1.1. Цим Положенням про здійснення державного санітарного нагляду за проектуванням, будівництвом, прийманням в експлуатацію суднових установок очищення та знешкодження стічних вод обумовлюється порядок та засоби гігієнічного нагляду за якістю роботи суднових установок очищення та знешкодження стічних вод (УОЗСВ) при здійсненні запобіжного санітарного нагляду.

1.2. Нагляду підлягають вітчизняні УОЗСВ на всіх стадіях проектування, виготовлення дослідних зразків до початку серійного їх виготовлення.

Нагляду підлягають також закордонні УОЗСВ, дозволені для використання на вітчизняних суднах Регістром та Міністерством охорони здоров'я України під час будівництва нових суден.

1.3. Відповідальність за виготовленням УОЗСВ у відповідності з проектом, який і погоджено санітарно-епідеміологічною установою, а також виконання стендових випробувань покладається на підприємство-виробника; за монтаж та налагодження установок на суднах - на суднобудівні та судноремонтні підприємства; за технічне обслуговування та забезпечення паспортних режимів роботи установок на судні в період експлуатації - на адміністрацію (механічну службу) судна.

У даному Положенні термінологія та визначення прийняті відповідно до Міжнародної Конвенції про запобігання забруднення суден 1973 р. та Протоколу 1978 р..

Термін "стічні води" передбачає:

- стоки та інші відходи від усіх типів туалетів, унітазів тощо;

- стоки з раковин, ванн, душових, шпігатів, приміщень медичного призначення;

- стоки з приміщень, в яких утримуються живі тварини;

- інші стоки, якщо вони змішані з вищепереліченими водами.

3.1. Запобіжний державний санітарний нагляд за вітчизняними УОЗСВ передбачає:

3.1.1. Технічні умови на ниві УОЗСВ підлягають експертизі в Українському НДІ медицини транспорту.

3.1.2. Технічна документація на УОЗСВ подається в установи СЕС на водному транспорті МОЗ і погоджується відповідно з діючим законодавством.

3.1.3. Проведення стендових випробувань дослідних або головних зразків серії УОЗСВ на базі підприємства-виробника за участю представників санітарно-епідеміологічної служби відповідно до затвердженої Міністерством охорони здоров'я України програми.

3.1.4. Випробування УОЗСВ запроваджується безпосередньо на суднах після завершення їх будівництва або ремонту під час швартовних та ходових випробувань за участю представників санітарно-епідеміологічної служби.

3.2. На підставі висновків випробувань УОЗСВ як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва Міністерством охорони здоров'я України видається дозвіл (заборона) на використання їх на суднах України.

3.3. До проведення випробування нових вітчизняних або зарубіжних зразків УОЗСВ можуть бути залучені представники Українського НДІ медицини транспорту.

3.4. Поточний санітарний нагляд за якістю роботи УОЗСВ на суднах здійснюється басейновими, портовими та лінійними санітарно-епідеміологічними станціями на водному транспорті.

3.5. Під час санітарно-гігієнічного обстеження судна спеціалістами санепідстанцій проводиться обстеження суднових стічних систем, УОЗСВ, контролюються умови водоспоживання та водовідведення, перевіряються записи в журналах технічного обслуговування установок та режим їх роботи, визначається відповідність технічних показників роботи установок їх паспортним значенням.

3.6. Відбір проб стічних вод для лабораторного дослідження проводиться тільки за умови забезпечення стійкого режиму роботи установки.

3.7. При випробуванні на стенді підприємства-виробника і на борту судна дослідних зразків, одного із зразків установчої серії та головного зразка серійного виробництва УОЗСВ відбирається по 40 проб вихідних стічних вод і стічних вод після очищення та знешкодження протягом 10 днів (щоденно по 4 проби і 4 проби після установки) після досягнення сталого режиму роботи обладнання, яке випробовується.

3.8. Протягом випробування серійно виготовлених УОЗСВ на борту судна (первинний огляд установок, які мають "Свідоцтво про типове випробування Регістру України") відбирається 8 проб очищеної та знешкодженої стічної води протягом 2 днів (4 проби щоденно).

