На виконання Указу Президента України від 29 жовтня 2014 року № 830/2014 "Про заходи у зв'язку з Днем пам'яті жертв Голодоморів" та з метою гідного вшанування пам'яті жертв геноциду Українського народу надсилаємо для використання у навчально-виховній роботі методичні рекомендації, підготовлені Українським інститутом національної пам'яті.

Міністерство освіти і науки України рекомендує 17 - 21 листопада 2014 року провести в навчальних закладах країни Уроки пам'яті, лекції, виховні заходи, організувати перегляди кінофільмів про Голодомор 1932-1933 років в Україні, оформити відповідні тематичні експозиції.

Національні пам'ятні заходи пройдуть під гаслом "Голодом вбивали нашу свободу. Не підкорені у 33-му - непереможні сьогодні!"

Голова Українського інституту національної пам'яті кандидат історичних наук Володимир В'ятрович пояснює: "Побутує міф про відсутність спротиву українських селян більшовицьким грабіжникам напередодні та під час Голодомору. Але навіть в ті страшні часи тисячі українців боролися, зокрема зі зброєю в руках, відстоювали своє право на свободу та життя".

Українські селянські повстання 1930-1932 років поставили під загрозу реалізацію планів Сталіна. Режим боявся, що український спротив призведе до його падіння: адже у першому півріччі 1932 року 56 % протестних виступів у СРСР припадали на Україну. Тому диктатор завдав страшного удару у відповідь, яким став штучно організований голод. Згадуючи мільйони жертв цього страшного злочину, слід особливо пом'янути тих, хто до останнього чинив спротив. Завдяки кожному із цих людей нас не знищили як народ у 33-му. А пам'ять про них робить нас непереможними сьогодні.

Нагадаємо, що центром опору більшовицькій політиці колективізації та форсованої індустріалізації стало українське село. У 1930 році в Україні відбулось понад 4 тис. масових протестних виступів, у яких взяли участь, за оцінками дослідників, біля 1,2 млн. осіб. За перші 7 місяців 1932 року органи ГПУ (главное политическое управление) зафіксували в УССР понад 900 виступів, що становило 56 % усіх антивладних виступів в СССР. Тоді ж з колгоспів в Україні вийшли 41200 селянських господарств, біля 500 сільських рад відмовлялись приймати нереальні плани хлібозаготівель.

Голодуючі селяни нападали на зерносховища, де зберігалось відібране у них зерно, саботували роботу колгоспів, а з посиленням свавілля та викликаного ним голоду взялися за зброю: у 1932 році зафіксовано понад 1000 актів збройного спротиву режиму.

Цей стихійний спротив і став основою звинувачень у підготовці на весну 1933 року повстання в Україні, які були використані окупаційною владою як виправдання вбивства голодом.

У методичних матеріалах подається перелік документальних та художніх фільмів, основних наукових та науково-популярних публікацій, спеціалізованих інтернет-ресурсів, присвячених тематиці Голодомору. Для зручності журналістів УІНП також надає перелік вітчизняних науковців, що спеціалізуються на тематиці Голодомору і селянського спротиву репресивній політиці комуністичного режиму щодо селянства.

Український інститут національної пам'яті звертається до української громадськості, медіа, навчальних закладів в належний спосіб вшанувати 81-ті роковини та пам'ять жертв Голодомору 1932-33 років. З цією метою науковці розробили методичні матеріали, які просять враховувати при висвітленні заходів у зв'язку із роковинами геноциду Українського народу.

I. Ключові повідомлення пам'ятних заходів

II. День Пам'яті 22 листопада 2014 року

III. Історична довідка

IV. Перелік документальних фільмів, деяких наукових та науково-популярних публікацій, спеціалізованих інтернет-ресурсів і окремих публікацій, присвячених тематиці Голодомору

V. Перелік вітчизняних науковців, що спеціалізуються на тематиці Голодомору і селянського спротиву репресивній політиці комуністичного режиму щодо селянства

I. Тематика пам'ятних заходів

Загальним гаслом днів вшанування жертв Голодомору в Україні є "Пам'ять єднає". Поруч з цим, традиційно щороку жалобні заходи присвячуються окремій темі (попередні роки: "Діти - жертви Голодомору", "Доброчинці в роки геноциду"). Цього року Український інститут національної пам'яті приєднується до ініціатив Громадського комітету із вшанування пам'яті жертв Голодомору-геноциду 32 - 33 років в Україні і рекомендує під час заходів із вшанування пам'яті жертв Голодомору приділити особливу увагу спротиву, який українське селянство чинило сталінському терору і геноциду. Тому пропонуємо такі теми для проведення заходів:

• Геноциду українців передували 5000 повстань

• Голодом вбивали нашу свободу

• Не підкорені голодом у 33-му - непереможні сьогодні!

