З метою реалізації Державної цільової соціальної програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 р. N 1242,

1. Затвердити:

1.1. Концепцію розвитку будинків дитини на період до 2017 року (далі - Концепція) (додається).

1.2. Пілотні заклади для впровадження Концепції:

- комунальний заклад "Спеціалізований будинок дитини N 1" Дніпропетровської обласної ради" (за згодою);

- обласний комунальний заклад "Нікопольський будинок дитини "Орля" (за згодою);

- Житомирський обласний будинок дитини для дітей сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків (за згодою);

- комунальний заклад Київської обласної ради "Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка" (за згодою);

- Київський міський будинок дитини ім. М.М.Городецького (за згодою)

1.3. План заходів з впровадження Концепції (далі - План заходів) (додається).

1.4. Склад робочої групи з розробки сучасної моделі будинку дитини (додається).

2. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій:

2.1. Забезпечити виконання Плану заходів.

2.2. Щопівроку до 15 числа місяця, що настає за звітнім до 2017 року, надати інформацію до Департаменту материнства, дитинства та санаторного забезпечення щодо виконання Плану заходів.

3. Начальникам Головного управління охорони здоров'я Дніпропетровської, Управління охорони здоров'я Житомирської, Головного управління охорони здоров'я Київської обласних державних адміністрацій, начальнику Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації:

3.1. Створити належні умови та сприяти впровадженню у пілотних регіонах Концепції.

3.2. Визначити фахівця, відповідального за впровадження Концепції.

4. Директору Департаменту материнства, дитинства та санаторного забезпечення Моісеєнко Р.О. забезпечити організаційно-методологічний супровід, моніторинг за впровадженням Концепції та виконанням Плану заходів.

5. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Митника З.М.

В ході реалізації Державної цільової соціальної програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 р. N 1242, в будинках дитини України намітилась стійка тенденція до скорочення поступлень на виховання до них дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах.

Разом з тим, значна кількість дітей продовжує залишатися матерями у пологових стаціонарах: 2006 р. - 998, 2007 р. - 1027, 2008 р. - 909 дітей та надходити до будинків дитини: 2006 р. - 2625, 2007 р. - 2705, 2008 р. - 2543 дітей. Однією із основних причин відмов від дітей частіше всього стає їх стан здоров'я. У 94,6% дітей які поступають на виховання до будинків дитини виявлені відставання у фізичному та психічному розвитку. Так, частота реєстрації вроджених аномалій, вад розвитку та хромосомних порушень у вихованців будинків дитини за період 2001-2008 років на окремих територіях збільшилась у 2-7 разів. Саме вроджені вади розвитку, хвороби нервової системи, ВІЛ-інфекція, та інші захворювання, відмови одиноких матерів - є основними причинами поступлення дітей до будинків дитини. Ця категорія дітей потребує не лише ретельного обстеження, лікування, в тому числі хірургічного, але й розпочатої в ранній період медичної реабілітації.

Як показує практика, лише у разі своєчасно проведеного комплексу реабілітаційних заходів, в тому числі педагогічної діагностики та корекції, можна досягти не лише попередження інвалідності у переважної більшості дітей, але й ефективного повернення їх до сімейних форм виховання.

Тенденція до збільшення хворих дітей в будинках дитини України, що потребують тривалого медичного спостереження, лікування та отримання комплексу реабілітаційних заходів, на жаль, є стійкою. Якщо у 1993 році захворюваність вихованців будинків дитини була 71,6 на 100 відповідного контингенту, то у 2001 році вона досягла рівня 109,7; у 2008 році - 124,22. У структурі захворюваності дітей превалюють органів дихання (2005 р. - 55,6 %, 2006 р. - 53,9%, 2007 р. - 55,1%, 2008 р. - 41,7%), хвороби нервової системи (2005 р. - 63,8%, 2006 р. - 62,3%, 2007 р. - 59,3%, 2008 р. - 17,3%), уроджені аномалії (2005 р. - 20,7%, 2006 р. - 20,2%, 2007 р. - 20,5%, 2008 р. - 5,9%).

