На виконання вимог статті 9 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та з метою науково-методичного забезпечення діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби з питань проведення гігієнічної регламентації небезпечних факторів

1. Затвердити методичні вказівки "Обґрунтування гранично допустимих концентрацій лікарських засобів у повітрі робочої зони і в атмосферному повітрі населених місць" (додаються).

2. Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров'я України методичні вказівки довести до установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади в установленому порядку.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на директора Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров'я України Пономаренка А.М.

1.1. Методичні вказівки призначені для органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України та установ і організацій, які акредитовані на право проведення робіт в галузі гігієнічного нормування лікарських препаратів у повітрі робочої зони і в атмосферному повітрі населених місць - при обґрунтуванні та апробації гігієнічних нормативів.

Методичні вказівки підготовлені за результатами узагальнення багаторічного досвіду з гігієнічного регламентування лікарських засобів (далі - ЛЗ) у повітрі робочої зони і в атмосферному повітрі та уніфікації вимог і методів токсиколого-гігієнічної оцінки ЛЗ.

1.2. Принципові підходи до гігієнічного нормування ЛЗ у повітрі робочої зони та в атмосферному повітрі не відрізняються від загальноприйнятої методології встановлення гранично допустимої концентрації (далі - ГДК) шкідливих речовин. Разом з тим вони мають свої особливості, обумовлені не тільки специфічними властивостями даної групи речовин, але й умовами промислового виробництва (невеликий об'єм виробничої продукції, її висока вартість, періодичність виробництва і т. і.).

1.3. ГДК ЛЗ для повітря робочої зони встановлюється для тих речовин, річний об'єм виробництва яких складає не менше 50 кг на рік, а в виробничому процесі бере участь не менш ніж 10 чоловік. В інших випадках встановлюється орієнтовний безпечний рівень впливу (далі - ОБРВ) ЛЗ в повітрі робочої зони.

1.4. Що стосується розробки ГДК ЛЗ в атмосферному повітрі, то слід зазначити, що в ряді випадків очевидна недоцільність їх гігієнічного нормування. Це, в першу чергу, стосується тих препаратів, виробництво яких здійснюється періодично (2-3 міс. в рік) і річний об'єм їх виробництва складає не більше 200 кг на рік. Для цих речовин встановлюється ОБРВ.

Для хіміко-фармацевтичних підприємств характерні невеликий обсяг випуску кінцевих продуктів, широка номенклатура ЛЗ і проміжних продуктів синтезу, переривчастий та багатостадійний характер технологічних процесів, періодичність річного виробництва, невелика тривалість завершальних стадій отримання ЛЗ.

Промисловому випуску ЛЗ передують різнобічні дослідження біологічної активності і токсичних властивостей в дослідах на тваринах при доклінічному вивченні ЛЗ. Це дозволяє в деяких випадках суттєво скоротити обсяг токсикологічних досліджень по обґрунтуванню гігієнічних нормативів, а також використовувати результати доклінічних експериментів.

При виробництві готових лікарських форм, в тому числі і комбінованих, гігієнічному нормуванню підлягають як субстанції усіх ЛЗ, що входять у комбінацію, так і допоміжні речовини (наповнювачі, емульгатори, підсолоджувачі та ін.).

При вивченні та обґрунтуванні гігієнічних регламентів ЛЗ необхідно враховувати наступне:

- вибірковість фармакологічної дії;

- діапазон фармакологічних ефектів та величин терапевтичних доз: від сотих часток мг (естрогени та деякі гормони, серцеві глікозиди) до десятків грам (діуретини);

- можливість розвитку віддалених ефектів (вплив на синтез ДНК, РНК, генеративну функцію, здатність викликати у людини психічну та фізичну залежність);

- великі розбіжності в обсязі виробництва (від декількох кг до десятків тонн на рік);

- переважний агрегатний стан ЛЗ в повітрі робочої зони та атмосферному повітрі у вигляді дрібнодисперсних аерозолів.

