- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Наказ
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
Н А К А З
( Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства
охорони здоров'я
N 173 від 17.03.2009 )
Про затвердження Формулярного довідника із використання лікарських засобів у анестезіології та реаніматології
На виконання Державної програми забезпечення населення лікарськими засобами на 2004-2010 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2003 року
N 1162, з метою створення державної системи неупередженої, об'єктивної та доказової інформації про лікарські засоби, розробки, запровадження та подальшого супроводу комплексу заходів щодо найбільш раціональних, високоефективних та економічно доцільних методів фармакотерапії на принципах доказової медицини і відповідних стандартів лікування, забезпечення оптимального використання наявних ресурсів для досягнення високої якості медичної допомоги
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Формулярний довідник із використання лікарських засобів у анестезіології та реаніматології (додається).
2. Директору Державного підприємства "Державний фармакологічний центр" МОЗ України забезпечити публікацію формулярного довідника, затвердженого в п. 1 цього наказу в складі Формулярного керівництва з використання лікарських засобів.
3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Митника З.М.
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
охорони здоров'я України
14.01.2009 N 13
ФОРМУЛЯРНИЙ ДОВІДНИК
із використання лікарських засобів у анестезіології та реаніматології
АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ ТА РЕАНІМАТОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ
1. Засоби загальної анестезії (загальні анестетики)
1.1. Інгаляційні анестетики
1.1.1. Етери
1.1.2. Галогенізовані вуглеводні
1.1.3. Азоту оксид
1.2. Неінгаляційні анестетики
1.2.1. Барбітурати
1.2.2. Інші неінгаляційні анестетики
2. Засоби для місцевої анестезії (місцеві анестетики)
2.1. Етери амінобензойної кислоти
2.2. Аміди
3. Анальгетичні засоби
3.1. Опіоїди
3.1.1. Природні алкалоїди опію
3.1.2. Інші опіоїди
3.2. Похідні фенілпіперидину
3.3. Похідні орипавіну
3.4. Похідні морфінану
3.5. Похідні піразолону
4. Міорелаксанти з центральним механізмом дії
4.1. Алкалоїди кураре
4.2. Похідні хіноліну
4.3. Інші препарати четвертинного амонію
4.4. Інші міорелаксанти
5. Кровозамінники та перфузійні розчини
5.1. Білкові фракції крові
5.2. Фторвуглеводні кровозамінники
5.3. Препарати декстрану
5.4. Препарати полівінілпіролідону
5.5. Препарати желатину
5.6. Препарати гідроксиетильованого крохмалю
5.7. Електроліти
5.8. Електроліти у комбінації з іншими препаратами
6. Розчини для парентерального живлення
6.1. Амінокислоти
6.2. Жирові емульсії
6.3. Вуглеводи
6.4. Комбіновані розчини
7. Розчини осмотичних діуретиків
8. Засоби сорбційної терапії
8.1. Ентеросорбенти
8.2. Гемосорбенти
Основні позначення та скорочення
AUC - площа на графіку під кривою "концентрація-час"
C - максимальна концентрація в плазмі
макс
pH - водневий показник
Hb - рівень гемоглобіна
T - період напівіснування
1/2
t - температура
а/б - антибіотик
АБЗ - антибактеріальний засіб
АГ - артеріальна гіпертензія
а/г - антиген
АДФ - аденозиндифосфат
АКТГ - адренокортикотропний гормон
АЛТ - аланінамінотрансфераза
амп. - ампула
АР - алергічні реакції
АСТ - аспартатамінотрансфераза
а/т - антитіло
АТФ - аденозинтрифосфат
АТ - артеріальний тиск
БА - бронхіальна астма
в/в - внутрішньовенне введення
ВДШ - верхні дихальні шляхи
ВГА - вірусний гепатит A
ВГВ - вірусний гепатит B
ВГС - вірусний гепатит C
ВІЛ - вірус імунодефіциту людини
в/м - внутрішньом'язеве введення
ГК - глюкокортикоїди
г. - гострий
год - година
Гр(+) - грампозитивний
Гр(-) - грамнегативний
ГКС - глюкокортикостероїди
ГРВІ - гості респіраторно-вірусні інфекції
ДНК - дезоксирибонуклеїнова кислота
ЕКГ - електрокардіограма
ІМ - інфаркт міокарда
ІХС - ішемічна хвороба серця
КА - карбоангідраза
капс. - капсули
крап. - краплі
ЛДГ - лактатдегідрогеназа
ЛЗ - лікарський засіб
ЛФ - лужна фосфатаза
МО - міжнародні одиниці
м/о - мікроорганізм
МПД - максимально переносима доза
НДШ - нижні дихальні шляхи
НПЗЗ - нестероїдні протизапальні засоби
ПРВЗ - протиретровірусні засоби
ПТП - протитуберкульозні препарати
п/ш - підшкірне введення
РА - ревматоїдний артрит
р/добу - кількість разів на добу
РНК - рибонуклеїнова кислота
р-н - розчин
с-м - синдром
СНІД - синдром набутого імунодефіциту
табл. - таблетки
фл. - флакон
хв - хвилина
хр. - хронічний
ЦД - цукровий діабет
ЦМВ - цитомегаловірус
ЦНС - центральна нервова система
ЧМТ - черепно-мозкова травма
ЧСС - частота серцевих скорочень
ШВЛ - штучна вентиляція легенів
ШКТ - шлунково-кишковий тракт
1. Засоби загальної анестезії (загальні анестетики)
1.1. Інгаляційні анестетики
1.1.1. Етери
- Диетиловий етер (Aether pro narcosi)
Фармакотерапевтична група: N01AA01 - засоби для загальної анестезії: Ефіри.
Основна фармакотерапевтична дія: пригнічує ЦНС при збереженні функцій судинорухового та дихального центрів.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: належить до засобів для інгаляційного наркозу; швидкість початку наркозу - 15-20 хв; тривалість наркозу - 20-40 хв; розчиняється у воді 1:12; в організмі розподіляється нерівномірно - значно більше ефіру виявляють у мозковій тканині, ніж у крові та інших тканинах; 90% ефіру, що надійшов до організму, видаляється у незмінному вигляді крізь легені, решта - нирками.
Показання для застосування ЛЗ: для проведення інгаляційного наркозу.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують за напіввідкритою (напівзакритою) системою; ефір підключають поступово, починаючи з 1 об% і збільшуючи дозу до 10-12 об% (у деяких хворих - до 16-18 об%); наркотичний сон настає через 12-20 хв, після чого для підтримання необхідної глибини наркозу дозу ефіру поступово знижують до 2-4 об%, регулюючи його подачу залежно від адекватності клінічних даних та електроенцефалографічних показників; після закінчення операції ефір відключають і хворого переводять на дихання повітряно-кисневою сумішшю; пробудження спостерігається в межах 20-40 хв після припинення подачі ефіру, але наркозна депресія усувається лише через декілька год; вищі дози для дорослих: разова - 0,33 мл (20 крап.), МДД - 1 мл (60 крап.).
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: подразнює слизові оболонки дихальних шляхів (можливі рефлекторні зміни дихання, аж до ларингоспазму), посилює секрецію слинних, бронхіальних залоз; різке підвищення АТ, тахікардія, зокрема при пробудженні; у ранньому, післяопераційному періоді - пригнічення дихання, блювання, бронхопневмонії.
Протипоказання до застосування ЛЗ: туберкульоз легень, г. респіраторні захворювання, гіпертонічна хвороба, серцево-судинні захворювання із вираженим підвищенням АТ і декомпенсацією серцевої діяльності, підвищення внутрішньочерепного тиску, тяжкі захворювання нирок та печінки, ЦД, гіпертиреоз, загальне виснаження (кахексія), ацидоз; протипоказаний, якщо під час операції буде застосована електрокоагуляція; діти та вагітні.
Форми випуску ЛЗ: рідина для інгаляцій.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігають при t не вище 25 град.С; термін зберігання - 5 років.
Торгова назва:
I. Ефір для наркозу стабілізований, Казенне підприємство Шосткинський казенний завод "Зірка"
1.1.2. Галогенізовані вуглеводні
- Ізофлуран (Isofluran)*
Фармакотерапевтична група: N01AB06 - засоби для інгаляційного наркозу
Основна фармакотерапевтична дія: швидко змінює рівень анестезії, швидко здійснюється введення і виведення з наркозу, виникає розслаблення м'язів, достатнє для проведення деяких внутрішньопорожнинних операцій.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: введення у наркоз і особливо виведення з наркозу
здійснюється швидко, хоча слабий їдкий запах препарату може
уповільнювати швидкість введення у наркоз, це не спричиняє
надмірного слиновиділення та появи трахеобронхіальних виділень;
глоткові та гортанні рефлекси послаблюються швидко; ізофуран
дозволяє швидко змінювати рівень анестезії; ЧСС залишається
стабільною; при збільшенні глибини наркозу, відбувається
пригнічення самостійного дихання, тому необхідно ретельно
контролювати дихання і у разі необхідності стимулювати його; під
час введення у наркоз відбувається зниження АТ, який на початку
хірургічного втручання відновлюється до нормального рівня; ступінь
зниження АТ під час введення у наркоз прямо пропорційний глибині
наркозу, проте ритм серцевих скорочень при цьому залишається
стабільним; при підтримці дихання і нормального парціального тиску
вуглекислого газу серцевий викид практично не змінюється,
незалежно від збільшення глибини наркозу, що зумовлено, в першу
чергу, компенсаторним підвищенням ЧСС, яке відбувається при
зменшенні ударного об'єму крові; при спонтанному диханні поява
гіперкапнії може спричинити збільшення ЧСС і серцевого викиду до
величин, які перевищують значення перед засинанням; при
поверхневому наркозі церебральний кровотік не змінюється, але при
збільшенні глибини наркозу він підвищується; зростанню тиску
спинномозкової рідини можна запобігти або усунути шляхом
гіпервентиляції, яку проводять на початку або під час анестезії;
при застосуванні ізофлурану дуже рідко виникають зміни на
електроенцефалограмі (ЕЕГ) або з'являються судоми; при введенні
ізофлурану реєструється така ж сама ЕЕГ, як і при застосуванні
інших летких анестетиків; ізофлуран здатний підвищувати чутливість
міокарда до адреналіну меншою мірою, ніж енфлуран; деякі дані
свідчать про те, що у хворих під час анестезії ізофлураном п/ш
інфільтрація до 50 мл р-ну адреналіну у співвідношенні 1:200000
не спричиняє шлуночкової аритмії; при звичайному рівні анестезії
виникає розслаблення м'язів, достатнє для проведення деяких
внутрішньопорожнинних операцій, проте для більшого розслаблення
можна проводити в/в введення міорелаксантів у невеликих дозах; в
організмі людини ізофлуран майже не зазнає метаболічного розпаду;
в післяопераційний період із сечею у вигляді метаболітів
виводиться лише 0,17% від введеної дози ізофлурану; C
макс
неорганічного фтору в середньому становить менше 5 М/л і
спостерігається приблизно через 4 год після анестезії з
поверненням до нормального рівня протягом 24 год; після введення
ізофлурану не відмічалось випадків порушення функціональної
активності нирок; було показано, що відомі метаболіти ізофлурану
не виявляють токсичної дії або їх концентрація є настільки низька,
що вони не можуть завдати шкоди організму.
Показання для застосування ЛЗ: для введення у наркоз та його підтримання; як седативний засіб для хворих із штучною вентиляцією легенів із збереженням седативного ефекту до 48 год.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: для забезпечення точного контролю концентрації слід застосовувати випарники, відкалібровані спеціально для ізофлурану; з віком значення мінімальної альвеолярної концентрації (МАК) ізофлурану зменшуються; у 25-річних людей МАК ізофлурану в кисні в середньому становить 1,28%, у 40-річних - 1,15%, а у 60-річних - 1,05%, у новонароджених дітей МАК ізофлурану в кисні дорівнює 1,6%, у дітей від 1 до 6 місяців - 1,87%, а від 6 до 12 місяців - 1,80%; препарати для премедикації необхідно підбирати для кожного пацієнта окремо, з урахуванням здатності ізофлурану пригнічувати дихання; питанням вибору є застосування антихолінергічних засобів; перед інгаляцією ізофлуранової суміші найчастіше вводять один з короткодіючих барбітуратів або інший в/в препарат для введення у наркоз; замість цього можна застосовувати суміш ізофлурану з киснем або з киснем і закисом азоту; введення у наркоз за допомогою ізофлурану рекомендується розпочинати із застосування концентрації 0,5 %; для забезпечення хірургічного рівня анестезії протягом 7-10 хв здебільшого достатньо концентрації від 1,5% до 3,0%; хірургічний рівень анестезії можна підтримувати за допомогою 1,0-2,5% ізофлурану в суміші кисню та закису азоту; якщо ізофлуран вводиться тільки з киснем, то може знадобитися збільшення його концентрації на 0,5-1,0%; у разі необхідності додаткового розслаблення м'язів можна застосовувати міорелаксант у невеликій дозі; за відсутності додаткових ускладнюючих факторів рівень АТ під час підтримки наркозу обернено пропорційний альвеолярній концентрації ізофлурану; при глибокому наркозі може відбуватися значне зниження АТ, і в такому разі для його підвищення необхідно дещо зменшити концентрацію ізофлурану при його вдиханні; для підтримки хірургічного рівня анестезії у дітей здебільшого потрібні більші концентрації ізофлурану; у людей похилого віку - потрібні менші концентрації ізофлурану; для підтримки седативного ефекту можна застосовувати 0,1-1,0% ізофлурану в суміші повітря з киснем, точну дозу в таких випадках слід підбирати індивідуально, залежно від потреб пацієнта.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: пригнічення дихання, гіпотензія, аритмія; у післяопераційний період - тремтіння, нудота, блювання, непрохідність кишечнику; тимчасове збільшення кількості лейкоцитів, навіть за відсутності хірургічного стресу; посилення дії всіх міорелаксантів, при цьому найбільше цей ефект виявляється щодо недеполяризуючих міорелаксантів; збільшення концентрації ферментів печінки і у поодиноких випадках - фатальний некроз печінки; тимчасове підвищення тиску спинномозкової рідини, яке повністю усувається шляхом гіпервентиляції; при збільшенні глибини наркозу, вираженість гіпотензії та пригнічення дихання підвищується; у хворих, яким проводили кюретаж матки, - збільшення крововтрати порівняно із застосуванням галотану.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до цього препарату або яких-небудь галогенованих анестетиків; наявна або можлива генетична схильність до розвитку злоякісної гіпертермії.
Форми випуску ЛЗ: р-н для інгаляцій по 100 мл або по 250 мл у пляшках.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t до 30 град.С; термін придатності - 5 років.
Торгова назва ЛЗ:
II. Ізофлуран, Nicholas Piramal India Limited, Індія Форан, Abbott Laboratories Ltd, Великобританія
1.1.3. Азоту оксид
- Азоту закис (Dinitrogen oxyde)*
Фармакотерапевтична група: N01AX13 - засіб для загальної анестезії.
Основна фармакотерапевтична дія: наркозний засіб.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: малі концентрації викликають відчуття сп'яніння (звідси назва "газ, який веселить") і легку сонливість; при вдиханні чистого газу, особливо у великих концентраціях, швидко розвиваються наркотичний стан і асфіксія; у суміші з киснем при правильному дозуванні викликає наркоз без попереднього збудження і побічних явищ; азоту закис має слабку наркотичну активність, у зв'язку з чим його необхідно застосувати у великих концентраціях; у більшості випадків застосовують комбінований наркоз, при якому азоту закис поєднується з іншими сильнішими засобами для наркозу та міорелаксантами; азоту закис хімічно інертний; в організмі не змінюється, не вступає ні до яких сполучень; азоту закис розчиняється у плазмі крові, практично не зв'язується з Hb; після припинення вдихання через 10-15 хв повністю виділяється через дихальні шляхи у незмінному вигляді; розчинність у плазмі складає 45% (об.), що у 15 разів вище розчинності кисню; парціальний коефіцієнт: кров/газ - 0,46, мозок/кров - 1,0, жир/кров - 3,0; анестезія настає швидко завдяки низькому парціальному коефіцієнту між кров'ю та закисом азоту; повна анестезія досягається за концентрацією анестетика від 65% до 70%, однак вже за його концентрації, яка дорівнює 35%-40% настає виражений анальгетичний ефект; збільшення концентрації понад 70% супроводжується розвитком гіпоксії; азоту закис погано розчиняється у тканинах, величина максимальної альвеолярної концентрації (МАК) не більш 1 атм (105 кПа, або 787,5 мм рт.ст.).