3.9. При здачі судна в експлуатацію після ремонту або зимового відстою відбирається 3 проби після роботи установки з інтервалом між відборами в 1 годину.

3.10. При щорічному огляді Регістром установок на морських, річкових та суднах змішаного плавання і при обстеженні суден за санітарно-епідемічними показниками відбирається 1 проба після роботи установки.

3.11. При черговому (4-річному) огляді установок Регістром України відбирається 3 проби після роботи установок з інтервалом відбору в 1 годину.

3.12. При плановому поглибленому санітарно-гігієнічному обстеженні судна кількість проб стічної води до та після УОЗСВ обумовлюється програмою обстеження судна.

3.13. Відбір проб стічних вод для лабораторних досліджень біологічної дії УОЗСВ проводиться тільки після досягнення стійкого режиму роботи установок, але не пізніше 1 місяця після здачі судна в експлуатацію. На час до отримання результатів лабораторних досліджень стічних вод, скидання їх після установок у водоймища забороняється. Стічні води повинні збиратися у накопичувальні цистерни або здаватися на берегові чи плавучі приймальні очисні споруди.

3.14. Результати обстеження суднових стічних систем та УОЗСВ, якщо воно доводиться самостійно, оформлюються актом санітарного обстеження.

3.15. Відбір проб стічної води для лабораторних досліджень проводиться з пробовідбірних пристроїв на установках, відповідно до правил відбору проб для санітарно-хімічних та мікробіологічних досліджень і оформлюється актом. Результати лабораторних досліджень оформлюються протоколом.

У разі отримання результатів дослідження стічних вод після виходу судна в рейс вони повинні бути передані на судно по радіо для внесення їх до суднового санітарного журналу.

3.16. На підставі оцінки результатів випробування дослідних зразків спеціалістами санепідстанції складається Висновок про гігієнічну ефективність роботи УОЗСВ, який разом з матеріалами випробувань передається Міністерству охорони здоров'я України (додаток 1, 2, 3).

3.17. За результатами обстеження установок, при здачі судна в експлуатацію після завершення будівництва (первинний огляд), оформлюється Висновок (додаток 1), який передається адміністрації судна.

3.18. Коли показники якості очищення та знешкодження стічних вод, що одержані в лабораторії санепідстанції, не відповідають гігієнічним нормам, адміністрації судна пред'являється вимога про заборону користування установкою та скидання стічних вод в районах морів, де Конвенцією МАРПОЛ - 73/78 встановлені особливі обмеження у межах зон санітарної охорони прибережних районів моря, в акваторіях портів та в районах рейдових зупинок суден, а також у внутрішніх водоймищах держави.

Санітарно-епідеміологічними станціями ведеться облік і аналіз результатів лабораторних досліджень, санітарних обстежень суднових стічних систем та УОЗСВ, на підставі яких розробляються обгрунтовані пропозиції відповідним службам пароплавств, управлінням рибної промисловості, підприємствам-судновласникам, проектним підприємствам, підприємствам-виготовлювачам установок, що спрямовані на підвищення ефективності їх роботи.

4.1. На стенді підприємства-виготовлювача повинна використовуватись як вихідна стічна вода із міських (заводських) мереж каналізації з такими показниками: БСК5 - не менше 400 мг/л, змулені речовини - менше 500 мг/л, колі-індекс - не менше 10 в ступ. 7.

Проби стічних вод до і після роботи установки відбираються послідовно з інтервалами часу, протягом якого стічні води знаходяться в установці, тобто часу повного циклу їх очищення та знешкодження.

4.2. При оцінці гігієнічної ефективності роботи установок (УОЗСВ) слід керуватися такими нормами очищення та знешкодження суднових стічних вод, що скидаються у водоймища:

З урахуванням технологічних удосконалень норми доповнюються іншими санітарно-гігієнічними показниками ефективності роботи суднових установок:

- сумарна кількість твердих речовин;

- легких речовин;

- хімічне споживання кисню (ХСК);

- скаламученість;

- сумарний органічний вуглець;

- сумарна кількість мікробів кишкової групи;

- кількість ентерококів;

- осідаючі речовини;

- легкі змулені речовини.