2.1. Вибір адекватних методів для токсикологічних досліджень повинен включати таку інформацію:

- відомості про фізико-хімічні властивості ЛЗ, умови його виробництва, фармакологічну активність;

- особливості механізму дії та специфічна активність;

- протипоказання та побічна дія ЛЗ;

- рівні мінімально допустимих разових доз (далі - МДРД), мінімально допустимих терапевтичних доз (далі - МДТД), вищих допустимих разових доз (далі - ВДРД) та вищих добових терапевтичних доз (далі - ВДТД).

2.2. ОБРВ обґрунтовується шляхом застосування параметрів токсикометрії, терапевтичних доз, фізико-хімічних констант, а також шляхом інтерполяції та екстраполяції в рядах сполук, що близькі за хімічною структурою, фізико-хімічними властивостями та характером біологічної дії.

ОБРВ встановлюється на період, що передує проектуванню виробництва.

Одночасно з обґрунтуванням нормативу розробляються методи контролю ЛЗ в повітрі робочої зони або в атмосферному повітрі.

3.1. При визначенні токсикологічних параметрів речовин, що нормуються в повітрі, для щоденної експозиції протягом кількох місяців необхідні великі їх витрати для створення певних концентрацій в повітряному середовищі затравочних камер. Іноді для дослідження з метою гігієнічного нормування ЛЗ необхідні кількості препарату, які значно перевищують об'єм їх виробництва.

Враховуючи це, а також високу вартість ЛЗ в порівнянні з іншими продуктами хіміко-фармацевтичної і біотехнологічної промисловості, складність в забезпеченні заданої концентрації аерозолю ЛЗ доцільно, враховуючи особливості біологічної дії, по-перше, проводити тільки субхронічні експерименти, по-друге, використовувати метод інтраназальних інсталяцій з подальшим перерахуванням дози, яка вводиться експериментальним тваринам, на концентрацію ЛЗ в повітрі, що вдихається.

3.2. Прояви професійної патології робітників, зайнятих виробництвом ЛЗ, в цілому, повторюють побічні реакції, що спостерігаються в клінічних умовах при контактному, пероральному і інгаляційному застосуванні ЛЗ з лікарською метою. В більшості випадків вони зводяться до явищ, пов'язаних з алергічними і токсичними реакціями та дисбіотичним ефектом. Тому в принципову схему досліджень по гігієнічному обґрунтуванню ГДК ЛЗ обов'язково включається вивчення цих типів біологічної дії.

4.1. Інгаляційний шлях надходження лікарських засобів

Затравлення експериментальних тварин (щури) в умовах інгаляційного надходження ЛЗ традиційно здійснюється в спеціальних затравочних камерах. Для ЛЗ, кількість яких дозволяє використовувати такий спосіб введення, щоденна експозиція складає для щурів 4 години. При такому способі затравлення необхідно дотримуватись рівномірної подачі чистого повітря та речовини ЛЗ від дозуючого пристрою, створення необхідного повітрообміну, контролю за концентраціями ЛЗ в повітрі затравочної камери.

У всіх інших випадках, коли кількість та/або вартість ЛЗ не дозволяє мати необхідну масу речовини для дослідження в інгаляційних камерах, можна використовувати альтернативні методи введення ЛЗ (напр., інтраназальний, інтратрахеальний).

4.2. Інтраназальний спосіб введення лікарських засобів

4.2.1. При інтраназальному моделюванні інгаляційного шляху надходження препарату забезпечується точне дозування надходження його в організм. Для введення використовується суспензія ЛЗ в стерильному фізіологічному розчині або в стерильній водопровідній воді. Суспензія вводиться піддослідним тваринам за допомогою піпетки з тупим кінцем під легким ефірним наркозом: мишам в кількості 0,007-0,05 мл, щурам - 0,05-0,25 мл. Легкий ефірний наркоз та визначені об'єми для введення ЛЗ не призводять до його попадання в ротову порожнину.

4.2.2. Перерахування введеної дози на концентрацію ЛЗ в повітрі, що вдихається, здійснюється за формулою:

K - концентрація препарату, мг/куб. м;

D - доза препарату (мг), введена тварині;

V - об'єм повітря, що вдихається (куб. м);

Величина об'єму повітря, що вдихається (V), визначається як добуток легеневої вентиляції для даного виду тварин на масу тіла і терміну інгаляції (2 години для мишей і 4 години для щурів, при визначенні параметрів гострої дії; 4 години впродовж 2-4 місяців для обгрунтування ГДК ЛЗ у повітрі робочої зони і 24 години впродовж 2-4 місяців для обгрунтування ГДК ЛЗ в атмосферному повітрі населених місць).

