З метою забезпечення безпечної експлуатації на маршрутах загального користування автобусів, які знаходяться в експлуатації і не мають свідоцтва схвалення типу або свідоцтва про визнання іноземного сертифікату, або сертифікату відповідності,

1. Затвердити галузевий стандарт ГСТУ 00017584.01527695.011-2001 "Засоби транспортні дорожні. Технічні вимоги до безпеки конструкції автобусів загального призначення, які знаходяться в експлуатації" (додається).

2. Департаменту безпеки транспорту та технічної політики (Петрашевський О.Л.) зареєструвати зазначений галузевий стандарт в Держстандарті України.

3. Державному департаменту автомобільного транспорту (Докіль Л.П.) довести до відома всіх зацікавлених установ галузевий стандарт "Засоби транспортні дорожні. Технічні вимоги до безпеки конструкції автобусів загального призначення, які знаходяться в експлуатації".

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Державного секретаря Міністерства транспорту України Кроля С.С.

1.1. Цей стандарт поширюється на дорожні транспортні засоби категорій М2 та М3 (далі - автобуси) з жорсткою базою, місткістю не більше 22 сидячих і стоячих пасажирів, крім водія, які знаходяться в експлуатації і використовуються як автобуси загального призначення на маршрутах загального користування.

Стандарт не поширюється на автобуси:

- які мають сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання як на транспортні засоби загального призначення, а конструкція яких за час експлуатації не зазнала змін;

- спеціалізовані;

- вантажо-пасажирські;

- зчленовані.

1.2. Стандарт встановлює вимоги до безпеки конструкції автобусів та їх обладнання в частині, яка забезпечує безпеку експлуатації і виключає або зменшує тяжкість наслідків дорожньо-транспортної пригоди для водія, пасажирів та пішоходів.

1.3. Вимоги цього стандарту є обов'язковими для підприємств, установ, організацій та підприємців, що діють на території України, незалежно від форм власності.

2.1. У цьому стандарті є посилання на такі документи:

2.1.1. ГОСТ 2.304-81 ЕСКД. Шрифты чертежные.

2.1.2. ДСТУ 2543-94 Автобуси та тролейбуси. Міцність сидінь та їх кріплень. Технічні вимоги та методи випробувань.

2.1.3. ДСТУ 2984-95 Засоби транспортні дорожні. Типи. Терміни та визначення.

2.1.4. ДСТУ 3649-97 Засоби транспортні дорожні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану та методи контролю.

3.1. У цьому стандарті подані такі терміни та визначення:

3.1.1. Дорожній транспортний засіб (далі - ДТЗ) - транспортний засіб, призначений для експлуатації переважно на автомобільних дорогах загального користування усіх категорій і сконструйований згідно з їхніми нормами.

3.1.2. ДТЗ категорії М2 - транспортний засіб, призначений для перевезення пасажирів, який має більше 8 місць для сидіння, не враховуючи місце водія, і повну конструктивну масу до 5,0 т.

3.1.3. ДТЗ категорії М3 - транспортний засіб, призначений для перевезення пасажирів, який має більше 8 місць для сидіння, не враховуючи місця водія, з повною конструктивною масою більше 5,0 т.

3.1.4. Автобус - пасажирський автомобіль з кількістю місць для сидіння більше дев'яти з місцем водія включно.

3.1.5. Автобус загального призначення - автобус, призначений для перевезення пасажирів як громадським транспортом (за маршрутами).

3.1.6. В цьому стандарті автобуси загального призначення поділяються на три класи:

3.1.6.1. клас A: автобус місткістю від 9 до 22 пасажирів включно, обладнаний місцями для сидіння та може мати місця для стоячих пасажирів.

3.1.6.2. клас B: автобус місткістю від 9 до 22 сидячих пасажирів включно і без місць для стоячих пасажирів.

3.1.6.3. клас C: автобус з повною конструктивною масою не більше 3,5 т та пасажировмісністю від 9 до 12 сидячих пасажирів включно і без місць для стоячих пасажирів.

3.1.7. Спеціалізований автобус - автобус, який за своїми характеристиками не відповідає типам міського, міжміського та автобуса далекого прямування, як це визначено ДСТУ 2984-95 та має спеціальне обладнання і призначений для перевезення пасажирів певних категорій або професій.

3.1.8. Тип автобуса - сукупність моделей автобусів однієї категорії, які не мають поміж собою суттєвих відмінностей стосовно виробника, виробничого позначення типу, ходової частини, платформи (рами, кузова), силового агрегату та тих характеристик конструкції, до яких ставляться вимоги цього стандарту.

