Відповідно до статті 40 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" з метою попередження епідемічних ускладнень серед населення та мінімізації їх наслідків

1. Головному державному санітарному лікарю АР Крим, головним державним санітарним лікарям областей, міст Києва і Севастополя, на водному, залізничному, повітряному транспорті, об'єктів з особливим режимом роботи:

1.1. Створити штаби для моніторингу санітарної та епідемічної ситуації та прийняття управлінських рішень, оперативні мобільні бригади з досвідчених лікарів, лаборантів, дезінфекціоністів для організації та здійснення контролю за проведенням санітарно-протиепідемічних заходів на підтоплених територіях і в місцях розміщення евакуйованого з них населення, відбору та аналізу проб питної води, харчових продуктів, проведення дезінфекційних заходів. Звернути особливу увагу на створення умов для дотримання правил особистої гігієни в місцях розміщення евакуйованого населення.

1.2. Посилити державний санітарно-епідеміологічний нагляд за об'єктами підвищеного епідемічного ризику в місцях підтоплення та розміщення евакуйованого з них населення (водопроводи централізованого господарсько-питного та джерела децентралізованого водопостачання населення, підприємства харчової промисловості, ресторанного господарства, торгівлі, дитячі заклади, місця відпочинку та оздоровлення населення тощо).

1.3. Проводити щоденний моніторинг інфекційної захворюваності населення в розрізі адміністративних територій з розробкою адекватних до ситуації санітарно-протиепідемічних заходів.

1.4. Брати участь у ліквідації наслідків повені з наданням місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям конкретних пропозицій щодо попередження епідемічних ускладнень серед населення, створення відповідних умов для його життєзабезпечення.

1.5. Посилити через засоби масової інформації санітарно-освітню та роз'яснювальну роботу серед населення з питань профілактики гострих кишкових інфекційних хвороб, харчових отруєнь, необхідності дотримання правил особистої гігієни в надзвичайних умовах перебування.

1.6. У разі необхідності подати розрахунки потреб у дезінфекційних засобах, реактивах, поживних середовищах, засобах імунопрофілактики, паливно-мастильних матеріалів тощо, а також пропозиції щодо іншої необхідної допомоги.

1.7. Про проведену роботу та вжиті заходи інформувати Центральну санітарно-епідеміологічну станцію МОЗ щоденно до 1000 за минулу добу.

2. Головному лікарю Центральної санітарно-епідеміологічної станції МОЗ Некрасовій Л.С. узагальнювати та аналізувати отриману інформацію за встановленою формою та подавати її до Департаменту організації санітарно-епідемічного нагляду до 1100 за минулу добу.

3. Центральним і місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування:

3.1. Відповідно до компетенції розробити і здійснювати санітарні та протиепідемічні заходи щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення на потерпілих від паводка територіях, зокрема щодо безперебійного тепло- та енергопостачання, водопостачання та водовідведення, створення безпечних і здорових умов проживання, праці та відпочинку, виховання та навчання.

3.2. Спільно з закладами державної санітарно-епідеміологічної служби відповідних адміністративних територій забезпечити виконання Рекомендацій щодо попередження гострих кишкових інфекційних хвороб серед населення, пов'язаних з водним фактором, передачі збудника інфекції на потерпілих внаслідок повені територіях, що додаються.

4. Департаменту організації санітарно-епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров я України довести цю постанову до закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, центральних і місцевих органів виконавчої влади в установленому порядку.

5. Контроль за виконанням постанови покладаю на першого заступника Головного державного санітарного лікаря України Мухарську Л.М.

"У разі загрози стихійного лиха, пов'язаного із шкідливою дією вод, місцеві ради народних депутатів із залученням підприємств, установ, організацій зобов'язані вжити невідкладних заходів щодо запобігання цьому лихові, а в разі його настання - щодо негайної ліквідації його наслідків відповідно до законодавства України". "Місцеві ради народних депутатів зобов'язані інформувати населення про аварію, стихійне лихо, їх масштаби, можливе порушення екологічної безпеки та про вжиті заходи щодо ліквідації їх наслідків" ( Водний кодекс України, ст. 108).

Захист систем водопостачання у надзвичайних ситуаціях повинен базуватися на виконанні організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів як на підтоплених територіях, так і не підтоплених, що межують з підтопленими.

1.1. Використання колодязної та водопровідної питної води повинно бути заборонено, навіть для господарських потреб, у зв'язку з імовірним інтенсивним хімічним та мікробним забрудненням.

