Органами і закладами охорони здоров'я проведено значну роботу в справі подальшого розвитку і вдосконалення хірургічної допомоги дитячому населенню. Збільшилась кількість дитячих хірургічних ліжок, поліпшилась забезпеченість ними. Велика увага приділяється вдосконалення матеріально-технічної бази дитячих хірургічних стаціонарів та спеціалізації ліжкового фонду.

Багато зроблено для впровадження спеціалізованої хірургічної допомоги дітям: відкриті хірургічні відділення для новонароджених, організовані центри мікрохірургії з хірургією вад розвитку, створені міжрайонні дитячі хірургічні відділення. В багатопрофільних дитячих лікарнях відкриваються відділення анестезіології і реанімації з палатами реанімації та інтенсивної терапії.

Здійснювалась планомірна підготовка і перепідготовка кадрів українських лікарів-хірургів на кафедрах (курсах) дитячої хірургії медичних інститутів та кафедрах дитячої хірургії КДІУЛ, в дитячих хірургічних відділеннях науково-дослідних інститутів. У цих закладах триває робота щодо розвитку наукових досліджень з актуальних питань дитячої хірургії, впровадження їх результатів у практичну роботу.

Знижується післяопераційна летальність дітей з усіх видів оперативних втручань. Разом з тим в організації хірургічної допомоги дітям є значні недоліки: багато дітей лікуються я в стаціонарах для дорослих, які не відповідають сучасним вимогам допомоги новонародженим з хірургічної паталогією, не в повному обсязі ведеться облік вад розвитку. Все ще мають місце діагностичні помилки та пізня діагностика таких захворювань, як кишкова непрохідність (інвагінація), гострий апендицит, гострий гематогенний остеомієліт, травми внутрішніх органів, є недоліки в анастезіологічному забезпеченні дітей, виборі методів знечулення.

Диспансеризація дітей в деяких місцевостях проводиться формально, несвоєчасно виявляються хірургічні захворювання, не визначається етапність в наданні хірургічної допомоги дітям в залежності від віку дитини, характеру і важкості патології, умов транспортування. Серйозні недоліки в наданні медичної допомоги дітям з хірургічними захворюваннями свідчать про те, що цьому важливому розділу роботи з боку керівників органів і закладів охорони здоров'я не надається достатньої уваги.

З метою подальшого розвитку і вдосконалення хірургічної допомоги дітям З А Т В Е Р Д Ж У Ю:

1. Положення про головного позаштатного дитячого хірурга Міністерства охорони здоров'я України, МОЗ Республіки Крим, обласного, міського відділу охорони здоров'я (додається).

2. Положення про регіональний (міжобласний, обласний) центр дитячої хірургії (додається).

3. Положення про міжрайонне спеціалізоване лікувально-профілактичне відділення центральної районної (районної, міської) лікарні (додається).

4. Положення про головний координаційний центр дитячої хірургії України (додається).

П Р О П О Н У Ю:

1. Начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, міністру охорони здоров'я Республіки Крим:

1.1. Щорічно не пізніше I кварталу проводити з участю головних позаштатних дитячих хірургів, керівників міжобласних і обласних центрів дитячої хірургії, співробітників кафедр дитячої хірургії медичних інститутів та інституту удосконалення лікарів аналіз стану і якості надання хірургічної допомоги дітям, звернути особливу увагу на лікування дітей з невідкладною хірургічною патологією, особливо новонароджених і дітей раннього віку, дітей з важкими вадами розвитку , вжити дійових заходів до усунення виявлених недоліків.

1.2. До 15.05.94 р. розробити план поліпшення організації медичної допомоги дітям з хірургічною патологією, передбачивши в ньому:

- організацію в складі багатопрофільних дитячих міських, обласних лікарень, спеціалізованих хірургічних відділень (урологічних, травматологічних, ортопедичних, хірургії новонароджених); забезпечити їх необхідним обладнанням і укомплектувати фахівцями, які пройшли відповідну підготовку;

- розробку схеми етапного лікування дітей з вродженими вадами розвитку, хірургічними захворюваннями в залежності від їх важкості, складності оперативного втручання, кваліфікації лікарів-хірургів і лікарів-анестезіологів-реаніматологів з питань лікування дитячої патології, терміну і умов транспортування хворих;

- систематичне підвищення в установленому порядку кваліфікації лікарів-хірургів, лікарів-анестезіологів-реаніматологів дитячих міських, обласних, центральних районних лікарень з питань лікування дітей з гострими хірургічними захворюваннями, в тому числі і головних районних хірургів;

- організацію проведення заходів по санітарно-гігієнічному вихованню населення з питань своєчасного звернення до лікаря при появі у дитини ознак гострого хірургічного захворювання, в зв'язку з чим організувати систематичні виступи перед населенням кваліфікованих лікарів хірургічних дитячих міських, обласних лікарень, широко використовувати засоби масової інформації (преса, радіо, телебачення).

