Заслухавши та обговоривши доповідну записку "Про стан реалізації ступеневої вищої освіти відповідно до Закону України "Про вищу освіту", колегія відзначає, що одним із завдань модернізації вищої освіти України є подальше підвищення ефективності системи ступеневої освіти. На виконання законів України "Про освіту", "Про вищу освіту", Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) та відповідних нормативних документів Міністерства освіти і науки України вищими навчальними закладами проводиться послідовна робота щодо забезпечення ступеневої підготовки фахівців.

Забезпечено наступність змісту та координації навчально-виховної діяльності на різних ступенях вищої освіти, що функціонують як продовження попередніх і передбачають підготовку громадян для можливого переходу на наступні ступені, в тому числі: післядипломної освіти, здобуття наукової кваліфікації тощо. Запроваджена система стандартів вищої освіти гармонізує державні вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки громадян з їх правом вільного вибору програм навчання.

Створені умови для постійного оновлення змісту освіти та навчально-виховного процесу відповідно до демографічних, соціальних, економічних змін в державі.

Підготовка бакалаврів передбачає наступне навчання за широким спектром спеціальностей в межах певного напряму. Це дає можливість студенту за рік-півтора до випуску вибрати професію відповідно до ситуації на ринку праці та індивідуальних потреб.

Простежується стійка тенденція збільшення частки бакалаврів, які одразу продовжують навчання за освітніми програмами магістра або спеціаліста.

Розвиток ступеневої підготовки реалізується шляхом впровадження галузевих стандартів вищої освіти. Відмічається різноманітність схем здобуття вищої освіти від найпершого її ступеня - молодший спеціаліст - до найвищого - магістр, варіантів реалізації права особи на рівний доступ до якісної освіти, термінів навчання тощо. Структура ступеневої підготовки фахівців з вищою освітою в Україні загалом відповідає уніфікованій структурі освіти більшості країн світу.

Набула поширення практика щодо запровадження інтегрованих навчальних планів та програм підготовки фахівців за схемою "молодший спеціаліст - бакалавр", що передбачає скорочення загальних термінів здобуття повної вищої освіти, створення навчально-науково-виробничих комплексів за участю вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації. Із числа перевірених вищих навчальних закладів 82 відсотки університетів, академій очолюють навчальні, навчально-науково-виробничі комплекси, майже половина закладів I-II рівнів акредитації є структурними підрозділами вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації. Така співпраця вищих навчальних закладів сприяє підвищенню рівня організації роботи викладачів, раціональному і ефективному використанню кадрового потенціалу та поліпшенню науково-методичного забезпечення навчального процесу.

Система післядипломної освіти дає можливість підвищити фахову компетентність особи зі спеціальності за основним дипломом, опанувати освітню програму з іншої спеціальності або наступного освітньо-кваліфікаційного рівня з правом отримати відповідний диплом.

У той же час, у ході реалізації вищими навчальними закладами ступеневої підготовки фахівців виявлено ряд недоліків, проблем та невирішених питань.

Зокрема, відповідно до галузевого стандарту вищої освіти "Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра, спеціаліста і магістра з напряму 0501 "Економіка і підприємництво" кваліфікація бакалаврів визначається не за напрямом, а за кожною з 11 спеціальностей. Подібна ситуація в напрямі 0902 "Інженерна механіка", де готуються фахівці освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст, магістр за 30 спеціальностями, в напрямі 0921 "Будівництво" - за вісьми. Як наслідок, продовжувати навчання за освітньо-професійною програмою спеціаліста або магістра випускник з дипломом бакалавра може лише за певним професійним спрямуванням.

На порушення ст. 13 Закону України "Про вищу освіту" не дотримуються вимоги щодо термінів підготовки за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями. Так, в Інституті післядипломної освіти працівників сфери побутового обслуговування населення (м. Київ) термін підготовки молодшого спеціаліста з окремих спеціальностей зменшено, порівняно з нормативним, на шість місяців.

Відсутність Переліку кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями породжує проблему у присвоєнні кваліфікацій випускникам вищих навчальних закладів, перенасичення окремих напрямів підготовки надто широким спектром спеціальностей, їх дублювання у різних напрямах підготовки.

Недостатньо відпрацьовано питання змісту освіти та форм продовження навчання осіб з дипломами молодшого спеціаліста за освітньо-професійними програмами бакалавра. Практично в усіх перевірених вищих навчальних закладах відсутнє повне науково-методичне забезпечення спеціальностей, за якими здійснюється підготовка за інтегрованими навчальними планами.

Також неврегульованим залишається питання оплати праці педагогічних працівників вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації, які є структурними підрозділами вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації.

Виявлено ряд проблем при підготовці молодших спеціалістів у вищих професійних училищах. Зокрема навчальні плани, за якими здійснюється підготовка молодших спеціалістів, не відповідають освітньо-професійним програмам вищої освіти. Через неузгодженість Тимчасового державного переліку робітничих професій з переліком спеціальностей молодшого спеціаліста виникають проблеми з організацією навчання випускників професійно-технічних навчальних закладів у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації за скороченим терміном.