Відсутність в Україні захворюваності епідемічним висипним тифом та реєстрація поодиноких випадків хвороби Бриля - рецидивної форми перенесеного в минулому епідемічного висипного тифу - привело до зниження уваги керівників органів та установ охорони здоров'я і спеціалістів до цієї особливо небезпечної інфекції. Проте високий рівень завошивості в багатьох областях України, наявність джерела інфекції (хворих на хворобу Бриля) створює постійну загрозу виникнення епідемічного висипного тифу.

Головним критерієм у постановці діагнозу епідемічного висипного тифу та хвороби Бриля є позитивний результат серологічного дослідження сироватки крові від хворих. Однак проведення цих досліджень в багатьох випадках не ефективне, нерідко лабораторні обстеження призначаються раніше 5-го дня гарячки, що дає негативні результати, не проводяться обстеження сироваток крові в динаміці. Практично не використовуються такі методи дослідження, як реакція зв'язування комплементу та непрямої гемаглютинації (РЗК і РНГА).

З метою поліпшення і удосконалення роботи щодо профілактики епідемічного висипного тифу та хвороби Бриля затверджую:

1. Інструктивно-методичні вказівки по діагностиці, лікуванню, профілактиці епідемічного висипного тифу та хвороби Бриля.

2. Положення про Український центр по рикетсіозах.

Пропоную:

1. Міністру охорони здоров'я Республіки Крим, начальникам, управлінь охорони здоров'я обласних, Києва та Севастополя міських державних адміністрацій:

1.1. Щороку заслуховувати на засіданнях колегії, нарадах (в т. ч. разом з іншими службами) питання профілактики епідемічного висипного тифу та хвороби Бриля з прийняттям необхідних заходів.

1.2. Забезпечити серологічні дослідження крові гарячкових хворих та хворих, у яких не можна виключити діагноз висипного тифу, хвороби Бриля (затяжні пневмонії, лихоманка невідомого походження, довготривалий грип та катар верхніх дихальних шляхів, підозра на черевний тиф, паратифи, бруцельоз, лептоспіроз та ін.), у відповідні строки в динаміці та з використанням сучасних методів.

1.3. Організувати систематичне, не рідше 1 разу в три роки, проведення на адміністративних територіях семінарів по підвищенню кваліфікації медичних працівників, у тому числі середнього медичного персоналу, з питань профілактики, клінічної, лабораторної діагностики, активного виявлення і лікування хворих рикетсіозами.

1.4. Покласти на відділи особливо небезпечних інфекцій обласних, міських санепідстанцій організаційно-методичне керівництво заходами профілактики, лабораторної діагностики рикетсіозів.

1.5. Методичне керівництво заходами по клінічній діагностиці, активному виявленню і лікуванню хворих рикетсіозами покласти на головних інфекціоністів.

2. Головним лікарям санепідстанцій Центральної, Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, басейнових та цивільної авіації:

2.1. Проводити комплекс заходів щодо профілактики епідемічного висипного тифу та хвороби Бриля згідно з інструктивно-методичними вказівками по діагностиці, лікуванню, профілактиці епідемічного висипного тифу та хвороби Бриля.

2.2. Посилити державний санітарний нагляд за проведенням комплексу заходів по епідемічному висипному тифу.

2.3. Епідрозслідування кожного випадку захворювання рикетсіозами проводити епідеміологом відділу особливо небезпечних інфекцій.

3. Генеральному директору Українського об'єднання "Укрфармація" (Клімов О.І.) вжити заходів до забезпечення аптек, лікувально-профілактичних та санітарно-епідеміологічних закладів протипедикульозними засобами та необхідну їх рекламу.

1. Львівському науково-дослідному інституту епідеміології та гігієни (Безкопильний І.Н.):

1.1. Вивчити ефективність існуючої в Україні лабораторії діагностики рикетсіозів, забезпеченість лабораторії діагностичними препаратами.

1.2. Проводити разом з Центральною та обласними санепідстанціями постійне вивчення епідситуації по рикетсіозах в Україні на підставі аналізу захворюваності, дослідження імунологічної структури населення та зараженості переносників (воші) збудниками рикетсіозних захворювань (висипний тиф, хвороба Бриля).