Показання для застосування ЛЗ: наркоз із застосуванням азоту закису використовують у хірургічній практиці, оперативній гінекології, хірургічній стоматології; як компонент комбінованої анестезії у поєднанні з анальгетиками, м'язовими релаксантами та іншими анестетиками (ефір, фторотан, енфлюран) у суміші з киснем (20%-50%); як мононаркоз у суміші з киснем застосовують в акушерстві для знеболювання пологів, зняття швів і дренажних трубок, при г. коронарній недостатності, ІМ, г. панкреатиті, а також у післяопераційному періоді для профілактики травматичного шоку, при патологічних станах, які супроводжуються болем, який не купується ненаркотичними анальгетиками, за виключенням випадків де є протипоказання
Спосіб застосування та дози ЛЗ: звичайно розпочинають із суміші, яка містить 70%-80% азоту закису і 30%-20% кисню, потім кількість кисню збільшують до 40%-50%; якщо при концентрації азоту закису 70%-75% необхідну глибину наркозу одержати не вдається, додають інші сильніші наркотичні засоби - фторотан, ефір, барбітурати; для повнішого розслаблення мускулатури застосовують міорелаксанти, при цьому не посилюється розслаблення м'язів, а поліпшується перебіг наркозу; після припинення подачі азоту закису, щоб уникнути гіпоксії, слід продовжувати давати кисень протягом 4-5 хв; для знеболювання пологів користуються методом переривчастої аутоанальгезії з застосуванням за допомогою спеціальних наркозних апаратів суміші азоту закису (40%-75%) і кисню; породілля починає вдихати суміш при появі передвісників переймів і закінчує вдихання на висоті переймів або перед їх закінченням.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота, блювання, виражене емоційне збудження
Протипоказання до застосування ЛЗ: тяжкі захворювання нервової системи, хр. алкоголізмі, стан алкогольного сп'яніння (можливі збудження, галюцинації).
Форми випуску ЛЗ: газ.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 25 град.С; термін придатності - 5 років.
Торгова назва.
I. Азоту закис, ТОВ "Стиролбіофарм"
1.2. Неінгаляційні анестетики
1.2.1. Барбітурати
- Тіопентал натрію (Thiopental sodium)*
Фармакотерапевтична група: N01AF03 - засоби, які діють на нервову систему, засоби для загальної анестезії.
Основна фармакотерапевтична дія: виявляє протисудомну активність, сприяє міорелаксації, пригнічуючи полісинаптичні рефлекси, та сповільнює проведення по вставними нейронами спинного мозку; виявляє снодійну дію, яка проявляється у прискоренні процесу засинання та зміненням структури сну; пригнічує дихальний центр та зменшує його чутливість до вуглекислого газу.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: належить до засобів для неінгаляційного наркозу; під
дією препарату подовжується період відкриття ГАМК
(гама-аміномасляна кислота)-залежних каналів на постсинаптичних
мембранах нейронів головного мозку, час виходу іонів хлору
всередину нервової клітини та виникає гіперполяризація мембран;
пригнічує збуджуючу дію амінокислот (аспартату та глутамату); у
великих дозах, безпосередньо активуючи ГАМК-рецептори, виявляє
ГАМК-міметичну дію; виявляє протисудомну активність - підвищуючи
поріг збудливості нейронів та блокуючи проведення та поширення
судомного імпульсу головним мозком; сприяє міорелаксації,
пригнічуючи полісинаптичні рефлекси, та сповільнює проведення по
вставними нейронами спинного мозку; знижує метаболічні процеси в
головному мозку, утилізацію мозком глюкози та кисню; виявляє
снодійну дію, яка проявляється у прискоренні процесу засинання та
зміненням структури сну; пригнічує дихальний центр та зменшує його
чутливість до вуглекислого газу; викликає кардіодепресію: зменшує
ударний об'єм, серцевий викид та АТ; збільшує ємність венозної
системи, знижує печінковий кровотік та швидкість клубочкової
фільтрації; при в/в введенні швидко проникає в головний мозок,
скелетні м'язи, нирки, печінку та жирову тканину; у жирових депо
концентрація препарату вище за плазмену у 6-12 разів; з білками
плазми зв'язується на 80-86%; проникає крізь плацентарний бар'єр
та секретується в грудне молоко; в основному біотрансформації
підлягає в печінці з утворенням неактивних метаболітів, незначна
частина інактивується у нирках та головному мозку; T -
1/2
10-12 год; виводиться переважно нирками; при правильному дозуванні
препарату період введення в наркоз відбувається легко і швидко -
40 секунд; хірургічна ступінь наркозу характеризується зменшенням
або зникненням сухожилкових та рогівкових рефлексів, невеликим
звуженням (або нормальними розмірами) зіниць, нерухомістю або
"плавальним" положенням очних яблук, розслабленням мускулатури
глотки із западанням язика, зменшенням глибини дихання та
зниженням АТ; довготривалість наркозу після в/в введення становить
у середньому 20 хв; при виході з наркозу анальгезуюча дія
тіопенталу натрію припиняється з пробудженням хворого; акумулює
при повторних введеннях.
Показання для застосування ЛЗ: як самостійний наркотизуючний засіб (в основному при недовготривалих оперативних втручаннях), а також для увідного та базисного наркозу; застосування препарату можливо також у поєднанні з м'язовими релаксантами та анальгетиками при проведенні штучної вентиляції легень.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводять в/в або ректально (останнє головним чином дітям); дорослим для введення у наркоз: пробна доза - 25-75 мг, з наступним введенням 50-100 мг з інтервалом 30-40 секунд до досягнення бажаного ефекту або одноразово з розрахунку 3-5 мг/кг; для підтримання наркозу вводять - 50-100 мг; для купірування судом - 75-125 мг протягом 10 хв; при порушенні функції нирок (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) призначають 75% середньої дози; вища разова доза препарату для дорослих в/в - 1 г (50 мл 2% р-ну); вводити р-н в/в слід повільно зі швидкістю не більше 1 мл/хв.; спочатку звичайно вводять 1-2 мл, а через 20-30 секунд - останню кількість; дітям - в/в струминно, повільно протягом 3-5 хв, одноразово вводять з розрахунку 3-5 мг/кг; перед проведенням інгаляційного наркозу без попередньої премедикації у новонароджених - 3-4 мг/кг, від 1 до 12 місяців - 5-8 мг/кг, від 1 року до 12 років - 5-6 мг/кг; для наркозу у дітей з масою тіла від 30 до 50 кг - 4-5 мг/кг; підтримуюча доза становить 25-50 мг; у дітей з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) вводять 75% середньої дози; застосування препарату для базис-наркозу особливо показано для дітей з підвищеною нервовою збудливістю; у таких ситуаціях тіопентал можна застосовувати ректально у формі 5% теплого (+32-+35 град.С) р-ну: дітям до 3-х років - вводять з розрахунку по 0,04 г на 1 рік життя, а дітям 3-7 років - по 0,05 г на 1 рік життя.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР - кропив'янка, набряк Квінке, шкірний висип та свербіж, гіперемія шкіри, анафілактичний шок; пригнічення або зупинка дихання, гіперсалівація, ларингоспазм, бронхоспазм, гіпертонус м'язів, нудота, блювання, гіпотензія, аритмія; сонливість, головний біль, озноб, серцева недостатність; подразнення прямої кишки та кровотеча при ректальному способі введення.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, БА, астматичний статус, дисфункція печінки та нирок, г. порушення кровообігу, виражена кахексія, міастенія, ЦД, мікседемі, хвороба Аддісона, тяжка анемія, колапс, шок, запальні захворювання носоглотки, гарячкові стани, вагітність; напади г. переміжної порфірії.
Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін'єкцій по 0,5 г, по 1 г.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 15-25 град.С; термін придатності - 2 роки.
Торгова назва:
I. Тіопентал, ВАТ "Київмедпрепарат"
1.2.2. Інші неінгаляційні анестетики
- Кетамін (Ketamine)*
Фармакотерапевтична група: N01AX03 - засоби для неінгаляційного наркозу.
Основна фармакотерапевтична дія: виражена знеболювальна дія, седативна, гіпнотична дія, місцевоанестезуюча дія; має від'ємний інотропний ефект, антиаритмічну дію, розслабляє мускулатуру бронхів.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: викликає так звану дисоціативну анестезію, яка
описується як функціональна дисоціація між таламо-неокортикальною
та лімбічною системами; аналгезивна дія препарату проявляється вже
при субдисоціативній дозі і продовжується довше, ніж анестезія;
седативна та гіпнотична дії виражені менше; в ділянці спинного
мозку та периферичних нервів препарат проявляє місцевоанестезуючу
дію; при застосуванні кетаміну м'язовий тонус залишається
незмінним або може підвищуватися, тому захисні рефлекси, як
правило, не порушені; не знижується судомний поріг; при
спонтанному диханні може підвищуватися внутрішньочерепний тиск,
чого можна уникнути керованим диханням; оскільки кетамін викликає
симпатикотонію, АТ та ЧСС можуть збільшуватись; одночасно з
підвищенням коронарного кровотоку в міокарді підвищується потреба
в кисні; кетамін має від'ємний інотропний ефект та антиаритмічну
дію (прямий кардіальний ефект); завдяки антагоністичній дії
периферичний судинний опір не змінюється; після застосування
кетаміну спостерігається виражена гіпервентиляція без значних
відхилень в параметрах газів крові; розслабляє мускулатуру
бронхів; кетамін жиророзчинний C спостерігається через
макс
20 (5-30) хв після введення в/в першої дози; при в/м введенні
біологічна доступність препарату становить 93%; приблизно 47%
кетаміну зв'язується з білками крові; перша фаза дії препарату
(альфа-фаза) триває приблизно 45 хв, T = 10-15 хв; клінічно
1/2
перша фаза проявляється анестезуючою дією препарату; кетамін
швидко розподіляється в тканинах, що добре постачаються судинами
(наприклад, в мозку); концентрація кетаміну в тканинах відповідає
двофазовій відкритій моделі; припинення анестезуючого ефекту
виникає внаслідок перерозподілу з ЦНС в периферичні тканини, в
яких кровопостачання менше, та біотрансформації в печінці в
активні метаболіти; серед метаболітів кетаміну є такий, який має
снодійний ефект; T другої фази (бета-фази) - 2,5 год; 90%
1/2
метаболітів видаляється через нирки; кетамін проникає через
плаценту.
Показання для застосування ЛЗ: як монотерапія для проведення коротких діагностичних або терапевтичних втручань у дітей та в деяких особливих випадках у дорослих; для введення в наркоз та його підтримання в комбінації з іншими препаратами, особливо з бензодіазепінами, препарат призначають у зменшеній дозі; спеціальні показання (самостійно або в комбінації з іншим препаратом): болісні процедури (наприклад, заміна пов'язки у хворого з опіками); нейродіагностичні процедури (наприклад, пневмоенцефалографія, вентрикулографія, мієлографія); ендоскопія; деякі процедури на органі зору; хірургічні втручання в ділянці шиї та ротової порожнини; отоларингологічні втручання; гінекологічні екстраперитонеальні втручання; втручання в акушерстві, введення в наркоз для операції кесаревого розтину; втручання в ортопедії та травматології; у зв'язку з особливостями дії кетаміну на серце та кровообіг: проведення наркозу у хворих в шоковому стані, з гіпотензією; проведення наркозу хворим, у яких перевага надається в/м введенню препарату (наприклад, у дітей).
Спосіб застосування та дози ЛЗ: підбір дози препарату має проводитися індивідуально; при застосуванні в комбінації доза кетаміну має бути знижена; в/в введення - початкова доза 0,7-2 мг/кг, яка забезпечує хірургічну анестезію протягом 5-10 хв приблизно через 30 секунд після введення (хворим з високим ризиком, похилого віку або хворим, що знаходяться в стані шоку, рекомендована доза 0,5 мг/кг маси тіла); в/м введення - початкова доза 4-8 мг/кг ваги тіла, яка забезпечує хірургічну анестезію протягом 12-25 хв через декілька хв після введення; в/в краплинно 500 мг кетаміну + 500 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду або глюкози, початкова доза 80-100 крап./хв, підтримуюча доза 20-60 крап./хв (2-6 мг/кг/год); доза для дорослого - 2-6 мг/кг/год; у разі необхідності половину початкової дози або початкову дозу можна вводити повторно в/м або в/в; поява ністагму, рухова реакція на подразнення вказують на недостатність наркозу, тому в цьому випадку може з'явитись потреба у введенні повторної дози, однак, мимовільні рухи кінцівок можуть з'являтись незалежно від глибини наркозу.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система - короткочасне підвищення АТ та ЧСС (максимум підвищення АТ (20-25%) спостерігається через декілька хв після в/в введення препарату, але через 15 хв АТ повертається до початкових значень); кардіостимулюючій дії кетаміну можна запобігти попереднім в/в введенням діазепаму в дозі 0,2-0,25 мг/кг маси тіла; брадикардія, гіпотензія, аритмія; дихальна система - при швидкому введенні або при передозуванні часто спостерігали пригнічення або зупинку дихання, ларингоспазм; зір - диплопія, ністагм, помірне підвищення внутрішньоочного тиску; нервова система - підвищення тонусу скелетних м'язів часто може викликати тонічні та клонічні рухи, які не вказують на зменшення глибини наркозу, тому не потребують введення додаткової дози препарату, у період повернення до свідомості - яскраві сни, зорові галюцинації, емоційні порушення, делірій, психомоторне збудження, відчуття зніяковіння (явища спостерігаються рідше у хворих молодших 15 років і старших 65 років); ШКТ - втрата апетиту, нудота, блювання, слинотеча; інше - на місці уколу відзначається біль, висип, транзиторна еритема та/або короподібний висип, анафілактоїдна реакція; при повторному застосуванні протягом короткого періоду, особливо у маленьких дітей, відзначена толерантність до препарату, в таких випадках бажаного ефекту можна досягти відповідним підвищенням дози.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до діючої речовини; тяжка АГ (у дорослих АД > 180/100 мм рт.ст. у спокої), що погано піддається контролю; хворим, у яких підвищення АТ може погіршити стан (застійна серцева недостатність, тяжкі серцево-судинні розлади, ЧМТ, внутрішньочерепний крововилив, інсульт); еклампсія, пре еклампсія; гіпертиреоз, що лікувався недостатньо або не піддається лікуванню; наявність в анамнезі судом, психічних захворювань (шизофренія, г. психоз).
Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій, 50 мг/мл по 10 мл (500 мг) у фл.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 15-30 град.С; термін придатності - 5 років.
Торгова назва ЛЗ:
I. Кетамін, ВАТ "Фармак"
Кетамін, Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів ЗАТ "Біолік"
Каліпсол, ВАТ "Гедеон Ріхтер УА", м. Вишневе, Києво-Святошинський р-н
II. Каліпсол, Richter Gedeon Ltd, Угорщина
Каліпсол, Gedeon Richter Plc., Угорщина
- Пропофол (Propofol)*
Фармакотерапевтична група: N01AX10 - засоби для неінгаляційного наркозу.
Основна фармакотерапевтична дія: загальну анестезія і її підтримка, седація пацієнтів у процесі інтенсивної терапії.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: короткодіючий в/в анестетик для введення в загальну
анестезію і її підтримки та для седації пацієнтів у процесі
інтенсивної терапії; загальна анестезія в більшості пацієнтів
починається через 30-60 с; тривалість анестезії залежно від дози і
супутнього лікування становить від 10 хв до 1 год; вихід пацієнтів
з анестезії швидкий і не супроводжується порушеннями свідомості;
відкривання очей можливе у межах 10 хв; немає спеціально
встановлених рецепторних місць; вважається, що анестетики чинять
неспецифічну дію на рівні ліпідних мембран; 97% пропофолу
зв'язується з білками плазми.; після в/в введення інфузії T -
1/2
277-403 хв; кінетику пропофолу після в/в болюсного введення можна
описати тричастинною моделлю: фаза швидкого розподілу (t1/2 =
1,8-8,3 хв), фаза бета-елімінації (t1/2 = 30-60 хв) та фаза
гама-елімінації (t1/2 = 200-300 хв); у фазі гама-елімінації рівень
препарату в крові зменшується повільно через повільний
перерозподіл із глибшого шару, ймовірно, жирової тканини; ця фаза
не впливає на період виходу з анестезії в клінічній практиці;
метаболізується головним чином шляхом кон'югації в печінці з
кліренсом приблизно 2 л/хв, але існує також непечінковий механізм
метаболізму; неактивні метаболіти екскретуються, головним чином,
нирками (приблизно 88%); при режимі звичайної підтримки анестезії
не спостерігалося значне накопичення пропофолу після хірургічних
процедур, які тривали принаймні 5 год.