1.2. Відповідно до Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (ст. 24) керівники підприємств питного водопостачання зобов'язані вжити заходів щодо організації пунктів розливу питної води за ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством". Для транспортування та зберігання питної води можливо використовувати автоцистерни та резервуари, а також тимчасово підведені водогони з артезіанських свердловин, які розташовані поза зоною можливого підтоплення. Експлуатація зазначених свердловин можлива за таких умов: наявності висновку геолого-гідрологічної служби щодо можливості використання тих чи інших запасів підземних вод; забезпечення джерел питного водопостачання зонами санітарної охорони; відповідної якості артезіанської питної води; контролю з боку територіальних закладів державної санітарно-епідеміологічної служби щодо відповідності якості питної води вимогам санітарного законодавства за санітарно-мікробіологічними та санітарно-хімічними показниками.

Для тривалого зберігання питна вода повинна знезаражуватися методом, що має високу бактерицидну здатність та тривалий ефект післядії. Саме тому на водозаборах доцільно впроваджувати сучасний метод знезаражування вод оксидантним газом. При обробці води цим реагентом знезаражування здійснюється ефективніше, тривалішим є дезінфікуючий ефект у порівнянні з хлоруванням тощо (фірма "ОНІКО", 04070, м. Київ, вул. Волоська, 55/57; тел. (044) 502-24-43, тел./факс 502-24-47, моб. 8(068) 351-03-84; www.oniko.ua).

У разі неможливості забезпечення населення якісною питною водою з підземних джерел можливо використання поверхневих вод, що розташовані поза зоною підтоплення, із застосуванням спеціальних пересувних станцій водопідготовки:

- малогабаритні станції "VIWA" (дистриб'ютор - "ПРОМКОМРЕЗЕРВ", 01042, Україна, м. Київ, вул. І.Кудри, 5; оф. 415; тел. (044) 502-80-20; тел./факс (044) 451-40-44).

- мобільні системи "Дискавери" - технологія "Вотер-Сек'юрити" забезпечує очищення та ефективне знезаражування води будь-якої якості, застосовуючи для дезінфекції йод, що має високу бактерицидну та віруліцидну дію (фірма "ОНІКО", 04070, м. Київ, вул. Волоська, 55/57; тел. (044) 502-24-43, тел./факс 502-24-47, моб. 8(068) 351-03-84; www.oniko.ua).

Питне водопостачання може забезпечуватися фасованою питною водою.

Загальний об'єм води, необхідний для забезпечення населення міста, слід розраховувати, виходячи з мінімальних фізіолого-гігієнічних нормативів, наведених у додатку 1 до цих Рекомендацій.

1.3. Санацію шахтних колодязів (каптажів) та знезараження води в них доцільно проводити тільки після повернення рівня ґрунтових вод до допаводкового періоду.

1.4. Відповідно до Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (ст. 9) органам місцевого самоврядування необхідно через засоби масової інформації безперервно проводити санітарно-просвітню роботу з інформуванням населення щодо небезпеки використання води з децентралізованих і централізованих систем водопостачання для питних та інших потреб.

2.1. Необхідно здійснювати жорсткий контроль за якістю води джерел централізованого, децентралізованого питного водопостачання та питної води, в першу чергу, за санітарно-мікробіологічними та паразитологічними показниками згідно з ДСанПіН 136/1940 "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання". Перелік контрольованих показників якості води і частоту відбору проб повинні визначати заклади держсанепідслужби.

2.2. При необхідності застосовувати санацію шахтних колодязів. Методика санації шахтних колодязів та знезараження води в них за допомогою дозуючих патронів надана в Санітарних нормах "По устройству и содержанию колодцев и каптажей родников, используемых для децентрализованного хозяйственно-питьевого водоснабжения" СН N 1226-75 та додатку 2 до цих Рекомендацій.

Необхідно застосовувати дозуючі патрони вітчизняного виробництва (ЗАТ "Хустський керамзавод", Україна, м. Хуст Закарпатської обл., вул. Керамічна, 129; тел.: 8 (031) 43686, 8 (031) 44417).

Можливо застосовувати дозуючі патрони іноземного виробництва, у яких одна доза дезінфектанту розрахована на 4 тижні, є дехлоратор та тест на виявлення хлору (дистриб'ютор - "ПРОМКОМРЕЗЕРВ", 01042, Україна, м. Київ, вул. І. Кудри, 5; оф. 415; тел. (044) 502-80-20; тел./факс (044) 451-40-44).

У випадках, якщо три етапи санації (попередня дезінфекція, їх чистка, ремонт та заключна дезінфекція) колодязів (каптажів) не призвели до поліпшення якості води згідно з Санітарними нормами "По устройству и содержанию колодцев и каптажей родников, используемых для децентрализованного хозяйственно-питьевого водоснабжения" СН N 1226-75, дозуючі патрони відсутні або їх застосування також не призвело до поліпшення якості води, використання води для питних потреб повинно бути заборонено. На такому колодязі (каптажі) необхідно вивісити оголошення "Вода для пиття не придатна".

