Заслухавши та обговоривши доповідь начальника управління ліцензування, акредитації та нострифікації Домніча В.І., колегія У Х В А Л Ю Є:

1. Роботу управління щодо запровадження та реалізації нової процедури ліцензування вважати задовільною.

2. Управління ліцензування, акредитації та нострифікації (Домніч В.І.):

2.1. До 1 жовтня поточного року розробити методичні рекомендації експертам з ліцензування освітніх послуг у навчальних закладах.

2.2. Протягом червня - вересня поточного року провести навчання експертів з питань організації та проведення ліцензійної експертизи.

2.3. Продовжити роботу по формуванню бази експертів з ліцензування.

2.4. Спільно з юридичним відділом (Свириденко А.М.) до 01.11.2004 проаналізувати ефективність діючої системи ліцензування, внести пропозиції про можливість спрощення процедури та зменшення кількості документів, що подаються на ліцензування.

2.5. Спільно з департаментом вищої освіти (Болюбаш Я.Я.), департаментом кадрової роботи (Биковський В.Т.) та юридичним відділом (Свириденко А.М.) підготувати пропозиції щодо заходів по підвищенню відповідальності експертів - членів експертних комісій за достовірність висновків.

2.6. Спільно з департаментом вищої освіти (Болюбаш Я.Я.), Державною інспекцією навчальних закладів (Бурлаков О.М.) та органами управління освітою Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій забезпечити постійний контроль за дотриманням навчальними закладами Ліцензійних умов надання освітніх послуг.

3. Юридичному відділу (Свириденко А.М.) вивчити питання щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 р. N 228 "Про порядок створення, реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів". При необхідності надати пропозиції.

Інтеграційні процеси, що відбуваються останнім часом на європейському освітньому просторі і об'єднані під знаком Болонського процесу, вимагають і від нашої країни трансформування національної освіти з урахуванням основних принципів цього процесу. Тому українська система освіти намагається сьогодні стати більш відкритою, гнучкою, здатною до саморозвитку, співвідносною до світових освітніх моделей, враховувати потреби сучасності, але зберегти національні особливості і позитивні надбання вітчизняних освітянських і наукових шкіл. Концепція такого трансформування й основні завдання, що потребують вирішення на цьому шляху, розглядалися на ряді семінарів та конференцій, в тому числі міжнародних, обговорювались у засобах масової інформації. Серед цих завдань чи не найперше місце посідає питання забезпечення якості освіти.

Основними інструментами регулювання якості освітньої діяльності, які здатні забезпечити як внутрішню, так і зовнішню оцінку на національному та міжнародному рівнях, зберігаючи при цьому повагу до автономії навчального закладу та його академічних свобод, є механізми ліцензування та акредитації як його спеціальностей та програм, так і самого навчального закладу.

Висока динамічність еволюції цих процедур під впливом багатогранного процесу змін у національній системі освіти має свою, хоч і коротку, але дуже насичену історію. Протягом неї було сформовано розуміння універсальних цінностей, на яких має будуватись українська філософія і практика моніторингу освітньої діяльності. До них мають бути віднесені відкритість, зрозумілість, адаптивність, динамічність, валідність та надійність.

До 1992 р. в Україні не існувало власної системи оцінювання діяльності вищих навчальних закладів. Її було започатковано постановою Кабінету Міністрів України N 303 "Про акредитацію вищих навчальних закладів".