На виконання Закону України "Про освіту", з метою впровадження Державного стандарту початкової освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 87 (зі змінами), у спеціальних закладах загальної середньої освіти для дітей з особливими освітніми потребами НАКАЗУЮ:

1. Затвердити типову освітню програму початкової освіти спеціальних закладів загальної середньої освіти для учнів 4 класу з порушеннями інтелектуального розвитку (далі - Типова освітня програма), що додається.

2. Ввести Типову освітню програму в дію з 2021/2022 навчального року.

3. Встановити, що при складанні освітніх програм початкової освіти спеціальних закладів загальної середньої освіти на основі Типової освітньої програми, затвердженої цим наказом, вилучення з освітнього процесу предметів інваріантної складової не допускається. Години на їх вивчення можуть зменшуватися не більше ніж удвічі порівняно з показниками Типової освітньої програми.

4. Департаментам (управлінням) освіти і науки обласних, Київської міської державних адміністрацій, керівникам спеціальних закладів загальної середньої освіти забезпечити необхідні умови щодо реалізації Типової освітньої програми.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Рогову В.

Метою початкової освіти осіб з порушеннями інтелектуального розвитку є особистісне становлення учнів, розвиток їхніх пізнавальних здібностей, компетентностей та наскрізних умінь відповідно до вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей і потреб, формування цінностей, розвиток самостійності, творчості, пізнавальної активності, що забезпечують їхню готовність до життя в демократичному суспільстві, продовження навчання в основній ланці закладів загальної середньої освіти.

Типову освітню програму розроблено відповідно до Закону України "Про освіту", Концепції Нової української школи, Державного стандарту початкової освіти, з урахуванням Типових освітніх програм для закладів загальної середньої освіти, сучасних досягнень спеціальної педагогіки та психології щодо навчально-пізнавальних можливостей дітей із порушеннями інтелектуального розвитку.

Реалізація корекційно-розвивальних завдань у процесі навчання осіб із порушеннями інтелектуального розвитку полягає в особистісному розвитку школярів, активізації їхньої пізнавальної діяльності та створенні позитивної мотивації учнів до навчання; розвитку мовлення та комунікативної діяльності, сприянні розумовому, моральному, фізичному, соціокультурному та естетичному розвитку особистості; формуванні вміння вчитися.

Типова освітня програма для 4 класу є логічним продовженням Типових освітніх програм початкової освіти спеціальних закладів загальної середньої освіти для учнів 1, 2, 3 класів із порушеннями інтелектуального розвитку та окреслює рекомендовані підходи до планування й організації закладом початкової освіти єдиного комплексу освітніх компонентів для досягнення учнями доступних результатів навчання.

У програмі вказано відповідний зміст кожного навчального предмету чи інтегрованого курсу, визначено вимоги до конкретних очікуваних результатів навчання (предметно-орієнтовані компетентності); охарактеризовано життєву компетентність учнів. У пояснювальній записці до кожного предмету чи інтегрованого курсу представлено корекційно-розвивальні завдання, реалізація яких є обов'язковою умовою навчання. Змістові лінії кожної освітньої галузі реалізовуються паралельно та розкриваються через "Орієнтовний зміст навчального матеріалу", який окреслює навчальний матеріал, на підставі якого будуть формуватися очікувані предметно-орієнтовані компетентності та відповідні соціально-адаптивні навички.

Програму побудовано із врахуванням таких принципів:

- дитиноцентрованості і природовідповідності;

- корекційно-розвивальної спрямованості навчання;

- узгодження цілей, змісту й очікуваних результатів навчання;

- науковості, доступності і практичної спрямованості змісту;

- наступності й перспективності навчання;

- взаємозв'язаного формування ключових і предметних компетентностей;

- логічної послідовності й достатності засвоєння учнями предметних компетентностей;

- можливостей реалізації змісту освіти через предмети або інтегровані курси;

- творчого використання вчителем програми залежно від умов навчання;

- адаптації до індивідуальних особливостей, інтелектуальних і фізичних можливостей, потреб та інтересів дітей.

