На виконання Закону України "Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві"

1. Затвердити:

1.1. Порядок надання паліативної допомоги (додається).

1.2. Перелік медичних показань та протипоказань для надання паліативної допомоги (додається).

1.3. Примірне Положення про заклад охорони здоров'я "Хоспіс" (додається).

1.4. Примірне Положення про виїзну бригаду з надання паліативної допомоги "Хоспіс вдома" (додається).

1.5. Примірне Положення про паліативне відділення (додається).

2. Начальникам управлінь охорони здоров’я Вінницької, Дніпропетровської, Донецької обласних та Київської міської державних адміністрацій забезпечити виконання цього наказу.

3. Департаменту лікувально-профілактичної допомоги (Хобзей М.К.), Департаменту нормативно-правового забезпечення (Коблош В.В.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра охорони здоров’я Толстанова О.К.

5. Цей наказ набуває чинності з дня його офіційного опублікування.

1.1. Цим Порядком установлюється порядок надання паліативної допомоги.

1.2. Паліативна допомога надається закладами охорони здоров’я за умови наявності сертифіката державної акредитації закладу охорони здоров’я, ліцензії Міністерства охорони здоров’я України на право провадження господарської діяльності: з медичної практики; з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

1.3. У цьому Порядку основні терміни та поняття вживаються в такому значенні:

Паліативний пацієнт – пацієнт усіх вікових груп з обмеженим прогнозом життя, який страждає на невиліковні прогресуючі захворювання, що не можуть бути вилікувані сучасними і доступними методами та засобами, і супроводжуються вираженим больовим синдромом, тяжкими розладами життєдіяльності, потребують медичної допомоги, догляду, психологічної, соціальної, духовної підтримки або медико-психологічної реабілітації (далі - Пацієнт) .

Паліативна допомога – це комплекс заходів, спрямованих на поліпшення якості життя Пацієнта і членів їхніх родин, запобігання та полегшення фізичних та емоційних страждань Пацієнта, шляхом раннього виявлення і діагностування симптомів болю та розладів життєдіяльності, проведення адекватних лікувальних заходів, симптоматичної терапії та догляду, надання психологічної, соціальної, духовної підтримки або медико-психологічної реабілітації, незалежно від захворювання, віку, соціального статусу, національності, релігійних та політичних переконань, місця проживання Пацієнта тощо.

Паліативна допомога базується на комплексній міждисциплінарній оцінці фізичного стану Пацієнта, ступеню больового синдрому та обмеження життєдіяльності, психоемоційних, когнітивних та культурних особливостей, максимально можливого та всебічного врахування потреб і побажань Пацієнта та його родини, прогнозу прогресування захворювання та тривалості життя. Надання паліативної допомоги розпочинається від моменту постановки діагнозу невиліковного прогресуючого захворювання та обмеженого прогнозу життя і продовжується до закінчення періоду скорботи родини.

Первинна паліативна допомога – це паліативна допомога, яка надається Пацієнту від моменту встановлення діагнозу невиліковного прогресуючого захворювання медичними працівниками відповідно до їх спеціалізації вдома або у закладах охорони здоров’я.

Спеціалізована паліативна допомога – це комплексна мультидисциплінарна медико-соціальна і психологічна допомога, яка надається Пацієнту у закладах охорони здоров’я або вдома медичними працівниками, які пройшли тематичні цикли удосконалення з питань паліативної допомоги (далі - Спеціалісти) із залученням медичних психологів, соціальних працівників та інших фахівців, за потребою, а також волонтерів, найближчих родичів або опікунів Пацієнта.

Хоспісна допомога є складовою паліативної допомоги, яка надається Пацієнту в термінальних стадіях захворювання, а також членам родини Пацієнта у закладах охорони здоров’я або вдома фахівцями, які мають удосконалення з питань паліативної допомоги.

Паліативна та хоспісна медицина - це галузь наукової медицини та охорони здоров’я, основним завданням якої є забезпечення доступної та якісної паліативної допомоги Пацієнту, шляхом застосування адекватного ефективного знеболення, медикаментозної терапії, медико-психологічної реабілітації, хірургічних та інших методів лікування, кваліфікованого медичного догляду.