Показники легеневої вентиляції (в куб. см/г/хв) складають: для мишей - 1,24, щурів - 0,65, морських свинок - 0,33.

Приклади розрахунків величини легеневої вентиляції при введенні ЛЗ білим щурам масою 200 г:

Фіксоване значення величини легеневої вентиляції впродовж 4-х-годинної експозиції складає:

Фіксоване значення величини легеневої вентиляції впродовж 24-годинної експозиції:

4.2.3. Приклад розрахунку дози введеного інтраназально ЛЗ щурам для умов, що відповідають вимогам до проведення експерименту для повітря робочої зони:

тобто, щоденне інтраназальне введення тварині масою 200 г 0,312 мг препарату буде відповідати інгаляційному його надходженню при 4-годинній експозиції в концентрації 10 мг/куб. м.

4.2.4. Приклад розрахунку дози введеного інтраназально щурам дози ЛЗ, для умов, що відповідають вимогам проведення експерименту для атмосферного повітря населених місць:

тобто, щоденне інтраназальне введення тварині масою 200 г 0,09 мг ЛЗ буде відповідати щоденному інгаляційному його надходженню при 24-годинній експозиції в концентрації 0,5 мг/куб. м.

4.3. Інтратрахеальний спосіб введення лікарських засобів

Препарат вводять в трахею щурів під легким ефірним наркозом за допомогою довгої голки. Для зручності використовують ЛОР-набір для огляду, в який входить ЛОР-дзеркало, вушна лійка. Препарат вводять у вигляді суспензії, яка містить ЛЗ не більше 50 мг.

Перерахунок експозиційної дози на концентрацію здійснюється так само, як при інтраназальному способі введення (див. розд. 4.2.).

При виборі адекватних методів і тестів для токсикологічного дослідження ЛЗ доцільно враховувати особливості нормування ЛЗ (розділ 2). При цьому необхідно розрізняти методи інтегральні, які відображають загальнотоксичну дію на органи та системи, і специфічні методи, що обумовлені фармакологічною та побічною дією ЛЗ.

Оцінку стану організму піддослідних тварин необхідно проводити в динаміці.

5.1. Вивчення загальнотоксичної дії лікарських засобів

Схема токсикологічного експерименту включає:

- визначення параметрів гострої токсичності;

- визначення кумулятивних властивостей;

- вивчення місцевої дії на шкіру і слизову оболонку ока;

- визначення параметрів субхронічної токсичності;

- вивчення віддалених наслідків (ембріотоксичність, тератогенність, мутагенність, канцерогенність).

Встановлення порогу гострої загальнотоксичної дії проводиться на білих щурах. Критеріями загальнотоксичної дії є інтегральні показники і показники, які характеризують стан окремих органів і систем. Вибір останніх визначається за результатами доклінічного вивчення досліджуваного препарату.

Якщо ефект, що реєструється, - летальний кінець - формула буде такою:

5.1.2.2. Вивчення кумулятивних властивостей фармакологічних субстанцій і лікарських препаратів, для яких неможливо визначити середньо смертельну дозу, відбувається при субхронічних і хронічних випробуваннях з використанням, як правило, умовно терапевтичної дози (мінімальна), дози, яка не менше ніж у 10 разів вища від умовно терапевтичної (можливо - токсична), та проміжної між мінімальною та максимальною. Шлях введення речовини повинен співпадати або бути близьким до реального (що відповідає клінічній практиці).

Коефіцієнт кумуляції більше 5 вказує на відносно слабо виражену дію речовини, від 3 до 5 - на середній ступінь кумуляції, від 1 до 3 - на виражений ступінь кумуляції, а величина коефіцієнта кумуляції, яка менше 1 - свідчить про наявність суперкумулятивних властивостей.