Зміст програми має потенціал для формування у школярів з інтелектуальними порушеннями таких ключових компетентностей:

- володіння державною мовою; що передбачає елементарні уміння та навички (в межах мовленнєвих можливостей) усно й письмово висловлювати свої думки, усвідомлення ролі мови для спілкування та культурного самовираження;

- можливість спілкуватися рідною мовою (в межах пізнавальних можливостей), що передбачає використання рідної мови в різних комунікативних ситуаціях, зокрема в побуті, освітньому процесі, культурному житті громади;

- математична компетентність, що передбачає застосування (в межах пізнавальних можливостей) математичних знань та вмінь в особистому й суспільному житті людини;

- компетентності в галузі природничих наук, що передбачає формування пізнавального досвіду, прагнення самостійно чи в групі спостерігати та досліджувати, пізнавати себе й навколишній світ;

- соціально-трудової компетентності, що передбачає формування трудових умінь та навичок, що забезпечують подальшу здатність до успішного опанування основ професійно-трудової діяльності, набуття навичок практичної життєдіяльності;

- екологічна компетентність, що передбачає сформованість уявлень щодо екологічного природокористування, дотримання правил природоохоронної поведінки, ощадного використання та збереження природних ресурсів;

- інформаційно-комунікаційна компетентність, що передбачає опанування елементарними основами цифрової грамотності для розвитку і спілкування, можливість безпечного використання інформаційно-комунікаційних засобів у навчанні та інших життєвих ситуаціях;

- навчання впродовж життя, що передбачає опанування життєво необхідними базовими уміннями й навичками, що сприятимуть подальшій соціальній адаптації та інтеграції в суспільство;

- громадянські та соціальні компетентності, що передбачає уміння діяти (в межах своїх можливостей) у життєвих ситуаціях, ідентифікувати себе як громадянина України, дбайливе ставлення до власного здоров'я та здоров'я інших людей, дотримання здорового способу життя;

- культурна компетентність, що передбачає залучення до різних видів мистецької творчості (образотворчого, музичного та інших видів мистецтв) шляхом розкриття і розвитку природних здібностей, творчого вираження особистості, формування навичок культури поведінки в соціумі;

- основи фінансової грамотності, що передбачає формування уявлень про грошові одиниці, необхідні для здійснення та організації побутової життєдіяльності, залучення до сфери соціально-побутової та елементарної економічної діяльності.

Спільними для всіх ключових компетентностей є такі вміння: спілкуватися, взаємодіяти та співпрацювати з дорослим та однолітками, сприймати інструкції та навчальні завдання, керувати емоціями, регулювати власну поведінку.

Програму подано за табличною структурою, що складається з кількох колонок. У колонці "Орієнтовний зміст навчального матеріалу" подано оновлений та апробований у закладах освіти для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку зміст навчального матеріалу. Колонка "Предметно-орієнтовані компетентності" ознайомлює вчителя з переліком знань і вмінь, якими мають оволодіти учні в процесі навчання. Орієнтовні досягнення учнів з порушеннями інтелектуального розвитку помірного ступеня виділені зірочкою (*). Матеріали колонки "Життєва компетентність" інформують учителя щодо результатів сформованості в учнів пізнавальних здібностей та соціально-адаптивних навичок у відповідності до мети та змістового наповнення освітньої галузі.

Зберігаючи наступність із дошкільним періодом дитинства, початкова школа забезпечує подальше становлення особистості дитини, її фізичний, інтелектуальний, соціальний розвиток; формує здатність до творчого самовираження, розвитку пізнавальної діяльності, виховує ціннісне ставлення до держави, рідного краю, української культури, пошанування своєї гідності та інших людей, збереження здоров'я.

Згідно із Законом України "Про освіту", на основі Державного стандарту початкової світи й Типової освітньої програми заклади освіти, наукові установи та інші суб'єкти освітньої діяльності можуть розробляти освітні програми - єдиний комплекс освітніх компонентів (предметів, індивідуальних проектів, контрольних заходів тощо), спланованих і організованих для досягнення визначених результатів навчання. Освітні програми можуть відрізнятися від Типової освітньої програми послідовністю викладання навчального матеріалу, обсягом його вивчення, наявністю додаткових компонентів змісту або використанням оригінальних форм, методів і засобів навчання.

Розподіл навчальних годин за темами, розділами, вибір форм і методів навчання вчитель визначає самостійно, враховуючи пізнавальні здібності та можливості осіб з порушеннями інтелектуального розвитку, конкретні умови роботи, забезпечуючи водночас досягнення корекційно-розвивальних завдань та орієнтовних очікуваних результатів, зазначених у Типовій освітній програмі.