На початок 2009 року в системі охорони здоров'я функціонує 48 будинків дитини на 5728 місця, в т.ч. 41 спеціалізований будинок дитини для медико-соціального захисту хворих дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з вадами фізичного та розумового розвитку.

На кінець звітного 2008 року у будинках дитини перебувало 3909 вихованців. У структурі контингенту вихованців будинків дитини за віком найбільшу групу складають діти віком від 1 року до 3 років (48,9%), потім діти 3 роки і старші (27,1%) і діти від 0 до 12 місяців (24%).

Серед дітей, що знаходились у будинках дитини на кінець 2008 року, сироти та діти, які були позбавлені батьківського піклування, складали 68,5% (2005 р. - 69,3%), батьківські діти (діти з малозабезпечених сімей, неповних сімей, сімей соціального ризику) - 31,5% (2005 р. - 30,7%).

Питання щодо удосконалення системи медико-соціального захисту дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, існуючої системи утримання вказаної категорії дітей з пріоритетною орієнтацією на сімейні форми виховання залишаються актуальними. При цьому необхідно обов'язково враховувати наявність категорії залишених хворих дітей, які на певних етапах виховання не зможуть бути усиновленими або виховуватися у прийомній сім'ї чи дитячому будинку сімейного типу, оскільки потребуватимуть постійного медичного спостереження та відповідних лікувально-діагностичних та реабілітаційних заходів. Саме функцію реабілітаційних закладів для таких дітей на етапах реформування у подальшому готові і повинні виконувати будинки дитини, які мають професійний кадровий потенціал, відповідну матеріально-технічну базу, в тому числі реабілітаційне обладнання, та інші необхідні умови для надання дітям кваліфікованої медичної допомоги.

В зв'язку зі зміною задач та функцій будинків дитини виникає необхідність створення їх нової організаційно-структурної моделі з врахуванням особливостей та потреб регіонів. Саме такий підхід забезпечить реалізацію найгуманнішої політики - забезпечення гарантованого права кожній дитині проживати та виховуватися в родині. Він є також доцільним і економічно обґрунтованим в частині створення в структурі будинків дитини медико-соціальних центрів.

Реформування будинків дитини має бути спрямовано на створення умов для реалізації державної політики щодо забезпечення державних гарантій і конституційних прав дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, дітей із обмеженими можливостями здоров'я та дітей з сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах; їх соціального захисту, створення закладів нового типу із сімейними формами виховання.

Реформування будинків дитини в заклад нового типу повинно передбачати використання матеріально-технічних ресурсів закладів системи МОЗ України для вирішення загальнодержавних програм захисту дітей, подолання сирітства та оптимізації процесів профілактики, реабілітації та абілітації дітей та дітей з особливими потребами.

Реформування будинків дитини повинне проводитися з дотриманням вимог щодо захисту прав дітей.

Метою Концепції є удосконалення системи профілактики соціального сирітства шляхом забезпечення медико-соціального захисту дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, дітей із обмеженими можливостями здоров'я та дітей з сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах; забезпечення гарантованого права кожній дитині, незважаючи на її соціальне походження, вік, стан психічного та фізичного здоров'я, проживати та виховуватися в родині.

Для розв'язання проблеми необхідно здійснити заходи щодо:

1. Створення нової організаційно-структурної моделі будинку дитини як:

- закладу медико-соціального захисту для дітей із числа дітей - сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, дітей із обмеженими можливостями здоров'я та дітей з сімей, які потрапили в складні життєві обставини з врахування особливостей та потреб регіонів (будинок дитини до складу якого входить центр медикосоціальної реабілітації);

- закладу, який надає медичну, психологічну допомогу, комплексні соціально-педагогічні послуги дітям, а також їх батькам, особам що їх заміняють, потенційним усиновлювачам, прийомним батькам, батькам - вихователям щодо діагностики стану здоров'я та розвитку вихованців, психологічної, педагогічної та медичної корекції, реабілітації та догляду за дитиною.

