Відповідно до статті 40 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення",

1. Затвердити методичні рекомендації "Методи виявлення та визначення кліщів, які зустрічаються в побутовому пилу" (додаються).

2. Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду (Пономаренко А.М.) ці методичні рекомендації довести до відома керівників установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади в установленому порядку.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на директора Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду Пономаренка А.М.

В останні десятиріччя в усьому світі, зокрема в Україні, реєструється значне поширення алергічних захворювань із вираженою тенденцією до подальшого зростання. В зв'язку з цим, стали актуальними: широка і своєчасна інформація населення щодо причини їх виникнення, особливостей перебігу й здійснення заходів профілактики.

Серед агентів, які спричинюють ці захворювання, значну роль відіграють алергени, що містяться в середовищі людського побуту, і в першу чергу, в побутовому пилу. Природа алергенів побутового пилу вивчена недостатньо.

З метою допомоги фахівцям, які працюють в установах державного санітарно-епідеміологічного нагляду були розроблені методичні рекомендації "Методи виявлення та визначення кліщів, які зустрічаються в побутовому пилу".

Методичні рекомендації призначені для фахівців закладів та установ державної санітарно-епідеміологічної служби України, які здійснюють санітарно-паразитологічний контроль підконтрольних об'єктів (паразитологів, ентомологів, лікарів-епідеміологів, лікарів-гігієністів, їх помічників та ін.) і можуть бути використані юридичними особами і підприємствами, які проводять роботи по знищенню членистоногих, при наявності відповідних ліцензій, а також установами, діяльність яких направлена на здійснення профілактичних заходів з охорони здоров'я населення.

Методичні рекомендації включають інформацію щодо історії вивчення проблеми алергії спричиненої кліщами, об'єктів, які необхідно обстежувати, місць відбору проб, а також перелік обладнання для роботи в сучасних умовах і довідкові матеріали (таблиці для визначення виявлених у пробах кліщів та їх малюнки).

До складу пилу входять багато як неорганічних, так і органічних чинників, склад яких варіює в залежності від вмісту різних видів грибів, бактерій, часток органічного походження та організмів, що живуть у ньому.

Алерген побутового пилу був відкритий у 1922 році (Cooke, 1922), але лише через 50 років було доведено, що основним алергенним агентом, який викликає атопічну бронхіальну астму, є не загалом увесь побутовий пил, а майже виключно мікроскопічні кліщі, що знаходяться в ньому. В поросі зустрічається багато видів кліщів, які належать до різних родин. Але найбільше медичне значення мають кліщі родин Acaridae, Glycyphagidae, Pyroglyphidae. Основну роль в розвитку алергії відіграють кліщі родини Pyroglyphidae. Встановлено, що якраз ці кліщі і продукти їхньої життєдіяльності містять в собі алерген, який має високі сенсибілізуючі властивості. Досліди пробного внутрішньо шкірного тестування 100 осіб, чутливих до витяжки з пилу, показали, що позитивна реакція до витяжки з Dermatophagoides pteronyssinus була виявлена у 94% хворих, з Acarus siro - у 55%, з Glycyphagus domesticus - у 30%, з Thyrophagus putrescentia - у 34%. (Е.В. Дубинина, 1977). Роль кліщів з інших родин (як алергенних факторів) значно менша, хоча в деяких випадках при масовому виплоді вони можуть спричинювати тяжкий алергічний процес.

Мікробіоценоз кліщів побутового пилу складають 3 групи кліщів (Е.В. Дубинина, 1985). Перша група - кліщі, що знаходять в житловому приміщенні сприятливі умови для існування. До цієї групи відносять всіх кліщів, які живляться епідермісом людської шкіри, що потрапляє до пилу у великій кількості, а саме - представники родини Pyroglyphidae (Dermatophagoides, Hirstia, Euroglyphus), а також кліщів, які живляться рослинними залишками або грибами, що розвиваються на них, кліщі продуктових запасів родин Acaridae, Glycyphagidae (близько двох десятків видів, частина яких типові синантропні види).

