На колегії Міністерства охорони здоров'я 24.12.2001 року розглянуто питання "Про стан надання медичної допомоги дітям і матерям в Автономній Республіці Крим і Одеській області".

Констатовано, що медична допомога дітям і жінкам здійснюється потужною мережею лікувально-профілактичних закладів. Однак, в Одеській області відмічається недостатня укомплектованість сільської мережі закладів лікарями та середніми медичними працівниками, які надають медичну допомогу дітям і матерям.

В Україні здійснюється переорієнтація на первинну медико-санітарну допомогу. У зв'язку з цим, зменшено кількість лікарняних ліжок для дітей за період 1990-2000 рр. на 35% та забезпеченість дітей лікарняними ліжками з 81,7 до 67,19 на 10 тис. дитячого населення. Не завершено реструктуризацію мережі педіатричного ліжкового фонду у Чернігівській (84,08), Луганській (80,98), Запорізькій (79,98) областях, Автономній Республіці Крим (78,65).

Число пролікованих дітей в денних стаціонарах в 2000 році склало лише 6% від загального числа пролікованих на лікарняних ліжках. Серед регіонів, де ці показники найгірші в Україні: Рівненська, Івано-Франківська, Закарпатська, Одеська області та Автономна Республіка Крим.

Обсяги видатків в абсолютних цифрах на фінансування дитячих і родопомічних закладів як у Автономній Республіці Крим, так і в Одеській області протягом 1998-2001 років збільшились, але залишаються недостатніми, насамперед в Автономній Республіці Крим. Видатки на медикаменти на 1 ліжко-день в дитячих лікувально-профілактичних закладах Автономної Республіки Крим за 9 місяців поточного року складають 0,91 грн., тоді як в Одеській області - 3,04 грн.; на харчування - 1,63 грн., в Одеській області - 2,33 грн. Критичний стан фінансування пологових закладів у м. Одесі, де видатки на 1 ліжко-день на медикаменти за 9 місяців поточного року склали 0,12 грн., а видатки на харчування не передбачено бюджетним фінансуванням. Залишається недостатнім оснащення медичним обладнанням реанімаційних відділень як у дитячих, так і в акушерсько-гінекологічних закладах.

Заходи, спрямовані на покращання стану здоров'я дітей та матерів, зниження рівня їх смертності у вказаних регіонах ще недостатньо ефективні.

Материнська смертність в Україні за 9 місяців 2001 року становить 22,6 на 1000 народжених живими, найгірші показники в Кіровоградській області (75,9) та Автономній Республіці Крим (53,1).

Смертність дітей першого року життя за 9 міс. 2001 р. склала 11,2 на 1000 народжених живими проти 12,0 за аналогічний період 2000 року. Найгірші показники мають м. Севастополь (14,1), Івано-Франківська (14,8), Одеська (13,2), Львівська (12,8) області, Автономна Республіка Крим (12,39).

В структурі смертності дітей першого року життя в Одеській області та АР Крим значну частину складають керовані причини: захворювання органів дихання та інфекційні і паразитарні хвороби. Ці показники складають в Одеській області відповідно 12,5 (Україна - 6,3) та 10,6 (Україна - 5,3). В АР Крим найвища в Україні після Миколаївської області смертність дітей першого року життя від кишкових інфекцій і складає 3,5 на 10000 народжених (Україна - 1,3).

Ріст показників неонатальної смертності зумовлюється недостатнім дотриманням етапності в наданні медичної допомоги дітям і матерям, про що свідчить висока питома вага втрат новонароджених в акушерських стаціонарах в Автономній Республіці Крим (40,4%), в Одеській області (34%).

Залишається низьким (69,7%) раннє взяття вагітних під нагляд жіночої консультації в Автономній Республіці Крим (Україна - 80,9%) на фоні підвищення екстрагенітальної патології у вагітних та збільшення кількості ускладнених пологів.

Недостатній рівень пренатальної діагностики, в тому числі медико-генетичного консультування.

Науковий потенціал та клінічний досвід профільних кафедр вищих медичних навчальних закладів та закладів післядипломної освіти III-IV рівнів акредитації практично у всіх регіонах України не використовується в повній мірі та залишається одним із найвагоміших невикористаних резервів зниження дитячої та материнської смертності.

Зважаючи на викладене, колегія визначила, що дотримання принципів пріоритетності охорони материнства та дитинства в регіонах не забезпечується.