Контроль і оцінювання навчальних досягнень учнів із порушеннями інтелектуального розвитку здійснюються на суб'єкт-суб'єктних засадах, що передбачає систематичне відстеження їхнього індивідуального розвитку в процесі навчання. Контроль спрямований на пошук ефективних шляхів поступу кожного учня у навчанні, а визначення особистих результатів здобувачів не передбачає порівняння із досягненнями інших і не підлягає статистичному обліку з боку адміністративних органів.

Навчальні досягнення учнів у 1, 2, 3, 4 класах підлягають вербальному, формувальному оцінюванню, у (3) 4 класі - (за рішенням педагогічної ради школи) - формувальному та підсумковому (бальному оцінюванню).

Формувальне оцінювання має на меті: підтримати навчальний розвиток дітей; вибудовувати індивідуальну траєкторію їхнього розвитку; діагностувати досягнення на кожному з етапів процесу навчання; вчасно виявити проблеми й запобігти їх нашаруванню; аналізувати хід реалізації навчальної програми й ухвалювати рішення щодо коригування програми й методів навчання відповідно до індивідуальних потреб дитини; мотивувати прагнення здобути максимально можливі результати; виховувати ціннісні якості особистості, бажання навчатися, переконання у власних можливостях і здібностях.

Підсумкове оцінювання передбачає зіставлення навчальних досягнень учнів з конкретними очікуваними результатами навчання, визначеними освітньою програмою.

Пояснювальна записка

Основна мета мовно-літературної галузі полягає у формуванні ключової комунікативної компетентності молодшого школяра, яка виявляється у здатності успішно користуватися мовою (всіма видами мовленнєвої діяльності) у процесі спілкування, пізнання навколишнього світу, вирішення життєво важливих завдань.

Курс української мови - важлива складова загального змісту початкової освіти, оскільки мова є не тільки окремим навчальним предметом, а й основним засобом опанування всіх інших шкільних дисциплін. Метою навчання української мови у початкових класах є забезпечення початкового рівня комунікативної компетентності з урахуванням інтересів і можливостей учнів, формування у них елементарних знань з мови і правопису та відповідних їм умінь, корекція порушень психофізичного розвитку.

Для досягнення зазначеної мети передбачається вирішення таких завдань:

- створення позитивної мотивації до вивчення української мови;

- формування елементарних навичок і вмінь з усіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання і письма), забезпечення їх гармонійного розвитку;

- формування елементарних знань про найважливіші мовні одиниці, необхідні та достатні для формування мовленнєвих навичок і вмінь;

- залучення до національної культури народу, мова якого вивчається;

- сприяння розумовому, моральному, соціокультурному та естетичному розвитку особистості;

- формування вміння вчитися.

Водночас із розвитком основних видів мовленнєвої діяльності в початкових класах для дітей з інтелектуальними порушеннями розв'язуються й специфічні завдання, спрямовані на корекцію порушень розвитку. Такими є: порушення процесів пізнавальної діяльності (сприймання, уяви, пам'яті, уваги, мовлення й мислення), недорозвиток емоційно-вольової сфери, недостатня розвиненість артикуляційної моторики та координації рухів та ін.

Саме тому спеціальним завданням навчального курсу української мови визначено формування та корекція зв'язного мовлення, що має відбуватися в тісному зв'язку з розвитком пізнавальної діяльності дітей, зокрема, сенсорики, предметно-дієвого, наочно-образного, словесно-логічного, абстрактного мислення, спостережливості, уваги тощо. Відтак зміст цього навчального предмета, з метою посилення його компенсаторно-корекційних та розвивальних функцій, має комунікативно-практичну спрямованість: містить фактичний матеріал, опанування якого має забезпечити формування комунікативних умінь, конкретизацію в слові чуттєвого і практичного досвіду учнів, розвиток основних пізнавальних процесів на предметно-практичній і вербальній основі.

У процесі початкового навчання української мови постійно проводиться робота над формуванням компетентності вміння вчитися. Важливо навчити молодших школярів організовувати свою навчальну діяльність.

Відповідно до зазначених мети й завдань виділено такі змістові лінії: "Взаємодіємо усно та за допомогою альтернативних засобів комунікації", "Навчаємось читати", "Взаємодіємо письмово", "Навчаємось сприймати медіа".

Змістова лінія "Взаємодіємо усно та за допомогою альтернативних засобів комунікації" спрямована на формування в молодших школярів умінь сприймати, розуміти звернене мовлення, усну інформацію та використовувати її у різних комунікативних ситуаціях, спілкуватися усно з іншими людьми в діалогічній і монологічній формах заради досягнення певних життєвих цілей.