Другу групу кліщів складають хижі кліщі, які з'являються в приміщенні невдовзі після появи представників першої групи. Це родини Cheyletidae, Tarsonemidae, які здатні розмножуватися в житлових будинках та часто представлені різними фазами розвитку. Крім того, в пилу зустрічаються інші хижаки: види родів Bdellidae та Cunaxidae, гамазові кліщі родини Laelaptidae, Aceosejidae, Ameroseidae (хижаки, що живляться дрібними членистоногими і дуже часто зустрічаються у гніздах гризунів) та родини Macrochelidae (вільноживучі хижі кліщі). Види роду Cheyletus дуже чутливі до температурних коливань та вологи і нездатні виживати при низьких температурах. Тому велика кількість кліщів хейлетид - показник розвитку популяції будь-якого виду "першої" групи, найчастіше D. pteronyssinus, оскільки розвиток хейлетид, при достатній кількості їжі, відбувається при температурах близьких до оптимальних для існування D. pteronyssinus.

При несприятливих умовах існування кліщів родини Cheyletidae заміщують представники родини Tarsonemidae, які є більш екологічно пластичними та менш спеціалізованими в хижацтві. Хижі кліщі - Cheyletidae та Tarsonemidae медичного значення набувають лише у випадку їх масового розмноження, коли вони нападають на людей та викликають тяжкі дерматити. Вони дуже прожерливі, проте здатні тривалий час голодувати.

Третя група - кліщі, які випадково потрапляють до побутового пилу, тобто занесені вітром та взуттям з частками ґрунту. Це панцирні (ґрунтові) кліщі групи Oribatei; рослиноїдні кліщі з кімнатних рослин та рослин саду родин Tetranychidae, Phytosejidae; гіпопуси кліщів родини Anoetidae, які так само як інші гіпопуси акароїдних кліщів розповсюджуються за допомогою комах; паразити свійських тварин - гамазові кліщі родини Dermanyssidae; паразити гнізд та нір гризунів, що масово розвиваються там - гамазові кліщі родини Liponyssidae.

Між житловими будинками і навколишнім середовищем здійснюється постійний обмін мікро і макроорганізмами. "Випадкові" види кліщів потрапляють до пилу житлових приміщень з природи або з гнізд гризунів, де їх приваблює велика кількість їжі. Потрапляючи у чужорідне середовище ці кліщі не знаходять потрібних умов для існування. Вони здатні деякий час виживати в умовах даної екологічної ніші, але їх незначна кількість і відсутність розмноження свідчить про те, що в мікробіоценозі побутового пилу вони є випадковими.

Склад фауни кліщів побутового пилу залежить від безлічі різноманітних факторів, а саме географічного положення, сезонних та щоденних змін мікроклімату місцевості, топологічних розбіжностей в розташуванні приміщень. Проте, найбільше значення мають етнічні, соціальні та побутові особливості мешканців цих приміщень.

Незважаючи на багаточисельність факторів, що впливають на склад фауни, спостерігаються деякі загальні закономірності, в яких знаходять відбиток підчас незрозумілі особливості біології видів, що складають біоценоз пилу, та відносини між окремими видами.

Перш за все, ці закономірності стосуються двох всесвітньо поширених і домінуючих видів роду Dermatophagoides: D. pteronyssinus і D. farinae. D. pteronyssinus - космополітний вид, що має найбільше розповсюдження в усіх країнах світу. Місце проживання та розмноження цього кліща - постіль, живлення - виключно продукти лущення епідермісу людини, волосся та інші рогові залишки. D. farinae - також космополітний вид, який живе в побутовому пилу будинків. Живиться елементами як тваринного, так (переважно) і рослинного походження, або нижчими грибами, що розвиваються на них. Цей вид звичний для мікробіоценозів поля, току, залишків обмолоту та борошна.

Друге місце за поширенням серед кліщів родини Pyroglyphidae посідає Hirstia chelidonis, який у Європі зазичай живе в гніздах синантропних птахів (горобців, ластівок, стрижів).

