На виконання пункту 313 Плану заходів щодо виконання у 2005 році Програми Кабінету Міністрів України "Назустріч людям", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2005 N 324,

1. Затвердити Галузеву програму енергозбереження та впровадження альтернативних видів палива на транспорті на 2000-2010 роки (далі - Програма), що додається.

2. Державним департаментам (Доброход С.О., Кушніренко А.В., Бутенко Г.Г.), Укрзалізниці (Гладкіх В.І.):

2.1. Щорічно розробляти плани реалізації Програми;

2.2. Щоквартально (до 5 числа місяця, наступного за звітним кварталом) звітувати Міністерству про результати виконання плану заходів Програми.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Цибенка В.В.

Галузева програма енергозбереження та впровадження альтернативних видів палива на транспорті на 2006-2010 роки (далі - Програма) розроблена на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2005 N 324 "Про заходи щодо виконання у 2005 році Програми діяльності Кабінету Міністрів України "Назустріч людям" (п. 313).

Програма, що відповідає політичним пріоритетам Європейського Союзу у сфері енергозбереження, визначає стратегічні завдання, напрями та механізми впровадження заходів з раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів, покращання енергоефективності та застосування альтернативних палив у всіх підгалузях транспортного комплексу України.

В умовах постійно зростаючих цін на основні види енергоресурсів та значної зовнішньоекономічної залежності від постачальників енергоносіїв енергозбереження та енергоефективність набувають особливої актуальності для загального підвищення економічної ефективності транспорту, зменшення його негативного впливу на навколишнє природне середовище, забезпечення високих соціальних стандартів транспортних послуг.

У відповідності до стратегічних пріоритетів соціально-економічної політики України ставиться завдання переведення національної економіки на енергозберігаючу модель розвитку, спрямовану на суттєве скорочення енергетичної складової у собівартості виробництва та сфери послуг. Проектом Енергетичної стратегії України до 2030 року передбачається доведення показників енергетичної ефективності всіх галузей національної економіки, включаючи транспорт, до рівня відповідних показників ЄС та інших промислово розвинених країн. Комплексна державна програма енергозбереження України визначає пріоритети державної політики у сфері енергозбереження, енергоефективності, використання нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії. Цією Програмою встановлюються галузеві пріоритети й основні напрями діяльності, а також засоби та інструменти, що забезпечують ощадливе й ефективне використання енергоресурсів на транспорті. Для всіх підгалузей з урахуванням їх особливостей розроблені детальні програми заходів з енергозбереження, підвищення енергоефективності та використання альтернативних джерел енергії.

Транспортний комплекс тісно пов'язаний практично з усіма галузями виробництва та соціальної сфери, і тому тенденції розвитку транспорту тісно слідують за загальною динамікою економічного розвитку України. З другого боку, транспорт, як і деякі інші галузі економіки, все ще має багато успадкованих від колишнього СРСР проблем, таких як нераціональна структура та висока енергомісткість. В цілому транспортний комплекс України використовує близько третини загального споживання нафтопродуктів і 5 відсотків загального споживання електроенергії в Україні. При всій різноманітності умов і специфіки роботи різних підгалузей транспортного комплексу ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів загалом є досить низькою.

Незадовільний стан енергетичного господарства на транспорті обумовлений цілою низкою інституційних, економічних, науково-технічних, інформаційно-освітніх та інших причин. Так, серед головних економічних причин - загальні макроекономічні проблеми національної економіки, низький рівень фінансування з державного та місцевих бюджетів навіть транспорту, що знаходиться у державному секторі, та загальна нерозвиненість фінансової бази. Загалом в економічно-фінансовій сфері дуже гострими є такі проблеми, як цінова нестабільність і недосконалість системи ціноутворення на енергоносії, що не дає змоги акумулювати інвестиційні кошти на транспортних підприємствах, а також високі кредитно-банківські ставки та складність отримання середньо- і довготермінових кредитів для здійснення технологічного оновлення та закупівлі високоефективного обладнання.

Головні інституційні проблеми - недостатня розвиненість ринкових відносин у сфері функціонування транспорту, відсутність дієвих економічних стимулів щодо інвестування в основні виробничі фонди та здійснення енергозберігаючих проектів, слабка координація між окремими підгалузями транспорту, неефективність організації перевезень, недосконалість державного управління та регулювання у сфері енергозбереженням, зокрема, на регіональному та місцевому рівнях, а також недостатня увага щодо залучення основних верств суспільства до енергозбереження у транспортному комплексі, відсутність реальних засобів їх стимулювання до раціонального використання палива й енергії.

