України) в редакції від 16.01.2003 р. та в Господарському кодексі України (у подальшому ГК України) у редакції від 16.01.2003 р. (слід зазначити, що вказані Кодекси введені в дію з 01.01.2004 р.).

У зв'язку із набранням чинності ГК України з 01.01.2004 р. втратив чинність Закон України "Про підприємництво", крім статті 4 цього Закону, та Закон України "Про підприємства в Україні";

Стаття 55 ГК України визначає, що суб'єктами господарювання є:

- господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому порядку;

- громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

- філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.

Громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених статтею 44 ГК України тобто вільного вибору видів підприємницької діяльності, самостійного формування програми діяльності, залучення фінансових та інших видів ресурсів, вільного найму працівників та ін.

Для громадянина-підприємця, як суб'єкта господарювання, законом не передбачено обіймання ним певної посади. Право найму працівників підприємцем та право укладати з громадянами договори щодо використання їх праці передбачено статтею 46 ГК України і є одним з принципів здійснення підприємницької діяльності.

До організаційно-розпорядчих обов'язків відносяться обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів.