З метою забезпечення реалізації комплексу заходів направлених на реформування і вдосконалення діючої системи ліцензування надання послуг з автоперевезень та створення прозорого механізму видачі ліцензій

1. Затвердити Концепцію вдосконалення ліцензування надання послуг з автоперевезень та створення прозорої процедури видачі ліцензій з урахуванням результатів її оприлюднення та громадського обговорення (додається).

2. Головній державній інспекції на автомобільному транспорті (Сінько В.О.) у місячний термін розробити і затвердити план заходів щодо реалізації Концепції, затвердженої цим наказом.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра транспорту та зв'язку Кроля С.С.

1.1. Сучасний стан ринку господарської діяльності з надання послуг з автомобільних перевезень

Ринок забезпечує найбільш ефективне регулювання економічних процесів, зорієнтованих на задоволення потреб людини. Це у повній мірі відноситься до транспортної системи, яка є базовою галуззю економіки та покликана задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях.

З переходом від командно-адміністративної системи до системи господарювання, побудованої на ринкових принципах, у галузі автомобільного транспорту відбулися значні структурні зміни. Вони були пов'язані з виходом на ринок транспортних послуг великої кількості приватних перевізників.

Якщо до системи Міністерства автомобільного транспорту України входило понад 900 спеціалізованих підприємств, які здійснювали перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування, то сьогодні у цій сфері діяльності працює біля 55 тис. суб'єктів господарювання усіх форм власності, які отримали ліцензії.

Функціонування автомобільного транспорту в ринкових умовах має ряд позитивних наслідків, головним з яких є зацікавленість суб'єктів господарювання, в отриманні прибутку та подальшому розвитку виробництва, яка за умови конкуренції позитивно впливає на розвиток транспортної мережі, ціноутворення, якість транспортних послуг тощо.

1.2. Чинники, які обумовлюють необхідність ліцензування

Запровадження ринкових механізмів призвело до цілої низки проблем. У період інтенсивного формування ринкових відносин відбулося подрібнення автотранспортних підприємств за рахунок приватизації, різке збільшення кількості індивідуальних власників, які володіють 1-2 автомобілями і не мають потрібної для здійснення цієї діяльності кваліфікації, не знають діючих нормативних документів, не сплачують податків і ухиляються від юридичної відповідальності, а управлінські структури, які раніше здійснювали державне регулювання транспортним процесом та контроль, перестали функціонувати.

Для отримання та збільшення власного прибутку підприємець економить на всьому: персоналі, якісному рухомому складі, належному ремонті та технічному обслуговуванні, а більше за все - на створенні відповідної інфраструктури та матеріально-технічної бази.

Приватні перевізники, як правило, не мають бази і відповідних спеціалістів, не забезпечують технічний огляд та обслуговування транспортних засобів та проведення медичного огляду водіїв.

Унаслідок цього заходи з безпеки дорожнього руху, такі як добір, підвищення кваліфікації та професійного рівня водіїв, контроль за станом їх здоров'я, дотримання ними режимів праці і відпочинку, випуск на лінію транспортних засобів технічний стан, яких відповідає вимогам державних стандартів, правил дорожнього руху, а також зареєстрованих у встановленому порядку, інструктажі, страхування, та інші питання, що стосуються забезпечення безпеки перевезень приватними перевізниками, практично не здійснюються.

Таке ставлення перевізників до організації надання транспортних послуг, які переслідують єдину мету - одержати прибуток за будь-яку ціну, в умовах повної свободи підприємництва та відсутності контролю характеризується різким зростанням порушень вимог безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки, призводить до зростання показників аварійності. Так щорічно на дорогах України в дорожньо-транспортних пригодах гине близько 7 тис. та травмується не менше 40 тис. людей.

З метою зниження негативного ефекту ринкових механізмів при наданні економічної свободи юридичним та фізичним особам, які провадять транспортну діяльність, та відповідно до законодавства здійснюється ліцензування внутрішніх і міжнародних перевезень автомобільним транспортом, яке запроваджено у більшості розвинених країн.

Ліцензування, це механізм державного регулювання направлений на допуск до провадження діяльності суб'єктів господарювання, які можуть забезпечити виконання організаційних, кваліфікаційних та технічних вимог встановлених для певного виду господарської діяльності з послідуючим контролем за провадженням ними діяльності та анулюванням ліцензій ліцензіатам, які таки вимоги не забезпечують.