1.3. Забезпечити вибіркове дослідження на біологічну активність антипедикульозних засобів, що використовуються в Україні.

2. Головному лікарю Українського центру здоров'я (Мовчанюк В.О.) та директору Львівського НДІ епідеміології та гігієни (Безкопильний І.Н.):

розробити та видати методичні матеріали з питань санітарно-освітньої роботи по профілактиці епідемічного висипного тифу та інших рикетсіозів.

Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 06.06.87 р. N 410 "Про подальше удосконалення заходів профілактики епідемічного висипного тифу та боротьби з педикульозом" вважати таким, що втратив чинність. Наказ МОЗ СРСР від 05.03.87 р. N 320 вважати таким, що не застосовується на території України.

Контроль за виконанням цього наказу покладаю на начальників головних управлінь: санітарно-епідеміологічного - Моісеєву А.В., організації медичної допомоги і медичного страхування - Картиша А.П.

1.1. Український центр по рикетсіозах є науково-методичним і консультативним органом Міністерства охорони здоров'я України з питань вивчення рикетсіозів на території України, організаційної та методичної роботи, що проводиться в системі органів та установ охорони здоров'я для попередження захворювання людей рикетсіозами.

1.2. Центр функціонує при львівському НДІ епідеміології та гігієни на базі лабораторії рикетсіозів (керівник - д. м. н. Климчук М.Д.).

1.3. Взаємодіє з лікувально-профілактичними та санітарно-епідеміологічними установами України.

1.4. Центр проводить роботу за планом, який затверджується Міністерством охорони здоров'я України за поданням керівника Центру.

2.1. Проведення разом з Центральною та обласними санепідстанціями моніторингу епідобстановки з рикетсіозів, в тому числі аналіз захворюваності та профілактичних і протиепідемічних заходів. На підставі досягнень науки і передового досвіду складання характеристик, прогнозування епідобстановки, формулювання загальних принципів організації епіднагляду за рикетсіозами в Україні.

2.2. Планування та проведення наукових досліджень по вивченню структури і розповсюдженості рикетсіозів в Україні, їх епідеміології, діагностики, лікування і профілактики; експертна оцінка планів і наукових розробок з цих питань в інших науково-дослідних закладах охорони здоров'я.

2.3. Створення та ведення національного музею штамів рикетсій.

3.1. Надання консультативної допомоги органам охорони здоров'я при вивченні, та диференціюванні захворювань людей з підозрою на рикетсіози, розшифруванні спалахів хвороби серед людей, плануванні та організації протиепідемічних заходів.

3.2. Вивчення стану, розробка і удосконалення методів лабораторної діагностики рикетсіозів, впровадження нових методів досліджень в практику; експертна оцінка і апробація нових антигенних препаратів для лабораторної діагностики рикетсіозів.

3.3. Постійне спостереження за циркуляцією рикетсій на території України, ідентифікацій виділених штамів.

3.4. Підготовка методичних, інструктивних та інших матеріалів щодо профілактики рикетсіозів з врахуванням наукових розробок і аналізу даних щодо існуючого стану в Україні та за її межами, експертна оцінка пропозицій з місць.

3.5. Надання науково-методичної та практичної допомоги органам охорони здоров'я на місцях з питань діагностики та профілактики рикетсіозних захворювань; участь у нарадах, семінарах та інших заходах, що проводяться Міністерством охорони здоров'я з проблем особливо небезпечних інфекцій.

3.6. Підготовка кадрів по рикетсіозах на курсах стажування, семінарах тощо.

3.7. Підготовка проектів методичних, інструктивних та інформаційних матеріалів.

4.1. Внесення пропозицій до Міністерства охорони здоров'я України з питань поліпшення роботи щодо профілактики рикетсіозів.

4.2. Отримання від обласних санепідстанцій інформативних матеріалів для проведення аналізу епідситуації по рикетсіозах, вивчення стану лабораторної діагностики та підготовки інформаційних листів.

5.1. Керівник Центру та його спеціалісти відповідають:

- за якість підготовлених методичних, інструктивних та інформаційних матеріалів;

- за достовірність даних при проведенні аналізу епідситуації з рикетсіозів;

- за якість лабораторної діагностики рикетсіозних захворювань.