2.3. У разі забруднення питної води, джерел та санітарно-захисних зон систем централізованого водопостачання необхідно встановити правила переведення водоочисних станцій на режим спеціального очищення води та виконувати рекомендації згідно з пп. 1.2, 1.3.

2.4. У випадку недостатньо ефективного захисного бар'єра діючих водоочисних станцій необхідно проводити роботи для покращання їх надійності за рахунок реконструкції та переоснащення діючих водоочисних споруд, застосування додаткових пристроїв технологічних ланок.

При бактеріальному забрудненні води бактеріями, вірусами, найпростішими та у випадках ускладнення епідемічної ситуації питну воду обробляють методом суперхлорування (перехлорування) - хлорування води надлишковими дозами хлору (5 - 20 мг/куб.дм) при залишковому вмісті активного хлору до 1 - 5 мг/куб.дм. Такий метод знезаражування потребує подальшого дехлорування води хімічними речовинами (гіпосульфітом, сульфітом чи бісульфітом натрію, аміаком чи сірчистим газом тощо) та може призвести до утворення у воді значної кількості канцерогенних побічних продуктів дезінфекції.

Для проведення суперхлорування доцільно застосовувати оксидантні гази (п. 1.2), зокрема, цей метод потребує меншої кількості діоксиду сірки для зниження залишкового хлору та не призводить до суттєвого утворення у воді канцерогенних тригалогенметанів.

На сьогодні замість хлорування необхідно рекомендувати впровадження альтернативних сучасних методів знезаражування води, що гарантують оперативний контроль за процесом знезаражування, суттєво довший та триваліший бактерицидний ефект та не призводять до утворення у воді значної кількості побічних продуктів дезінфекції. Такими методами є знезаражування води діоксидом хлору та оксидантними газами (п. 1.2).

Посилити бактерицидність та віруліцидність хлорвмісного реагенту можливо відповідно до "Рекомендаций по повышению эффективности обеззараживания питьевой воды с целью борьбы с вирусными заболеваниям" N ВК-01-93 Державного комітету України по житлово-комунальному господарству (буде надіслано додатково).

Високу бактерицидну та віруліцидну дію має також метод знезаражування води високими дозами йоду (п. 1.2).

2.5. Слід врахувати необхідність забезпечення населення привізною та фасованою питною водою (пп. 1.2, 3.1).

3.1. Забезпечення населення привізною, що відповідає ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством", та фасованою питною водою (п. 1.2) повинно продовжуватися, доки не будуть здійснені всі заходи щодо приведення систем водопостачання до доповеневого стану.

3.2. Слід встановити правила переведення водоочисних станцій на режим спеціального очищення (споруд та води) та режим їх роботи у разі забруднення питної води джерел централізованого водопостачання та їх санітарно-захисних зон, а також ліквідувати наслідки забруднення небезпечними для життя і здоров'я людей речовинами територій, споруд та устаткування систем водопостачання (очищення та дезінфекція резервуарів питної води, трубопроводів систем подачі та розподілу води).

Необхідно обмежити подачу питної води на технічні потреби та гаряче водопостачання.

3.3. Слід здійснювати заходи щодо приведення санітарно-технічного стану як централізованих, так і децентралізованих систем водопостачання до рівня, який би гарантував надання населенню безпечної питної води (пп. 2.2, 2.3).

3.4. При введенні водопровідних споруд в експлуатацію необхідно здійснювати жорсткий контроль за якістю питної води щодо санітарно-мікробіологічних та паразитологічних показників згідно з ДСанПіН 136/1940 "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання", щодо органолептичних та санітарно-хімічних показників - згідно з ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством".

Слід здійснювати систематичний контроль за складом небезпечних речовин в осадах, зокрема в місцях їх обробки та складування.

3.5. Повинно бути заборонено рекреаційне використання поверхневих водойм на потерпілих внаслідок повені територіях. Дозвіл на використання водойм у рекреаційних цілях може бути надано територіальними закладами державної санепідслужби тільки за результатами посиленого моніторингу якості води в них. Точки відбору проб та частота досліджень визначаються затвердженими графіками. Тільки після повного самоочищення води і повернення показників, насамперед мікробіологічних, до доповеневого рівня згідно з ГОСТ 17.1.5.02-80 "Охрана природы. Гидросфера. Гигиенические требования к зонам рекреации водных объектов" рекреаційне використання водойм може бути дозволене.

При здійсненні контролю якості води рекреаційних зон необхідно визначити мікробне забруднення донних відкладень, як суттєвого джерела вторинного надходження мікроорганізмів у воду.

3.6. На постраждалих від повені територіях необхідно провести санітарно-епідеміологічну оцінку умов господарсько-питного водопостачання, культурно-побутового водокористування, благоустрою населених місць.