3.1.9. Пасажир - особа, за винятком водія, яка користується автобусом, але не причетна до керування ним.

3.1.10. Водій - особа, яка здійснює керування автобусом.

3.1.11. Пасажирське приміщення (салон) - простір, призначений для пасажирів, за винятком будь-якого простору, в котрому розташовані закріплені елементи обладнання, такі як буфети, кухні або туалети чи багажні відділення та ін.

3.1.12. Пасажирські (службові) двері - двері, які використовуються пасажирами за звичайних умов експлуатації автобуса, коли водій знаходиться на своєму місці.

3.1.13. Подвійні пасажирські (службові) двері - двері з подвійним або одинарним проходом, що еквівалентний подвійному.

3.1.14. Зсувні двері - двері, які відкриваються і закриваються внаслідок переміщення вздовж однієї або декількох прямолінійних або майже прямолінійних направляючих.

3.1.15. Аварійні (запасні) двері - двері, влаштовані додатково до пасажирських (службових) дверей та призначені для використання пасажирами в якості виходу тільки при виключних обставинах та, особливо, у випадку небезпеки.

3.1.16. Аварійне вікно - вікно, не обов'язково засклене, що призначене для використання пасажирами в якості виходу тільки у випадку небезпеки.

3.1.17. Подвійне аварійне вікно - аварійне вікно, при розподілі якого на дві частини умовною вертикальною лінією (або площиною), отримуються такі дві частини, кожна з яких відповідає вимогам у відношенні розмірів та доступу, що встановлені до аварійного вікна.

3.1.18. Аварійний люк - люк в даху, який призначений для використання пасажирами в якості виходу тільки у випадку небезпеки.

3.1.19. Вихід - пасажирські (службові) двері або аварійний (запасний) вихід.

3.1.20. Аварійний вихід - аварійні (запасні) двері, аварійне вікно або аварійний люк.

3.1.21. Підлога або площадка - частина кузова, що служить для кріплення сидінь, та на якій знаходяться стоячі пасажири і на яку обпираються ноги сидячих пасажирів та водія.

3.1.22. Прохід - простір, що призначений для доступу пасажирів від будь-якого сидіння або ряду сидінь до будь-якого іншого сидіння або ряду сидінь, або до будь-якого вхідного проходу від будь-яких пасажирських (службових) дверей. До проходу не відносяться:

- простір в межах 30 см перед сидінням або рядом сидінь, який призначений для розміщення ніг сидячих пасажирів;

- простір над поверхнею будь-якої підніжки або сходинки;

- будь-який простір, що призначений для доступу тільки до одного сидіння або ряду сидінь.

3.1.23. Вхідний прохід - прохід крізь проріз дверей до проходу.

3.1.24. Відділення водія - простір, який призначений, за винятком екстрених випадків, тільки для водія і в якому розташовані рульове колесо, органи керування, прилади та інші пристрої, необхідні для керування автобусом.

3.1.25. Пристрій, що перешкоджує початку руху - пристрій, який запобігає початку руху автобуса, у випадку, якщо пасажирські двері повністю не зачинені.

3.1.26. Споряджена маса автобуса - маса автобуса заправленого паливом, охолоджувальною рідиною, оливою з інструментом і запасним колесом але без водія, членів екіпажу, пасажирів та вантажу.

3.1.27. Повна маса автобуса - складається з спорядженої маси автобуса з додатковою масою водія та пасажирів на кожне пасажирське сидіння, з масою у відповідності з дозволеною кількістю стоячих пасажирів, що рівномірно розташована на площі, що призначена для стоячих пасажирів, масою вантажу, що рівномірно розташований в багажному відділенні та в відповідних випадках масою, що рівномірно розташована на поверхні даху, який обладнаний для перевезення багажу.

3.1.28. Повна конструктивна маса автобуса - сума осьових мас, які допускаються конструкцією автобуса.

4.1. Технічний стан автобусів, їх складових частин та обладнання в частині, що стосується безпеки руху, повинен відповідати вимогам ДСТУ 3649-97.

4.2. Кріплення пасажирських сидінь та їх міцність повинні відповідати вимогам ДСТУ 2543-94.

4.3. Розподіл навантаження.