Надзвичайно важливо навчити дітей сприймати і правильно розуміти фактичний зміст сприйнятого висловлювання (тексту, завдання, пояснення, інструкції тощо). При цьому не завжди передбачається виконання учнями якогось усного чи письмового завдання. Завданням, наприклад, може бути виконання доручення та дотримання інструкції вчителя про його виконання; виконання описаної в тексті дії; підбір предметів (малюнків, піктограм) до змісту тексту (альтернативні засоби комунікації).

Головна мета з розвитку усного мовлення (говоріння) - навчати школярів будувати власні висловлювання (у вигляді простих коротких речень); формувати у них елементарні навички діалогічного та монологічного мовлення. Слід також навчати учнів правильно, емоційно сприймати мовлення дорослих і однолітків, використовувати під час спілкування різні засоби: природні жести, міміку, інтонацію тощо. Необхідно залучати школярів до діалогу, до участі в колективних видах роботи (обговоренні прочитаного, побаченого; інсценуванні), до передачі змісту епізодів прочитаного тексту; залучати їх до спеціально створюваних ситуацій, які спонукали б їх висловлюватися, виявляти відповідні емоції.

Розширення словника дітей доцільно здійснювати на предметно-практичній основі у процесі живого спілкування, навчання, ситуація та умови якого є вирішальними для добору словесного матеріалу. Робота з лексикою має індивідуальний характер і зорієнтована на збагачення словника кожної дитини, оскільки, залежно від задатків, інтелектуальних можливостей, рівня підготовки дитини лексичний запас на початкових етапах навчання може суттєво різнитися.

Навчаючи дітей, що не володіють навичками говоріння, потрібно залучення учнів до реальної писемної практики, зокрема за допомогою цифрових пристроїв чи підбором малюнків, піктограм до змісту інструкції, тексту (альтернативні засоби комунікації).

Змістова лінія "Навчаємось читати" передбачає формування в учнів розуміння прочитаного, а також правильного вимовляння звуків і слів, наголошування слів, інтонування різних за метою висловлювання речень, дотримання пауз як у середині речень, так і між реченнями та частинами тексту. Варто також звернути увагу на добір мовленнєвого матеріалу (зокрема формулювання завдань), який повинен відповідати можливостям дітей (знайомі слова, прості конструкції, адаптовані тексти тощо).

У 4 класах для роботи з читання відведено спеціальні уроки, але й на уроках з української мови цьому виду мовленнєвої діяльності важливо приділяти належну увагу. Специфікою роботи з читання на уроках мови є те, що увагу дітей слід особливо привертати до правильного вимовляння, значення слів, інтонації речень, різних за структурою, змістового поділу речень за допомогою пауз, мелодики та ін.

Змістова лінія "Взаємодіємо письмово" спрямована на формування в молодших школярів вміння виконувати вправи: списування, в тому числі вибіркове, нескладних слів, речень, текстів; написання під диктовку (з навчальною, а не контрольною метою).

Змістова лінія "Навчаємось сприймати медіа" передбачає формування в учнів умінь сприймати, слухати, розуміти інформацію в медіатекстах (світлини, журнали, презентації).

Результати навчання й орієнтовний зміст навчання

Пояснювальна записка

Навчальний предмет "Літературне читання" є складовою освітньої "Мовно-літературної" галузі.

Метою даного курсу є розвиток дитячої особистості засобами різних видів читацької діяльності, формування читацької компетентності молодших школярів, яка є базовим складником комунікативної і пізнавальної компетентностей.

Навчальний курс предмету "Літературне читання" спрямований на виконання ряду основних та спеціальних завдань з урахуванням особливостей інтелектуального розвитку учнів та корекції порушень розвитку:

- ознайомлення учнів з дитячою літературою різної тематики і жанрів;

- розвиток здатності до самостійної або за допомогою дорослого читацької діяльності, формування навичок читання;

- активізацію вже сформованих мовленнєвих навичок;

- розвиток мовлення учнів шляхом формування умінь створювати власні висловлювання за змістом прочитаного (прослуханого);

- підготовка до систематичного вивчення літератури в основній школі;

- формування у дітей соціальних, морально-етичних, естетичних цінностей через зміст і художні образи літературних творів;

- виховання інтересу до читання;

- створення позитивної мотивації до засвоєння знань;

- розвиток основних пізнавальних процесів на предметно-практичній і вербальній основі.