Показання для застосування ЛЗ: введення в загальну анестезію та її підтримка; седація пацієнтів, які перебувають на ШВЛ, у процесі інтенсивної терапії; седація впродовж хірургічних та діагностичних процедур під регіональною чи місцевою анестезією.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: доза препарату повинна відтитровуватись індивідуально (20-40 мг пропофолу кожні 10 с) залежно від реакції пацієнта; звичайна доза для введення в анестезію у більшості дорослих пацієнтів віком до 55 років становить 1,5-2,5 мг/кг маси тіла; пацієнти старше 55 років та виснажені пацієнти чи пацієнти з гіповолемією та хворі 3-4 класу (за шкалою ASA), особливо хворі з порушеною функцією серця, потребують нижчої дози; загальна доза препарату може бути зменшена до мінімальної - 1 мг/кг маси тіла; у цих пацієнтів препарат вводять з меншими швидкостями (приблизно 1 мл, що відповідає 20 мг, кожні 10 с); загальна доза може зменшуватися при повільнішому введенні (20-50 мг/хв); при використанні в поєднанні зі спінальною та епідуральною анестезією рекомендується вводити пропофол титрованими порціями, залежно від реакції пацієнта, до появи клінічних ознак настання анестезії; необхідний рівень анестезії можна підтримувати введенням препарату 20 мг/мл шляхом безперевної інфузії, потрібна швидкість інфузії може значно відрізнятися залежно від пацієнта; для підтримки загальної анестезії пропофол потрібно вводити зі швидкістю 4-12 мг/кг/год; для пацієнтів старше 55 років, виснажених пацієнтів чи пацієнтів із гіповолемією та у хворих 3-4-го класу (за шкалою ASA), особливо хворих із порушеною функцією серця, доза препарату повинна бути зменшена до 4 мг/кг/год; на початку анестезії (приблизно протягом перших 10-20 хв) деякі пацієнти можуть потребувати дещо вищої швидкості введення (8-10 мг/кг/год); для седації в процесі інтенсивної терапії рекомендується вводити пропофол шляхом безперервної інфузії; швидкість інфузії повинна визначатися залежно від необхідного ступеня седації; для більшості пацієнтів достатня седація може бути отримана введенням пропофолу зі швидкістю 0,3-4 мг/кг/год; бажано, якщо це можливо, не перевищувати дози 4 мг/кг/год; безперевне застосування препарату не повинне перевищувати 7 днів; для проведення седації у відділеннях інтенсивної терапії не рекомендується вводити пропофол системами інфузії по цільовій концентрації; достатня седація при хірургічних та діагностичних процедурах зазвичай досягається введенням спочатку 0,5-1 мг/кг маси тіла впродовж 1-5 хв та підтримується безперервною інфузією зі швидкістю 1-4,5 мг/кг/год; для пацієнтів 3-4-го класу (за шкалою ASA) та для пацієнтів літнього віку часто достатніми є менші дози пропофолу; пропофол не слід застосовувати у дітей віком до 1 місяця; дозування потрібно підбирати залежно від віку і/або маси тіла; середня доза для введення в анестезію у більшості дітей старших 8 років становить приблизно 2,5 мг/кг маси тіла, молодшим дітям можуть знадобитися вищі дози препарату (2,5-4 мг/кг); через відсутність клінічного досвіду нижчі дози рекомендуються для дітей, які належать до групи підвищеного ризику (3-4 клас за шкалою ASA); не рекомендується для введення в анестезію для дітей віком від 1 місяця до 3 років, оскільки препарат із концентрацією пропофолу 20 мг/мл важко відповідно титрувати для маленьких дітей через назвичайно малі об'єми, необхідні для них; для цих пацієнтів рекомендується застосовувати 10 мг/мл; пропофол не слід застосовувати у дітей віком до 1 місяця; анестезія може підтримуватись введенням засобу шляхом безперервної інфузії; дозування потрібно підбирати індивідуально, швидкість інфузії - 9-15 мг/кг/год, як правило, є достатньою для підтримки задовільної анестезії; немає досвіду застосування препарату у дітей, які належать до 3-4-го класу (за шкалою ASA); не рекомендується для підтримки анестезії для дітей віком від 1 місяця до 3 років, оскільки препарат із концентрацією пропофолу 20 мг/мл важко відповідно титрувати для маленьких дітей через назвичайно малі об'єми, які необхідні для них; для цих пацієнтів рекомендується застосовувати 10 мг/мл; дітям віком до 3 років можуть знадобитися вищі дози у межах рекомендованого дозування порівнянно зі старшими дітьми; у дослідженнях підтримки анестезії у дітей віком до 3 років тривалість введення препарату становила приблизно 20 хв, а максимальна тривалість - до 75 хв; не слід перевищувати максимальну тривалість застосування препарату, що становить приблизно 60 хв, за винятком випадків, при яких є спеціальне показання для тривалішого застосування, наприклад, при злоякісній гіпертермії, коли необхідно уникати летких засобів; препарат вводять тільки в/в; в концентрації 20 мг/мл вводять нерозведеним; період інфузії для нерозведеного пропофолу не повинен перевищувати 12 год за один раз.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: імунна система - анафілактичний шок, анафілактична реакція, реакція гіперчутливості; метаболічні та аліментарні розлади - гіперліпемія, метаболічний ацидоз, гіперкаліємія; психічні розлади - ейфорія, сексуальні ілюзії; ЦНС - мимовільні рухи, неспокій, головний біль, судоми, запаморочення, зниження свідомості; серцево-судинна система - гіпотензія, аритмія, брадикардія, нодальна тахікардія (у дітей), зниження серцевого викиду, гіпертензія (у дітей), припливи жару, асистолія, серцева недостатність, набряк легень; дихальна система - апное (транзиторне), респіраторний ацидоз, кашель, гіпервентиляція; ШКТ - нудота, блювання, гикавка, панкреатит; шкіра та підшкірна клітковина - висипи, свербіж (у дітей); кістково-м'язова система - м'язові судоми, рабдоміоліз; нирки та сечовивідні шляхи - хроматурія; загальні - біль, печіння в місці ін'єкції, тромбоз, флебіт у місці ін'єкції, лихоманка, гарячка, відчуття холоду.
Протипоказання до застосування ЛЗ: відома гіперчутливість до пропофолу або інших компонентів препарату; застосування у дітей віком до 1 місяця; седація пацієнтів віком до 16 років включно.
Форми випуску ЛЗ: емульсія для в/в введення, 10 мг/мл по 20 мл в амп.; 20 мг/мл по 10 мл в амп., по 50 мл у фл., по 100 мл у фл.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 2-25 град.С; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва ЛЗ:
I. Дипрофол, ВАТ "Фармак"
II. Диприван, AstraZeneca SpA для "AstraZeneca UK Limited", Італія/Великобританія
Дипрофол, Bharat Serums & Vaccines Limited, Індія
Пофол, Dong Kook Pharmaceutical Co. Ltd, Корея
Пропофол Фрезеніус, Fresenius Kabi Austria GmbH для "Fresenius Kabi Deutschland GmbH", Австрія/Німеччина
Пропофол-Ліпуро 1%, B. Braun Melsungen AG, Німеччина
Профол, Claris Lifesciences Limited, Індія
Рекофол(R), Bayer Schering Pharma Oy; "Schering Oy" компанія "Schering AG", Фінляндія/Німеччина/Фінляндія
Рекофол(R), Bayer Schering Pharma Oy; "Schering Oy" компанія "Schering AG"; "Santen Oy", Фінляндія/Німеччина/Фінляндія
- Натрію оксибутират (Natrii oxybutyras)*
Фармакотерапевтична група: N01AX11 - засоби для загальної анестезії.
Основна фармакотерапевтична дія: седативна, снодійна, наркотична, центральна міорелаксуюча дія, посилює болезаспокійливу активність наркотичних і ненаркотичних анальгетиків, посилює стійкість організму, у тому числі головного мозку, серця, сітківки ока до гіпоксії, активує окиснювальні процеси
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: натрієва сіль g-оксимасляної кислоти (ГОМК), за хімічною будовою та фармакологічними властивостями подібна до g-аміномасляної кислоти (ГАМК), основного гальмівного медіатора ЦНС; легко проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр; має елементи ноотропної активності і виявляє седативну, снодійну, наркотичну, центральну міорелаксуючу дії, посилює болезаспокійливу активність наркотичних і ненаркотичних анальгетиків, посилює стійкість організму, у тому числі головного мозку, серця, сітківки ока до гіпоксії, активує окиснювальні процеси; початок наркотичного стану спостерігається через 4-6 хв, потім для поглиблення наркозу препарат вводять додатково із розрахунку 40 мг/кг маси тіла; хірургічна стадія наркозу настає через 30-40 хв після введення препарату, тривалість наркозу 2-4 год.
Показання для застосування ЛЗ: неінгаляційний наркоз, ввідний та базисний наркоз в хірургії, акушерстві та гінекології; в офтальмологічній практиці - первинна відкритокутова глаукома (одночасно зі специфічною терапією); у психіатричній та неврологічній практиці - інтоксикації, травматичні ураження ЦНС, невротичні та неврозоподібні стани, невралгія трійчастого нерва, порушення сну, нарколепсія (для поліпшення нічного сну).
Спосіб застосування та дози ЛЗ: в/в препарат вводять дорослим із розрахунку 70-120 мг/кг маси тіла, ослабленим пацієнтам - 50-70 мг/кг маси тіла; р-н вводять повільно, зі швидкістю 1-2 мл/хв; препарат можна також розчинити в 50-100 мл 5% (40%) р-ну глюкози і вводити в/в краплинно; через 5-7 хв після початку введення хворі засинають; дорослим натрію оксибутират можна також вводити у дозі 35-40 мг/кг маси тіла одночасно з тіопенталом натрію (4-6 мг/кг); в/м натрію оксибутират вводять у дозах 120-150 мг/кг (для мононаркозу) або 100 мг/кг у комбінації з барбітуратами (тіопентал-натрієм); внутрішньо дорослим призначають для наркозу із розрахунку 100-200 мг/кг за 40-60 хв до операції, попередньо розчинивши препарат у кип'яченій воді до 5% р-ну; застосовують при глаукомі, невротичних станах, для нормалізації сну дорослим - по 0,75 г (1 ст.л. 5% р-ну) 2-3 р/добу по 1,5-2,25 г (2-3 ст.л. 5% р-ну) на ніч; звичайний курс лікування - 30 днів; основний наркоз на тлі базисного наркозу натрію оксибутиратом підтримують кетаміном, тіопентал-натрієм, закисом азоту, фторотаном або іншими сучасними інгаляційними препаратами; для ввідного наркозу дітям призначають препарат внутрішньо у дозі 150 мг/кг у 20-30 мл 5% р-ну глюкози за 40-60 хв до операції; в/в вводять дітям у дозі 100 мг/кг у 30-50 мл 5% р-ну глюкози протягом 5-10 хв; при наркозі із застосуванням натрію оксибутирату попередньо проводять звичайну премедикацію (промедолом, атропіном, дипразином, піпольфеном); для лікувального акушерського наркозу препарат вводять в/в повільно (1-2 мл за хвилину) в дозі 50-60 мг/кг у 20 мл 40% розчину глюкози протягом 10-15 хв, або застосовують внутрішньо у дозі 40-80 мг/кг; сон або поверхневий наркоз триває 1,5-3 год; при переході до акушерських операцій препарат вводять в/в протягом 10-15 хв у дозі 60-70 мг/кг, і на цьому тлі здійснюють інтубаційний наркоз при дробовому введенні міорелаксантів; для лікування гіпоксичного набряку мозку натрію оксибутират застосовують в/в у дозі 50-100 мг/кг (у комплексі з іншими заходами; для зменшення гіпоксичного стану сітківки ока та поліпшення зору при глаукомі призначають внутрішньо по 0,75-1,5 г (1-2 ст.л. 5% сиропу) 3-4 р/добу курсами по 30 днів, 2-3 рази на рік; перед застосуванням препарат розчиняють у 50 мл води; доза залежить від ступеня тяжкості захворювання і чутливості хворого; МДД при внутрішньому застосуванні - 2,25 г; максимальна курсова доза - 67,5 г.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: при швидкому в/в введенні можливі збудження, блювання, посмикування язика та кінцівок, у тяжких випадках - зупинка дихання; при виході з наркозу - розвиток психомоторного збудження; при тривалому застосуванні - гіпокаліємія.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіпокаліємія, міастенія; токсикози вагітних з гіпертензивним с-мом.
Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій по 2 мл, 5 мл, 10 мл амп.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 15-25 град.С; термін придатності - 4 роки.
Торгова назва:
I. Натрію оксибутират, ВАТ "Фармак"
- Мідазолам (Midazolam)*
Фармакотерапевтична група: N05CD08 - снодійні та седативні препарати. Похідні бензодіазепіну.
Основна фармакотерапевтична дія: анксіолітична, снодійна, протисудомна, міорелаксантна, анероградна амнестична дія.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: новий водорозчинний бензодіазепін короткого терміну дії;
його застосовують як снодійний та седативний засіб; майже
не впливає на гемодинаміку; механізм дії мідазоламу
не відрізняється від інших бензодіазепінів - препарат блокує
зворотний захват гальмівного нейротрансмітера гамма-аміномасляної
кислоти (ГАМК), що призводить до її накопичення; має високу
спорідненість з бензодіазепіновими рецепторами, вдвічі вищу за
діазепам; швидко та майже повністю абсорбується після в/м
введення, біодоступність мідазоламу становить 90-100%; максимальна
дія препарату спостерігається через 15-60 хв після в/м введення;
широко розподіляється по тканинах і рідинах організму, включаючи
спинномозкову рідину та головний мозок; зв'язується з білками
плазми крові на 97%; швидко метаболізується до
1-гідроксиметилмідазоламу та 4-гідроксимідазоламу; виводиться з
організму головним чином нирками у вигляді глюкуронідів; T -
1/2
2,5 год; виділяється з грудним молоком.
Показання для застосування ЛЗ: для премедикації, у тому числі при проведенні короткотермінових маніпуляцій та під час хірургічних втручань, для введення в анестезію та її підтримки, седації під час інтенсивної терапії; у складі комплексної протисудомної терапії, а також в інших випадках, коли необхідне призначення препаратів короткого терміну дії з групи бензодіазепінів.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: потребує індивідуального режиму дозування; звичайна доза для дорослих; рекомендована доза препарату з метою премедикації для дорослих пацієнтів менше 60 років становить 0,07-0,08 мг/кг в/м і вводиться приблизно за 1 год до хірургічного втручання; цю дозу варто індивідуалізувати - зокрема її варто знижувати для пацієнтів з хр. обструктивними захворюваннями легенів, пацієнтів старше 60 років і пацієнтів, які одночасно приймають наркотики або інші депресанти ЦНС; при в/м застосуванні варто вводити глибоко у м'яз; якщо препарат застосовується з метою премедикації перед проведенням оперативних втручань під місцевою анестезією, звичайна доза становить 2,5-5 мг у комбінації з антихолінергічними препаратами; у разі в/в застосування для седації із збереженням свідомості дозу варто індивідуалізувати і титрувати; засіб не варто вводити як швидке й одномоментне болюсне в/в введення; додаткові дози для підтримання бажаного рівня седації можна давати збільшуючи на 25% щодо тієї дози, яка використовувалася для першого досягнення седативного результату, але тільки шляхом повільного титрування, особливо у хворих похилого віку і хр. хворих або ослаблених пацієнтів; ці додаткові дози повинні даватися тільки тоді, коли ретельне клінічне обстеження чітко покаже потребу в додатковій седації; дорослим молодше 60 років препарат необхідно титрувати повільно до бажаного ефекту, наприклад, початку плутаної мови; спочатку варто вводити не більше 2,5 мг за період не менше 2 хв, зачекати ще 2 хв або довше, щоб цілком оцінити седативний ефект; якщо необхідно подальше титрування, продовжити титрування, використовуючи невеликі дози, до досягнення відповідного рівня седації; загальної дози понад 5 мг звичайно не потрібно, щоб досягти бажаного результату; оскільки небезпечність недостатньої вентиляції або апное зростає у пацієнтів похилого віку і пацієнтів із хр. патологічними станами або зниженим легеневим резервом, тому у таких пацієнтів може знадобитися більше часу для досягнення пікового ефекту; збільшення дози має бути меншим, а швидкість введення - повільнішою; деякі пацієнти можуть реагувати вже на 1 мг; зазвичай необхідно вводити не більше 1,5 мг за період не менше 2 хв, після чого почекати ще 2 або більше хв, щоб цілком оцінити седативний ефект; якщо необхідно подальше титрування, препарат варто давати у дозі не більше 1 мг за двохвилинний період і очікувати ще 2 або більше хв щоразу, аби цілком оцінити седативний ефект; загальної дози понад 3,5 мг звичайно не потрібно, щоб досягти бажаного результату; за відсутності премедикації дорослому молодше 55 років для індукції анестезії потрібна початкова доза 0,3-0,35 мг/кг, яка повинна вводитися за 20-30 секунд (період очікування ефекту 2 хв); якщо необхідно, можна додатково ввести дозу, яка може становити до 25% від початкової; у резистентних випадках для введення в анестезію може знадобитися до 0,6 мг/кг, але такі великі дози можуть пролонгувати відновлення; пацієнтам без премедикації старше 55 років звичайно потрібна менша доза для індукції анестезії; рекомендована початкова доза для таких хворих становить 0,3 мг/кг; пацієнти без премедикації з тяжкою системною хворобою або іншою супутньою патологією звичайно потребують менших доз препарату для індукції в анестезію; початкової дози 0,2-0,25 мг/кг зазвичай достатньо; у деяких випадках може вистачити 0,15 мг/кг; якщо пацієнт приймав седативні або наркотичні препарати, діапазон рекомендованих доз становить 0,15-0,35 мг/кг; дорослим до 55 років дози 0,25 мг/кг, що вводиться за 20-30 сек із наступним очікуванням ефекту ще 2 хв, звичайно буде досить; початкова доза 0,2 мг/кг рекомендується для хірургічних пацієнтів старше 55 років.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: порушення дихання, після в/в введення - апное; місцево після в/в ін'єкції - біль під час ін'єкції, почервоніння шкіри і флебіт; гикавка, нудота, блювання, головний біль, сонливість, слабкість бронхоспазм, ретроградна амнезія, делірій при виході з анестезії і пролонгований вихід з анестезії; поодинокі випадки АР (шкірні висипання, кропив'янка, ангіоневротичний набряк).