1.3. Підвищити особисту відповідальність керівників лікувально-профілактичних закладів за:

- організацію роботи приймальних відділень лікарень, своєчасного огляду з застосуванням всіх доступних методів обстеження дітей з невідкладною хірургічною патологією з консультацією необхідних фахівців;

- госпіталізацію дітей до 3-х років з болем у животі і дітей старшого віку з повторним болем у животі, забезпечення їх цілодобовим спостереженням кваліфікованих фахівців і відповідним обстеженням.

Питання про зняття діагнозу гострого хірургічного захворювання і припинення спостереженя за дитиною з болем у животі вирішувати тільки консиліумом спеціалістів за участю відповідальних чергових лікарів, завідуючих хірургічних відділеннями:

- передачу в поліклініку за місцем проживання даних про дітей, які не були госпіталізовані для спостереження лікарем-педіатром;

- забезпечення консультативної допомоги у випадках ускладненого перебігу післяопераційного періоду у дітей, що знаходяться в хірургічних відділення для дорослих міських і центральних лікарень;

- дотримання санітарно-протиепідеміологічного режиму роботи дитячих хірургічних відділень з підвищенням уваги до питань профілактики гнійно-септичних ускладнень, харчування і догляду дітей, особливо раннього віку;

- поліпшення якості диспансеризації дітей, своєчасне виявлення і лікування хірургічних захворювань та вроджених вад розвитку;

- впровадження в практичну роботу хірургічних відділень сучасних методів обстеження і лікування дітей.

1.4. Забезпечити відновне лікування дітей з наслідками перенесених хірургічних захворювань, травм опорно-рухового апарату і направлення їх при необхідності на санаторно-курортне лікування.

2. Вважати, що головний координаційний центр дитячої хірургії здійснює свої функції на базі клінік кафедри дитячої хірургії Українського державного медичного університету та відділення хірургії вад розвитку у дітей Українського науково-дослідного інституту педіатрії, акушерства та гінекології за погодженням з Академією медичних наук України

1. Начальнику Головного управління організації медичної допомоги дітям і матерям (Н.Г.Гойда).

1.1. Впровадити в роботу хірургічних відділень сучасні схеми етапного лікування дітей з вродженими вадами розвитку, хірургічними захворюваннями в залежності від їх важкості.

1.2. Протягом 1994 року разом з управліннями охорони здоров'я обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, Міністерством охорони здоров'я Республіки Крим сприяти організації регіональних дитячих хірургічних центрів.

2. Ректорам медичних інститутів:

2.1. Посилити увагу до підготовки науково-педагогічних кадрів з дитячої хірургії, особливо докторів медичних наук, для створення резерву на заміщення посад завідуючих кафедрами (курсами) дитячої хірургії.

2.2. Забезпечити регулярні консультації силами професорсько-викладацького складу кафедр дитячої хірургії в консультативних територіальних поліклініках, а також виїзди спеціалістів в лікувально-профілактичні заклади сільських районів.

3. Директорам науково-дослідних і ректорам медичних інститутів при плануванні наукових робіт перевагу в наукових дослідженнях віддавати тематиці, присвяченій захворюванням і вадам розвитку, які призводять до високої летальності та інвалідності.

Контроль за виконанням наказу покладаю на заступників міністра В.М.Пономаренка, Богатирьову.

1. Головний позаштатний дитячий хірург Міністерства охорони здоров'я України, МОЗ Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, міських державних адміністрацій призначається з числа кваліфікованих лікарів-хірургів, які мають дослід організаційної роботи, Міністром охорони здоров'я, керівником обласного, міського управління охорони здоров'я.

2. Головний позаштатний дитячий хірург Міністерства охорони здоров'я України у своїй роботі підпорядкований начальнику Головного управлінні організації медичної допомоги дітям і матерям Міністерства охорони здоров'я України: головний позаштатний дитячий хірург МОЗ Республіки Крим - начальнику управління медичної допомоги дітям і матерям МОЗ Республіки Крим: головний дитячий хірург управління охорони здоров'я держадміністрації відповідно - заступнику начальника по дитинству і родопомочі.

3. Головний позаштатний дитячий хірург є консультантом відповідного органу охорони здоров'я з питань хірургічної допомоги дітям і працює в тісному контакті з головними спеціалістами в інших напрямках спеціалізованої допомоги дітям за планом, затвердженим органом охорони здоров'я.

4. Головний позаштатний дитячий хірург Міністерства охорони здоров'я здійснює організаційно-методичне керівництво, контролює діяльність головних позаштатних дитячих хірургів управлінь охорони здоров'я, керівників центрів дитячої хірургії.