У процесі літературного читання створюються умови для мовленнєвого та інтелектуального розвитку учнів, формуються ключові компетентності: уміння вчитися, загальнокультурна, комунікативна, інформаційна.

На уроках літературного читання у дітей формуються різні складники читацької компетентності, які мають загальнонавчальний характер і є засобом вивчення практично всіх шкільних предметів, а також засобом опанування нової інформації впродовж життя.

Структура програми та її змістовий матеріал сформовані з урахуванням дидактичних принципів доступності, послідовності, системності, доцільності, наступності у навчанні від простого до складного, від відомого до нового.

У процесі опанування дітьми з інтелектуальними порушеннями навчального предмету "Літературне читання" важливим є формування у них комунікативно-мовленнєвих умінь, володіння якими в подальшому допоможе їм максимально реалізуватися в самостійному житті. Тому особливу увагу слід привертати до розуміння значення слів, правильного вимовляння слів, інтонації різних за структурою речень, змістового поділу речень за допомогою пауз, мелодики тощо.

Під час читання творів різних жанрів в учнів розширюються уявлення про навколишній світ, відбувається загальний розвиток.

Дітям із порушеннями інтелектуального розвитку складно розуміти внутрішній зміст твору, найбільш складні моменти тексту, суспільне значення вчинків героїв, моральний смисл їх поведінки. Тому для розуміння найбільш складних моментів тексту використовується ілюстрація, яка для дитини відтворює дійсність, яку не можна замінити словесним описом. Ілюстрації до текстів дають можливість звернутися до наочного зображення й простежити на ньому ті дії, взаємостосунки персонажів, у яких найбільш яскраво передається їх внутрішній зміст.

Складовою літературного читання є позакласне читання, яке спрямовано на підготовку молодших школярів до самостійного читання, формування інтересу й позитивного ставлення до читання та книжки шляхом знайомства з різноманітною дитячою літературою.

Відповідно до мети і завдань предмету "Літературне читання" визначено такі змістові лінії: "Формування й розвиток навички читання", "Коло читання", "Набуття досвіду читацької діяльності", "Смисловий і структурний аналіз тексту", "Основи літературознавчої пропедевтики", "Робота з дитячою книжкою та взаємодія з медіаінформацією", "Розвиток творчої діяльності на основі прочитаного".

Змістова лінія "Формування й розвиток навички читання" зорієнтована на розвиток і вдосконалення якісних характеристик читання, його технічної і смислової сторін під час читання вголос і мовчки.

Змістова лінія "Коло читання" створює передумови для ознайомлення учнів 4 класу з різноманітною за темами і жанрами дитячою літературою, з різними видами текстів, способами здобуття інформації у сучасному медіапросторі.

Змістова лінія "Набуття досвіду читацької діяльності" передбачає оволодіння школярами технологією поетапного опрацювання змісту літературного твору, набуття досвіду початкового читацького самовизначення: думки, почуття, емоції, оцінки.

Змістова лінія "Смисловий і структурний аналіз тексту" має на меті навчити учнів орієнтуватися у структурі тексту, відтворювати його з опорою на різні види плану, малюнки тощо. Усвідомлення смислових зв'язків становить основу початкового уявлення про сюжет і композицію художнього твору, виділення теми та основної думки твору тощо. Аналізу підлягають не всі елементи тексту, а лише ті, що найбільш яскраво виражають ідею твору, який вивчається.

Змістова лінія "Основи літературознавчої пропедевтики" передбачає ознайомлення учнів з окремими літературними поняттями (на початковому рівні, практично), необхідними під час аналізу та інтерпретації твору.

Змістова лінія "Робота з дитячою книжкою та взаємодія з медіаінформацією", передбачає опрацювання учнями змісту різних типів і видів дитячих книжок, формування в учнів умінь сприймати, слухати, розуміти інформацію в медіатекстах (світлини, журнали, презентації тощо).

Змістова лінія "Розвиток творчої діяльності на основі прочитаного" спрямовується на розвиток та стимулювання творчих здібностей, самовираження особистості дитини. Передумовами до цього є емоційні переживання, які виникають під час спілкування з літературою, проведення рефлексивного аналізу змісту прочитаного тексту. Школярі беруть участь у посильній творчій діяльності, яка організовується вчителем на уроках класного й позакласного читання та в позаурочний час.