Обмежений прогноз життя – науково обґрунтоване припущення, що тривалість життя хворого при типовому перебігу захворювання обмежена 12 місяцями.

Хоспіс - це заклад охорони здоров'я, що забезпечує цілодобове надання паліативної допомоги та психологічної, соціальної і духовної підтримки Пацієнту і членам його родини (далі - Хоспіс).

2.1. Надання паліативної допомоги здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства та цього Порядку.

2.2. Статус Пацієнта визначається лікуючим лікарем на основі діагностування невиліковного прогресуючого захворювання та обмеженого прогнозу життя, що супроводжується вираженим больовим синдромом, тяжкими розладами життєдіяльності, потребує медичної допомоги, догляду, психологічної, соціальної, духовної підтримки та медико-психологічної реабілітації.

2.3. Паліативна допомога надається безоплатно за направленням закладу охорони здоров'я.

2.4. Прийняття рішення про госпіталізацію Пацієнта здійснює лікуючий лікар.

2.5. Обов’язковою умовою до госпіталізації є інформована згода Пацієнта або його законних представників.

2.6. Підставою для госпіталізації Пацієнта є:

- визначений статус Пацієнта;

- відсутність можливості здійснення паліативної допомоги Пацієнту вдома

- власне бажання Пацієнта або його законних представників.

2.7. Підставою для виписки (переведення) Пацієнта є:

- наявність показань для надання медичної допомоги в іншому закладі охорони здоров'я;

- покращання стану Пацієнта;

- можливість обслуговування Пацієнта в домашніх умовах, в закладах соціального захисту;

- власне бажання Пацієнта або його законних представників.

2.8. Види надання паліативної допомоги в стаціонарних, амбулаторних умовах або вдома визначаються лікуючим лікарем за погодженням з закладами охорони здоров'я, що надають паліативну допомогу залежно від потреб Пацієнта та його рідних.

2.9. Надання паліативної допомоги ґрунтується на принципах доступності, високої якості, безперервності та наступності з урахуванням основ деонтології, етичного і гуманного ставлення до Пацієнта та членів його родини, та передбачає щоденний моніторинг стану Пацієнта і не виключає застосування необхідних високоспеціалізованих діагностичних і лікувальних методів при зміні статусу Пацієнта.

2.10. При наданні первинної та спеціалізованої паліативної допомоги з метою забезпечення адекватного контролю болю та інших симптомів захворювань лікарі закладів охорони здоров'я мають право призначати Пацієнту опіоїдні анальгетики та інші препарати, що містять наркотичні та психотропні речовини, відповідно до чинних нормативно-правових актів.

2.11. Первинна паліативна допомога в амбулаторних умовах може надаватися вдома і в закладах охорони здоров’я, які надають первинну медичну допомогу.

2.11. Спеціалізована паліативна допомога в амбулаторних умовах надається спеціалістами виїзних бригад паліативної допомоги "Хоспіс вдома".

2.12. Заклади охорони здоров'я, які надають паліативну допомогу можуть бути клінічними базами закладів освіти та наукових установ на підставі укладених угод.

2.13. Ліжковий фонд закладів охорони здоров’я, що надають паліативну допомогу, та адміністративна територія, що ними обслуговується, визначається територіальним органом охорони здоров’я залежно від потреб населення в паліативній допомозі, розміру, медико-соціальних, демографічних, географічних та інших особливостей регіону, із розрахунку 8-10 ліжок на 100 тисяч населення в залежності від особливостей.

2.14. Паліативна допомога Пацієнту, хворому на туберкульоз та на ВІЛ-інфекцію/СНІД, організовується у відповідних спеціалізованих закладах охорони здоров'я.

