Концепція мовної освіти в Україні спрямована на забезпечення функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя. Культура мовлення набуває особливої ваги саме тепер, коли українська мова отримала державний статус. Типовою базовою структурою навчальних планів для професійно-технічних навчальних закладів України на вивчення української мови передбачено 140 годин.

Реформування професійно-технічної освіти, створення професійних ліцеїв потребує нових підходів до викладання української мови та визначає особливу її роль у соціалізації особистості. Тому виникла необхідність створення нової професійно спрямованої Програми для ПТНЗ.

Без знання державної мови сьогодні неможливо стати повноцінним громадянином, патріотом України, високоінтелігентною людиною, політиком, державним діячем, кваліфікованим, конкурентоспроможним фахівцем у будь-якій галузі виробництва. Молода людина, яку б професію вона не обрала, має добре засвоїти різноманітні мовленнєві особливості, вміти грамотно і по-сучасному спілкуватися з діловими партнерами, від чого залежатиме встановлення офіційних, службових, ділових, партнерських контактів та приватних стосунків з людьми.

Самореалізація особистості зумовлена рівнем загальної культури та духовності, знанням національної історичної та культурної спадщини, загальноприйнятих норм мовленнєвої поведінки в різних життєвих та виробничих ситуаціях. Адже мова - це дзеркало, в якому відображаються вікові, духовні, соціальні, культурні, національно-етнічні та інші параметри особи.

Мовна освіта має бути спрямована на збагачення рідного слова, на необхідність знати інші мови і культури, на задоволення потреб і культурних запитів особистості, на збереження пріоритету рідної мови і здійснюватись у тісному взаємозв'язку з духовними надбаннями українського народу і народів, що живуть поруч, з професією, яку набуває учень.

Викладачам треба зосереджувати увагу на принципі гуманізації, який визначає людину найвищою соціальною цінністю. Провідним його напрямом є відродження національної культури (в тому числі мовної), що створює ґрунт для виховання патріотизму, усвідомлення істинних людських цінностей, становлення молодої людини як справжнього господаря своєї землі, фахівця високого гатунку.

Головні завдання викладача полягають у тому, щоб широко впроваджувати нові технології навчання, в тому числі систему Інтернет; дати учням основні теоретичні відомості з української мови, необхідні для вироблення мовних, мовленнєвих, орфографічних та пунктуаційних умінь і навичок; збагатити словниковий запас щодо обраної професії; навчити користуватися всіма багатствами мовних і мовленнєвих засобів української мови, широко залучаючи арсенали професійної лексики, вміщені у відповідних словниках та системі Інтернет; забезпечити засвоєння орфоепічних і граматичних норм української літературної мови, використовуючи тексти професійної спрямованості, слова-професіоналізми, різноманітні термінологічні словники тощо; сформувати в учнів уміння й навички комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних ситуаціях, тісно пов'язаних з обраною професією; вчити учнів аналізувати, зіставляти та узагальнювати мовні явища, добирати потрібні приклади, користуючись відповідною професійною лексикою, робити висновки, будувати логічно правильні та композиційно завершені висловлювання, складати плани доповідей, виступів, тези, конспекти, діалоги тощо, звертаючись до відповідних сторінок (сайтів) мережі Інтернет; розкрити красу і багатство душі українського трудівника, що є основою багатогранної духовності українського народу; допомогти учням усвідомити поняття "професійна культура", "конкурентоспроможний кваліфікований робітник", "цивілізований розвиток суспільства".

Українська мова є державним чинником, своєрідним духовним національним кодом, який об'єднує всіх громадян України незалежно від віку та національної належності. Необхідність підготовки нової професійно спрямованої програми з української мови зумовлена сучасними вимогами щодо підготовки конкурентоспроможних працівників, здатних забезпечити високий духовний, технологічний, матеріальний і культурний розвиток нашого суспільства, народу незалежної держави - України. Теоретичні і практичні завдання на заняттях з української мови мають бути тісно пов'язані з професійною підготовкою за обраним фахом з максимальним впровадженням інноваційних комп'ютерних технологій.

Згідно з вимогами Державного стандарту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 року N 24, навчання української мови в ПТНЗ, зокрема в професійному ліцеї, полягає у подальшому розвитку вмінь і навичок у всіх видах мовленнєвої діяльності (аудіюванні, читанні, говорінні, письмі), у формуванні гуманістичного світогляду особистості. Конкретні завдання, які стоять перед викладачами, випливають з основних завдань освітньої галузі, передбачених Державним стандартом, а саме: формування мотивації до вивчення мови, духовного світу учнів, світоглядних уявлень, загальнолюдських ціннісних орієнтирів; пізнання через мову історії, культури народу, естетичних та моральних цінностей; розвиток умінь вільно спілкуватися в різних ситуаціях, формулювати власну думку, висловлювати почуття щодо життєвих явищ, морально-етичних, естетичних, суспільних та інших проблем, розуміти інших людей, знаходити спільну мову з ними; подальший розвиток базових лексичних, граматичних, стилістичних, орфоепічних, правописних умінь і навичок, самостійної навчальної діяльності, розвиток інтелектуальних, творчих здібностей учнів.

Навчальна програма передбачає такі основні розділи:

I. Пояснювальна записка (обґрунтування необхідності професійно спрямованої Програми з української мови для професійних ліцеїв та головні завдання викладачів).