Змістовий матеріал з читання пропонується використовувати, зважаючи на: відповідність інтелектуальних особливостей учнів, послідовне засвоєння (практичним шляхом) літературознавчих понять, системне розміщення матеріалу, чим забезпечується адекватність його сприймання, розуміння з подальшим усвідомленням для використання в особистій освітній діяльності.

Результати навчання й орієнтовний зміст навчання

Пояснювальна записка

Провідною метою зазначеного навчального етапу вивчення математики постає формування основ та подальший розвиток предметних математичних знань і умінь, життєвої компетентності та корекція порушень психофізичного розвитку учнів.

Математична галузь представлена елементарними математичними та геометричними поняттями, що входять до її структури. Відтак власна математична діяльність набуває ознак вираженої практичної спрямованості, що сприяє формуванню в учнів життєво важливих компетенцій та соціально-адаптивних умінь і навичок.

В основу змісту програми покладені три основні принципи: доступність, практична значущість і життєва необхідність тих знань, умінь і навичок, якими будуть опановувати учні.

Вивчення математики детермінує розвиток та корекцію мислення й мовлення учнів з порушеннями інтелектуального розвитку, що своєю чергою сприяє значному успішному просуванню більшої частини учнів на шляху освоєння ними елементів математичного мислення. Адже у процесі навчання математики відбувається формування й розвиток розумових процесів, пам'яті, уваги, зорово-просторового сприймання, мовлення тощо. Також вирішуються завдання:

- формування у здобувачів освіти доступних та відповідних кількісних, просторових й часових уявлень, що сприятимуть в подальшому успішному включенню учнів до соціальної взаємодії та трудової діяльності;

- використання процесу навчання математики для підвищення рівня загального розвитку та корекції порушень пізнавальної діяльності, особистісних якостей учнів;

- виховання в учнів цілеспрямованості, працьовитості, самостійності, терплячості, навичок контролю й самоконтролю, охайності та завершеності дії поставленого завдання, вміння планувати роботу та доводити справу до кінця.

Слід також зазначити, що математичні знання успішно інтегруються при вивченні інших дисциплін навчального плану: трудового навчання, української мови та літературного читання, образотворчого та музичного мистецтва, "Я досліджую світ", фізичної культури тощо.

З метою реалізації завдання соціальної адаптації зміст програми максимально пов'язаний з життєвим досвідом учнів і відповідає умовам конкретного найближчого соціуму, в якому проживають діти.

Організація процесу навчання базується на практичній та наочній основі. В якості наочної основи використовуються натуральні об'єкти й предмети (або їх імітація, наприклад, купюри, монети тощо). А також використання ІКТ.

При відборі навчального матеріалу враховуються різні стартові та психофізичні можливості здобувачів освіти щодо засвоєння математичних уявлень, понять, способів застосовувати їх на практиці. У зв'язку з тим, що навчальний матеріал засвоюється учнями на різному рівні, програма передбачає необхідність доступності та диференційованого підходу в навчанні: обсяг, послідовність вивчення тем, види діяльності, форма представлення, кількість повторень і частота звернень до однієї й тієї ж теми, як для всього класу в цілому, так і для кожної дитини зокрема.

У змісті математичної освіти 4-го класу провідними зазначено такі змістові лінії: "Числа. Арифметичні дії з числами. Величини", "Арифметичні задачі. Робота з даними", "Просторові відношення. Геометричні фігури".

У процесі навчання учні опановують навичками рахунку в межах 100 в прямому і зворотному порядку, від заданого до заданого числа одиницями та десятками, лічба двійками, відпрацьовують навички практично користуватися переставною властивістю додавання, продовжують ознайомлюватися з розв'язуванням простих арифметичних задач на знаходження суми та остачі, а також із задачами на збільшення та зменшення числа на декілька одиниць.

До вивчення нумерації в межах 100 додається додавання та віднімання з переходом через розряд (додавання двоцифрового числа до одноцифрового та віднімання одноцифрового числа від двоцифрового з переходом через розряд; письмове додавання і віднімання двозначних чисел з переходом через розряд), а також множення по 2 та ділення на 2 і відповідні випадки ділення на рівні частини (або ознайомлення з множенням і діленням - відповідно можливостей учнів). Також учні ознайомлюються зі способами користування таблицею множення по 2 та таблицею ділення на 2 (на друкованій основі). Розширюються поняття щодо іменованих чисел (прості та складені іменовані числа, міри вартості: 1 грн. = 100 к. Розмін. Заміна. Міри довжини: 1 м = 100 см, 1 м = 10 дм, 1 дм - 10 см, 1 см = 10 мм. Відрізки. Вимірювання. Креслення відрізків заданої довжини. Одиниця часу - секунда. Позначення 1 хв. = 60 сек. Міра маси - 1 кг).

Поступово учні навчаються розв'язувати прості та складені текстові арифметичні задачі, використовуючи термін "задача", засвоюють і розрізняють структурні компоненти задачі: умова, числові дані, запитання, розв'язок та відповідь.

Програма в цілому визначає оптимальний обсяг знань і умінь з математики, який доступний більшості учнів з порушеннями інтелектуального розвитку. При відборі навчального матеріалу слід враховувати різні можливості учнів по засвоєнню математичних уявлень, знань, умінь застосовувати їх на практиці.

Результати навчання й орієнтовний зміст навчання

Пояснювальна записка

Метою вивчення курсу "Я досліджую світ" є ознайомлення молодших школярів з порушеннями інтелектуального розвитку з навколишнім світом у процесі засвоєння різних видів соціального досвіду, що охоплює систему інтегрованих знань про природу і суспільство, ціннісні орієнтації в різних сферах життєдіяльності та соціальної практики, способи дослідницької поведінки, які характеризують здатність учнів розв'язувати практичні задачі.

Досягнення поставленої мети передбачає досягнення таких завдань:

- формування доступних способів пізнання себе, предметів і явищ природничого й суспільного життя (спостереження, обстеження, дослід, практична робота, вимірювання, систематизація, класифікація, встановлення логічної та часової послідовності подій, оцінка побаченого (почутого), встановлення зв'язків і залежностей у природі й суспільстві, станом довкілля і діяльністю людини, впливу поведінки на здоров'я та безпеку, аналіз наслідків ризикованої поведінки, залежності результату від докладених зусиль);

- формування на доступному рівні цілісної природничо-наукової картини світу, яка відображає закони і закономірності природи та місце в ній людини;

- формування практичних умінь і навичок поведінки у природі й соціальному середовищі;

- виховування активної позиції щодо громадянської і соціально-культурної належності себе і своєї родини до України, інтересу до пізнання історії свого краю і країни; пошани до символів держави, ініціативної поведінки у громадських акціях, у відзначенні пам'ятних дат і подій;

- розвиток ціннісного ставлення до життя інших людей, усвідомлення правової відповідальності в ситуаціях застосування норм і правил життя в суспільстві, інші соціальні навички щодо взаємодії і співпраці в різних видах діяльності;

- дотримання правил природоохоронної поведінки, ощадливого використання природних ресурсів;

- розвиток розумових здібностей учнів, їх емоційно-вольової сфери, пізнавальної активності та самостійності, здатності до творчості, самовираження і спілкування.

Вирішення завдань курсу забезпечується відповідними змістовими лініями побудови навчального матеріалу, як освітнього, так і корекційно-розвивального характеру. Так, освітня мета реалізується за допомогою наступних змістових ліній:

Людина (пізнання себе, своїх можливостей; здорова й безпечна поведінка);

Людина в суспільстві (стандарти поведінки в сім'ї, у суспільстві; моральні норми; навички співжиття і співпраці; громадянські права та обов'язки як члена суспільства. Пізнання свого краю, історії, символів держави. Внесок українців у світові досягнення);

Людина і природа (цілісність природи, взаємозв'язок об'єктів і явищ, відповідальна діяльність людини у природі, залежність між діяльністю людини і станом довкілля).

Відповідно до корекційно-розвивальної мети, матеріал будується за такими змістовими напрямами:

Сенсомоторний розвиток: виділяти характерні властивості предметів і об'єктів живої та неживої природи (колір, розмір, смак, температура, вага та ін.); мати уявлення про власні органи відчуття (очі, вуха, шкіра, ніс, язик), за допомогою яких сприймаються властивості та якості навколишнього світу.

Мовленнєвий розвиток: розповідати про рідний край, Україну; повідомляти про погоду та природу під час спостережень, розповідати про тварини й рослини, господарчу діяльність рідного краю; повідомляти про правила співжиття та взаємодію людей у родині, колективі, суспільстві, про головні історичні події, традиції і звичаї українського народу; висловлювати прохання, бажання, ставити запитання та відповіді.

Пізнавальний розвиток: спостерігати та розуміти сезонні зміни у житті рослин, тварин та господарчій діяльності людини; здійснювати групування предметів і явищ живої і неживої природи за суттєвими ознаками; здійснювати аналіз, планування, організацію, власне виконання та самоконтроль діяльності під час проведення практичних робіт у класі, у живому куточку, присадибній ділянці; усвідомлювати неповторність і самоцінність кожної людини; спостерігати традиції і звичаї українського народу; дотримуватись правил поведінки у родині, колективі, суспільстві.

Особистісний розвиток: позитивно і бережливо ставитись до самого себе, до людей, до природи, до Батьківщини; опановувати навички поведінки у соціальному середовищі і природі.

Освітні галузі ("Громадянська та історична", "Соціальна та здоров'язбережувальна", "Природнича") можуть реалізовуватись окремими предметами або в інтегрованому курсі за різними видами інтеграції (тематична, процесуальна, міжгалузева; у межах однієї галузі; на інтегрованих уроках, під час тематичних днів, в процесі проектної діяльності) за активного використання міжпредметних зв'язків, організації різних форм взаємодії учнів. Для розв'язання учнями практичних завдань у життєвих ситуаціях залучаються навчальні результати з інших освітніх галузей.

Типова освітня програма дає змогу вчителеві самостійно обирати й формувати інтегрований та автономний спосіб подання змісту із освітніх галузей, добирати дидактичний інструментарій, орієнтуючись на індивідуальні пізнавальні запити і можливості учнів (рівень навченості, актуальні стани потреб, мотивів, цілей, сенсорного та емоційно-вольового розвитку). Особливого значення у дидактико-методичній організації навчання надається його зв'язку з життям, з практикою застосування здобутих уявлень, знань, навичок поведінки в життєвих ситуаціях. Обмеженість відповідного досвіду учнів потребує постійного залучення й аналізу їхніх вражень, чуттєвої опори на результати дослідження об'єктів і явищ навколишнього світу.

Курс "Я досліджую світ" займає особливе місце проміж навчальних предметів початкової школи, оскільки пізнання дітьми навколишнього світу не обмежується рамками уроку, це те, що завжди поруч з дитиною. Власне зміст інтегрованого курсу являє собою системоутворюючий стрижень процесу пізнання дитиною навколишнього світу. Традиційно вивчення живої та неживої природи викликає інтерес школярів з порушеннями інтелектуального розвитку, що пояснюється безпосередньо змістом та формою подачі інформації: спостереження предметів та явищ природи, натуральних об'єктів та їх зображень, демонстрації різноманітної наочності, цікавих оповідань, різноманітних за формою та змістом вправ та завдань, використання власного досвіду учнів, виконання практичних робіт тощо. З іншого боку, природничо-науковий зміст є об'єктивно складним для учнів з порушеннями розумового розвитку, у зв'язку з великим вмістом абстракції, відсутністю можливості використати власний досвід, кількістю нових термінів, назв. Матеріал, який повинні засвоїти учні у відповідності до вимог програми, часом складний для розуміння, запам'ятовування та відтворення, тому програма побудована за концентричним принципом: зміст кожного року навчання розширює та поглиблює отримані знання, додається новими повідомленнями.

У процесі підготовки до уроків, обираючи методи та прийоми навчання, підбираючи засоби навчання, завдання та вправи, необхідно враховувати рівень знань учнів, їх готовність до сприймання навчального матеріалу, сформованість таких психічних процесів, як сприймання, пам'ять, увага, мислення. Це дозволить передбачити типові помилки, уникнути їх та сформувати міцні та усвідомлені предметні зв'язки.

Можливі засоби інтеграції у процесі реалізації програми "Я досліджую світ" передбачають включення учнів у практику виконання різноманітних завдань дослідницького характеру:

- дослідження-розпізнавання ("Що це?", "Яке воно?". Обстеження за допомогою органів чуття, опис, порівняння з іншими предметами, явищами; спільне - відмінне, до якого цілого воно належить);

- дослідження-спостереження ("Як воно діє?", "Що з ним відбувається?", "Для чого призначене?");

- дослідження-пошук (запитування, передбачення, встановлення часової і логічної послідовності явищ, подій; встановлення причинно-наслідкових зв'язків ("Чому?", "Яким чином?", "Від чого залежить?", "З чим пов'язано?", висновок-узагальнення).

Результати навчання й орієнтовний зміст навчання