Нормативи вищевказаних інгредієнтів затверджуються Міністерством охорони здоров'я України.

5.1. Санітарно-хімічні дослідження суднових стічних вод

5.1.1. Відбір, консервування та зберігання проб

Для дослідження відбирається 1 літр стічної води у склянку з корком.

5.1.2. Дослідження вмісту змулених речовин

При вмісті змулених речовин у воді більше 10 мг/л їх дослідження виконуються шляхом фільтрування через беззольний паперовий фільтр "синя стрічка".

Хід дослідження. Через підготовлений фільтр пропускають не менше 50 мл добре перемішаної стічної води. Промивають колбу, в якій була проба, і осад на фільтрі невеликими порціями дистильованої води. Фільтр просушують на повітрі, потім кладуть у бюкс і у відкритому вигляді висушують при 105 град. C протягом 2 годин; закривають бюкс, охолоджують, зважують, повторюючи цю операцію до досягнення сталої ваги (як при підготовці фільтрів).

Кількість змулених речовин обчислюється за формулою:

X - кількість змулених речовин в мг;

M1 - вага бюкса з чистим висушеним фільтром в мг;

M2 - вага бюкса з фільтром, висушеним до стабільної ваги осаду в мг;

Y - кількість води, взятої для дослідження в мл.

5.1.3. Визначення біохімічного споживання кисню (БКС5) способом розведення

Визначення виконується в натуральній чи розведеній пробі за різницею наявності кисню до і після інкубації при температурі 20 град. C без доступу повітря та світла.

Перед аналізом кислі води нейтралізують 0,1 H розчином їдкого натру (NaOH), лужні - 0,1 H розчином сірчаної кислоти (H2SO4).

Хлоровані стічні води перед визначенням БСК5 обробляються сульфатом натрію, кількість якого визначається титруванням: до 100 мл проби додають 10 мл H2SO4 (1:50), 10 мл розчину йодного калію (10% розчин) і титрують 0,025 H розчином сульфату натрію (Na2SO3) з додаванням розчину як індикатора (розчин сульфату натрію готують розчиненням 0,16 г безводного Na2SO3 в 100 мл дистильованої води безпосередньо перед використанням).

Для розведення вод зі значною кількістю органічних речовин використовують дистильовану воду.

Вода для розведення повинна бути насичена киснем, зберігатись у темряві та захищена від забруднення. У вигляді поживних солей до неї вносять у день використання по 1 мл розчину (із розрахунку на 1 літр):

- фосфатний буферний розчин, pH - 7,2 (KH2PO4 - 8,5 г, K2HPO - 21,7 г, Na2HPO 4 х 7H2O - 33,4 г, NH4CL - 1,7 г, реактиви хімічно чисті розчиняють у дистильованій воді, доводячи до 1 л);

- розчин сульфату магнію (MgSO х 7H2O - 22,5 г - в дистильованій воді до 1 літру);

- розчин хлористого кальцію (CaCL2 - 27,5 г до 1 літру - в дистильованій воді);

- розчин хлористого заліза (FeCL3 х 6H2O г в дистильованій воді, доводячи до 1 літру).

Потім до розбавленої води додають 1 мл свіжої господарсько-побутової води, яка зберігалась не більше 24 годин (або 10 - 20 мл річкової води на кожен літр, що розводиться).

Воду, яка досліджується, переливають у колбу і доводять до 20 град. C (нагріваючи або охолоджуючи), після чого збовтують протягом 1 хвилини для насичення повітрям.

Дають вийти бульбашкам повітря, за допомогою сифона наповнюють 3 склянки з притертими корками водою до половини, обмивають і потім доливають до краю. В одній із них визначають розчинений кисень, дві інші склянки з водою, яка досліджується, ставлять у термостат горлом донизу на 5 діб, після чого визначають розчинений кисень, що залишився.