1.3. Діюча система ліцензування послуг з автоперевезень

Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та постановами Кабінету Міністрів України в сфері ліцензування щодо затвердження форми бланку ліцензії єдиного зразка, встановлення терміну дії ліцензії, розміру та порядку зарахування плати за її видачу, переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії, встановлення порядку ведення і користування відомостями Єдиного ліцензійного реєстру визначена процедура ліцензування.

Визначення постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2003 року N 1548 органу ліцензування, та затвердження Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерством транспорту та зв'язку України Ліцензійних умови та Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов дозволило Державному департаменту автомобільного транспорту організувати практичну роботу з ліцензування господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування та господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.

Низка відомчих актів щодо підготовки документів для видачі ліцензії, та ліцензійних карток, порядок подання даних про видані ліцензії до Єдиного ліцензійного реєстру України та Методика здійснення контролю за додержанням Ліцензійних умов забезпечила єдиний методологічний підхід до ліцензування автоперевізної діяльності.

Враховуючи значні обсяги практичної роботи з ліцензування (за попередніми оцінками ринок транспортних послуг складає понад 100 тис. перевізників) до цієї діяльності були задіяні обласні автотранспортні управління та Українське бюро по ліцензуванню автомобільних перевезень, що виконували функції робочих органів Укравтотрансу з підготовки документів для видачі та анулювання ліцензій та здійснювали контроль за додержанням ліцензійних умов.

З цією метою в структурі автоуправлінь сформовані підрозділи з ліцензування внутрішніх автомобільних перевезень, забезпечено підбір керівників і спеціалістів цих підрозділів, створена матеріальна-технічна база, придбана комп'ютерна техніка, розроблено необхідне програмне забезпечення та електронна система передачі даних.

Запроваджена система ліцензування дозволяла забезпечувати видачу Державним департаментом автомобільного транспорту суб'єктам господарювання щорічно майже 17 тис. ліцензій.

Станом на 1 березня 2005 року на підставі діючих ліцензій на ринку транспортних послуг проваджують діяльність 54,9 тис. ліцензіатів, які використовують 172 тис. транспортних засобів, на які оформлені ліцензійні картки.

Створено ліцензійний реєстр Укравтотрансу, який містить інформацію про видані суб'єктам господарювання ліцензії, аналіз якої дозволяє визначити кількість перевізників, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів та перевезення пасажирів і вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні окремо по кожному регіону та відстежувати основні тенденції формування ринку транспортних послуг.

1.4. Недоліки системи ліцензування

Ліцензування безумовно має позитивне значення в системі державного регулювання. Воно дає змогу проаналізувавши подані документи для отримання ліцензій, визначити спроможність суб'єкта господарювання надавати послуги з автоперевезень, а видача ліцензійних карток на транспортні засоби дозволяє регулювати і відслідковувати їх допуск до конкретних видів перевезень.

Разом з тим, робота щодо ліцензування автоперевізної діяльності ще має цілий ряд недоліків та невирішених питань, що негативно впливають на якісні показники надання послуг, та не в повній мірі дозволяють вирішувати завдання, що стосуються зменшення негативних наслідків діяльності автомобільного транспорту, у першу чергу, аварійності при перевезенні пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.

Потребує докорінної зміни діюча система видачі ліцензій.

Враховуючи значні обсяги ринку автотранспортних послуг, орган ліцензування Укравтотранс об'єктивно не міг самостійно здійснювати ліцензування автоперевізної діяльності. Тому створена система ліцензування, яка повинна забезпечити видачу ліцензій та ліцензійних карток десяткам тисяч суб'єктів господарювання усіх регіонів, базувалась на діяльності органу ліцензування - Укравтотрансу та його робочих органів - автотранспортних управлінь та Українського бюро ліцензування автомобільних перевезень.

Специфіка діяльності робочих органів полягала в тому, що вони поєднували функції органу державного регулювання та контролю з господарською діяльністю. Неможливість забезпечення державного фінансування автоуправлінь вимусила Мінтранс за погодженням з Мінфіном (наказ від 28.12.98 р. N 545) надати їм можливість функціонування за рахунок надання додаткових платних послуг суб'єктам господарювання за отримання ліцензій та ліцензійних карток.

Внаслідок цього видатки суб'єктів господарювання при отриманні ліцензії були збільшені, що викликало незадоволення ліцензіатів, а державні контролюючі органи та органи виконавчої влади, такі як Мін'юст, Держпідприємництва, Антимонопольний комітет та Генеральна прокуратура неодноразово наголошували, що існуюча форма діяльності автоуправлінь створює умови для чисельних порушень законодавства.

До збільшення видатків суб'єктів господарювання призводила також система, при якій прийом документів та видача ліцензій на провадження міжнародних перевезень перевізників різних регіонів України здійснювалися Українським бюро ліцензування автомобільних перевезень.