4.3.1. Розподіл навантаження від автобуса, який нерухомо стоїть на горизонтальній ділянці дороги, повинен бути таким, щоб на передню вісь приходилось не менше:

4.3.1.1. навантаження, вказаного в таблиці 1, від маси спорядженого автобуса в сумі з масою 75 кг, що розташована на сидінні водія.

4.3.1.2. навантаження, вказаного в таблиці 1, від повної маси автобуса, в умовах, коли він завантажений:

- сумою мас Q, що розташована на кожному сидінні, та масою Q, що рівномірно розміщена на площі S1, призначеній для стоячих пасажирів;

- масою B, що рівномірно розміщена в багажних відділеннях;

- масою BX, що рівномірно розміщена по площадці, що призначена для перевезення багажу на даху автобуса.

4.3.2. Значення Q для автобуса кожного з класів наведено в 4.5.2.2.

4.3.3. Чисельне значення B у кг повинно бути не менше 100 V (м3), де V - загальний об'єм багажних відділень, м3.

4.3.4. Значення BX повинно бути не більше 75 кг/м2, де X - площа площадки, що призначена для перевезення багажу, на даху автобуса, м2.

4.4. Площа, що призначена для розміщення пасажирів.

4.4.1. Загальна площа So, що призначена для пасажирів, розраховується шляхом віднімання із загальної площі підлоги автобуса:

4.4.1.1. площі відділення водія;

4.4.1.2. площі сходинок в вхідних проходах та площі будь-якої сходинки глибиною менше 30 см;

4.4.1.3. площі будь-якої частини, де вільна висота над рівнем підлоги складає менше 135 см у відповідності з 4.8.8, не враховуючи припустимих виступів елементів конструкції автобуса. Для автобуса класу C, цей розмір може бути зменшений до 120 см.

4.4.2. Площа S1, що призначена для стоячих пасажирів (тільки для автобуса класу A), визначається шляхом віднімання з загальної площі So:

4.4.2.1. площі всіх частин підлоги з нахилом більше 8%;

4.4.2.2. площі всіх частин, до яких немає доступу стоячому пасажиру при всіх зайнятих сидіннях;

4.4.2.3. площі всіх частин, де вільна висота над рівнем підлоги складає менше 190 см або 180 см для ділянки проходу, розташованого над задньою віссю автобуса та позаду її (при цьому поручні до уваги не приймаються);

4.4.2.4. площі, розміщеної перед вертикальною площиною, що проходить через центр поверхні подушки сидіння водія (коли воно знаходиться в своєму крайньому задньому положенні) і центр зовнішнього дзеркала заднього виду, розташованого на протилежному боці автобуса;

4.4.2.5. площі в межах 30 см перед кожним сидінням;

4.4.2.6. площі будь-якої частини поверхні підлоги (наприклад кут або край), на якій не можна розмістити прямокутник розміром 40х30 см;

4.4.2.7. площі будь-якої поверхні, в яку не можна вписати прямокутник розміром 40х30 см.

4.5. Число місць для пасажирів.

4.5.1. В автобусі повинно бути передбачено кількість пасажирських сидінь K, які відповідають вимогам 4.8.8. Для автобуса класу A кількість пасажирських сидінь K повинна бути більше числа квадратних метрів загальної площі So, округленого до найближчого цілого числа.

4.5.2. Загальне число місць для пасажирів (пасажировмісність) N розраховується за формулою:

де:

K - кількість пасажирських сидінь, шт.;

S1 - площа, що призначена для стоячих пасажирів, м2;

Ssp - площа, що необхідна для одного стоячого пасажира, м2;

MT - повна маса автобуса, кг;

MV - маса спорядженого автобуса в сумі з масою 75 кг, що розташована на сидінні водія, кг;

B - загальна маса багажу, який розташований в багажних відділеннях (кг);

BX - загальна маса багажу, розташованого на майданчику для перевезення багажу, який обладнано на даху автобуса, кг.

4.5.2.1. Для автобуса класу B та C S1 = 0.

4.5.2.2. Значення Q і Ssp для автобуса кожного з класів наведено в таблиці 2.

* Враховуючи 3 кг ручної поклажі.

4.5.3. Навантаження на кожну вісь автобуса, в умовах, коли в ньому знаходиться кількість пасажирів N і сума мас багажу B + BX, не повинно перевищувати їх відповідних максимальних дозволених технічних значень.

4.6. Протипожежний захист.

4.6.1. Моторне відділення.

4.6.1.1. Конструкція моторного відділення повинна виключати можливість накопичення палива або оливи в будь-якому його місці.