Різниця між першим і двома наступними визначеннями, у перерахунку на 1 літр, показує кількість кисню, яка пішла на окислення органічних речовин у досліджуваній воді протягом 5 діб.

У випадках надмірного забруднення вод, коли розчиненого кисню може не вистачити для покриття всієї потреби води, такі води необхідно перед початком досліджень розбавити розведеною водою. Розведення може бути таке, що споживання кисню за 5 діб було не менше 2 мг/л.

Якщо БСК5 зовсім невідоме, слід готувати декілька розведень (1:1, 1:4, 1:6 і т. ін.).

Розбавлену воду аерують шляхом збовтування в ній розчиненого кисню. Для контролю необхідно визначити БСК5 самої вода, яку розбавляють, з добавленими реактивами - цей показник не повинен перевищувати 0,3 мг O2/л. Поправка заноситься до розрахунку.

Хід визначення. У склянку, заповнену доверху досліджуваною водою, добавляють 2 мл розчину сульфату або хлориду марганцю та 2 мл лужного розчину йодиду калію. Після випадання осаду гідроокису марганцю склянку відкривають і піпеткою з широким кінцем, опущеним до рівня проби, добавляють розбавленої (1:4) сірчаної кислоти. Склянку знову закривають і, перевертаючи, перемішують її вміст. Потім вміст склянки переливають у колбу для титрування і обмивають склянку дистильованою водою, яку теж заливають у колбу.

Якщо для фіксування кисню застосовувався розчин їдкого калію без йодиду, в колбу додають 2 мл розчину йодиду калію.

Через 5 хвилин вміст колби титрують розчином тіосульфату натрію.

Наявність розчиненого кисню в мг/л обчислюється за формулою:

a - кількість тіосульфату, витраченого на титрування в мл;

K - поправка для приведення концентрації розчину тіосульфату до концентрації, що використовується;

H - нормальність розчину тіосульфату;

8 - еквівалент кисню;

Y1 - об'єм кисневої (досліджуваної) склянки;

Y2 - загальний об'єм реактивів, доданих до кисневої склянки.

X - БСК5 в мг/л кисню;

а - наявність розчиненого кисню у воді до інкубації в мг/л;

в - наявність розчиненого кисню у воді після інкубації в мг/л.

А - наявність розчиненого кисню у воді до інкубації в мг/л;

В - наявність розчиненого кисню у воді після інкубації в мг/л;

а - наявність розчиненого кисню у воді, якою розбавляють, до інкубації в мг/л;

в - наявність розчиненого кисню у воді, якою розбавляють, після інкубації в мг/л;

N - величина розведення (у скільки разів розведена проба).

5.1.4. Визначення наявності залишкового хлору (йодометричний метод)

Хід визначення. У конічну колбу насипають 0,5 йодистого калію, розчиняють його в 1 - 2 л дистильованої води, а потім додають буферний розчин у кількості приблизно у півтора розміри лужності досліджуваної води, після чого додають 250 - 500 мл досліджуваної води.

Йод, що виділився, відтитровують 0,005 H розчином тіосульфату натрію із мікробюретки до світло-жовтого кольору після чого додають 1 мл 0,5% розчину крохмалю і титрують до зникнення синього пофарбування.

При дослідженні лужності води попередньо її дехлорують за допомогою тіосульфату натрію в окремій пробі.

При концентрації хлору менше 0,3 мг для титрування відбирають більші об'єми води.

Кількість сумарного залишкового хлору (Х) в мг/л обчислюють за формулою:

У - кількість 0,005 H розчину тіосульфату натрію, використаного на титрування, мл;

К - поправочний коефіцієнт нормальності розчину тіосульфату натрію;

0,177 - кількість активного хлору, що відповідає 1 мл 0,005 H розчину тіосульфату натрію;

М - кількість води в пробі, взятої для дослідження, мл.