Науково-технічні проблеми - значна частка низькоефективної техніки та обладнання, що використовується на транспорті, загальний низький рівень застосування передових світових досягнень науки та техніки, обмеженість у використанні сучасних енергоефективних транспортних засобів та енергозберігаючих технологій перевезення, порушення технічних регламентів експлуатації, відсутність необхідних приладів і технічних засобів регулювання енерговикористання та приладів обліку і контролю.

В інформаційно-освітній сфері слід вирізнити досить низький рівень інформування про науково-технічні, організаційні, економічні та інші можливості з енергозбереження у транспортній сфері, недостатній загальний рівень освіченості у цій галузі, відсутність чіткої статистичної інформації про основні види господарської діяльності транспорту, нестача кваліфікованих кадрів, а також досить низька стурбованість населення щодо проблематики раціонального споживання енергоресурсів.

Програмою ставиться за мету на основі запровадження комплексу науково-технічних, інституційно-правових і економічно-фінансових заходів здійснити значне зниження питомих витрат всіх видів енергоресурсів, забезпечити високі темпи використання резервів енергозбереження та широко запровадити альтернативні види палива у всіх підгалузях транспортного комплексу.

До пріоритетних завдань Програми відносяться наступні:

1. Забезпечення структурної перебудови транспортної інфраструктури у відповідності з потребами розвитку виробництва та соціальної сфери.

2. Технічна і технологічна модернізація основних виробничих фондів транспорту на основі досягнень науково-технічного прогресу.

3. Оптимізація структури рухомого складу, спрямована на підвищення ефективності пасажиро- та вантажопотоків.

4. Покращання експлуатаційних показників шляхів сполучень, підвищення енергоефективності транспортних засобів.

5. Поліпшення ефективності експлуатації рухомого складу та допоміжного обладнання, оптимізація транспортних технологій.

6. Розширення використання нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії й альтернативних палив на пересувних і стаціонарних об'єктах.

Для забезпечення реалізації завдань Програми здійснюватиметься широкий комплекс заходів для всіх підгалузей транспорту за такими напрямами:

1. Формування та вдосконалення нормативно-правових основ з енергозбереження та використання альтернативних палив на транспорті.

2. Розвиток фінансової бази для забезпечення енергозберігаючих проектів і заходів.

3. Оптимізація системи управління, регулювання та контролю у сфері енергоспоживання та енергозбереження на транспорті.

4. Здійснення проектів з реконструкції і модернізації комунікацій та об'єктів інфраструктури.

5. Впровадження технічних і технологічних енергозберігаючих заходів на транспортних засобах та стаціонарних об'єктах транспортного комплексу.

6. Забезпечення ефективної координації між підгалузями транспорту з метою зниження загального споживання енергоресурсів.

7. Удосконалення організації технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів.

8. Забезпечення економних режимів експлуатації рухомого складу.

9. Розширення механізації та автоматизації вантажних операцій.

10. Заміщення видів енергоносіїв на більш ефективні, включаючи застосування альтернативних палив.

11. Впровадження інноваційних принципів управління транспортними процесами з використанням інформаційних технологій.

12. Масове запровадження обліку та контролю використання палива та енергії.

Окремими підгалузями транспорту намічаються до здійснення спеціальні заходи. Так, на залізничному транспорті планується розширення електрифікації та переведення на електротягу окремих дільниць залізниці, реконструкція шляхового господарства за рахунок прокладання безстикового рейкового полотна, впровадження сучасного рухомого складу, зокрема електровозів і спеціалізованих вагонів, оптимізація плану формування вантажних поїздів та напрямку вагонопотоків, реконструкція котельно-теплотехнічного господарства, впровадження автоматизованих систем комерційного обліку електроенергії, введення в дію автоматизованих систем управління зовнішнім освітленням тощо.

На автомобільному транспорті передбачається здійснення заходів з оптимізації дорожнього руху, вдосконалення структури автотранспорту через технічне регулювання та введення стимулюючих диференційованих механізмів економічного характеру, розширення використання альтернативних видів палива, зокрема стиснутого природного газу та біопалив, добавок і присадок до палив, застосування енергозберігаючих технологій обслуговування та ремонту рухомого складу.

У сфері автомобільних доріг основні енергозберігаючі заходи будуть спрямовані на оптимізацію розвитку шляхового господарства з пріоритетністю для шляхів загального користування, розширенням використання нових технологій та матеріалів під час будівництва, ремонту та утримання автошляхів, а також зниження енерговитрат у технологічних процесах з виробництва щебеню, асфальтобетону, залізобетону тощо.

На морському та річковому флоті намічається розширити практику застосування оптимальних швидкостей суден, підвищити рівень утилізації теплової енергії для тепло- та електропостачання суден, застосовувати альтернативні джерел енергоресурсів на пасажирських туристичних суднах під час стоянки за рахунок їх підключення до берегових електричних мереж, створити низку автоматизованих систем моніторингу та керування енергопостачанням та енергозбереженням у портах, ввести в експлуатацію низку геліосистем гарячого водопостачання та вітрових електрогенераторів.