2.16. Пацієнт має невід’ємне право на задоволення своїх соціальних, психологічних і духовних потреб, в тому числі шляхом релігійних відправ, у відповідності зі своїми переконаннями, соціальною, культурною та духовною ідентичністю або уподобаннями. У випадку, коли релігійна приналежність Пацієнта є невизначеною або непевною, духовна опіка має сприяти його духовній, релігійній або конфесіональній самоідентифікації, якщо остання розглядається або сприймається Пацієнтом, як проблема або потреба. Проте, стан Пацієнта та його родини не можуть бути використані з метою прозелітизму, або у якості засобу для останнього.

2.17. Статистичні показники летальності не впливають на загальні показники закладу охорони здоров’я.

1.1. Прогресуючі захворювання, вроджені вади розвитку та посттравматичні стани, що не можуть бути вилікувані сучасними і доступними методами та засобами, і супроводжуються вираженими больовими симптомами, тяжкими розладами життєдіяльності.

1.2. Наявність соціально-психологічних показань (втрата спроможності до самообслуговування, пригнічений стан Пацієнта, неможливість догляду за Пацієнтом вдома, тощо).

2.1. Гострі захворювання.

2.2. Хронічні захворювання у фазі загострення, які потребують лікування чи спостереження в умовах спеціалізованих відділень.

2.3. Некомпенсовані захворювання, що потребують спеціалізованого лікування.

2.4. Тяжкі психічні захворювання в стадії загострення.

2.5. Коматозні стани.

2.6. Дерматовенеричні захворювання.

2.7. Гострі хірургічні стани, стани після оперативних втручань, які внаслідок існуючої патології можуть потребувати реанімаційних заходів чи потребувати спостереження і лікування в умовах інтенсивної терапії.

2.8. Відсутність інформованої згоди Пацієнта або його законних представників.

1.1. Заклад охорони здоров'я "Хоспіс" (далі - Хоспіс) забезпечує цілодобове надання паліативної допомоги, медико-психологічної реабілітації, та психологічної, соціальної і духовної підтримки Пацієнту і членам його родини.

1.2. Діяльність Хоспісу здійснюється за умови наявності сертифіката державної акредитації закладу охорони здоров’я, ліцензії Міністерства охорони здоров’я України на право провадження господарської діяльності: з медичної практики; з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

1.3. Хоспіс створюється рішенням органів охорони здоров'я з дозволу головного розпорядника коштів і функціонує відповідно чинних нормативно-правових актів.

1.4. Фінансування Хоспісу здійснюється за рахунок місцевих бюджетів та залучених коштів (благодійних, добровільних внесків, пожертв від юридичних і фізичних осіб), інших джерел, не заборонених чинним законодавством. Оплата праці проводиться згідно з діючими умовами оплати праці.

1.5. Територія Хоспісу повинна охоплювати зелені насадження, пішохідні доріжки, під’їзні шляхи та бути достатньо віддаленою від розважальних установ.

1.6. Хоспіс може бути клінічною базою вищих закладів освіти усіх рівнів акредитації та закладів післядипломної освіти та наукових установ на підставі укладених угод.

1.7. Хоспіс є юридичною особою, самостійним суб’єктом господарювання при здійсненні фінансово-економічної діяльності, має печатку і власний розрахунковий рахунок.

1.8. Структура і штатний розпис Хоспісу затверджуються територіальним органом охорони здоров’я або засновниками залежно від визначеної потужності та об’єму роботи закладу, покладених на нього завдань і функцій, з урахуванням наявних потреб на підставі цього Положення, відповідних нормативно-правових документів і стандартів паліативної допомоги

1.9. Примірна структура Хоспісу:

1.9.1. Апарат управління.

1.9.2. Паліативне відділення з 1-, 2- ліжковими палатами.

1.9.3. Приймальне відділення.

1.9.4. Відділення спеціалізованої виїзної бригади з надання паліативної допомоги "Хоспіс вдома".

1.9.5. Адміністративно-господарські підрозділи (харчоблок, бухгалтерія, прально-прасувальний блок, матеріальні склади) та інші приміщення, в тому числі - багатофункціональний зал (для проведення конференцій, зустрічей, використання для арттерапії, під бібліотеку тощо), зони відпочинку і сімейного спілкування, приміщення для підігріву і прийому їжі, приміщення для перебування родичів у нічний час, психологічного розвантаження, каплиця, приміщення для волонтерів, ритуальні приміщення, тощо.