Протипоказання до застосування ЛЗ: відома гіперчутливість до бензодіазепінів; г. закритокутова глаукома; у пацієнтів з відкритокутовою глаукомою тільки у разі, коли вони одержують відповідну терапію; період пологів, вагітності та лактації; дітям до 18 років.
Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій (1 мг/мл) по 5 мл, 10 мл у фл., по 1 мл в амп.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 25 град.С; термін придатності - 2 роки.
Торгова назва ЛЗ:
II. Фульсед, Ranbaxy Laboratories Limited, Індія
2. Засоби для місцевої анестезії (місцеві анестетики)
2.1. Етери амінобензойної кислоти
- Прокаїн (Procaine)*
Фармакотерапевтична група: N01BA02 - препарати для місцевої анестезії.
Основна фармакотерапевтична дія: знеболююча.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: місцевоанестезуючий засіб з помірною активністю і
великим спектром терапевтичної дії; при в/в введенні виявляє
анальгезуючу та протишокову активність, гіпотензивну і
антиаритмічну дію; перешкоджає генерації імпульсів у закінченнях
чутливих нервів і проведенню імпульсів по нервовим волокнам;
змінює потенціал дії в мембранах нервових клітин без вираженого
впливу на потенціал спокою; при всмоктуванні і безпосередньому
судинному введенні в струм крові знижує збудливість периферичних
холінергічних систем, зменшує утворення і вивільнення ацетилхоліну
з прегангліонарних закінчень, зменшує спазм гладкої мускулатури,
пригнічує збудливість міокарда та моторних зон кори головного
мозку; усуває низхідні гальмівні впливи ретикулярної формації
стовбура мозку; пригнічує полісинаптичні рефлекси; у великих дозах
може порушувати нервово-м'язову провідність, спричиняти судоми;
виявляє коротку анестезуючу активність (тривалість інфільтраційної
анестезії становить 0,5-1 год); порівняно з лідокаїном і
бувикаїном прокаїн чинить менш виражену анестезуючу дію, у зв'язку
з чим має відносно малу токсичність і більшу терапевтичну широту;
антиаритмічна дія обумовлена збільшенням рефрактерного періоду,
зниженням збудливості та автоматизму міокарда; при в/м введенні
ефективний для лікування у пацієнтів літнього віку на ранніх
стадіях захворювань, пов'язаних з функціональними порушеннями ЦНС
(АГ, спазми коронарних судин і судин мозку та ін.); при
парентеральному введенні добре всмоктується; ступінь абсорбції
залежить від місця і шляху введення (особливо від васкуляризації і
швидкості кровотоку в місці введення) та підсумкової дози
(кількості і концентрації); швидко гідролізується естеразами та
холінестеразами плазми і тканин з утворенням двох основних
фармакологічно активних метаболітів: діетиламіноетанолу (володіє
помірною судинорозширювальною дією) і параамінобензойної кислоти
(є конкурентним антагоністом сульфаніламідних хіміотерапевтичних
лікарських засобів і може послабити їх протимікробну дію); T -
1/2
30-50 сек, у неонатальному періоді - 54-114 сек; виділяється
переважно нирками у вигляді метаболітів (80%); у незміненому
вигляді виводиться не більше 2%; метаболізм прокаїну порушений у
пацієнтів з генетичною недостатністю холінестерази плазми; погано
абсорбується через слизові оболонки, 0,5% - при парентеральному
введенні добре всмоктується, швидко гідролізується естеразами
плазми й тканин з утворенням двох основних фармакологічних
активних метаболітів - діетиламіноетанолу (має помірну
судинорозширюючу дію) і параамінобензойної кислоти (є конкурентним
антагоністом сульфаніламідних хіміотерапевтичних препаратів і може
послабити їх протимікробну дію); T - 0,7 хв; виводиться
1/2
переважно (80%) нирками у вигляді метаболітів.
Показання для застосування ЛЗ: інфільтраційна, провідникова, епідуральна, внутрішньокісткова анестезія; вагосимпатична і паранефральна блокада; циркуляторна і паравертебральна блокади при екземах, нейродерміті, ішіалгії; потенціювання дії засобів для наркозу при загальній анестезії; больовий с-м різного генезу (у т.ч. при виразковій хворобі шлунка і ДПК); в складі комплексної терапії ранніх стадій захворювань, що частіше зустрічаються в літньому віці (ендартеріїт, атеросклероз, АГ, спазми коронарних судин і судин мозку, захворювання суглобів ревматичного та інфекційного генезу).
Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують в/ш, в/м, в/в; для інфільтраційної анестезії застосовують 0,25-0,5% р-н, для анестезії за методом Вишневського (туга повзуча інфільтрація) - 0,125-0,25% р-ни, для провідникової анестезії - 1-2% р-ни, для епі- або перідуральної анестезії - 2% р-н; можливе призначення для внутрішньокісткової анестезії; при необхідності застосування більш низьких концентрацій прокаїну (0,125% або 0,25% р-ни новокаїну перед застосуванням розводять стерильним ізотонічним р-ном натрію хлориду до необхідної концентрації); в/в введення проводять повільно, краще в ізотонічному р-ні натрію хлориду; при місцевій анестезії режим дозування індивідуальний, залежно від виду анестезії, шляху введення, показань, стану і віку хворого; для провідникової анестезії вводять до 25 мл 2% р-ну; для епідуральної - 20-25 мл 2% р-ну; вищі дози прокаїну при провідниковій блокаді нервів і сплетень, епідуральній анестезії - не більш 0,5 г одноразово без епінефрину або 1 г з епінефрином; при паранефральній блокаді (за Вишневським) в приниркову клітковину вводять 50-80 мл 0,5% р-ну, при вагосимпатичній блокаді - 30-100 мл 0,25% р-ну; для купірування больового с-му застосовують в/м або в/в; в/в вводять від 1 мл до 10-15 мл 0,5% р-ну; для циркуляторної та паравертебральної блокади при екземах і нейродерматиті застосовують 0,5% р-н новокаїну в/ш; для лікування ранніх стадій захворювань, що частіше зустрічаються в літньому віці (ендартеріїт, атеросклероз, АГ, спазми коронарних судин і судин мозку, захворювання ревматичного й інфекційного походження та ін.) вводять в/м 2% р-н по 5 мл 2 рази на тиждень, курс - 12 ін'єкцій, перерва - 10 днів (протягом року можливе проведення чотирьох курсів); при миготливій аритмії вводять в/в 0,25% р-н по 2-4 мл 4-5 р/добу; для дорослих максимальна разова доза при в/м введенні - 0,1 г, в/в - 0,05 г; МДД при обох шляхах введення - 0,1 г; дози для дітей залежно від віку та маси тіла не розроблені; новокаїн застосовують також для розчинення а/б групи пеніциліну з метою подовження терміну їх дії.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС і периферична нервова система - головний біль, запаморочення, сонливість, слабкість, рухове занепокоєння, втрата свідомості, судоми, тризм, тремор, зорові і слухові порушення, ністагм, с-м кінського хвоста (параліч ніг, парестезії), параліч дихальних м'язів, блок моторний і чуттєвий; серцево-судинна система - підвищення або зниження АТ, периферична вазодилатація, колапс, брадикардія, аритмії, біль у грудній клітці; сечовидільна система - мимовільне сечовипускання; ШКТ - нудота, блювання, мимовільна дефекація; система крові - метгемоглобінемія; АР - свербіж шкіри, шкірний висип, інші анафілактичні реакції (у т.ч. анафілактичний шок), кропив'янка (на шкірі і слизових оболонках); інше - повернення болю, стійка анестезія, гіпотермія.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість; для 0,5% р-ну - дитячий вік до 12 років.
Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій 0,25% або 0,5% по 100 мл, по 200 мл, по 400 мл, по 500 мл; р-н для ін'єкцій 2% по 2 мл в амп.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 15-25 град.С; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва:
I. Новокаїн, ТОВ "Стиролбіофарм"
Новокаїн, ЗАТ "Лекхім-Харків"
Новокаїн, ТОВ "Юрія-Фарм"
Новокаїн Дочірнє підприємство "Фарматрейд"
Новокаїн 0,25%, Новокаїн 0,5%),ДП "ЧПК-Фарма" ТОВ "Черкаська продовольча компанія"
Новокаїн-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"
Новокаїн-Здоров'я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"
2.2. Аміди
- Бупівакаїн (Bupivacaine)*
Фармакотерапевтична група: N01BB01 - місцевоанестезуючі препарати
Основна фармакотерапевтична дія: анестезуюча дія, анальгетична дія.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: місцевий анестетик амідного типу; при інтратекальному
застосуванні анестезуючий ефект настає швидко та триває довго;
тривалість анестезії залежить від дози; як і інші місцеві
анестетики, викликає оборотну блокаду проведення нервового
імпульсу через нервові волокна завдяки унеможливленню внутрішнього
потоку іонів натрію через мембрану нерва; повністю всмоктується з
субарохноїдального простору; всмоктування відбувається в дві фази;
T - відповідно 50 та 408 хв; фаза повільної абсорбції є
1/2
фактором, що обмежує виведення бупівакаїну, і це пояснює, чому
кінцевий T довший після субарахноїдального введення, порівнюючи
1/2
з в/в введенням; концентрація бупівакаїну у крові після
інтратекального введення значно нижча, порівнюючи з іншими
регіональними анестезуючими процедурами; це пов'язано з невеликою
дозою, що необхідна для інтратекальної анестезії; в цілому
збільшення C становить 0,4 мг/л на кожні введені 100 мг; це
макс
означає, що після введення 20 мл р-ну плазмові концентрації будуть
становити 0,1 мг/л; після в/в введення загальний плазмовий кліренс
бупівакаїну становить 0,58 л/хв, об'єм розподілу у стані
рівноваги - 73 л, кінцевий T - 2,7 год та проміжний коефіцієнт
1/2
печінкового виведення - 0,38; в основному бупівакаїн зв'язується з
альфа-1-кислим глікопротеїном, зв'язування з білками становить
96%; метаболізується у печінці; його кліренс залежить більшою
мірою від змін внутрішніх ферментів печінки, ніж від її перфузії;
метаболіти також є фармакологічно активними, але значно меншою
мірою, порівнюючи з бупівакаїном.
Показання для застосування ЛЗ: інтратекальна
(субарохноїдальна, спінальна) анестезія в хірургії та акушерстві
(на органах черевної порожнини, включаючи Кесарів розтин, при
хірургії сечовивідних шляхів та хірургії нижніх кінцівок,
включаючи оперативні втручання на стегні тривалістю 1,5-3 год).
Спосіб застосування та дози ЛЗ: для адекватної анестезії потрібно застосовувати найменшу необхідну дозу, тривалість анестезії залежить від дози; для дорослих при оперативних втручаннях в урології рекомендовано 7,5-15 мг (5,0 мг/мл - 1,5-3 мл), початок дії - 5-8 хв, тривалість 2-3 год; при оперативних втручаннях на черевній порожнині (включаючи Цезарів розтин) та на нижніх кінцівках, включаючи операції на стегні, рекомендовано 10-20 мг (5,0 мг/мл - 2-4 мл), початок дії - 5-8 хв, тривалість 1,5-3 год; дозу слід зменшувати у пацієнтів похилого віку та у пацієток на пізніх стадіях вагітності; різніцею між дітьми та дорослими є те, що об'єм цереброспінальної рідини у новонародженних та дітей відносно більший; тому дітям знадобиться відносно більша доза (доза/кг) для досягнення такого ж ступеня блокади, як у дорослих; при вазі тіла дитини < 5 кг - рекомендована доза 0,40-0,50 мг/кг; при вазі 5-15 кг - 0,30-0,40 мг/кг; при вазі 15-40 кг - 0,25-0,30 мг/кг.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: побічні реакції, обумовлені препаратом, важко відділити від фізіологічних ефектів, пов'язаних з блокадою нервів (наприклад, зменшення АТ, брадикардія, тимчасова затримка сечі); також важко виділити стани, спричинені безпосередньо процедурою (спінальна гематома) або опосередковано (менінгіт, епідуральний абсцес) через пункцію або стани, пов'язані з втратою цереброспінальної рідини (постуральний головний біль після пункції); серцево-судинна система - гіпотензія, брадикардія, зупинка серця; ШКТ - нудота, блювання; нервова система - постуральний головний біль після пункції, парестезія, парез, дисестезія, ненавмисна повна спінальна блокада, параплегія, параліч, нейропатія, арахноїдит; скелетно-м'язова система та сполучна тканина - м'язова слабкість, біль у спині; сечо-вивідна система - затримка сечі; імунна система - АР, анафілактичний шок; дихальна система - респіраторна депресія.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до місцевих анестетиків амідного ряду або до будь-якого компонента препарату; захворювання ЦНС у г. та активній стадії (менінгіт, пухлини мозку, поліомієліт та черепна кровотеча; спінальний стеноз та захворювання в активній фазі (спондиліт, пухлини) або нещодавня травма хребта (наприклад, перелом); септицемія; злоякісна анемія з підгострою комбінованою дегенерацією спинного мозку; піогенні інфекції шкіри у місці або поряд з місцем пункції; кардіогенний або гіповолемічний шок; захворювання системи згортання крові або одночасне лікування антикоагулянтами.
Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій по 4 мл (5 мг/мл) в амп., по 20 мл (5 мг/мл) у фл., 0,5% по 20 мл або по 50 мл у фл.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 15-25 град.С; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва ЛЗ:
I. Бупівакаїн-М, Бупівакаїн-М Спінал, ТОВ "Харківське фармацевтичне підприємство "Здоров'я народу"
II. Букаїн, Букаїн Гіпербар, Solupharm GmbH для "DeltaSelect GmbH", Німеччина
Бупівакаїн Агетан, Laboratoire Aguettant, Франція
Бупівакаїн Спінал Агетан, Laboratoire Aguettant, Франція
Бупівакаїн-Гріндекс, Бупівакаїн-Гріндекс Спінал, JS Company "Sanitas" для JS Company "Grindeks", Литва/Латвія
Маркаїн, AstraZeneca Monts для "AstraZeneca AB", Франція/Швеція
Маркаїн Спінал Хеві, AstraZeneca АВ, Швеція
- Лідокаїн (Lidocaine)* (див. також п. 13.1.2. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")
Показання для застосування ЛЗ: р-н для ін'єкцій 2% - для місцевої анестезії в хірургії, офтальмології, оториноларингології, стоматології, аерозоль 10% - також для місцевої анестезії у щелепно-лицьовій хірургії, при проведенні ендоскопічних та інших інструментальних обстеженнях.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: для місцевої анестезії (провідникової, інфільтраційної, термінальної, спинномозкової); доза, яку вводять, значною мірою залежить від місця застосування; при місцевій анестезії - для провідникової анестезії застосовують 5-10 мл 2% р-ну; для анестезії пальців - 2-3 мл 2% р-ну; для знеболювання плечового та крижового сплетінь - 5-10 мл 2% р-ну; дітям до 2 років застосовують для поверхневої анестезії, попередньо наносячи на ватний тампон; дітям та пацієнтам похилого віку дозу корегують відповідно до віку та фізичного стану; аерозоль застосовується дітям з 8 років.
- Мепівакаїн (Mepivacaine)
Фармакотерапевтична група: N01BB03 - місцевоанестезуючі препарати.
Основна фармакотерапевтична дія: швидка анестезуюча дія.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів:
амідний місцевий знеболювальний засіб; механізм дії пов'язаний із
стабілізацією мембран за рахунок блокади натрієвих каналів; анестезуюча
дія швидка; тривалість анестезії становить 45-90 хв; знеболювання настає
через 2-3 хв; тривалість знеболювання залежить від місця ін'єкції,
концентрації та наявності або відсутності судинозвужувального агента та
індивідуальних особливостей пацієнта; стійкий до дії ектераз плазми;
швидко метаболізується у печінці, основні шляхи метаболізму -
гідроксилюювання та N-диметилювання; більше 50% дози у вигляді
метаболітів екскретується у жовч, далі реабсорбується у кишечнику (у
фекаліях міститься невелика частка) та виводиться із сечею через 30 хв,
у тому числі в незміненому вигляді (5-10%); кумулюється при порушеннях
функцій печінки (цироз, гепатит); зв'язування з білками плазми становить
75-80%, T - 115 хв;
1/2
проникає крізь плаценту.