Вирішення зазначеної проблеми та створення прозорої процедури ліцензування намічено здійснити за рахунок передачі функцій з ліцензування від Укравтотрансу до Головавтотрансінспекції та її територіальних органів.

Потребує змін порядок ліцензування господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування та господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі. Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" є Законом прямої дії, та не може забезпечити диференційованого підходу до ліцензування різних видів господарської діяльності.

Під час регулювання ліцензування автоперевізної діяльності перед Головавтотрансінспекцією постають наступні проблемні питання:

невідповідність видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню структурі ринку транспортних послуг, що виключає з ліцензування значний сегмент перевізників;

відсутність повноважень Головавтотрансінспекції щодо делегування функцій органу ліцензування своїм структурним територіальним підрозділам;

щодо проведення перевірок достовірності документів, поданих заявником, для отримання ліцензії та відповідності заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам;

неузгодженість механізмів державного контролю та ліцензування;

відсутність додаткових заходів впливу на перевізників - порушників ліцензійних умов в частині призупинення дії ліцензії та накладання фінансових санкцій.

Вирішити зазначені проблеми планується за рахунок внесення змін до Закону України "Про автомобільний транспорт", якими встановити особливості ліцензування автоперевізної діяльності.

Потребує нового підходу механізм визначення суб'єкта господарської діяльності, якому видається ліцензія.

Встановлена діючим законодавством система видачі ліцензій носить заявницький характер, що базується на аналізі та вивченні документів, які подає перевізник.

У той же час, враховуючи підвищену небезпеку автотранспортної діяльності для життя і здоров'я людей, визначати суб'єктів, які мають наміри отримати ліцензії, можливо тільки після детальної перевірки їх спроможності забезпечити умови для надання послуг з внутрішніх або міжнародних перевезень, звертаючи особливу увагу на забезпечення щоденного передрейсового технічного огляду автомобілів та медичного огляду водіїв.

Вирішення зазначеної проблеми намічено здійснити за рахунок видачі ліцензій на підставі сертифікату відповідності послуг пасажирського автомобільного транспорту та сертифікатів відповідності транспортних засобів.

Невирішеним залишається питання державного регулювання через механізм ліцензування інших складових автомобільного транспорту.

Якщо надання послуг з перевезення врегульоване чинним законодавством через механізм ліцензування, то діяльність інших складових автомобільного транспорту - автостанцій, автовокзалів та виконавців ремонту і технічного обслуговування автомобільних транспортних засобів, транспортних експедиторів - потребує державного регулювання та повинно здійснюватись на підставі отриманої ліцензії.

Це обумовлено тим, що діяльність станцій технічного огляду та діагностики, авторемонтних заводів безпосередньо впливає на безпеку і якість перевезень. Особливу небезпеку являє собою діяльність осіб, які не мають відповідного обладнання, технології, кваліфікованих виконавців для проведення цих робіт та надають окремі види послуг з ремонту без відповідної реєстрації.

На автостанціях і автовокзалах виконуються роботи, що безпосередньо впливають на безпеку дорожнього руху. До них відносяться прийом та відправлення автобусів за розкладом, диспетчерське управління і регулювання руху, контроль екіпіровки, санітарного стану та дорожньої документації, інформування про стан погодних та дорожніх умов на маршруті, продаж квитків пасажирам та регулювання пасажиромісткості автобусів.

Потребує вирішення питання допуску до ліцензійної діяльності перевізників, які самостійно не можуть забезпечити проведення технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, медичного контролю водіїв.

Вирішення зазначеної проблеми намічено здійснити за рахунок встановлення порядку, при якому перевізники, які самостійно не можуть забезпечити проведення технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, медичного контролю водіїв, для отримання ліцензії повинні укласти договори на проведення зазначених робіт з спеціалізованими та сертифікованими підприємствами, в яких наявна інфраструктура, а виробничо-технічна база гарантує дотримання технології організації перевезень.

При цьому передбачивши, що однією з обов'язкових умов договору на зберігання транспортних засобів, проведення їх технічного обслуговування та ремонту, медичного контролю водіїв, є надання права працівникам Головавтотрансінспекції на здійснення перевірки належного виконання умов договору в межах визначених видів робіт.

Неефективно використовується для допуску в ліцензійній діяльності рухомого складу ліцензійна картка, яка оформляється на кожний транспортний засіб ліцензіата в зв'язку з відсутністю діючого положення про неї.

Статтею 14 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" встановлено, що до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі на кожний транспортний засіб додається ліцензійна картка.