II. Мовна лінія (спрямована на поглиблення і систематизацію найважливіших відомостей з лексикології, фразеології, словотвору, граматики, правопису, синтаксису, пунктуації та стилістики).

Змістом освіти мають стати мовні засоби, засоби стилістики, види мовних помилок та їх подолання, складні випадки орфографії та пунктуації.

III. Мовленнєва лінія (охоплює культуру мовлення, стилі мови, жанри усного та писемного мовлення, різні види мовленнєвої діяльності, в тому числі й елементи практичної риторики).

IV. Соціокультурна лінія (орієнтовні теми з розвитку зв'язного мовлення, найважливіші світоглядні, етичні, естетичні та інші поняття, ідеї, відомості, пов'язані з національною та світовою культурою. Відображення у мові особливостей бачення світу, способу життя та мислення, особливостей культури українського народу).

V. Діяльнісна (стратегічна) лінія ("Учні повинні вміти", "Учні повинні знати" - орієнтація на кінцевий результат). Учні мають навчитися застосовувати загальнонавчальні, творчі вміння, використовувати їх у різних життєвих і навчальних ситуаціях спілкування, користуватися комунікативними стратегіями, стратегіями співпраці.

VI. Орієнтовний навчальний план предмета "Українська мова" (140 годин).

До програми додаються "Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів професійних ліцеїв з української мови", адаптовані до умов професійно-технічних навчальних закладів України.

Учні повинні вміти: визначати особливості правильного мовлення; самостійно визначати мету власної пізнавальної діяльності, її структуру та план практичного досягнення кінцевого результату; аналізувати, узагальнювати, порівнювати, конкретизувати, експериментувати, моделювати, формулювати висновки, добирати переконливі аргументи стосовно висловлених тез, критично оцінювати отриману інформацію, спростовувати хибні твердження, оперуючи лінгвістичними поняттями і уявленнями; висловлюватись відповідно до норм культури мовлення; знаходити орфограму, визначати її тип, принцип, на якому базується написання; робити повний орфографічний розбір; визначати лексичне значення слів, робити лексичний розбір; знаходити фразеологізми (зокрема професійні) та доцільно їх вживати в усному і писемному мовленні; робити словотворчий розбір слів, утворених різними способами, з'ясовувати етимологію деяких із них; розпізнавати частини мови, робити повний морфологічний, морфемний і словотворчий їх розбір; вправно використовувати самостійні і службові частини мови в усних і письмових висловлюваннях; знаходити прості і складні речення в тексті; аналізувати й конструювати їх; обґрунтовувати вживання розділових знаків у простих і складних реченнях, між частинами складного речення; правильно і доречно використовувати складні речення у власному мовленні відповідно до ситуації та умов спілкування; визначати типи, стилі, жанри українського літературного мовлення, формулювати думку у всіх стилях і жанрах мовлення; уміло користуватися необхідними словниками (тлумачним, морфемним, орфографічним, фразеологічним, термінологічним, синонімічним, антонімічним, словотворчим, етимологічним, іншомовних слів та іншими); складати і редагувати життєво необхідні ділові папери; правильно використовувати відмінкові форми числівника; ставити розділові знаки при вставних і вставлених мовних конструкціях, у простих і складних реченнях; правильно інтонувати речення зі вставними словами, словосполученнями і реченнями, звертаннями тощо, сполучникові та безсполучникові складні речення; правильно використовувати стійкі мовні звороти в усному діловому спілкуванні, користуватися жестами і мімікою як допоміжними засобами усного спілкування; знаходити і виправляти помилки в своїх і чужих текстах; якомога ширше використовувати професійну лексику, готувати себе до професійної діяльності; підготувати виступ і виголосити його з урахуванням ситуації спілкування; розрізняти стилістичні варіанти мовних засобів, визначати доцільність їх використання в текстах різних стилів і жанрів мовлення; розрізняти нормативне і ненормативне використання мовних засобів; узгоджувати із засвоєними етичними, естетичними та іншими цінностями свою мовленнєву і життєтворчу діяльність; користуватися комунікативними стратегіями співпраці.

Учні повинні знати: ознаки правильного мовлення, його стилів, жанрів, їх відмінностей; принципи і правила української орфографії, типи орфограм, мовні помилки; правила вживання великої літери, написання слів разом, окремо і через дефіс; написання прізвищ і географічних назв, слів іншомовного походження; правила переносу та графічного скорочення слів; відомості про лексичне значення слова, однозначність і багатозначність; склад лексики за походженням; джерела фразеологізмів (професійних); типи морфем, основи слова, морфемний словник; способи словотвору, особливості творення різних частин мови; словотворчий, етимологічний, орфографічний, фразеологічний, термінологічний, синонімічний, тлумачний та інші словники; самостійні частини мови, їх значення, морфологічні особливості й синтаксичні функції; службові частини мови; теоретичні основи побудови простих речень різних видів, у тому числі ускладнених однорідними членами речення, звертаннями, вставними словами і реченнями; правила розстановки розділових знаків; особливості побудови складних речень різних видів; правила вживання розділових знаків у складних реченнях різних видів; найважливіші світоглядні, етичні відомості, ідеї, відображені у мові; загальнолюдські моральні цінності, їх вияв у національних традиціях; особливості бачення світу, культури свого народу, відображені у мові, враховувати їх у спілкуванні.