Показання для застосування ЛЗ: місцева анестезія (у т.ч. термінальна, інфільтраційна, провідникова) у стоматології.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводити дорослим 1-2 мл або більше, залежно від вимог операції, шляхом інфільтрації або блокадою периферійного нерва; р-н необхідно вводити невеликими дозами, зі швидкістю введення приблизно 1 мл/хв.; для здорової дорослої людини, яка раніше не лікувалася седативними засобами, максимальною дозою, що вводиться одноразово або повторними введеннями не більше 90 хв, є 4,4 мг/кг мепівакаїну гідрохлориду, але не повинна перевищувати 300 мг; МДД - 1000 мг; в педіатричній практиці використовується з обережністю; доза препарату залежить від віку та маси тіла дитини.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система - брадикардія, гіпотензія (або інколи гіпертензія), шлуночкова аритмія; нервова система та органа чуття - збудження, та/або депресія, головний біль, слабкість; порушення ковтання, порушення зору, судоми; АР - ураження шкіри, кропив'янка, набряки або анафілаксія, підвищення t тіла, набряк Квінке.
Протипоказання до застосування ЛЗ: відома гіперчутливість до будь-якого компонента препарату; відома або припустима вагітність.
Форми випуску ЛЗ: р-н 3% по 1,8 мл у картриджах; р-н 2% з адреналіном (1:100000) по 1,8 мл у картриджах.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 25 град.С; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва ЛЗ:
II. Мепівастезин, 3M ESPE AG, Німеччина
Оптокаїн, L.Molteni & C. dei Fratelli Alitti Societa di Esercizio S.p.A. для "Molteni Dental" s.r.l., Італія
Скандонест 3% простий, Septodont, Франція
Комбіновані препарати
- Артикаїн + епінефрин (Articain + epinephrin)
I. Артифрин-Здоров'я, р-н для ін'єкцій по 1,7 мл в амп.; 1 мл р-ну містить артикаїну гідрохлориду в перерахуванні на 100% речовину 40 мг, епінефрину в перерахуванні на 100% речовину (у формі гідрохлориду) 0,006 мг, виробництва ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"
Артифрин-Здоров'я форте, р-н для ін'єцій (1:100000) по 1,7 мл або 1,8 мл у карпулах; 1 мл р-ну містить: артикаїну гідрохлориду - 40,0 мг, епінефрину - 10,0 мкг, виробництва ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"
II. Артикаїн 4% з епінефрином 1:100000 ІНІБСА, р-н для ін'єкцій по 1,8 мл у скляних карпулах; 1 карпула містить артикаїну гідрохлориду 72 мг, епінефрину основи (у вигляді бітартрату) 0,018 мг виробництва Laboratorios Inibsa S.A., Іспанія
Артикаїн-Боримед з епінефрином, р-н для ін'єкцій, 40 мг/0,006 мг в 1 мл по 2 мл в амп.; 1 мл р-ну містить артикаїну гідрохлориду - 40 мг, епінефрину - 0,006 мг виробництва РУП "Борисовський завод медичних препаратів", м. Борисов, Мінська обл., Республіка Білорусь
Примакаїн адреналін, р-н для ін'єкцій, 1/100000 по 1,7 мл у картриджах; 1 картридж 1/100000 містить артикаїну 60,277 мг (у формі артикаїну гідрохлориду) та адреналіну (епінефрину) 0,017 мг (у формі адреналіну тартрату); виробництва PRODUITS DENTAIRES PIERRE ROLLAND, Франція
Септанест з адреналіном 1/100000, р-н для ін'єкцій по 1,7 мл у картриджах; 1 мл р-ну містить артикаїну - 40,0 мг, адреналіну - 10,0 мкг, виробництва Septodont, Франція
Септанест з адреналіном 1/200000, р-н для ін'єкцій по 1,7 мл у картриджах;1 мл р-ну містить артикаїну - 40,0 мг, адреналіну - 5,0 мкг, виробництва Septodont, Франція
Убістезин, р-н для ін'єкцій по 1,7 мл у картриджах; 1 мл р-ну містить артикаїну гідрохлориду - 40,0 мг, епінефрину гідрохлориду - 0,006 мг (що еквівалентно 0,005 мг епінефрину основи), виробництва 3M ESPE AG, Німеччина
Убістезин форте, по 1,7 мл в картриджах; 1 мл р-ну містить артикаїну гідрохлориду - 40,0 мг, епінефрину гідрохлориду - 0,012 мг (що еквівалентно 0,01 мг енпінефрину основи), виробництва 3M ESPE AG, Німеччина
Ультракаїн(R) Д-С, р-н для ін'єкцій по 2 мл в амп.; 1 мл р-ну містить артикаїну гідрохлориду - 40,0 мг, епінефрину (адреналіну) гідрохлориду - 0,006 мг, 1 мл р-ну містить: артикаїну гідрохлориду - 40,0 мг, епінефрину (адреналіну) гідрохлориду - 0,012 мг, виробництва Aventis Pharma Deutscland GmbH, Німеччина
Ультракаїн(R) Д-С форте, р-н для ін'єкцій по 2 мл в амп.; 1 мл р-ну містить артикаїну гідрохлориду - 40,0 мг, епінефрину (адреналіну) гідрохлориду - 0,012 мг, виробництва Aventis Pharma Deutscland GmbH, Німеччина
Цитокартин(R), р-н для ін'єкцій 4%/1:100000 або 1:200000 по 1,7 мл у картриджах; 1 мл р-ну містить артикаїну гідрохлориду 40 мг, L-адреналіну бітартрату еквівалентно 5 мкг L-адреналіну; (1:100000) 1 мл р-ну містить артикаїну гідрохлориду 40 мг; L-адреналіну бітартрату еквівалентно 10 мкг L-адреналіну; виробництва Cosmo s.p.A для "Molteni Dental s.r.l., Італія
3. Анальгетичні засоби
3.1. Опіоїди
3.1.1. Природні алкалоїди опію
- Морфін (Morphine)* (див. п. 20.1.1. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")
Комбіновані препарати
- Морфіну + наркотин + папаверину гідрохлорид + кодеїн + тебаїн (Morphine + narcotine + papaverini hydrochloride + codeine + tebaine)
I. Омнопон, р-н для ін'єкцій 2% по 1 мл в амп.; 1 мл р-ну містить морфіну гідрохлориду - 11,5 мг, наркотину - 5,4 мг, папаверину гідрохлориду - 0,72 мг, кодеїну - 1,44 мг, тебаїну - 0,1 мг, виробництва ТОВ "Харківське фармацевтичне підприємство "Здоров'я народу"
3.1.2. Інші опіоїди
- Трамадол (Tramadol)*
Фармакотерапевтична група: N02AX02 - опіоїди.
Основна фармакотерапевтична дія: знеболююча.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: належить до опіоїдних анальгетиків центральної дії і є
неселективним повним агоністом мю-, дельта- і капа-опіоїдних
рецепторів з більшою схожістю з мю-рецепторами; серед інших
механізмів, що впливають на його анальгетичну активність -
пригнічення зворотного захоплення нейронального норадреналіну і
посилення вивільнення серотоніну; має антикашльову активність; на
відміну від морфію, трамадол не пригнічує дихання в широкому
діапазоні знеболювальних доз, також не впливає на моторику ШКТ;
вплив на серцево-судинну систему неістотний, активність становить
1/10-1/6 від такої морфію; всмоктується більше 90% пероральної
дози; середня абсолютна біодоступність становить приблизно 70%,
незалежно від супутнього прийому їжі; відмінність між абсорбованою
і введеною дозою трамадолу гідрохлориду обумовлена низьким
пресистемним метаболізмом, що не перевищує при пероральному
введенні 30%; C після перорального застосування 100 мг
макс
становить 309 +- 90 нг/мл (р-н для перорального застосування) або
280 +- 49 нг/мл (тверді дозовані форми) через 1,2 і 2 год; має
високу спорідненість з тканинами (V = 203 +- 40 літрів);
альфа,бета
зв'язування з білками крові дорівнює приблизно 20%, проходить
крізь гематоенцефалічний і плацентарний бар'єри; як сам трамадол,
так і O-деметилтрамадол виділяються з грудним молоком в дуже малих
кількостях (0,1% і 0,02% від застосованої дози, відповідно);
T - 6 год, незалежно від шляху введення; у пацієнтів віком
1/2
понад 75 років T збільшується приблизно в 1,4 разу; у чоловіків
1/2
трамадол метаболізується, в першу чергу через утворення в N- і
O-деметилпохідних та глюкуронідацію O-деметилпохідних; єдиним
фармакологічно активним похідним трамадолу є O-деметилтрамадол;
концентрації інших метаболітів міжсуб'єктно значуще варіюють; на
сьогодні ідентифіковано 11 метаболітів трамадолу, що виводяться з
сечею; дослідження на тваринах показують, що O-деметилтрамадол в
2-4 рази ефективніший за сам трамадол; його T - 7,9 год;
1/2
трамадол і його метаболіти практично повністю виводяться з сечею;
кумулятивна визначувана кількість в сечі дорівнює 90% від
загальної радіоактивності дози; при нирковій і печінковій
недостатності T дещо збільшується; у пацієнтів з цирозом
1/2
печінки середній T трамадолу становить 13,3 +- 4,9 год, а такий
1/2
O-деметилтрамадолу 18,5 +- 9,4 год; відповідні максимуми
становлять 22,3 і 36 год; у пацієнтів з нирковою недостатністю
(кліренс креатиніну < 5 мл/хв) T трамадолу становить
1/2
11 +- 3,2 год, а такий O-деметилтрамадолу - 16,9 +- 3 год, а
відповідні максимуми дорівнюють 19,5 і 43,2 год; взаємозв'язок між
концентрацією у сироватці крові та знеболювальним ефектом
дозазалежний, але характеризується високою міжпацієнтною
варіабельністю; концентрація в сироватці крові, що дорівнює
100-300 нг/мл, звичайно ефективна; після перорального прийому
трамадол швидко і майже повністю всмоктується з ШКТ; терапевтична
концентрація досягається приблизно через 2 год, досягає максимуму
через 4 год і триває протягом 12 год; зв'язування з білками плазми
становить 20%; трамодол проникає крізь плаценту, і його
концентрація у пупковій крові становить 80% від концентрації у
крові матері; 90% трамадолу та його метаболітів виводиться
нирками, а залишок виводиться із калом; T становить 5-6 год і є
1/2
однаковим для трамадолу і його метаболітів; при порушенні функції
нирок швидкість і ступінь екскреції зменшуються, тому для
пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв рекомендується
зменшення дози або збільшення інтервалу між введеннями; у
пацієнтів старше 75 років C дещо збільшується, а T
макс 1/2
подовжується, тому необхідно дещо змінювати дозування; після
ректального введення трамадол швидко і майже повністю
всмоктується; терапевтична концентрація досягається приблизно
через 2 год, досягає максимуму через 4 год і триває протягом 12
год; зв'язування з білками плазми становить 20%; трамодол проникає
крізь плаценту, і його концентрація у пупковій крові становить 80%
від концентрації у крові матері; 90% трамадолу та його метаболітів
виводиться нирками, а залишок виводиться із калом; T становить
1/2
5-6 год і є однаковим для трамадолу і його метаболітів; при
порушенні функції нирок швидкість і ступінь екскреції зменшуються,
тому для пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв
рекомендується зменшення дози або збільшення інтервалу між
введеннями; у пацієнтів старше 75 років C дещо збільшується, а
макс
T подовжується, тому необхідно дещо змінювати дозування;
1/2
препарат швидко та повністю всмоктується при пероральному
застосуванні; 90% препарату виводиться з сечею, 15% у незміненому
вигляді; залишок виводиться з калом; біологічна доступність при
пероральному застосуванні капсул становить 89% і підвищується до
100% після призначення декількох доз у порівнянні зі звичайним
трамадолом; біологічна доступність препарату не залежить від
одночасного прийому їжі; препарат проходить через
гематоенцефалічний і плацентарний бар'єр та у незначній кількості
потрапляє в грудне молоко (приблизно 0,1% застосованої дози); у
грудному молоці також можна виявити метаболіт O-деметилтрамадол у
незначних дозах (0,02% застосованої дози); препарат, в основному,
метаболізується шляхом N- та O-деметилювання, а також з'єднанням
продуктів O-деметилювання з глюкуроновою кислотою; T даного
1/2
метаболіту становить 6 год; зв'язування з білками плазми -
не більше 20%; після приймання капсул по 50 мг; C
макс
70 +- 16 нг/мл досягається через 5,3 год; після приймання капсул
по 100 мг C 137 +- 27 нг/мл досягається через 5,9 год, після
макс
приймання капсул по 200 мг C 294 +- 82 нг/мл досягається через
макс
6,5 год; у пацієнтів старшого віку спостерігається тенденція до
підвищення біологічної доступності та подовження T ; проте
1/2
зменшені дози слід застосовувати тільки для пацієнтів з тяжкою
нирковою або печінковою недостатністю.
Показання для застосування ЛЗ: сильний та помірний біль різного походження (наприклад, біль внаслідок травми (поранення, перелом)), сильна невралгія, біль внаслідок наявності пухлини, ІМ, біль після діагностичних і терапевтичних процедур.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: при помірному болю дорослим і підліткам віком від 14 років призначають одноразове введення трамадолу, р-ну для ін'єкцій (еквівалентно 50 мг трамадолу гідрохлориду); якщо біль не вщухає протягом 30-60 хв, застосовують ще 1 мл препарату; якщо сильний біль вимагає застосування вищої дози, вводять 2 мл р-ну для ін'єкцій трамадолу (що еквівалентно 100 мг трамадолу гідрохлориду); при сильному післяопераційному болю у пацієнтів, що виходять з операційної аналгезії, протягом декількох год можуть бути потрібні вищі дози трамадолу; протягом 24 год звичайно необхідності в перевищенні звичайних доз препарату не виникає; залежно від характеру болю знеболювальний ефект триває 4-8 год; в цілому, денну дозу р-ну для ін'єкцій трамадолу (8 мл, що еквівалентно 400 мл трамадолу гідрохлориду) перевищувати не рекомендується; проте значно вищі денні дози можуть бути потрібні для позбавлення від болю при онкологічних захворюваннях і постоперативному болю; доза для дітей від 2 до 13 років становить 1-2 мг/кг маси тіла; р-н трамадолу не слід призначати дітям до 1 року; р-н для ін'єкцій вводять в/в, в/м або п/ш; в/в застосування слід проводити повільно, із швидкістю 1 мл/хв (що відповідає 50 мг трамадолу гідрохлориду); р-н не слід застосовувати довше, ніж того вимагає терапевтична необхідність; у разі необхідності тривалої знеболювальної терапії слід терміново визначити регулярність інтервалів (відмінивши, наприклад, введення пацієнту однієї або двох доз препарату) через які пацієнт буде одержувати трамадол; слід також визначитися і з дозуванням препарату; для дітей віком від 1 до 12 років препарат рекомендований у формі крапель; часовий інтервал між дозами становить 6-12 год у більшості випадків; дорослим і дітям старше 12 років препарат призначають по 50-100 мг 2 р/добу вранці і ввечері, дозу можна збільшити до 150-200 мг 2 р/добу залежно від інтенсивності болю.; МДД - не більше 400 мг/добу за винятком особливих клінічних обставин; пацієнтам літнього віку дози і інтервал між прийманням коригують; дорослим та дітям старше 14 років приймати по 20 крап. (50 мг) перорально з невеликою кількістю рідини або на цукрі; при недостатньому ефекті цю дозу повторити через 30-60 хв; дітям віком від 1 до 14 років приймати із розрахунку 1-2 мг/кг, добова доза - 4-8 мг/кг; повторні дози можна приймати через 4-6-годинні інтервали; не рекомендується застосовувати добову дозу трамадолу більше 400 мг (160 крап. - 4 мл), за винятком випадків усування болю у хворих на рак і хворих із сильними післяопераційними болями, яким добову дозу можна збільшити до 600 мг; для пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю рекомендується зменшувати дозу і збільшувати інтервал між прийомами; для пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв рекомендується на початку лікування вдвічі збільшувати інтервал між прийомами; пацієнтам старше 75 років не рекомендується застосовувати добову дозу більше 300 мг (120 крап. - 3 мл); трамадол не рекомендується застосовувати довше періоду, абсолютно необхідного для лікування; у вигляді ректальних супозиторіїв - дорослим та дітям старше 14 років призначають 1 супозиторій 100 мг; повторні введення можливі через 4-6-годинні інтервали; не рекомендується застосовувати добову дозу більше 400 мг, за винятком випадків усування болю у хворих на рак і хворих із сильними післяопераційними болями, яким добову дозу можна збільшити до 600 мг; для пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю рекомендується зменшувати дозу і збільшувати інтервал між введеннями; для пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв рекомендується на початку лікування вдвічі збільшувати інтервал між введеннями; пацієнтам старше 75 років не рекомендується застосовувати добову дозу більше 300 мг; трамадол не рекомендується застосовувати довше періоду, абсолютно необхідного для лікування.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота, запаморочення, блювання, пітливість, сухість у роті, запори, головний біль і сплутаність свідомості; серцево-судинні порушення (посилене серцебиття, тахікардія, постуральна гіпотензія або серцево-судинна недостатність); шкірні реакції (шкірний свербіж, висип, кропив'янка); рухова слабкість, втрата апетиту, затьмарений зір, АР (задишка, бронхоспазм, свистяче дихання, набряк Квінке, порушення сечовипускання); психічні побічні ефекти, супутні застосуванню - зміни настрою (звичайно ейфорія, пригнічений настрій), зміни активності (звичайно пригніченість, іноді підвищена активність) і зміни когнітивної і сенсорної функцій (здібності до ухвалення рішень, порушення сприйняття), епілептиформні судоми (застосування у поєднанні із засобами, що знижують судомний поріг або спричиняють церебральні судоми); АГ, брадикардія; пригнічення дихання; можливий розвиток залежності і с-му відміни, подібного такому в опіоїдів: ажитації, стривоженості, нервозності, порушень сну, гіперкінезії, тремору та шлунково-кишкової симптоматики; підвищення рівня печінкових ферментів.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до трамадолу або іншого інгредієнта ЛЗ в анамнезі пацієнта; г. отруєння алкоголем, снодійними засобами, анальгетиками, опіоїдами або психоактивними засобами; пацієнти, що приймають інгібітори МАО або приймали інгібітори МАО протягом попередніх 14 днів; г. печінкова недостатність; г. ниркова недостатність; капс., табл. - також вагітність, лактація, дитячий вік до 12 років.