4.6.2. Заливні горловини паливних баків.

4.6.2.1. Заливні горловини паливних баків повинні бути доступні тільки ззовні автобуса.

4.6.2.2. Заливні горловини паливних баків не повинні бути розташовані: під дверним прорізом, в пасажирському приміщенні, в відділенні водія. Заливні горловини паливних баків повинні бути розташовані таким чином, щоб виключалась можливість попадання палива на двигун або на систему випуску під час заправки автобуса паливом.

4.6.2.3. Паливо не повинно витікати через пробку заливної горловини або через пристрої, які призначені для врівноважування тиску в баці, навіть коли бак повністю перевернутий. У цьому випадку дозволяється незначне просочування палива, якщо воно не перевищує 30 г за хвилину. Якщо автобус обладнано кількома паливними баками з'єднаними між собою, перевірку слід проводити при найменш сприятливому положенню паливних баків.

4.6.2.4. Якщо заливна горловина розташована на боковій стороні, то її пробка в закритому положенні не повинна виступати над прилягаючою поверхнею кузова автобуса.

4.6.2.5. Пробка заливної горловини паливного бака повинна бути встановлена таким чином, щоб виключалась можливість її самовільного відчиняння.

4.6.3. Паливні баки.

4.6.3.1. Всі паливні баки повинні бути міцно закріплені на автобусі і розташовані таким чином, щоб у випадку будь-якого зіткнення або удару ззаду вони були надійно захищені конструкцією автобуса. Жодна частина паливного баку не повинна знаходитися на відстані менше 60 см від передньої 30 см від задньої поверхні автобуса.

4.6.3.2. Жодна частина паливного бака не повинна виступати за габаритну ширину кузова автобуса.

4.6.3.3. Будь-який надлишковий тиск або будь-який тиск, що перевищує робочий, повинен автоматично компенсуватися за допомогою відповідних пристроїв (випускних вентилів, запобіжних клапанів і т.ін.). Пристрої повинні виключати найменшу небезпеку виникнення пожежі.

4.6.4. Система живлення.

4.6.4.1. В пасажирському приміщенні та відділенні водія не повинно бути будь-яких механізмів та елементів паливної системи.

4.6.4.2. Паливопроводи та всі інші частини системи живлення повинні бути розташовані таким чином, щоб забезпечувався їх надійний захист від пошкоджень.

4.6.4.3. Перекоси, вигини і вібрація всієї конструкції автобуса або двигуна не повинні викликати пошкоджень цілісності паливопроводів.

4.6.4.4. Розташування елементів системи живлення повинно бути таким, щоб паливо, в разі його витоку з будь-якої частини системи, потрапляло тільки на поверхню дороги і повністю виключалась можливість його потрапляння на систему випуску.

4.6.5. Аварійні вимикачі.

4.6.5.1. В автобусі в межах досяжності з робочого місця водія повинні бути передбачені органи управління, які чітко позначені, для виконання наступних функцій:

4.6.5.1.1. приведення в дію вимикача акумуляторної батареї, який повинен бути встановлений якомога ближче до акумуляторної батареї та вимикати хоча б одну з її клем від електричної мережі автобуса;

4.6.5.1.2. ввімкнення аварійно-попереджувальної світлової сигналізації;

4.6.5.1.3. швидкої зупинки двигуна;

4.6.5.1.4. приведення в дію пристрою для припинення подачі палива, який повинен бути встановлений на паливопроводі якомога ближче до паливного баку.

4.6.6. Електрообладнання і електропроводка.

4.6.6.1. Усе електрообладнання та електропроводка, що встановлені на автобусі, повинні відповідати нормативно-технічній та/або експлуатаційній документації заводу-виробника.

4.6.6.2. Додаткове електрообладнання та електропроводка, які встановлені на автобусі в разі переобладнання або дообладнання, повинні відповідати наступним вимогам:

4.6.6.2.1. за своїм призначенням відповідати умовам їх експлуатації;

4.6.6.2.2. сила струму в будь-якому з проводів електричного ланцюга не повинна перевищувати максимально допустиме значення для такого проводу;

4.6.6.2.3. кожний електричний ланцюг живлення будь-якого елементу обладнання, за винятком стартера, ланцюга запалювання (у випадку примусового запалювання), свічок запалювання, пристрою зупинення двигуна, ланцюга зарядки та приєднання акумуляторної батареї "на масу", повинен мати плавкий або автоматичний запобіжник. Однак ланцюги для живлення пристроїв з невеликим споживанням струму можуть бути оснащені загальним плавким або автоматичним запобіжником, за умови, що сила струму, яка проходить через нього, не перевищує 16 A.