З акароїдних кліщів побутового пилу найбільш значне розповсюдження та високу чисельність мають Tyrophagus putrescentiae і види роду Glycyphagus. Ці кліщі вирізняються з інших дуже широким адаптивним поширенням та схожістю в еволюційному розвитку: з первинного місця існування, а саме гнізд кажанів, вони зуміли адаптуватися та розповсюдитись на дуже різноманітних субстратах (у ґрунті, в підстилці та в будь-яких приміщеннях біля людини).

Вивчення етіології алергічних захворювань - єдиний можливий шлях розробки ефективних заходів профілактики та боротьби з різними нозологічними формами алергозів. Дослідження фауни кліщів побутового пилу, визначення розповсюдженості та частоти виявлення домінуючих видів, їх біології дозволить здійснювати профілактичні заходи, шляхом знищення кліщів у місцях їх масової концентрації.

1) пилосос портативний (для забору алергенних кліщів);

2) щітка для одягу;

3) пакети з церати або з цупкого паперу;

4) тканина для забору кліщів (байка або вафельний рушник);

5) коробки для розміщення зібраних кліщів;

6) мікроскоп біологічний стереоскопічний МБС-1 (МБС-2);

7) мікроскоп біологічний (типу МБІ);

8) освітлювач (типу ОІ-19);

9) терези з важками;

10) кювета емальована 13 х 18 см;

11) вата;

12) марля;

13) груша гумова;

14) піпетки Пастерівські;

15) голки препарувальні;

16) голки ентомологічні;

17) стекла предметні;

18) скельця покривні;

19) годинникові скельця;

20) коробки для препаратів на склі;

21) кристалізатори або чашки Коха;

22) чашки Петрі;

23) банки з притертими корками;

24) пробірки різних діаметрів;

25) склянки хімічні;

26) скальпель очний;

27) пінцет ентомологічний (типу очного);

28) ножиці;

29) штативи для пробірок;

30) пробірки;

31) циліндри градуйовані на 25, 100, 200 мл;

32) термостат;

33) сушильна шафа;

34) халати медичні;

35) рукавички гумові;

36) фільтрувальний папір;

37) олівець для скла;

38) ксилол;

39) канадський бальзам;

40) рідина Фора-Берлезе;

41) спирт;

42) гуміарабік;

43) хлоралгідрат;

44) гліцерин очищений;

45) кислота молочна;

46) олія імерсійна;

47) лупа х 4.

Екологічною нішею цих кліщів є місця в житлових і комунальних приміщеннях з підвищеною температурою та відносною вологістю повітря, з наявністю харчового субстрату (лупа шкіряних покривів, шкірні виділення людини та тварин, волосся, мікроскопічні гриби тощо).

3.1. Об'єкти, які підлягають обстеженню

- дитячі дошкільні навчальні заклади;

- заклади для дітей закритого типу (школи-інтернати, дитячі будинки, притулки, будинки немовляти тощо);

- лікувально-профілактичні установи (всі відділення);

- дитячі та підліткові оздоровчі заклади (в т.ч. сезонні);

- заклади для дорослих закритого типу (будинки притулку людей похилого віку та інвалідів тощо);

- комунальні об'єкти (перукарні, пральні, лазні, сауни, косметичні та масажні кабінети, хімчистки тощо);

- приватні будинки, квартири (за скаргами населення);

- гуртожитки, готелі.

3.2. Місця відбору зразків

Відбір проб здійснюють:

в житлових приміщеннях - в спальнях або помешканнях, де людина спить: з матраців, подушок, ковдр, постільної білизни, з м'яких меблів, в місцях схову використаної та чистої постільної білизни; додатково - на підлозі, килимах, речах в спальні чи інших приміщеннях квартири;

в приміщеннях громадських будинків - а) якщо приміщення використовуються для перебування та спання людини (готелі, лікарні, санаторії, будинки відпочинку, дитячі будинки, дитсадки, казарми тощо) - так само, як у житлових приміщеннях; б) в приміщеннях обслуговування населення (громадські та автоматичні пральні, будинки побуту, хімчистки, перукарні тощо) - в місцях схову та накопичення одягу, постільної білизни, подушок, перин, матраців; з ковдр, покриттів підлоги, килимів; в місцях накопичення обстриженого волосся; з одягу персоналу.

3.3. Процедура відбору зразків

Зразки побутового пилу відбирають за допомогою ручного пилососу будь-якої конструкції, або одежної щітки, в кількості не менше 10 проб з об'єкта.

Відбір пилососом. Для забору зразків пилу побутовий пилосос необхідно спеціально модифікувати. Перед фільтром пилоприймача додатково потрібно вставити та закріпити фільтр з бавовняної тканини з щільним переплетінням ниток, або вкласти до основного фільтру додаткові легко замінні паперові фільтри з фільтрувального паперу. Крім того, необхідно зняти гофрований шланг і замінити його на гладенький (щоб на складках шлангу не затримувались кліщі зі зразків пилу). Ці заходи необхідні також для запобігання зворотного викиду дрібного пилу через звичайний фільтр-пилозбірник.

Перед відбором зразків пилу поверхні або речі обробляти чи очищувати додатково не потрібно. Пилососом треба ретельно обробити поверхні постільних речей та білизни, тривалість обробки яких - не менше 10 хвилин, або інших речей чи поверхонь (при необхідності), з тривалістю обробки - 10-20 хвилин.

Обробку бажано проводити декілька разів на день (2-4), не змінюючи додаткового фільтру, з перервою в 2-3 години. Після останньої обробки додатковий фільтр обережно знімають та згортають, для забезпечення зручності та безпеки зберігання і транспортування він повинен бути вкладений до зручної тари, яка щільно закривається; ефективним є використання скляних банок з поліетиленовою кришкою.

Відбір щіткою для одягу. Використовувати можна щітки з різною довжиною щетини (натуральної чи синтетичної). Перед використанням щітку потрібно ретельно очистити та злегка зволожити. Щіткою ретельно обробляють поверхні постільних речей та білизни, особливу увагу потрібно приділяти швам. Порох збирають на аркуш паперу, а потім аркуш зі зразком пилу згортають як для порошків в аптеці. Кожний лист паперу обов'язково підписують і складають в банку з поліетиленовою кришкою для подальшого транспортування. Після використання щітку треба ретельно очистити, вимити та висушити.

3.4. Виявлення та відбір кліщів зі зразків побутового пилу

При розборі зразків побутового пилу необхідно суворо дотримуватися особистої безпеки і профілактики зараження, забезпечення захисту дихальних шляхів та шкірних покривів (ватно-марлеві пов'язки, респіратор, рукавички тощо).

Збір кліщів з побутового пилу здійснюється методами:

1) безпосереднього дослідження зразків пилу за допомогою стереоскопічної бінокулярної лупи (типу МБС-1),

2) флотації проби,

3) інкубації проби,

4) експрес-методом мацерації зразків пилу в розчині лугу.

Найчастіше використовується метод безпосереднього дослідження свіжезібраного пилу під бінокулярною лупою. Зібрані зразки побутового пилу бажано дослідити протягом 1-2 тижнів, але, по можливості, як найскоріше. Зберігати зразки потрібно при кімнатній температурі та достатній вологості повітря в тарі, в якій вони були доставлені.

Зразок, який підлягає дослідженню, спочатку зважують на терезах, потім висипають до чашки Петрі і залишають на 5 хв. За цей час кліщі, які були потривожені під час пересипання в чашку Петрі, заспокоюються і починають активно рухатись, що дозволяє добре їх роздивитись під бінокулярною лупою.

Виявлених кліщів кінчиком ентомологічної голки, змоченим в спирті, обережно переносять на предметне скло в рідину Фора-Берлезе для приготування постійних препаратів, або в скляний флакончик з 60-70% етиловим спиртом для фіксації. З фіксованих кліщів пізніше готують постійні препарати або тимчасові в 40% молочній кислоті для визначення їх видової належності. Із зразка необхідно вибирати всіх кліщів для подальшого підраховування індексу чисельності (середнє число кліщів на 1 г пилу).

Якщо в зразку побутового пилу кліщі не виявляються, необхідно продивлятися його по 15-20 хв. декілька разів, бажано через 2-3 дні (при умові, що зразок свіже відібраний).