Форми випуску ЛЗ: капс. пролонгованої дії по 50 мг, по 100 мг, по 150 мг, по 200 мг; табл. пролонгованої дії по 150 мг, по 100 мг; р-н для ін'єкцій по 2 мл (100 мг) в амп.; супозиторії по 100 мг; крап. для перорального застосування по 10 мл (100 мг/1 мл) у фл.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 25 град.С; термін придатності табл., капс. - 3 роки; супозиторії - 5 років.
Торгова назва:
I. Пара-Трал, ТОВ "АСТРАФАРМ"
Трамадол, ТОВ "Львівтехнофарм"
Трамадол, Трамадолу гідрохлорид, ВАТ "Фармак"
Трамадол-В, ВАТ "Київський вітамінний завод"
Трамадол-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"
Трамадол-Здоров'я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"
Трамадол-М, ВАТ "Монфарм"
Трамадол-М, ТОВ "Харківське фармацевтичне підприємство "Здоров'я народу"
Трамадолу гідрохлорид, ВАТ "Дніпрофарм"
Трамадолу гідрохлорид, Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів ЗАТ "Біолік"
Трамалгін, ВАТ "Концерн "Стирол"
Трамалгін, ТОВ "Стиролбіофарм"
II. Адамон Лонг, TEMMLER PHARMA GmbH & Co. KG для "MEDA Pharma GmbH & Co.KG", Німеччина
Залдіар, Grunenthal GmbH, Німеччина
Тралгіт СР 200, Slovakofarma j.s.c., Словацька республіка
Трамадол, KRKA d.d., Novo mesto, Словенія Трамадол, Polfa
Grodzisk Pharmaceutical Works Sp.z.o.o., Польща
Трамадол, Hemofarm AD, Сербія
Трамадол, Трамадол РЕТАРД, KRKA d.d., Novo mesto, Словенія
Трамадол 50-Зентіва, Трамадол 100-Зентіва, Zentiva a.s., Словацька Республіка
Трамадол Стада(R), Stada Arzneimittel AG, Німеччина
Трамадол-Зентіва, Zentiva a.s., Словацька Республіка
Трамал(R), Grunenthal GmbH, Німеччина
Трамал(R) Ретард, Grunenthal GmbH, Німеччина
Трамол, Genom Biotech Pvt. Ltd., Індія
3.2. Похідні фенілпіперидину
- Фентаніл (Fentanyl)* (див. також п.6. розділу "Лікарські засоби для лікування злоякісних новоутворень")
Фармакотерапевтична група: N02AB03 - похідні феніл піперидину. Опіоїди.
Основна фармакотерапевтична дія: знеболююча.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: за анальгетичною активністю істотно перевищує морфін;
агоніст опіатних рецепторів взаємодіє переважно з мю-рецепторами
центральної нервової системи, спинного мозку і периферичних
тканин; підвищує активність антиноцицептивної системи, підвищує
поріг больової чутливості; порушує передачу збудження по
специфічних і неспецифічних больових шляхах до ядер таламуса,
гіпоталамуса і мигдалеподібного комплексу; знижує емоційну оцінку
болю, викликає ейфорію, яка сприяє формуванню залежності (фізичної
і психічної); знижуючи збудливість больових центрів, чинить
снодійний ефект; при повторному введенні можливий розвиток
толерантності і лікарської залежності; пригнічує дихальний центр,
збуджує блювальний центр і центри блукаючого нерва, викликаючи
появу брадикардії; підвищує тонус гладкої мускулатури внутрішніх
органів, а також сфінктерів уретри, сечового міхура, сфінктера
Одді, жовчовивідних шляхів і ШКТ з одночасним пригніченням
перистальтики, поліпшує всмоктування води з ШКТ; знижує
інтенсивність ниркового кровоточу; викликає збільшення вмісту
амілази і ліпази у крові; анальгетичний ефект при в/в введенні
розвивається через 1-3 хв, досягає максимуму через 5-7 хв; при в/м
введенні дія починається через 10-15 хв; тривалість ефекту при
однократному введенні - приблизно 30 хв; швидко перерозподіляється
з крові і мозку в м'язову та жирову тканини; T - 10-30 хв;
1/2
зв'язування з білками плазми становить 79%; метаболізується в
печінці шляхом N-деалкілювання та гідроксилювання, а також у
нирках, кишечнику і наднирниках; кліренс становить 0,4-0,5 л/хв,
T - 10-30 хв, об'єм розподілу - 60-80 л; виводиться нирками
1/2
(приблизно 75% у вигляді метаболітів і 10% - у незмінному стані) і
кишечником (9% у вигляді метаболітів); надходить у грудне молоко.
Показання для застосування ЛЗ: премедикація перед хірургічними операціями, ввідний наркоз, нейролептанальгезія (у поєднанні з дроперидолом); для знеболювання при короткочасних позапорожнинних операціях, як додатковий засіб при операціях під місцевою анестезією, при сильному болю при ІМ, інфаркті легені, ниркових і печінкових коліках.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводять в/в і в/м; дорослим для премедикації і в післяопераційному періоді - в/м по 1-2 мл (0,05-0,1 мг фентанілу); для вводного наркозу - в/в по 2-4 мл (0,1-0,2 мг фентанілу); нейролептаналгезія - в/в по 4-12 мл (0,2-0,6 мг фентанілу), введення повторюють кожні 20 хв; при операціях під місцевою анестезією - в/м або в/в по 0,5-1 мл (0,025-0,05 мг фентанілу), можливе повторне введення через кожні 20-30 хв; для зменшення сильного болю - в/м або в/в по 0,5-1-2 мл (0,025-0,05-0,1 мг фентанілу); дітям від 2 до 12 років вводять в/м по 0,04 мл/кг (0,002 мг/кг) маси тіла.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС і периферична нервова система - сонливість, парадоксальна стимуляція ЦНС, сплутаність свідомості, галюцинації, ейфорія, ригідність м'язів; серцево-судинна система - брадикардія; дихальна система - гіповентиляція, пригнічення дихання аж до зупинки (при введенні у великих дозах), бронхоспазм; ШКТ - нудота, блювання, запори, печінкова коліка; сечовидільна система - порушення відтоку сечі; інше - порушення зору.
Протипоказання до застосування ЛЗ: порушення дихання внаслідок пригнічення дихального центру, БА, наркоманія, черепно-мозкова гіпертензія, тяжка печінкова недостатність, вагітність, період лактації (грудне вигодовування виключене), гіперчутливість до компонентів препарату; операції кесаревого розтину до екстракції плода, інші акушерські операції (можливе пригнічення дихального центру плода).
Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій 0,005% по 2 мл в амп.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 25 град.С; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва:
I. Фентаніл, ТОВ "Харківське фармацевтичне підприємство "Здоров'я народу",
- Тримеперидин (Trimeperidine)*
Фармакотерапевтична група: N02AB04 - анальгетики-опіоїди.
Основна фармакотерапевтична дія: виражена анальгетична, помірна протишокова, снодійна, спазмолітична дія; підвищує скорочувальну активність матки.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: синтетичний агоніст опіоїдних рецепторів; механізм дії зумовлений стимулюванням мю-, дельта- і капа-підвидів опіатних рецепторів; вплив на мю-рецептори зумовлює супраспінальну аналгезію, ейфорію, фізичну залежність, пригнічення дихання, збудження центрів блукаючого нерва; стимуляція капа-рецепторів викликає спінальну аналгезію, седативний ефект, міоз; пригнічує міжнейронну передачу больових імпульсів у центральній частині аферентного шляху, зменшує сприйняття ЦНС больових імпульсів, знижує емоційну оцінку болю; може викликати розвиток фізичної залежності та звикання; у порівнянні з морфіном, має слабшу та коротшу знеболювальну дію; при цьому менше пригнічує дихальний центр, а також менше збуджує центр блукаючого нерва і блювальний центр, не викликає спазму гладенької мускулатури (окрім міометрія); переноситься краще, ніж морфін; при п/ш та в/м введенні дія починається через 10-20 х. і триває 3-4 год і більше; швидко всмоктується у кров при будь-якому способі введення; зв'язування з білками плазми досягає 40%; метаболізується шляхом гідролізу з утворенням меперидинової та нормеперидинової кислот з подальшою їх кон'югацією; у невеликій кількості виводиться нирками в незмінному стані.
Показання для застосування ЛЗ: виражений больовий с-м при злоякісних новоутвореннях, опіках, тяжких травмах, підготовці до операції та у післяопераційному періоді, спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органів і кровоносних судин, у тому числі при виразковій хворобі шлунка і ДПК, кишкових, печінкових і ниркових коліках, дискінетичних запорах, ІМ, кардіогенному шоку, стенокардії, г. невритах, інородних тілах сечового міхура, прямої кишки, уретри, парафімозі, гострому простатиті; у складі премедикації та під час наркозу, як протишоковий засіб, для нейролептаналгезії (у комбінації з нейролептиками); в акушерстві застосовують для знеболювання та стимуляції пологів.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим вводять п/ш, в/м по 0,5-1,5 мл 2% р-ну (10-30 мг тримеперидину); вищі дози для дорослих разова - 2 мл 2% р-ну (40 мг), добова - 8 мл 2% р-ну (160 мг); дітям старше 2 років залежно від віку у дітей 2-3 років разова доза становить 0,15 мл 2% р-ну (3 мг тримеперидину), МДД - 0,6 мл (12 мг); 4-6 років: разова - 0,2 мл (4 мг), МДД - 0,8 мл (16 мг); 7-9 років: разова - 0,3 мл (6 мг), МДД - 1,2 мл (24 мг); 10-12 років: разова - 0,4 мл (8 мг), МДД - 1,6 мл (32 мг); 13-16 років: разова - 0,5 мл (10 мг), МДД - 2 мл (40 мг).
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: слабкість, запаморочення, ейфорія, дезорієнтація, нудота, блювання, пригнічення дихального центра, звикання, фізична залежність.
Протипоказання до застосування ЛЗ: порушення дихання внаслідок пригнічення дихального центру, загальне виснаження, біль у животі неясної етіології (до встановлення діагнозу), гостра алкогольна інтоксикація, дитячий вік до 2 років, одночасне лікування інгібіторами моноаміноксидази, гіперчутливість до тримеперидину, вік старше 65 років.
Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій 2% по 1 мл в амп.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 25 град.С; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва:
I. Промедол, ТОВ "Харківське фармацевтичне підприємство "Здоров'я народу"
3.3. Похідні орипавіну
- Бупренорфін (Buprenorphine)*
Фармакотерапевтична група: N07BC01 - Наркотичні анальгетики.
Основна фармакотерапевтична дія: наркотичний анальгетик центральної дії, є опіоїдним агоністом/антагоністом мю- та капа-опіатних рецепторів головного мозку.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: наркотичний анальгетик центральної дії, який має
властивості часткового агоніста мю- та капа-опіоїдних рецепторів;
менше ніж морфін, пригнічує дихальний центр; у плані розвитку
лікарської залежності при тривалому застосуванні менш небезпечний
за морфін; початок дії після сублінгвального застосування - 30 хв;
тривалість аналгезуючої дії більша за морфін; при сублінгвальному
застосуванні всмоктування відбувається дуже повільно,
біодоступність при сублінгвальному застосуванні становить 50%;
зв'язок з білками плазми досягає 96%, рівномірно розподіляється в
тканинах організму, проникає через гематоенцефалічний бар'єр;
метаболізм основним чином відбувається в печінці, шляхом
N-деалкілування за участю цитохрому P 3A4;
450
приблизно 2/3 метаболітів виділяються з жовчею, решта - нирками.
Показання для застосування ЛЗ: лікування опіоїдної залежності; лікування больового с-му високої інтенсивності (після оперативних втручань у онкологічних хворих, опіки,ІМ, ниркові коліки).
Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають тільки в спеціальних центрах та клініках для лікування хворих під наглядом лікаря; препарат застосовується сублінгвально і утримується в ротовій порожнині до повного розчинення табл.; табл. слід прийняти при виникненні у пацієнта об'єктивних симптомів абстиненції або протягом щонайменше 6 год після останнього застосування опіоїдів; для лікування опіоїдної залежності рекомендована початкова добова доза становить 4-8 мг, яка в подальшому титрується залежно від стану пацієнта до 2-4 мг/добу; інтервал між застосуванням препарату становить 6-8 год; МДД - 32 мг; для лікування больового с-му препарат застосовується сублінгвально в дозі 0,2-0,4 мг з інтервалом 6-8-го; у разі необхідності доза може бути збільшена, термін лікування залежить від стану хворого; препарат вводять в/в повільно або в/м; доза для дорослих становить 0,5-1 мл (0,15-0,3 мг), при необхідності ін'єкції повторюють з інтервалом 6-8 год; МДД для дорослих - 8 мл (2,4 мг); дітям старше 12 років призначають 0,5-0,8 мл (0,15 - 0,25 мг), МДД для дітей - 6,6 мл (2 мг).
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: головний біль, запаморочення, нудота, блювання, сухість у роті, підвищена пітливість.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до бупренорфіну, порушення функції дихання, серцева недостатність, печінкова і ниркова недостатність, ЧМТ, період вагітності і лактації, діти віком до 12 років.
Форми випуску ЛЗ: табл. сублінгвальні по 0,4 мг, по 2 мг, по 8 мг; р-н для ін'єкцій 0,03% по 1 мл в амп.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 25 град.С; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва ЛЗ:
I. Бупренорфіну гідрохлорид, ТОВ "Харківське фармацевтичне підприємство "Здоров'я народу"
II. Бупренорфін Етіфарм, Ethypharm, Франція
Еднок, Rusan Pharma Ltd, Індія
3.4. Похідні морфінану
- Буторфанол (Butorphanole)*
Фармакотерапевтична група: N02AF01- наркотичні анальгетики
Основна фармакотерапевтична дія: центральна аналгезуюча дія, седативну дія, знижує збудливість кашльового центру, стимулює блювотний рефлекс, спричиняє звуження зіниць, впливає на гемодинаміку, має активність антагоніста опіоїдів.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: діє як агоніст капа-опіоїдних рецепторів і як змішаний
агоніст/антагоніст мю-опіоїдних рецепторів, змінюючи сприйняття
больових відчуттів на рівні ЦНС; має активність антагоніста
опіоїдів, що приблизно еквівалентна активності налорфіну, у
30 разів перевищує активність пентазоцину і становить
1/40 активності налоксону; клінічні дослідження продемонстрували,
що відносно пригнічення дихання в/в введення 2 мг буторфанолу
можна порівняти з дією 10 мг морфіну; при введенні 4 мг
буторфанолу підсилення цього ефекту не відзначалося, однак
тривалість ефекту залежить від уведеної дози; пригнічення функції
дихання, що спричинює буторфанол, може бути усунене налоксоном;
в/в введення буторфанолу тартрату і пентазоцину чинить подібні
зміни гемодинаміки: підвищення тиску в легеневій артерії,
легеневого тиску, заклинювання кінцевого діастолічного тиску в
лівому шлуночку, системного АТ і легеневого судинного опору;
буторфанол, як і інші змішані агоністи/антагоністи з високою
спорідненістю до капа-рецепторів, може іноді спричинювати
неприємні психоміметичні ефекти; настання знеболювального ефекту
буторфанолу залежить від способу його введення: за декілька хв
після в/в введення і за 10-15 хв після в/м ін'єкції; максимальна
анальгетична дія настає через 1-2 год, тривалість знеболювання
залежить від характеру болю і від шляху введення препарату, однак
звичайно вона становить 3-4 год при в/м і при в/в введенні; швидко
всмоктується після в/м ін'єкції; після введення 1 мг C
макс
досягається через 20-40 хв; зв'язування буторфанолу з білками
сироватки крові не залежить від його концентрації і становить
приблизно 80%, якщо препарат застосовується в тому ж дозовому
інтервалі, що і в клінічній практиці, до 7 мг/мл; препарат
проникає крізь гематоенцефалічний і плацентарний бар'єри і
виявляється в грудному молоці; буторфанол піддається глибокому
метаболізму в печінці і виділяється з організму у вигляді
окиснених і зв'язаних метаболітів; менше 5% уведеного в/в
препарату виділяється з сечею у вигляді незміненої вихідної
речовини; буторфанол виділяється із організму із сечею і калом;
основним метаболітом буторфанолу, що міститься в сечі, є
гідроксибуторфанол (49% уведеної дози); із сечею також виділяється
невелика кількість нор-буторфанолу (менше 5%).