Плани роботи Українського центру по рикетсіозах затверджуються керівником Міністерства охорони здоров'я України з подання керівника Центру.

Звіт про роботу Центру щороку подається до Міністерства охорони здоров'я України.

Епідемічний висипний тиф - гостре інфекційне захворювання, яке викликається рикетсіями Провачека і характеризується гарячковою реакцією, явищами інтоксикації, обумовленими дією на організм рикетсійного токсину, гострими ураженнями серцево-судинної та центральної нервової систем, а також висипом.

Епідемічний висипний тиф передається від хворої до здорової людини платяними або головними вошами. У минулому він спостерігався як у вигляді окремих випадків захворювань, так і у вигляді групових захворювань. В Україні епідемічний висипний тиф не реєструється з 1964 року.

Хвороба Бриля (рецидивна форма) - зустрічається у вигляді спорадичних випадків у осіб, які в минулому перехворіли на епідемічний висипний тиф. Згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я та затвердженими Мінстатом України формами статистичних звітів про реєстрацію інфекційних захворювань з 1956 р. проводиться окремий статистичний облік двох форм висипного тифу: епідемічного і рецидивної - хвороби Бриля.

Є досить переконливі дані, які свідчать про те, що епідемічний і повторний висипний тиф - хвороба Бриля етіологічно не відрізняються між собою. Легший клінічний перебіг повторного висипного тифу в порівнянні з епідемічною його формою обумовлений не меншою вірулентністю рикетсій, а наявністю у хворих залишкового імунітету після перенесеного в минулому захворювання. Цим також обумовлений більш обмежений в часі період рикетсіємії при хворобі Бриля і менша концентрація рикетсій у крові.

Отже, менша інтенсивність рикетсіємії, а також обмежений в часі період циркуляції збудника в крові при легких формах повторного висипного тифу дають підставу думати про меншу небезпеку для оточуючих хвороби Бриля, порівняно з епідемічним захворюванням. Між тим існує загроза виникнення епідемічного висипного тифу у зв'язку з високим рівнем завошивості у багатьох областях України, а також наявністю джерела цієї інфекції - хворих на хворобу Бриля. Реальну загрозу становлять ті хворі на хворобу Бриля, які своєчасно не виявлені, особливо серед осіб уражених педикульозом.

Епідемічна небезпека спорадичних захворювань може збільшуватись також тим, що через недостатню вираженість клінічної симптоматики вони представляють серйозні труднощі для своєчасної клінічної діагностики і, отже, своєчасного проведення профілактики цих заходів у вогнищах. Багаторічні спостереження Українського центру по рикетсіозах в період ліквідації епідемічного висипного тифу в Україні (до 1964 р.) підтверджують, що саме легкі, своєчасно нерозпізнані форми хвороби Бриля при наявності переносника, у вогнищі були початком епідемічних спалахів висипного тифу з тяжким клінічним перебігом, іноді зі смертельним наслідком.

Наявність в Україні великого прошарку населення, що перенесли епідемічний висипний тиф (у різних регіонах від 3,6 до 10,6 %) і зберегли персистентну інфекцію в латентній формі, вказує на велику потенційну можливість прояву хвороби Бриля. Рецидиви захворювання виникають в результаті зниження імунологічної реактивності організму при стресових станах, хірургічних втручаннях, супровідних захворюваннях, вживань імунодепресантів, проведенні променевої терапії та ін. Велике значення в зниженні імунобіологічної реактивності макроорганізму має несприятливий екологічний пресинг, який склався в Україні за останнє десятиріччя. Всі наведені фактори можуть стати провокуючими в активізації висипнотифозної інфекції у людей, які протягом багатьох десятиліть зберегли латентну персистенцію рикетсій після перенесеного епідемічного висипного тифу. Ці обставини потребують постійної уваги при виборі контингентів хворих для серологічного обстеження на висипний тиф.

Епідемічний висипний тиф та його рецидивна форма - хвороба Бриля за клініко-епідемічними показниками суттєво різняться між собою (див. таблицю).