У чистий мірний скляний циліндр з плескатим дном діаметром 2,5 - 3,0 см та висотою 10 см наливають стічну воду доти, доки можливо чітко розпізнавати друкарський шрифт на білому папері (висота літер шрифту 3,5 мм), підкладений під циліндр на відстані 2 см від його дна. Доцільніше на циліндрі зробити позначку на рівні 7 см і наливати стічну воду до позначки. Якщо шрифт видно добре, то в журналі спостережень робиться запис: понад 7 см.

Наведені спостереження рекомендується повторити двічі і вивести середній показник. При прозорості не менше 7 см рівень змулених речовин стічних вод на виході із установки не перевищує 100 мг/л, а БСК5 - 50 мг O2/л.

5.2.1. Відбір, зберігання та транспортування проб води

Для бактеріального аналізу проби відбирають в місцях відбору води для хімічного дослідження. Під час відбору проб проводиться вимірювання температур води. Проби відбирають з додержанням правил бактеріологічної безпеки в стерильний посуд в кількості не менше 0,5 літра.

Проби хлорованої води відбирають в посуд, в який до стерилізації всипають тіосульфат натрію із розрахунку 10 - 13 мг на 500 мл стічної води.

Із однієї точки в першу чергу відбирають проби для мікробіологічних досліджень, а потім для інших цілей. Посуд відкривають безпосередньо перед відбором, знімаючи корок разом із стерильним ковпачком. Під час відбору проб корок та шийка не повинні чого-небудь торкатися. Обмивати посуд не треба.

Після заповнення місткість закривають стерильним корком, який забезпечує герметичність, і стерильним ковпачком.

При неможливості проведення досліджень на місці відібрані проби транспортують до лабораторії в термоконтейнері або чомусь подібному.

Під час транспортування проб води слід запобігати замерзанню, дії прямого сонячного випромінювання, різким поштовхам, перевертанню, змочуванню корка.

Досліджування повинні бути виконані не пізніше 6 годин з моменту відбору проб за умови зберігання проби при температурі + 4 - 10 град. C.

Сутність методу полягає в концентруванні бактерій з певної кількості досліджуваної води на мембранний фільтр та вирощуванні їх при температурі + 37 град. C +- 0,5 град. C на середовищі Ендо, не перевертаючи і досягаючи цілковитого його прилягання до середовища без бульбашок повітря. На одну чашку можливо розміщувати декілька фільтрів за умови, що вони не доторкуватимуться між собою. Для посіву використовують середовище Ендо з додаванням фуксину (на 100 см середовища добавляють 0,1 - 0,2 куб. см 10% спиртового розчину основного фуксину).

Якщо досліджувана вода містить велику кількість змулених речовин або клітин фітопланктону, то її фільтрують спочатку через попередній мембранний фільтр N 10 для усунення великої зависі. Після закінчення фільтрування фільтри переносять на середовище Ендо нарізно і при виведенні результатів враховують колонії, які виросли на обох фільтрах.

Чашки з фільтрами вміщують у термостат догори дном та інкубують при температурі + 37 градусів +- 0,5 град. C. До обліку результатів приступають при відсутності росту колоній - через 24 години, а при наявності колоній - через 18 годин.

Для обліку вибирають фільтри, на яких виросли ізольовані колонії, і кількість колоній, характерних для лактозопозитивних кишкових паличок, не більше 30. Допустимо вести облік по одному фільтру або на фільтрах з густішим ростом, але обов'язково це відзначати у додатку до протоколу дослідження.

Виконується оксидазний тест:

Мембранний фільтр з вирощеними на ньому колоніями переносять на кружок фільтрувального паперу трохи більшого розміру, ніж фільтр, добре змочений реактивом для визначення оксидазної активності. Оксидазний тест можливо ставити з допомогою СІБ-оксидази, для чого мембранний фільтр з вирощеними на ньому колоніями переносять пінцетом, не перевертаючи, на паперовий диск СІБ-оксидази розміром 3,5 - 4,0 см (розмір фільтру, що найчастіше застосовується), який попередньо рекомендується змочити стерильною дистильованою водою. Через 2 - 5 хвилин після появи достатньо чіткої реакції (синьо-фіолетове пофарбування обідка чи всієї колонії) фільтр переносять знову на середовище і проводять запис результату.