Показання для застосування ЛЗ: симптоматичне лікування помірного і сильного болю, включаючи біль у післяопераційний період, для знеболювання в щелепно-лицьовій хірургії і при мігрені; для премедикації перед хірургічною операцією або наркозом як доповнення до збалансованої анестезії, а також для знеболювання пологів
Спосіб застосування та дози ЛЗ: дія препарату буторфанол, як і інших сильнодіючих анальгетиків, настає швидко, тому дозу препарату треба підбирати індивідуально, залежно від клінічного результату; при в/м введенні звичайна рекомендована доза становить 2 мг одноразово, якщо хворий має можливість знаходитись у лежачому положенні в разі появи сонливості або запаморочення; якщо необхідно, цю дозу можна повторювати з інтервалом 3 або 4 год; залежно від тяжкості болю лікування ефективне в інтервалі доз від 1 до 4 мг кожні 3-4 год; при в/в введенні звичайна рекомендована доза становить 1 мг одноразово, з інтервалом 3 або 4 год в разі необхідності; залежно від тяжкості больового с-му лікування ефективне в інтервалі доз від 0,5 до 2 мг кожні 3-4 год; для введення перед операцією/наркозом доза препарату повинна підбиратись індивідуально; звичайна доза становить 2 мг в/м, за 60-90 хв до початку хірургічної операції; у разі проведення збалансованої анестезії звичайна доза препарату становить 2 мг в/в, незадовго до введення наркозу і/або по 0,5 мг в/в - під час операції; при такому дробовому введенні загальна доза може бути збільшена до 0,06 мг/кг (4 мг/70 кг), залежно від раніше введених седативних, анальгетичних або снодійних препаратів; загальна доза препарату може варіювати, однак хворим лише іноді потрібне введення менше 4 мг або більше 12,5 мг препарату (звичайно від 0,6 до 0,18 мг/кг); вагітним жінкам з нормальним терміном виношування плода на початку пологової діяльності можна ввести в/в або в/м 1-2 мг препарату і повторити цю ж дозу через 4 год; під час пологів або якщо пологи очікуються в межах 4 год слід застосовувати інші засоби знеболювання; препарат треба застосовувати з обережністю у випадку передчасних пологів; хворим з порушеною функцією печінки або нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) може знадобитися корекція дози; вихідна доза препарату для хворих літнього віку становить половину звичайної дози.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сонливість, нудота і/або блювання, пітливість/вологість шкіри; загальні - астенія/сонливість, головний біль, відчуття жару; ШКТ - сухість у роті; ЦНС - сплутаність свідомості, відчуття легкості/ейфорія, запаморочення, сновидіння, хвилювання, депресія, тривога, дизартрія, дисфорія, галюцинації, парез, відчуття холоду, ейфорія, знервованість; серцево-судинна система - підвищення/зниження АТ, тахікардія, сильне серцебиття; зір - диплопія; шкіра і шкірні структури - висип/кропив'янка; кістково-м'язова система - міалгія; дихальна система - уповільнення дихання, обструкція дихальних шляхів, поверхневе дихання; зловживання препаратом і залежність (має набагато менший потенціал щодо розвитку звикання в порівнянні з морфіном).
Протипоказання до застосування ЛЗ: особи віком до 18 років; гіперчутливість до препарату.
Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій, 2 мг/мл по 1 мл в амп.; р-н для ін'єкцій 0,2% по 1 мл у шприц-тюбиках.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 15-25 град.С; термін придатності - 3 роки
Торгова назва ЛЗ:
I. Буторфанолу тартрат, ТОВ "Стиролбіофарм"
II. Стадол, Bristol-Myers Squibb S.r.L. для "Bristol-Myers Squibb Products S.A", Італія/Швейцарія
- Налбуфін (Nalbuphine)*
Фармакотерапевтична група: N02AF02 - Наркотичні анальгетики
Основна фармакотерапевтична дія: порушує міжнейронну передачу больових імпульсів на різних рівнях ЦНС, впливаючи на вищі відділи головного мозку, гальмує умовні рефлекси, чинить седативну дію, викликає дисфорію, міоз, збуджує блювотний центр.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: опіоїдний анальгетик групи агоністів-антагоністів
опіатних рецепторів, є агоністом капа-рецепторів і антагоністом
мю-рецепторів, порушує міжнейронну передачу больових імпульсів на
різних рівнях ЦНС, впливаючи на вищі відділи головного мозку;
гальмує умовні рефлекси, чинить седативну дію, викликає дисфорію,
міоз, збуджує блювотний центр; меншою мірою, ніж морфін, промедол,
фентаніл порушує дихальний центр і впливає на моторику ШКТ;
не впливає на гемодинаміку; ризик розвитку звикання і опіоїдної
залежності при контрольованому застосуванні значно нижчий, ніж для
опіоїдних антагоністі; при в/в введенні ефект розвивається через
декілька хв, при в/м - через 10-15 хв; максимальний ефект - через
30-60 хв, тривалість дії 3-6 год; препарат чинить швидку
знеболювальну дію; час досягнення C при в/м введенні -
макс
0,5-1 год; метаболізується в печінці; виводиться у вигляді
метаболітів з жовчею, у незначній кількості - з сечею; проходить
через плацентарний бар'єр, у період пологів може викликати
пригнічення дихання у новонародженого; виділяється з материнським
молоком; T - 2,5-3 год.
1/2
Показання для застосування ЛЗ: больовий с-м сильної та середньої інтенсивності різного походження (післяопераційний період, ІМ, гінекологічні втручання, знеболювання пологів, злоякісні новоутворення); як додатковий засіб знеболювання при загальній анестезії.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають для в/в та в/м введення; дозування повинне відповідати інтенсивності болю, фізичному стану пацієнта та враховувати взаємодію з іншими одночасно застосовуваними ЛЗ; звичайно при больовому с-мі вводять в/в або в/м 0,15-0,3 мг/кг маси тіла хворого; разову дозу препарату вводять за необхідності кожні 4-6 год; максимальна разова доза для дорослих - 0,3 мг/кг маси тіла, МДД - 2,4 мг/кг маси тіла; тривалість застосування - не більше 3 днів; при ІМ часто буває достатньо 20 мг препарату, що вводяться повільно в вену, проте може бути необхідним збільшення дози до 30 мг; за відсутності чіткої позитивної динаміки больового с-му - 20 мг повторно, через 30 хв; для премедикації - 100-200 мкг/кг маси тіла; при проведенні в/в наркозу для введення в наркоз - 0,3-1 мг/кг за період 10-15 хв, для підтримання наркозу - 250-500 мкг/кг кожні 30 хв; з обережністю призначають препарат хворим похилого віку, при загальному виснаженні, недостатній функції дихання.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: реакції седативного характеру; пітливість, нудота, блювання, запаморочення, сухість у роті та головний біль; у місці ін'єкції - локальний біль, набряк, почервоніння, печіння і відчуття тепла; підвищення або зниження АТ, брадикардію, тахікардїю, кропив'янку, труднощі при розмові, нечіткість зору та припливи; невротичні реакції, депресія, сплутаність свідомості та дисфорія.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до налбуфіну гідро хлориду; вік до 18 років; пригнічення дихання або виражене пригнічення ЦНС, підвищення внутрішньочерепного тиску, травма голови, г. алкогольне сп'яніння, алкогольний психоз, явні порушення функції печінки та нирок
Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій по 2 мл (20 мг) в амп..
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 25 град.С; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва ЛЗ:
II. Налбуфін Серб,Serb S.A., Франція
3.5. Похідні піразолону
Метамізол натрій (Metamizole sodium)*, **
Фармакотерапевтична група: A03DA02 - аналгетеки та антипіретики.
Основна фармакотерапевтична дія: знеболювальна, жарознижувальна та протизапальна дії.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: анальгетичний ефект обумовлений інгібіцією ЦОГ та
блокуванням синтезу простагландинів з арахідонової кислоти, що
беруть участь у формуванні больових реакцій (брадикініни,
простагландини та ін); уповільненням проведення екстра- та
пропріоцептивних больових імпульсів у ЦНС, підвищенням порога
збудливості таламічних центрів больової чутливості та зменшенням
реакції структур головного мозку, що відповідають за сприймання
болю на зовнішні подразники; антипіретичний ефект обумовлений
зменшенням утворення і вивільнення з нейтрофільних гранулоцитів
субстанцій, що впливають на теплопродукцію; протизапальний ефект
пов'язаний із пригніченням синтезу простагландинів; добре
всмоктується в ШКТ; терапевтична концентрація в плазмі крові
досягається приблизно через півгодини після прийому препарату;
C після перорального прийому дози у 6 мг/кг маси тіла
макс
досягається через 1-1,5 год; у незначній кількості зв'язується з
білками плазми крові й інтенсивно метаболізується в печінці:
значна частина речовини гідролізується з утворенням
4-метиламіноантипірину, що деметилюється з утворенням
фармакологічно активного 4-аміноантипірину, 50-60% якого
зв'язується з білками плазми крові, і ацетильоване похідне якого
виводиться із сечею; препарат також проникає через плаценту та в
грудне молоко.
Показання для застосування ЛЗ: больовий с-м різного походження: головний, зубний біль, невралгія, радикуліт, міозит, біль під час менструації; як допоміжний засіб може застосовуватися для зменшення болю після хірургічних і діагностичних втручань; гіпертермічний с-м.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим і підліткам віком від 12 років призначають звичайно по 0,25-0,5 г 1-2 р/добу; тривалість прийому препарату - не більше 3 днів; дорослим препарат призначають глибоко в/м або в/в (при сильних болях) по 1-2 мл 2-3 р/добу; вища разова доза для дорослих - 2 мл (1 г), МДД для орослих - 4 мл (2 г); дітям призначають із розрахунку 0,1-0,2 мл (50-100 мг) на 10 кг маси тіла, 2-3 р/добу (дітям до 1 року препарат вводять тільки в/м); тривалість лікування визначається індивідуально, залежно від характеру захворювання та ефективності терапії.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР - шкірний висип, набряк Квінке, с-м Стівенса-Джонсона, Лайелла, анафілактичний шок; пригнічення кровотворення (тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, лейкопенія, анемія, в поодиноких випадках - агранулоцитоз); при схильності до бронхоспазму можливо провокування нападу.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до похідних піразолону (бутадіон, трибузон, антипірин); виражені порушення функції печінки чи/та нирок; захворювання системи крові; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; вагітність, період годування груддю, БА; діти до 12 років.
Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,5 г; табл. in bulk N 25000; р-н для ін'єкцій 50% по 1 мл або по 2 мл в амп., 500 мг/мл по 2 мл в амп., 250 мг/мл по 2 мл, по 5 мл в амп.; супозиторії ректальні по 0,25 г, по 0,1 г.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати в захищеному від світла місці; термін придатності - 5 років.