Для успішної реалізації енергозберігаючої політики у транспортному комплексі необхідно забезпечити дію ефективних механізмів, а також передбачити широку можливість участі всіх соціальних верств у процесі прийняття рішення та запровадження заходів і дій з енергозбереження.

Розвиток відповідних інституційних засад здійснюватиметься шляхом подальшого вдосконалення нормативно-правової бази, розвитку організаційних основ енергозбереження, застосування санкцій та відповідних пільг для стимулювання юридичних і фізичних осіб до економного використання палива й енергії на транспорті. Мінтрансзв'язку, центральні та місцеві органи виконавчої влади, відповідальні за транспорт, повинні створити спеціальні підрозділи для забезпечення управління та регулювання у сфері енергозбереження, введення ефективної системи енергоменеджменту й енергоаудиту, а також ефективної координації міжгалузевої та внутрішньогалузевої політики енергозбереження. Призначається головний інститут, що здійснюватиме наукове супроводження виконання Програми та забезпечення її щорічного аналізу і коригування.

Фінансове забезпечення енергозберігаючої діяльності у транспортному комплексі, враховуючи обмеженість асигнувань з державного та місцевих бюджетів, здійснюватиметься головним чином на рахунок коштів підприємств всіх форм власності, а також позабюджетних фондів та іноземних інвестицій. З метою оптимізації використання ресурсів державного бюджету його кошти спрямовуватимуться лише на пріоритетні енергозберігаючі проекти загальнодержавного значення, науково-дослідну, дослідно-конструкторську та інноваційну діяльність із запровадження енергоефективних технічних засобів, відновлюваних джерел енергії й альтернативних палив. Центральні органи виконавчої влади, що здійснюють державне управління в транспортному комплексі, мають спрямовувати свою діяльність на регуляторне забезпечення, що стимулюватиме транспортні підприємства до фінансування енергозберігаючих заходів і проектів, а також надавати організаційно-методичну допомогу для залучення кредитів міжнародних фінансових організацій та зарубіжних країн. Необхідно опрацювати доцільність створення галузевого та підгалузевих фондів енергозбереження, що застосовують револьверні механізми фінансування, а також енергозберігаючих сервісних компаній, які функціонують на принципі перформанс-контрактингу. У середньо- та довготерміновій перспективі постає завдання вивчення й опрацювання можливості залучення інвестиційних коштів за рахунок продажу квот на викиди парникових газів від транспортних засобів, у відповідності до механізмів Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату.

Наукове забезпечення реалізації Програми здійснюватиметься шляхом широкого залучення проблематики енергозбереження, енергоефективності, відновлюваної енергетики й альтернативних палив до галузевої науково-технічної політики. Зважаючи на важливе значення використання існуючого потенціалу науково-технічного прогресу, необхідно зокрема сконцентруватись на організації розробки якісно нових методів і технологій використання енергії та палива на транспорті, включаючи нетрадиційні та поновлювані енергоресурси, підвищення техногенної та екологічної безпеки використання енергетичних ресурсів, а також розроблення нормативів та стандартів енергоспоживання транспортними засобами. Тісно пов'язаним є завдання широкого розповсюдження науково-технічної інформації в галузі енергоощадливого споживання, а також забезпечення можливостей доступу до енергоефективних технологій, обладнання і приладів.

У сфері освіти та інформування зусилля державних органів, яким слід налагодити більш тісну співпрацю з приватними підприємствами та громадськими організаціями, повинні спрямовуватись на формування розуміння всіма верствами населення необхідності ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів як у господарській транспортній діяльності, так і при користування транспортом в інших цілях. Зокрема, необхідно широкого пропагувати використання громадського транспорту як енергозберігаючої альтернативи індивідуальним транспортним засобам. Слід розповсюджувати досвід здійснення демонстраційних проектів енергетичної ефективності на транспорті, що також сприятиме пропаганді енергозбереження, зокрема щодо застосування організаційних та економічних механізмів і новітніх технологій. Важливим завданням є створення та розвиток в галузі транспорту системи підвищення кваліфікації водіїв, машиністів, іншого персоналу, а також проведення періодичної атестації з питань, що стосуються енергозбереження, енергоефективності та альтернативної енергетики у транспортному комплексі.

Реалізація окремих напрямів Програми буде забезпечуватися через програми заходів підгалузей транспорту відповідно до додатка, що наведено нижче. На основі систематичного контролю ходу виконання Програми за підсумками кожного року здійснюватимуться уточнення та доповнення підгалузевих програм.