4.6.6.3. Всі електричні проводи повинні бути міцно закріплені та надійно захищені.

4.6.7. Акумуляторні батареї.

4.6.7.1. Всі акумуляторні батареї повинні бути міцно закріплені та легко доступні.

4.6.7.2. Відсік (місце), в якому розташовані акумуляторні батареї, повинен бути відокремлений від пасажирського приміщення і відділення водія та добре вентилюватися ззовні повітрям.

4.6.8. Вогнегасники та медичні аптечки.

4.6.8.1. В автобусі повинні бути передбачені місця для розміщення вогнегасників, при цьому одне з них в межах досяжності з робочого місця водія, а інше - в пасажирському приміщенні.

4.6.8.2. В автобусі повинні бути передбачені місця для розміщення медичних аптечок.

4.6.8.3. Місця, які призначені для розміщення вогнегасників та медичних аптечок, повинні бути чітко позначені відповідним символом або знаком.

4.6.9. Матеріали.

4.6.9.1. В межах 10 см від зрізу випускної труби забороняється наявність будь-яких горючих (згораючих) матеріалів.

4.7. Виходи.

4.7.1. Число виходів.

4.7.1.1. Автобус повинен мати не менш ніж двоє дверей: одні пасажирські та одні аварійні двері, або двоє пасажирських дверей.

4.7.1.2. Пасажирські двері, які обладнані системою сервоприводу, розглядаються в даному випадку як виходи, тільки якщо вони можуть легко відчинятися вручну після приведення в дію, за необхідності, органу управління, зазначеного в 4.7.5.1.

4.7.1.3. Автобус пасажировмісністю більше 16 пасажирів повинен мати не менше одного аварійного люка.

4.7.1.4. Мінімальне число аварійних виходів повинно бути таким, щоб загальне число виходів, не враховуючи аварійні люки, відповідало наведеному в таблиці 3.

4.7.1.5. Якщо кабіна водія не сполучається з внутрішньою частиною автобуса, то кабіна повинна мати два виходи, які не повинні бути розташованими з однієї і тієї ж бокової сторони автобуса. У разі, якщо одним з цих виходів є аварійне вікно, то воно повинно відповідати вимогам, які пред'являються до аварійних вікон за 4.7.3.1 та 4.7.7.

4.7.1.6. Подвійні пасажирські двері вважаються як двоє пасажирських дверей, а подвійне аварійне вікно - як два аварійних вікна.

4.7.2. Розташування виходів.

4.7.2.1. Пасажирські двері повинні бути розташовані з правої бокової сторони автобуса.

4.7.2.2. Виходи повинні бути розташовані таким чином, щоб з кожної бокової сторони автобуса було не менше одного виходу.

4.7.2.3. В кожній половині пасажирського приміщення автобуса, передній та задній, повинно бути не менше одного виходу.

4.7.2.4. В разі, якщо відділення для водія та пасажира(ів), місця для сидіння яких розташовані поруч з сидінням водія, не сполучається з пасажирським приміщенням за допомогою проходу, який відповідає вимогам 4.8.5.1, тоді:

4.7.2.4.1. пасажирське приміщення повинно мати виходи, що відповідають вимогам згідно з 4.7.1 щодо їх числа і 4.7.2.1-4.7.2.3 - щодо їх розташування;

4.7.2.4.2. двері водія можна розглядати в якості аварійних дверей для пасажира(ів), що знаходяться на сидіннях, розташованих поруч з сидінням водія, за умови, що сидіння водія, кермо, кожух двигуна, важіль перемикання передач, важіль ручного гальма не представляють собою перешкоди* для доступу до дверей. Пасажирські двері для цих пасажирів повинні бути розташовані в боковій стороні автобуса, протилежній тій, в якій розташовані двері водія, і одночасно розглядаються в якості аварійних дверей для водія.

Випробувальні лабораторії можуть встановлювати об'єктивні методи перевірки цих умов.

4.7.2.4.3. на двері, згадані в 4.7.2.4.2, не поширюються вимоги за 4.7.3, 4.8.1, 4.8.2 та 4.8.7.

4.7.3. Мінімальні розміри виходів.

4.7.3.1. Розміри виходів різних типів повинні бути не менше наведених в таблиці 4.