З метою вирішення проблемних питань, пов'язаних з ліцензуванням автоперевізної діяльності, та згідно з дорученням Кабінету Міністрів України від 08.06.2005 N 29541/0/1-05,

1. Унести зміни до Концепції вдосконалення ліцензування та створення прозорої процедури видачі ліцензій, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 17.06.2005 N 329, що додаються.

2. Головній державній інспекції на автомобільному транспорті (Сінько В.О.) привести план заходів щодо реалізації Концепції у відповідність до Змін, що вносяться до Концепції вдосконалення ліцензування надання послуг з автоперевезень та створення прозорої процедури видачі ліцензій.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Кроля С.С.

1. Пункт 1.4 розділу 1 викласти у такій редакції:

"1.4. Недоліки системи ліцензування

Ліцензування безумовно має позитивне значення в системі державного регулювання. Воно дає змогу проаналізувавши подані документи для отримання ліцензій, визначити спроможність суб'єкта господарювання надавати послуги з автоперевезень, а видача ліцензійних карток на транспортні засоби дозволяє регулювати і відслідковувати їх допуск до конкретних видів перевезень.

Разом з тим, робота щодо ліцензування автоперевізної діяльності ще має цілий ряд недоліків та невирішених питань, що негативно впливають на якісні показники надання послуг, та не в повній мірі дозволяють вирішувати завдання, що стосуються зменшення негативних наслідків діяльності автомобільного транспорту, у першу чергу, аварійності при перевезенні пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.

Потребує докорінної зміни діюча система видачі ліцензій.

Враховуючи значні обсяги ринку автотранспортних послуг, орган ліцензування Укравтотранс об'єктивно не міг самостійно здійснювати ліцензування автоперевізної діяльності. Тому створена система ліцензування, яка повинна забезпечити видачу ліцензій та ліцензійних карток десяткам тисяч суб'єктів господарювання усіх регіонів, базувалась на діяльності органу ліцензування - Укравтотрансу та його робочих органів - автотранспортних управлінь та Українського бюро ліцензування автомобільних перевезень.

Специфіка діяльності робочих органів полягала в тому, що вони поєднували функції органу державного регулювання та контролю з господарською діяльністю. Неможливість забезпечення державного фінансування автоуправлінь вимусила Мінтранс за погодженням з Мінфіном (наказ від 28.12.98 р. N 545) надати їм можливість функціонування за рахунок надання додаткових платних послуг суб'єктам господарювання за отримання ліцензій та ліцензійних карток.

Внаслідок цього видатки суб'єктів господарювання при отриманні ліцензії були збільшені, що викликало незадоволення ліцензіатів, а державні контролюючі органи та органи виконавчої влади, такі як Мін'юст, Держпідприємництва, Антимонопольний комітет та Генеральна прокуратура неодноразово наголошували, що існуюча форма діяльності автоуправлінь створює умови для чисельних порушень законодавства.

До збільшення видатків суб'єктів господарювання призводила також система, при якій прийом документів та видача ліцензій на провадження міжнародних перевезень перевізників різних регіонів України здійснювалися Українським бюро ліцензування автомобільних перевезень.

Вирішення зазначеної проблеми та створення прозорої процедури ліцензування намічено здійснити за рахунок передачі функцій з ліцензування від Укравтотрансу до Головавтотрансінспекції та її територіальних органів.

Потребує змін порядок ліцензування господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування та господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі. Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" є Законом прямої дії, та не може забезпечити диференційованого підходу до ліцензування різних видів господарської діяльності.

Під час регулювання ліцензування автоперевізної діяльності перед Головавтотрансінспекцією постають наступні проблемні питання:

невідповідність видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню структурі ринку транспортних послуг, що виключає з ліцензування значний сегмент перевізників;

відсутність повноважень Головавтотрансінспекції щодо делегування функцій органу ліцензування своїм структурним територіальним підрозділам;

щодо проведення перевірок достовірності документів, поданих заявником, для отримання ліцензії та відповідності заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам;

неузгодженість механізмів державного контролю та ліцензування;

відсутність додаткових заходів впливу на перевізників - порушників ліцензійних умов в частині призупинення дії ліцензії та накладання фінансових санкцій.

Вирішити зазначені проблеми планується за рахунок внесення змін до Закону України "Про автомобільний транспорт", якими встановити особливості ліцензування автоперевізної діяльності.

Потребує нового підходу механізм визначення суб'єкта господарської діяльності, якому видається ліцензія.

Встановлена діючим законодавством система видачі ліцензій носить заявницький характер, що базується на аналізі та вивченні документів, які подає перевізник.

У той же час, враховуючи підвищену небезпеку автотранспортної діяльності для життя і здоров'я людей, визначати суб'єктів, які мають наміри отримати ліцензії, можливо тільки після детальної перевірки їх спроможності забезпечити умови для надання послуг з внутрішніх або міжнародних перевезень, звертаючи особливу увагу на забезпечення щоденного передрейсового технічного огляду автомобілів та медичного огляду водіїв.

Вирішення зазначеної проблеми намічено здійснити за рахунок видачі ліцензій на підставі сертифікату відповідності послуг пасажирського автомобільного транспорту та сертифікатів відповідності транспортних засобів.

Невирішеним залишається питання державного регулювання через механізм ліцензування інших складових автомобільного транспорту.

Якщо надання послуг з перевезення врегульоване чинним законодавством через механізм ліцензування, то діяльність інших складових автомобільного транспорту - автостанцій, автовокзалів та виконавців ремонту і технічного обслуговування автомобільних транспортних засобів, транспортних експедиторів - потребує державного регулювання та повинно здійснюватись на підставі отриманої ліцензії.

Це обумовлено тим, що діяльність станцій технічного огляду та діагностики, авторемонтних заводів безпосередньо впливає на безпеку і якість перевезень. Особливу небезпеку являє собою діяльність осіб, які не мають відповідного обладнання, технології, кваліфікованих виконавців для проведення цих робіт та надають окремі види послуг з ремонту без відповідної реєстрації.

На автостанціях і автовокзалах виконуються роботи, що безпосередньо впливають на безпеку дорожнього руху. До них відносяться прийом та відправлення автобусів за розкладом, диспетчерське управління і регулювання руху, контроль екіпіровки, санітарного стану та дорожньої документації, інформування про стан погодних та дорожніх умов на маршруті, продаж квитків пасажирам та регулювання пасажиромісткості автобусів.

Потребує вирішення питання допуску до ліцензійної діяльності перевізників, які самостійно не можуть забезпечити проведення технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, медичного контролю водіїв.

Вирішення зазначеної проблеми намічено здійснити за рахунок встановлення порядку, при якому перевізники, які самостійно не можуть забезпечити проведення технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, медичного контролю водіїв, для отримання ліцензії повинні укласти договори на проведення зазначених робіт з спеціалізованими та сертифікованими підприємствами, в яких наявна інфраструктура, а виробничо-технічна база гарантує дотримання технології організації перевезень.

При цьому передбачивши, що однією з обов'язкових умов договору на зберігання транспортних засобів, проведення їх технічного обслуговування та ремонту, медичного контролю водіїв, є надання права працівникам Головавтотрансінспекції на здійснення перевірки належного виконання умов договору в межах визначених видів робіт.

Неефективно використовується для допуску в ліцензійній діяльності рухомого складу ліцензійна картка, яка оформляється на кожний транспортний засіб ліцензіата в зв'язку з відсутністю діючого положення про неї.