Метод флотації більш складний, вимагає більше уваги і часу для дослідження, але дозволяє виявити дрібні та не рухомі об'єкти. Частину побутового пилу, звільнену від волокнистої субстанції просіюванням, заливають у високому хімічному циліндрі 20 частинами насиченого розчину хлористого натрію. Суміш енергійно перемішують без утворення піни, додають 5-10 крапель 10% розчину прального порошку (типу "лотос") і відстоюють протягом 10-15 хвилин. Верхній шар рідини, що відстоялася, зливають до чашки Петрі і досліджують під бінокулярною лупою. Кліщі і частинки пилу під впливом розчину натрію хлориду можуть злипатися і тому для виготовлення препаратів з кліщів їх варто відмити водою.

Метод інкубації є засобом збагачення проби за рахунок культивації кліщів у пробі в умовах сприятливих для їх розвитку. Частину побутового пилу біля 0,5 г вносять у скляний циліндр і витримують в термостаті за температури 25 град. С та 75% відносної вологості протягом 3-х тижнів. Живі кліщі, що відроджуються з яєць, легко виявляються при дослідженні пилу (перенесеного до чашки Петрі) за допомогою бінокулярної лупи.

Експрес-метод розрахований на виявлення в пробі алергенних елементів, в тому числі кліщів. Метод відносно швидкої діагностики, вважається не досконалим і мало придатним. Він передбачає виявлення кліщів, в першу чергу, на внутрішній поверхні пошивки, що використовувалася для спання. Зіскрібок з внутрішньої поверхні пошивки вкладають до пробірки, заливають подвійним об'ємом 10% їдкого лугу (калійного або натрієвого) і кип'ятять на спиртівці протягом 2-3 хвилин. Мацерат центрифугують і з осаду готують мікроскопічний препарат. Хітинові частини кліщів, оболонки яєць чітко видні серед гомогенної мацерованої маси.

Кліщі побутового пилу - дрібні, іноді мікроскопічні (0,15-0,4 мм) павукоподібні, різностатеві з вираженим статевим диморфізмом. Тулуб суцільний і не поділений на сегменти. На тілі розрізняють гнатосому - відділ, який несе ротовий апарат, та ідіосому, по боках якої розташовані чотири пари ніг. У деяких кліщів (Tarsonemidae) задній відділ тулуба може бути сегментований. Тіло вкрите еластичною кутикулою, гладенькою чи з різним структурним орнаментом, або з поперечними паралельними складками. Забарвлення тіла живих кліщів білувате, напівпрозоре з скляним відблиском. Шкірні покрови можуть бути частково склератизовані. При цьому на тулубі утворюються різної форми щити та щитки. У деяких склеротизовані покриви тіла вкриті буграми, порами, сіткою або панциром. Шкірні покрови несуть чисельні органи - різні щетинки, залози, ліровидні органи тощо. Форма, розмір, місце їх розташування мають таксономічне значення. Кількість і розташування щетинок тіла (хетом) у більшості видів постійні. Форма щетинок різноманітна. Вони можуть бути звичайними щетинковими, голчастими, шипуватими, гачкуватими, листоподібними, булавоподібними тощо. Серед звичайних щетинок виділяють спеціалізовані рецепторні щетинки складної структури (хеморецептори) - соленідії, що мають вигляд тонких пористих рурок.

Ротовий апарат (гнатосома) утворено двома парами видозмінених передніх кінцівок - хеліцерами і педипальпами. Хеліцери в найпростішому стані мають вигляд ножиць, верхнє лезо яких становить нерухомий палець, а нижнє - рухоме. В більш спеціалізованих випадках один з пальців хеліцери може бути редукованим, а інший (або обидва) перетворюється в колючий або колюче-сисний орган. Друга пара кінцівок - педипальпи змінена менше і звичайно є тактильним органом. Рідше вони виконують і інші функції, наприклад орган захвату. Базальні членики педипальп (гнатококси) часто зростаються по між собою і їхній передній виступ утворює гіпостом - вентральну основу ротового апарату.