1.10. Управління Хоспісом здійснює головний лікар, який призначається на посаду та звільняється з посади відповідно до чинного законодавства і несе відповідальність за діяльність закладу.

1.11. Штати палатних медичних сестер та палатних молодших медичних сестер Хоспісу розраховуються і затверджуються (узгоджуються) з розрахунку не менше як один повноцінний цілодобовий пост медичної сестри на 6 стаціонарних ліжок та один повноцінний цілодобовий пост молодшої медичної сестри на 6 стаціонарних ліжок.

1.12. Головний лікар Хоспісу може здійснювати перерозподіл штатного розпису в межах затверджених штатів та згідно з діючими нормативами.

1.13. Матеріально-технічне забезпечення Хоспісу здійснюється згідно табелю матеріально-технічного оснащення і кошторису витрат.

1.14. Функції та відповідальність персоналу Хоспісу визначаються посадовими інструкціями та чинними законодавчими і нормативними актами.

1.15. Лікарі Хоспісу мають право, при потребі, видавати Пацієнту листок тимчасової непрацездатності в установленому законодавством порядку.

1.16. Для забезпечення відкритості та прозорості діяльності Хоспісу, за ініціативи засновників, може бути створена Наглядова Рада Хоспісу, яка формується з числа представників місцевої влади, громадськості, релігійних об’єднань тощо.

2.1. Забезпечення поліпшення якості життя Пацієнта шляхом своєчасної діагностики больового синдрому і розладів життєдіяльності, запобігання та полегшення страждань Пацієнта, цілодобового кваліфікованого контролю симптомів і медичного догляду, медико-психологічної реабілітації, соціальної та духовної підтримки.

2.2. Здійснення оцінки стану та визначення медичних, психологічних, соціальних та духовних потреб Пацієнта.

2.3. Визначення та проведення необхідного обсягу паліативної допомоги, що ґрунтується на принципах безперервності та наступності.

2.4. Організація необхідного обсягу обстеження, кваліфікованого догляду, медико-психологічної реабілітації, соціальної та духовної підтримки Пацієнта.

2.5. Своєчасне діагностування та лікування ускладнень або загострень основного та супутніх захворювань, організація надання екстреної допомоги Пацієнту у разі невідкладних станів.

2.6. Проведення регулярних лікарських оглядів Пацієнта з періодичністю, що визначається його станом, але не рідше 1 разу на тиждень.

2.7. Вивчення та впровадження в практику сучасних методів паліативної допомоги або симптоматичного лікування, контролю хронічного болю та догляду за Пацієнтом у термінальній стадії захворювання.

2.8. Організація, зберігання, перевезення, придбання, використання, відпуску, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, відповідно до чинних нормативно-правових актів.

2.9. Організація соціально-психологічної допомоги членам родини Пацієнта на період його хвороби та після втрати.

2.10. Ведення встановлених форм первинної облікової документації і форм звітності.

2.11. Здійснення у встановленому порядку заходів з дотримання норм і правил санітарно-протиепідемічного режиму.

2.12. Організація та проведення, в разі потреби, консультативних оглядів Пацієнта із залученням лікарів-спеціалістів відповідних спеціалізованих закладів.

2.13. Забезпечення взаємозв’язку та наступності лікування з іншими лікувально-профілактичними закладами.

2.14. Ведення постійного моніторингу діяльності Хоспісу, як складової частини системи надання медичної допомоги населенню.

2.15. Розробка рекомендацій з удосконалення організації паліативної допомоги на території, що обслуговується.

2.16. Організаційно-методичне забезпечення підготовки, підвищення кваліфікації лікарів, молодших спеціалістів з вищою медичною освітою, соціальних працівників та психологів з питань паліативної допомоги.

2.17. Надання консультативної допомоги медичним працівникам, які здійснюють первинну паліативну допомогу, з питань надання паліативної допомоги.

2.18. Навчання членів родин (опікунів, осіб, що забезпечують догляд) Пацієнта навичкам догляду за тяжкохворими.