І - індекс кумуляції, розраховують за формулою:

5.1.3.1. Вивчення місцевої подразнюючої дії і резорбції речовин через непошкоджену шкіру проводиться у відповідності з методичними вказівками "Оценка воздействия вредных химических соединений на кожные покровы и обоснование предельно-допустимых уровней загрязнений кожи" (МЗ СССР, N 2102-79 от 01.12.1979).

5.1.3.2. Для досліджень подразнюючої дії на слизову оболонку ока використовують кролів. В кон'юнктивальний мішок ока одноразово закапують 1 краплю суспензії ЛЗ або вносять 50 мг ЛЗ у нативному вигляді. Облік ефекту проводять впродовж двох діб згідно з бальною шкалою за M. Majda і K. Chrusaielska:

При різко виражених пошкодженнях ока сумарна кількість балів дорівнює 10.

5.2. Вивчення впливу лікарських засобів на імунну систему

Оцінка впливу ЛЗ на імунну систему здійснюється у відповідності до вимог щодо постановки досліджень по обґрунтуванню ГДК промислових хімічних алергенів у повітрі робочої зони та в атмосферному повітрі і рекомендацій по оцінці алергенних властивостей фармакологічних засобів. При вивченні дії ЛЗ на імунну систему можливе використання різних показників, які дозволяють оцінити стан неспецифічної резистентності організму, виявити розвиток сенсибілізації піддослідних тварин.

Рекомендується використовувати шкіряні провокаційні проби та лабораторні специфічні алерготести in vitro. Ці методи дозволяють виявити алергічні реакції різного типу: уповільненого (провокаційні проби, реакція гальмування розпластування макрофагів, тощо), негайного реагінового типу (реакція дегрануляції базофільних гранулоцитів), та опосередкованого імунними комплексами (тести з нейтрофільними гранулоцитами).

Можливе використання різноманітних методів досліджень як специфічних, так і неспецифічних, які свідчать про розвиток сенсибілізації піддослідних тварин.

5.2.1. Провокаційна проба опухання вуха

Постановка цього тесту можлива на різних видах тварин. Для проведення тесту опухання вуха (ТОВ) необхідно здійснити підбір тестової концентрації ЛЗ на інтактних тваринах (морських свинках). Розчинником може бути вода, 70-градусний спирт, оцет. На контрольне вухо наносять, якщо його застосовують, розріджувач. Облік реакції здійснюють через 24 години. Тестова доза - максимальна, яка не викликає подразнення (нативний ЛЗ або від 0,1 до 20%).

Перед проведенням тесту роблять заміри вушної раковини. На обидві поверхні вуха наносять по 25 мкл ЛЗ в робочій концентрації. Заміри товщини вуха здійснюють через 24 години і розраховують показник ТОВ по різниці товщини до і після аплікації. У морських свинок та щурів тест позитивний при показнику 0,03 мм та більше, у миші - 0,01 мм та більше. Шкала для морських свинок: 0 балів - до 0,03 мм, 1 бал - 0,03-0,07 мм, 2 бала - 0,08-0,12 мм, 3 бала - 0,13-0,17 мм, 4 бала - 0,18-0,22 мм, 5 балів - 0,23 мм та більше.

5.2.2. Проведення шкіряних проб

ЛЗ розчиняється в фізрозчині 0,05-0,1 мл вводиться в оброблену спиртом шкіру зовнішньої поверхні вуха морської свинки за допомогою туберкулінового шприца. При цьому голку треба виймати зигзагоподібно, щоб не було втрати речовини. Облік реакції - через 20 хв. для виявлення алергії негайного типу і через 24-48 год. для виявлення алергії повільного типу. Позитивна реакція виражається в появі на місці введення речовини почервоніння, припухлості.

5.2.3. Визначення бактерицидної активності сироватки крові

Реакція грунтується на здатності сироватки крові подавляти ріст мікроорганізмів, що залежить від рівня нормальних антитіл, пропердіну, комплементу і ін. Реакція проводиться в стерильних умовах, при температурі +37 град. С, з різними розведеннями сироватки, до яких додається певна доза тест-мікроорганізмів - Staphylococcus aureus N 209.