Дорослі кліщі та німфи мають по 4 пари ходильних кінцівок, а у фазі личинки - 3 пари. Кожна кінцівка складається з тазика (кокси) та 5-6 вільних члеників: вертлюга, стегна, коліна, гомілки, лапки. Тазики прилучені до тулуба або рухомо (як у багатьох мезостігмат), або повністю зрощені з покровами тіла так, що на вентральній поверхні тулуба лишаються лише дужкоподібні частини кокс - склерити, утворюючі своєрідний коксо-стернальний скелет, з них передні склерити - епімери, а задні - епімерити. Вільна нога закінчується лапкою, на вершині якої є передлапка, що несе апарат фіксації, і будова якого має діагностичне значення. Він звичайно складається з парних, або одного непарного емподіальних кігтиків, або різної форми присосок (амбулакральний апарат), що можуть зазнавати різноманітної модифікації чи редукції і мають таксономічне значення.

Статевий та анальний отвори знаходяться на вентральній поверхні задньої частини тулуба (опістосоми) звичайно вони віддалені одне від одного. Кожний з них може бути прикритий парним чи непарним клапаном.

Анальний отвір у вигляді подовженої щілини розташований вентрально біля заднього краю тіла або дещо відступивши від краю.

Статевий апарат самця складає копулятивний орган, що знаходиться в генітальній щілині - заглибленні, частково вкритому складками шкіри. Місце генітальної щілини, форма і будова копулятивного органу дуже різняться. В середині генітальної щілини є 2 пари генітальних присосок різної форми, що можуть виступати з генітальної щілини. З копулятивним апаратом самця у багатьох кліщів функціонально пов'язані органи фіксації (анальні та тарзальні на лапках IV) копулятивні присоски.

Статевий апарат самки ззовні має генітальний (яйцевивідний) та копулятивний отвори. Перший у вигляді подовженої щілини знаходиться звичайно в ділянці поміж епімерами III-IV ніг. У більшості кліщів генітальний отвір прикритий парою генітальних клапанів; у деяких є щє й третій непарний клапан, що прикриває отвір ззаду. Під цими клапанами залягають 2 пари генітальних присосок. У багатьох кліщів передній край генітального отвору має також серповидної форми склерит (епігіній). Копулятивний отвір займає на тілі термінальне положення і у окремих видів кліщів дуже різниться формою, що має діагностичне значення.

Спина вкрита щетинками рівномірно або групами, які можуть бути зібрані у комплекси. У кліщів родин Pyroglyphidae та Acaridae виділяють деякі з них: I - щетинки переднього краю тіла, зазвичай їх 4 пари, інколи на значній відстані від краю; II - внутрішні та зовнішні лопаткові щетинки, розташовані по центру тулубного відділу в один ряд приблизно на рівні другої пари ніг, ці пари щетинок рівні або різні за довжиною; III - бічні щетинки: плечові - розташовані спереду від основи третьої пари ніг, бічні - розташовані посередині між основами третьої і четвертої пар ніг; IV - щетинки заднього краю тіла можуть бути також розташовані на черевній стороні, але разом утворюють начебто подовження тіла.

Цикл розвитку. Життєвий цикл кліщів, у загальних рисах, складається з послідовних фаз розвитку: яйця, шестиногої личинки, німфи, імаго (статевозрілих самців і самок). Цей примітивний життєвий цикл у багатьох родин кліщів зазнає значних змін та ускладнень і може бути дуже різноманітним, а для деяких груп ще зовсім нез'ясований.

Личинки більшості кліщів ззовні відрізняються від дорослих відсутністю останньої - IV пари ніг, статевого апарату і статевого органу. Личинки деяких простігмат цілком відрізняються від імаго і перетворення їх в німфу відбувається шляхом справжнього метаморфозу.

Німфи звичайно схожі на дорослих кліщів, але мають недорозвинутий статевий апарат.

Визначення видового складу кліщів, які зустрічаються в побутовому пилу об'єктів нагляду держсанепідслужби України, здійснюється за ознаками наведеними у довідкових додатках 1 і 2.

Для вирішення проблеми алергічних захворювань, що пов'язані з побутовим порохом, недостатньо лише знищення кліщів, які побутового пилу в приміщенні, потрібно також видалити всі алергени.

