В Україні протягом останніх 10 років (1990-1999 рр.) захворювання людей на бруцельоз реєструвалися в поодиноких випадках в Автономній Республіці Крим, Луганській, Дніпропетровській, Донецькій, Полтавській, Миколаївській, Харківській, Сумській областях та м. Севастополі, зараження яких відбулося за межами країни. У 2000 році в Миколаївській області було зареєстровано 5 випадків захворювань людей на бруцельоз місцевого походження та 2 випадки - в Донецькій області, завезеного з Азербайджану.

Захворювання на бруцельоз тварин практично ліквідовано в Україні. З 1967 року не реєструються захворювання на бруцельоз овець, останні 20 років - великої рогатої худоби. У 1999 р. в Херсонській області та м. Севастополі було виявлено по одному пункту, в яких зафіксовано захворювання на бруцельоз свиней, збудником якого визначено br.suis II серовар, що циркулює серед диких тварин.

В Україні органами та установами охорони, здоров'я, державної санітарно-епідеміологічної служби, державної служби ветеринарної медицини здійснюється комплекс заходів із профілактики бруцельозу. Щорічно проводиться близько п'яти тисяч діагностичних та понад 27 тисяч профілактичних лабораторних досліджень. Здійснюється контроль за додержанням санепідрежиму в тваринницьких господарствах та на підприємствах для переробки сировини і продуктів тваринництва.

Державні лабораторії ветеринарної медицини України щороку виконують 10 - 12 млн. щорічних планових досліджень на бруцельоз великої і дрібної рогатої худоби та свиней. Проводяться також дослідження тварин дикої фауни з метою прогнозування та запобігання виникненню епізоотичних ускладнень з бруцельозу.

Епідемічне та епізоотичне благополуччя території України з бруцельозу послабило увагу медичних і ветеринарних працівників щодо проведення відповідного комплексу заходів з профілактики цієї інфекції.

Останнім часом дещо знизився контроль за проведенням обстежень тварин, які абортували чи народили мертві плоди.

У деяких областях послаблено державний ветеринарно-санітарний і санітарно-епідеміологічний нагляд за додержанням протибруцельозного режиму на тваринницьких фермах, підприємствах для переробки сировини і продуктів тваринного походження, а також серологічний контроль за особами з груп ризику.

В Україні існує реальна загроза виникнення захворювань на бруцельоз серед тварин та людей при контрабандному завезенні великої та дрібної рогатої худоби, продуктів забою, сировини, молочних продуктів з країн, в яких реєструються захворювання, а також при зараженні свійських тварин від диких.

З метою посилення заходів щодо профілактики захворювань людей і тварин на бруцельоз

1. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської міської державних адміністрацій, Головного управління Київської міської державної адміністрації.

1.1. Забезпечити своєчасну діагностику захворювань на бруцельоз з обов'язковим проведенням серологічних досліджень та госпіталізацію хворих на гострий бруцельоз в інфекційні лікарні (відділення).

1.2. Забезпечити проведення диспансеризації контингентів, які в процесі своєї професійної діяльності зазнають можливого ризику зараження бруцельозом, зокрема при догляді за хворими, підозрілими на це захворювання тваринами, при забої хворих та підозрілих на бруцельоз тварин та тварин, які прибули із місцевостей і країн, де поширено це захворювання, з проведенням їм серологічних обстежень.

1.3. Забезпечити проведення не менше одного разу на три роки семінарів з клініки, діагностики, лікування, епідеміології та профілактики бруцельозу для лікарів-інфекціоністів, лікарів-терапевтів дільничної мережі.

1.4. Методичне керівництво наданням медичної допомоги хворим на бруцельоз покласти на головних інфекціоністів Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської міської державних адміністрацій, Головного управління охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації.

2. Головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, головним державним інспекторам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя:

2.1. Розробляти кожні п'ять років і подавати на затвердження в місцеві органи виконавчої влади комплексні плани заходів щодо профілактики захворювань, спільних для людей і тварин.