2. Створення умов для реалізації державних гарантій і конституційних прав кожної дитини, в тому числі забезпечення захисту прав дітей на спілкування з батьками та іншими родичами.

3. Створення умов для фізичного, розумового і духовного розвитку кожної дитини з урахуванням здібностей кожної дитини.

4. Запобігання дитячій безпритульності, бездоглядності та запобігання поширенню соціального сирітства.

5. Виховання братів і сестер в одному закладі.

6. Забезпечення надання дітям - сиротам та дітям з сімей, яки опинились у складних життєвих обставинах, індивідуальних психологічних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних, юридичних та інформаційних послуг.

7. Забезпечення підготовки та перепідготовки кадрів для роботи в медико-соціальних центрах.

8. Організації інформаційно-правового, аналітичного та методичного забезпечення закладів.

9. Здійснення заходів щодо посилення громадської готовності до реінтеграції дітей з обмеженнями життєдіяльності у суспільство.

10. Удосконалення заходів по формуванню навичок усвідомленого батьківства не лише для сімей, які виявили бажання усиновити дитину, чи взяти її під опіку, прийомну сім'ю, будинок сімейного типу, але й для біологічних батьків.

11. здійснення методично-консультативної роботи та забезпечення продовження при показаннях подальшого проведення лікування, медичної реабілітації та абілітації дітей після закінчення терміну їх перебування в закладах.

Відповідно до визначених завдань рекомендовано створення наступних структурних підрозділів будинку дитини:

1. Адміністрація (головний лікар, заступник головного лікаря, головна/старша медична сестра, інспектор відділу кадрів, бухгалтерія).

2. Організаційно-методичний кабінет (виконує функції створення бази даних, здійснює аналіз статистичних даних, є архівом медичної документації, та особистих справ дітей).

3. Кабінет прийому дітей, в якому визначається подальше відділення перебування дітей відповідно до віку, медичних та соціальних показань.

4. Карантинне відділення.

5. Стаціонарне відділення (для вихованців будинку дитини).

6. Стаціонарне відділення (для дітей з сімей, які опинились у складних життєвих обставинах).

7. Відділення денного перебування (для дітей з сімей, які опинились у складних життєвих обставинах).

8. Амбулаторне відділення (для дітей з сімей, які опинились у складних життєвих обставинах).

9. Відділення діагностики.

10. Відділення реабілітації, до складу якого входять відділ медичної реабілітації; відділ педагогічної діагностики та корекції.

11. Відділення соціального, правового супроводу, консультативної допомоги (мобільні бригади).

12. Ізолятор.

Очікувані результати виконання Програми:

Організація та функціонування будинків дитини нового типу сприятиме:

- покращанню здоров'я дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, підвищенню їх шансів бути усиновленими, влаштованими в прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, повернутими у біологічну родину;

- зниженню ризику соціального сирітства серед дітей з обмеженнями здоров'я, що виховуються в сім'ях;

- покращенню доступу до різних форм ранньої медичної, соціальної, педагогічної реабілітації для дітей, що виховуються в умовах будинку дитини та у сім'ях;

- зниженню частоти виникнення порушень функції у дітей;

- обмеженню ступеню або зворотній розвиток інвалідності, зумовленої порушенням функцій;

- попередженню інвалідності та переходу інвалідності у фізичні та інші дефекти;

- попередженню серед дітей переходу функціональних розладів у органічні захворювання;

- покращенню адаптації дитини до повноцінного життя в суспільстві шляхом врахування її індивідуальних потреб у психологічній, медичній та соціальній реабілітації.

Фінансування заходів здійснюватиметься за рахунок коштів місцевих бюджетів і інших джерел, які не заборонено законодавством України.