Боротьба з "алергенними" кліщами передбачає використання фізичних, екологічних та хімічних методів. Для досягнення найбільшої ефективності необхідно використовувати інтегрований підхід.

Фізичні засоби боротьби.

Під час звільнення жилих приміщень від кліщів бажано використовувати вакуумні пилососи для вологого прибирання з розчинами детергентів або сурфактантів.

Живі кліщі, пил та алергени можуть бути видалені з постільної білизни та подушок завдяки обробці у звичайній пральній машині за температури не нижче 55 град. С або у хімчистці. Значно знизити кількість кліщів у матраці можна за допомогою електричної ковдри, в яку завертають матрац та залишають на 7 годин. Зниження вологості повітря за рахунок роботи кондиціонеру також призводить до зниження чисельності кліщів.

Хімічні засоби боротьби.

Для знищення кліщів в побутовому пилу та хімічної денатурації алергенів обробляють: матраци, килими, доріжки, штори тощо, особливо в спальних кімнатах. До нанесення акарицидів усі місця, що підлягають обробці, повинні бути ретельно оброблені пилососом, а через 2-3 години після обробки, коли акарицид підсохне на поверхні, обробку пилососом необхідно повторити.

Для обробки килимових покриттів використовують дуст бензилбензоата (5%) в концентрації 60 мг/кв.м. Порошком рівномірно посипають поверхні і залишають на 12-24 години, після чого чистять пилососом. Для матраців і меблів використовують препарати у формі рідини; ефект їх дії після одноразової обробки зберігається більше року. Для знищення кліщів та денатурації алергенів використовують спиртовий розчин бензилтанната в концентраціях рекомендованих виробником. Обробку проводять за допомогою ручних розпилювачів (балончиків).

Для обробки матраців, штор, килимів та м'якої меблі можна використовувати д-фенотин (0,4%), який також наносять за допомогою ручного розпилювача (20 натисків на балончик з аерозолем при обробці 1 кв.м). Пиримифосметил в концентрації 2 г/кв.м використовують у складі шампунів для килимових покриттів, або у вигляді аерозолів для обприскування м'якої меблі. Він знижує рівень їх зараження кліщами та кількість алергенів у два рази порівняно з вихідним рівнем і зберігає ефект дії більш, ніж два місяці.

Розпилений 3% розчин дубильної кислоти не вбиває кліщів, проте на 1-2 місяці знижує кількість алергенів у пилу.

В деяких країнах використовують бавовняні простирадла, оброблені спеціальною формою бензилбензоата. Якщо таке простирадло покласти на матрац під постільну білизну, то воно значно зменшує кількість кліщів протягом 12 місяців.

Заходи безпеки. Не можна під час обробки вдихати дезінфектант, що розпилюється, або пил. Необхідно на час обробки закрити всі харчові продукти, не можна обробляти поверхні, на яких готують їжу. Бензилбензоат токсичний для котів, якщо він попаде в їх їжу.

При наявності в приміщенні людей сенсибілізованих до побутового пилу, бажано дотримуватись наступних рекомендацій:

- зменшити до мінімуму наявність у приміщенні таких пилонакопичувачів, як килими, м'які меблі (бажані меблі з гладенькими поверхнями, що легко миються), масивні штори (краще бавовняні і як можна частіше прати), кімнатні квіти, м'які іграшки;

- не зберігати речі під ліжком (всі поверхні повинні бути легко доступні для прибирання);

- книжні полиці не повинні бути відкритого типу;

- не розкидати по кімнаті речі (особливо з вовни). Тримати їх у щільно закритих пакетах;

- щоденно проводити вологе прибирання і частіше провітрювати помешкання: прибирання здійснювати у побутовому респіраторі; використовувати лише пилосос для вологого прибирання;

- особливу увагу приділяти постелі: замінити подушки з пір'я, ковдри, матраци на синтапонові або ватяні; частіше замінювати постільну білизну, регулярно просушувати постільну білизну на сонці та морозі;

- ванну кімнату тримати сухою, частіше провітрювати;

- використовувати електричні повітроочисні апарати та частіше замінювати фільтри.