Відмітити, що на теперішній час залізниці України ще виконують покладені на них функції та, в цілому, забезпечують потреби економіки і населення в перевезеннях.

Однак стан їх виробничо-технічної бази та технологічний рівень перевезень по багатьох параметрах не відповідають зростаючим потребам суспільства та європейським стандартам якості транспортних послуг.

Так, за період з 1992 року знос основних виробничих фондів виріс із 38% до 58%, при цьому знос тепловозів становить 79%, електровозів - 54%, пасажирських вагонів - 72%, вантажних вагонів - 65%.

Аналогічне положення з основними фондами склалося і у колійному та інших господарствах інфраструктури залізниць.

Головна причина - хронічний дефіцит інвестицій в оновлення основних фондів.

Щорічна потреба галузі в коштах на ремонт і оновлення засобів виробництва становить близько 15 млрд.грн., фактично вкладається одна третина.

До цього часу це майже не позначалося на показниках роботи залізниць внаслідок значного падіння обсягів перевезень і порівняно великого терміну служби основних фондів. Однак уже в найближчому майбутньому, у міру виходу з ладу засобів виробництва, ситуація може призвести до катастрофічних наслідків.

Сформована система залізничного транспорту представляє собою сукупність залізниць та інших державних підприємств, які фактично не оформлені в єдиний виробничий комплекс, має вкрай низьку привабливість для інвесторів і не дозволяє без державної гарантії залучати необхідні кошти.

Незважаючи на проведену з 1991 по 2006 рік роботу зі скорочення непродуктивних витрат, галузь має значний невикористаний потенціал росту ефективності, як в області поліпшення експлуатаційних, так і фінансових показників.

Істотним обмеженням подальшого підвищення ефективності роботи залізничного транспорту є низький рівень мотивації персоналу.

Наявність перехресного субсидування пасажирських перевезень за рахунок вантажних і діючий механізм розподілу доходів не дозволяють досягти необхідного рівня фінансової прозорості й реалізувати потенціал ринкових механізмів.

Значно позначається на роботі залізниць і недосконала система тарифів.

Існуючі тарифи недостатньо диференційовані й слабко залежать від попиту на ту або іншу послугу й від рівня витрат на неї.

Останнім часом загострився розрив між правовою базою функціонування залізничного транспорту і загальними тенденціями розвитку законодавства в країні, тому реформування залізничного транспорту в першу чергу вимагає удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази, яка регламентує його функціонування в умовах ринкової економіки.

Поєднання в Укрзалізниці функцій державного органу управління і господарюючого суб'єкта знижує ефективність виконання цих, по суті, зовсім різних завдань та не сприяє підвищенню рівня управлінської діяльності.

Відставання з реформуванням галузі від інших країн СНД і Європи знижує її конкурентні можливості на ринку транспортних послуг, унеможливлює використання в повній мірі ринкових механізмів господарювання та розвитку.