Торгова назва:
I. Анальгін, ЗАТ "Київський вітамінний завод"
Анальгін, ВАТ "Тернопільська фармацевтична фабрика"; ТОВ "Тернофарм"
Анальгін, ТОВ "Агрофарм"
Анальгін, ВАТ "Монфарм"
Анальгін, ВАТ "ХФЗ "Червона зірка"
Анальгін, ВАТ "Лубнифарм"
Анальгін, ТОВ "Харківське фармацевтичне підприємство "Здоров'я народу"
Анальгін, Одеське ВХФП "Біостимулятор" у формі ТОВ
Анальгін для дітей, ЗАТ "Лекхім-Харків"
Анальгін-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"
Анальгін-Здоров'я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"
Анальгін-КМП, ВАТ "Київмедпрепарат"
Комбіновані препарати
- Метамізол натрій + дифенгідрамін (Metamizole sodium + diphenhydramine)
I. Анальдим, супозиторії ректальні по 100 мг/10 мг, 250 мг/20 мг; 1 супозиторій містить: метамізолу натрію (анальгіну) - 100,0 мг, дифенгідраміну гідрохлориду (димедролу) - 10,0 мг або: метамізолу натрію (анальгіну) - 250,0 мг, дифенгідраміну гідрохлориду (димедролу) - 20,0 мг; виробництва ВАТ "Монфарм"
- Метамізол натрій + бензокаїн + беладонна + натрію гідрокарбонат (Metamizole sodium +benzocaine + belladonae + sodium hydrocarbonate)
I. Белалгін, табл.; 1 табл. містить метамізолу натрієвої солі 250 мг; бензокаїну 250 мг; екстракту беладонни густого 15 мг; натрію гідрокарбонату 100 мг, виробництва ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"
Квинталгин(R), табл.; 1 табл. містить метамізолу натрієвої солі 250 мг; бензокаїну 250 мг; екстракту беладонни густого 15 мг; натрію гідрокарбонату, виробництва ВАТ "Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство "ІнтерХім"
- Метамізол натрій + кофеїн-бензоату натрію (Metamizole sodium + coffeine and sodium benzoate)
I. Кофальгін, табл.; 1 табл. містить метамізолу натрію - 0,3 г, кофеїн-бензоату натрію - 0,05 г; виробництва АТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"
- Метамізол натрій + кофеїн-бензоат натрію + фенобарбітал + кодеїн (Metamizole sodium + coffeine and sodium benzoate + phenobarbitale + codeine)
I. Пенталгін, табл.; 1 табл. містить метамізолу натрію (аналгіну) - 0,3 г, кофеїну-бензоату натрію - 0,05 г, кодеїну - 0,01 г, фенобарбіталу - 0,01 г; виробництва ТОВ "Львівтехнофарм"
Пенталгін-Б, табл.; 1 табл. містить анальгіну (метамізолу натрію) - 0,3 г, кофеїну бензоату натрію - 0,02 г, кодеїну - 0,01 г, фенобарбіталу - 0,01 г; виробництва Одеське ВХФП "Біостимулятор" у формі ТОВ
- Метамізол натрій + парацетамол + кофеїн-бензоат натрію + фенобарбітал + кодеїн (Metamizole sodium + paracetamole + coffeine and sodium benzoate + phenobarbitale + codeine)
I. П'ятирчатка IC, П'ятирчатка(R) IC, табл.; 1 табл. містить метамізолу натрію - 0,3 г, парацетамолу - 0,2 г, кофеїн-бензоату натрію - 0,05 г (що еквівалентно 0,02 г кофеїну), фенобарбіталу - 0,01 г, кодеїну фосфату - 9.5 мг (що еквівалентно 7,0 мг кодеїну); виробництва ВАТ "Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство "ІнтерХім"
Пенталгін-екстра, табл.; 1 табл. містить парацетамолу - 0,3 г, метамізолу натрію (анальгіну) - 0,3 г, кофеїну - 0,05 г, фенобарбіталу - 0,01 г, кодеїну - 0,01 г; виробництва ТОВ "Львівтехнофарм"
Пенталгін IC(R), табл.; 1 табл. містить метамізолу натрію (анальгіну) 0,3 г; парацетамолу 0,2 г; кофеїн-бензоату натрію 0,05 г; фенобарбіталу 0,01 г; кодеїну фосфату 0,0095 г; виробництва ВАТ "Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство "ІнтерХім"
Пенталгін-П, табл.; 1 табл. містить метамізолу натрію (анальгіну) - 0,3 г, парацетамолу - 0,3 г, кофеїн-бензоату натрію - 0,05 г, фенобарбіталу - 0,01 г, кодеїну - 0,01 г; виробництва Одеське ВХФП "Біостимулятор" у формі ТОВ
Пенталгін-ФС, табл.; 1 табл. містить парацетамолу - 0,3 г, метамізолу натрію (анальгіну) - 0,3 г, кофеїну - 0,05 г, фенобарбіталу - 0,01 г, кодеїну - 0,008 г; виробництва ТОВ "Фарма Старт"
Пенталгін-ICN, табл.; 1 табл. містить метамізолу натрію - 300,0 мг, парацетамолу - 300,0 мг, кофеїну - 50,0 мг, кодеїну фосфату - 8,0 мг, фенобарбіталу - 10,0 мг; виробництва ВАТ Фармстандарт-Лекстредства", Російська Федерація
Пенталгін-П, табл.; 1 табл. містить метамізолу натрію (анальгіну) - 0,3 г, парацетамолу - 0,3 г, кофеїн-бензоату натрію - 0,05 г, фенобарбіталу - 0,01 г, кодеїну - 0,01 г; виробництва АТ "Хімфарм", Республіка Казахстан
Седал-М, табл.; 1 табл. містить парацетамолу - 300,0 мг, метамізолу натрію (аналгіну) - 150,0 мг, кофеїну - 50,0 мг, фенобарбіталу - 15,0 мг, кодеїну фосфату - 10,0 мг; виробництва MILVE Pharmaceuticals J.S.C., Болгарія
Седалгін-нео(R), табл.; 1 табл. містить парацетамолу - 300,0 мг, натрію метамізолу - 150,0 мг, кофеїну - 50,0 мг, фенобарбіталу - 15,0 мг, кодеїну фосфату - 10,0 мг; виробництва Balkanpharma-Dupnitza AD, Болгарія
- Метамізол натрій + пітофенон + фенпівериній (Metamizole sodium + pitophenone + fenpiverinium)
I. Реалгін, табл.; 1 табл. містить метамізолу натрію - 0,5 г, пітофенону гідрохлориду - 0,005 г, фенпіверинію броміду - 0,0001 г; виробництва ВАТ "Лубнифарм"
Реналган(R), табл.; 1 табл. містить метамізолу натрію - 0,5 г, пітофенону гідрохлориду - 5,0 мг, фенпіверинію броміду - 0,1 мг; виробництва ЗАТ "Лекхім-Харків"
Ренальган, р-н для ін'єкцій; 1 мл р-ну містить метамізолу натрію - 0,5 г, пітофенону гідрохлориду - 0,002 г, фенпіверонію броміду - 0,02 мг; виробництва Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів ЗАТ "Біолік"
Реональгон(R), табл.; 1 табл. містить метамізолу натрію (анальгіну) 500 мг, пітофенону гідрохлориду 5мг, фенпіверинію броміду 0,1 мг; виробництва ВАТ "ХФЗ "Червона зірка"
Спазмадол, табл.; 1 табл. містить пітофенону гідрохлориду 0,005 г, фенпіверинію броміду 0,0001 г, метамізолу натрію (анальгіну) 0,5 г; виробництва ТОВ "Стиролбіофарм"
II. Баралгінус, р-н для ін'єкцій; 1 мл р-ну містить 500 мг натрію метамізолу, 2,0 мг пітофенону гідрохлориду, 0,02 мг фенпіверину бромідул; виробництва VENUS REMEDIES LIMITED для "Norton International Pharmaceutical Inc.", Індія/Канада
Баралгінус, р-н для ін'єкцій; 1 мл р-ну містить 500 мг натрію метамізолу, 2,0 мг пітофенону гідрохлориду, 0,02 мг фенпіверину бромідул; виробництва VENUS REMEDIES LIMITED для "American Norton Corporation", Індія/США
Баралгінус, табл.; 1 табл. містить метамізолу натрію - 500,0 мг, пітофенону гідрохлориду - 5,0 мг, фенпіверину броміду - 0,1 мг; виробництва Unimax Laboratories для "Norton International Pharmaceutical Inc.", Індія/Канада
Баралгінус, табл.; 1 табл. містить натрію метамізолу 500 мг, пітофенону гідрохлориду 5 мг, фенпіверину броміду 0,1 мг; виробництва Unimax Laboratories для "American Norton Corporation", Індія/США
Баралгетас, р-н для ін'єкцій; 1 мл р-ну містить метамізолу натрію - 500,0 мг, пітофенону гідрохлориду - 2,0 мг, фенпіверинію броміду - 0,02 мг; виробництва Jugoremedija, Сербія і Чорногорія
Баралгетас, табл.; 1 табл. містить метамізолу натрію - 500,0 мг, пітофенону гідрохлориду - 5,0 мг, фенпіверинію броміду - 0,1 мг; виробництва Jugoremedija, Республіка Сербія
Брал, табл.; 1 табл. містить метамізолу натрію 500 мг, пітофенону гідрохлориду 5 мг, фенпіверину броміду 0,1 мг; виробництва Micro Labs Limited, Індія
Максиган(R), бл.; 1 табл. містить метамізолу натрію - 500,0 мг, пітофенону гідрохлориду - 5,0 мг, фенпіверинію броміду - 0,1 мг; виробництва Unichem Laboratories Ltd., Індія
Ревалгін, р-н для ін'єкцій; 1 мл р-ну містить: метамізолу натрію - 500,0 мг, пітофенону гідрохлориду - 2,0 мг, фенпіверинію броміду - 0,02 мг; виробництва Shreya Life Sciences Pvt. Ltd., Індія
Спазган, табл.; 1 табл. містить метамізолу натрію - 500,0 мг, пітофенону гідрохлоріду - 5,0 мг, фенпіверинію броміду - 0,1 г; виробництва Wockhardt Ltd, Індія
Спазмалгон(R), табл.; 1 табл. містить метамізолу натрію - 500,0 мг, фенпіверину броміду - 0,1 мг, пітофенону гідрохлориду - 5,0 мг; виробництва Balkanpharma-Dupnitza AD, Болгарія
Спазмалгон(R), р-н для ін'єкцій; 1 мл р-ну містить метамізолу натрію - 500,0 мг, фенпіверину броміду - 0,02 мг, пітофенону гідрохлориду - 2,0 мг; виробництва Sopharma JSC, Болгарія
Спазмогард, р-н для ін'єкцій; 1 мл р-ну містить метамізолу натрію 500 мг, пітофенону гідрохлориду 2 мг, фенпіверинію броміду 0,02 мг; виробництва Rusan Pharma Ltd, Індія
- Метамізол натрій + хінін (Metamizole sodium + chinine)
II. Анальгін-хінін, табл., вкриті оболонкою; 1 табл. містить метамізолу натрію 200 мг, хініну гідрохлориду 50 мг; виробництва Sopharma PLC, Болгарія
- Метамізол натрій + кофеїн + тіамін (Metamizole sodium + copheine + thiamine)
II. Беналгін(R), табл.; 1 табл. містить метамізолу натрію - 500,0 мг, кофеїну - 50,0 мг, тіаміну гідрохлориду - 38,75 мг; виробництва Balkanpharma-Dupnitza AD, Болгарія
- Метамізол натрій + темпідон (Metamizole sodium + tempidone)
II. Темпімет, табл., вкриті оболонкою; 1 табл. містить метамізолу натрію 500 мг, темпідону 20 мг; виробництва Medica AD, Болгарія
Темпалгін(R), табл., вкриті оболонкою; 1 табл. містить триацетонаміну 4-толуолсульфонату (темпідону) - 20,0 мг, метамізолу натрію - 500,0 мг; виробництва Sopharma JSC, Болгарія
4. Міорелаксанти з центральним механізмом дії
4.1. Алкалоїди кураре
- Алкуроній (Alcuronium)*
Фармакотерапевтична група: M03AA01 - Блокатори H1-рецепторів
Основна фармакотерапевтична дія: недеполяризуючий релаксант м'язів.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: синтетичний дериват курареалкалоїду токсиферину, що
належить до групи недеполяризуючих релаксантів м'язів; спричинена
міорелаксація не супроводжується початковими фасцикуляціями та
післяопераційним м'язовим болем; місце дії алкуронію хлориду
міститься в міоневральних кінцевих пластинках, де передача
імпульсів блокується конкурентним витісненням ацетилхоліну, який
там виробляється; алкуронію хлорид діє у 1,5-2 рази сильніше, ніж
d-Tubocurarin, але дія його триває дещо менше; дія після першої
ін'єкції настає приблизно через 30 сек, повна релаксація через
2-3 хв, через 20-30 хв після останньої дози дія починає слабнути і
її можна підтримувати за допомогою інгібіторів холінестерази;
після застосування алкуронію, як правило, не повинні виникати
ваголітичні, гангліоблокуючі або спричинені звільненням від
гістаміну реакції, а також порушення спричинені втратою калію або
інших електролітів; після однієї в/в ін'єкції 20 мг алкуронію
концентрація біологічно активної речовини в плазмі через 20 хв
становить 1 мг/мл, а через 60 хв - 0,6 мг/мл; такі концентрації
викликають загальну релаксацію м'язів; об'єм розподілу становить
25 л і кліренс плазми - 100 мл/хв; алкуроніум хлорид на 40%
зв'язується з протеїном плазми; наявність метаболітів не доведена;
виведення відбувається на 80-85% у незмінному вигляді через нирки,
залишок через печінку та жовчні протоки; T - 3 год; при анурії
1/2
елімінація відбувається виключно через жовчні протоки; T -
1/2
16 год.
Показання для застосування ЛЗ: релаксація м'язів, пов'язана з діагностичними або оперативними втручаннями у дорослих і дітей.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: якщо є можливість, дозування і дія повинні контролюватися за допомогою стимулятора нервів через можливу різну чутливість в окремих пацієнтів при застосуванні релаксантів; застосовується в/в; індивідуальне дозування залежить від загального стану пацієнта, від попередньо призначеного лікування, від виду патології та оперативного втручання; у дорослих зазвичай застосовується початкова доза 0,25 мг/кг для того, щоб досягти 95-відсоткового нервово-м'язового блоку; ларингеальна релаксація при ендотрахеальній інкубації відбувається протягом 2-3 хв після застосування початкової дози; міорелаксантна дія алкуронію може підтримуватися за допомогою повторних доз; при проведенні наркозу з використанням баарбітурату-закису азоту-галотану - початкова доза 0,15 мг/кг, повторна доза 0,03 мг/кг через 15-25 хв; при інтубації - початкова доза 0,25 мг/кг, повторна доза 0,03 мг/кг (перша повторна доза через 30-50 хв, наступні з інтервалом 15-25 хв); міорелаксація настає через 2-3 хв після ін'єкції; для уникнення гіпоксії необхідно на час початку дії препарату підтримувати дихання за допомогою маски під наглядом лікаря; при одночасному застосуванні інгаляційних наркотиків доза зменшується на 30-50%; для пацієнтів з нирковою недостатністю і для пацієнтів похилого віку при повторному застосуванні потрібно застосовувати відповідно менші дози через уповільнення виведення і/або збільшувати інтервал дозування; при міастенії недеполяризуючі міорелаксанти повинні застосовуватися тільки тоді, коли в цьому є абсолютна необхідність і тільки в невеликих дозах, наприклад, десята частина від звичайної дози, що застосовується; для більш легкого застосування препарату дозу можна розводити в невеликій кількості фізіологічного р-ну 0,9% або 5% глюкози у відношенні 1:5 безпосередньо перед введенням; початкова доза для недоношеної дитини становить 0,1 мг/кг маси тіла, для доношеної дитини - 0,2 мг/кг маси тіла; зазвичай для дітей рекомендується доза 0,125-0,250 мг/кг маси тіла; після закінчення можливого залишкового лікування застосовують 0,5-2,0 мг простигміну (середнє дозування 0,02-0,04 мг/кг маси тіла); при необхідності через 20-30 хв дозу можна повторити; при застосуванні 0,25-1 мг атропіну приблизно за 5 хв до ін'єкції простигміну або разом з ним можна запобігти виникненню появи парасимпатичного подразнення.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: легка гіпотензія або прискорення пульсу; анафілактичні реакції, гіпотензія, бронхоспазм, аритмія.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату.
Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій, 10 мг/2 мл по 2 мл в амп.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 2-8 град.С; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва ЛЗ:
II. Аллоферин, ICN Switzerland AG для "ICN Pharmaceuticals Switzerland AG", Швейцарія
Аллоферин, Valeant Pharmaceuticals Swittzerland GmbH, Швейцарія
4.2. Похідні хіноліну
- Суксаметоній (Suxamethonium)*
Фармакотерапевтична група: M03AB01 - міорелаксанти. Похідні холіну
Основна фармакотерапевтична дія: має високу спорідненість з постсинаптичним нервово-м'язовим рецептором, конкурентно блокує нервово-м'язову передачу, викликає деполяризацію постсинаптичної мембрани та короткочасну релаксацію скелетних м'язів.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: деполяризуючий міорелаксант короткої дії; за хімічною будовою дитилін можна розглядати як подвоєну молекулу ацетилхоліну; швидко руйнується псевдохолінестеразою на холін та бурштинову кислоту, через що ефект дитиліну є короткочасним; швидке настання ефекту та наступне швидке відновлення тонусу м'язів дозволяє створювати контрольовану та керовану релаксацію скелетних м'язів; дані щодо фармакокінетики дитиліну істотно обмежені через короткий час дії препарату; відразу після в/в введення препарат піддається впливу псевдохолінестерази крові; розпадається на холін, що надалі використовується для синтезу ацетилхоліну, та на бурштинову кислоту, що бере участь у процесах тканинного дихання; проходить крізь гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри.
Показання для застосування ЛЗ: інтубація трахеї, ендоскопічні процедури (бронхо-, езофаго-, ларинго-, цистоскопія), короткочасні операції (накладання швів, вправлення вивихів, репозиція кісткових уламків), тривалі операції (резекція шлунка, пробна лапаротомія, оперативне втручання на жовчних шляхах і в грудній порожнині, грижосічення), усунення судом при правцю.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим в/в, повільно, струминно або краплинно; разова доза варіює від 100 мкг/кг до 1,5-2 мг/кг; в/м - 3-4 мг/кг, але не більше 150 мг; дітям в/м - у дозі до 2,5 мг/кг, але не більше 150 мг, в/в - 1-2 мг/кг; для проведення інтубації трахеї - 0,2-0,8 мг/кг, для релаксації скелетної мускулатури при вправленні вивихів і репозиції кісткових уламків при переломах - 0,1-0,2 мг/кг, для проведення ендоскопії - 0,2 мг/кг; для тривалого розслаблення мускулатури протягом всієї операції можна вводити фракціоно, через 5-7 хв по 0,5-1 мг/кг; застосування препарату допустиме лише при наявності усіх умов для проведення ШВЛ, а при застосуванні високих доз препарату (2 мг/кг маси тіла) - після переведення хворого на кероване дихання.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіперчутливість до препарату, короткочасна брадикардія, асистолія, підвищення АТ, апное, а також поява м'язового болю через 10-12 год після його введення; підвищення внутрішньоочного тиску, порушення функції печінки, гіперглікемія, анафілактичний шок, колапс.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату, дитячий вік до 1 року, глаукома, міастенія, г. печінкова недостатність, виражена анемія.
Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій 2% по 5 мл в амп.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 2-8 град.С; термін придатності - 2 роки.
Торгова назва:
I. Дитилін, Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів ЗАТ "Біолік"
Дитилін-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"
4.3. Інші препарати четвертинного амонію
- Векуронію бромід (Vecuronium bromide)*
Фармакотерапевтична група: M03AC03 - курареподібні препарати
Основна фармакотерапевтична дія: є недеполяризуючим нейром'язовим блокатором, не проявляє ваголітичної або блокуючої активності відносно гангліїв.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: недеполяризуючий нейром'язовий блокатор, який хімічно
представляє 1-(3a, 17b-діацетокси-2b-піперидино-5a-андростан-
16b-ил)-1 метилпіперидину бромід; блокує процес передачі нервового
імпульсу між моторним нервовим закінченням та поперечно-смугастим
м'язом шляхом конкурентного зв'язування з ацетилхоліновими та
нікотиновими рецепторами, розташованими в ділянці моторних
кінцевих пластинок поперечно-смугастих м'язів; на відміну від
деполяризуючих нервово-м'язових блокаторів, таких як суксаметоній,
векуронію бромід не спричиняє фасцикуляцію м'язів - мимовільних
скорочень окремих пучків м'язових волокон; у діапазоні клінічних
доз препарат не проявляє ваголітичної або блокуючої активності
відносно гангліїв; протягом 90-120 с після в/в введення дози
0,8-0,1 мг/кг створюються сприятливі умови для проведення
ендотрахеальної інтубації і протягом 3-4 хв після введення таких
доз доягається повна релаксація м'язів, необхідна для проведення
хірургічних втручань будь-якого типу; при введенні такої дози
препарату тривалість дії до досягнення 25% відновлення
нейром'язової провідності (клінічна тривалість) становить
24-60 хв; при цій дозі період часу до досягнення 95% відновлення
нейром'язової провідності становить приблизно 40-50 хв; при більш
високих дозах препарату період часу від початку дії препарату до
максимальної блокади скорочується, і тривалість дії препарату
збільшується; при введенні препарату у вигляді неперервної в/в
інфузії 90% рівноважна нейром'язова блокада може підтримуватися
при постійній швидкості введення препарату і без клінічно
значимого збільшення часу відновлення після нейром'язової блокади
................Перейти до повного тексту