• Вижили 1933-го. Вистояли 2014-го. Переможемо завтра!

• Ми пам'ятаємо убитих.

II. День пам'яті 22 листопада 2014 року:

22 листопада - четверта субота місяця - є Днем пам'яті жертв голодоморів. У цей день Україна і світ вшановують вбитих голодом під час геноциду 1932-1933 років.

На їх вшанування о 16.00 оголошується Національна хвилина мовчання в пам'ять жертв Голодомору, після якої розпочинається Акція"Запали свічку пам'яті".

У Києві заходи розпочнуться 22.11 о 14:30 жалобною ходою від станції метро Арсенальна до Національного меморіалу Голодомору, де о 15:30 пройде панахида за участі традиційних українських церков, Президента України, членів Уряду, громадськості.

На вшанування пам'яті усіх загиблих в роки Голодомору в Україні запалюють свічки. Свічки запалюють біля меморіалів і пам'ятників жертвам Голодомору, на центральних площах і вулицях населених пунктів, а також на підвіконнях осель.

У цей день за участі громадськості, представників державної влади та самоврядування заплановано покладання квітів, вінків та традиційних для цього дня композицій з колосків та калини до місць поховань жертв Голодомору та пам'ятних знаків, виставки, концерти-реквієми та поминальні служби за померлими від голоду.

III. Історична довідка.

Голодомор - масовий штучно організований голод, влаштований комуністичним режимом шляхом насильного вилучення продовольчих запасів в селян, яке поєднувалось із широкими репресіями проти різних верств населення. Голодом було вбито мільйони людських життів. Страшні обставини злочину унеможливлюють встановлення точної кількості смертей невинних людей та вичерпного поіменного списку жертв. За підрахунками, проведеними Інститутом демографії та соціальних досліджень НАН України, в Україні внаслідок Голодомору 1932-1933 років загинуло 3 млн. 941 тис. осіб. Непрямі втрати(дефіцит народжень) внаслідок Голодомору в Україні в 1932-1934 роках досягають 1 млн. 122 тис. осіб.

Опір геноциду

Комуністичний режим розглядав українську культурну еліту та економічно незалежне і національно свідоме селянство як реальну загрозу свого існування. Тому від самих початків становлення радянської влади спрямовував проти них спеціальну репресивну політику.

Перехід наприкінці 1920-их років до форсованої індустріалізації та суцільної колективізації викликав невдоволення населення в різних регіонах СРСР. Найбільш активний спротив проявився в Україні, що мала досвід власної державності у 1917-1921 рр. Центром опору більшовицькій політиці стало українське село.

У 1930 році в Україні відбулось понад 4 тис. масових протестних виступів, у яких взяли участь за оцінками дослідників біля 1,2 млн. осіб. Виступи були стихійними та розрізненими, їх порівняно швидко придушували добре озброєні і підготовлені війська, але масштаб опору змусив призупинити колективізацію.

Хлібозаготівельна кампанія 1931 року та голод, який охопив Україну весною 1932 року, загострив антикомуністичні настрої в українському суспільстві. За перші 7 місяців 1932 року органи ГПУ (главное политическое управление) зафіксували в УССР понад 900 масових протестних виступів, що становило понад 56 % усіх антивладних виступів в СССР за цей час. У першій половині 1932 р. з колгоспів в Україні вийшли 41200 селянських господарств. Незважаючи на тиск партійних і державних органів, біля 500 сільських рад в Україні відмовлялись приймати нереальні плани хлібозаготівель.

І в 1932, і в 1933 роках у різних регіонах України режим змушений був придушувати масові виступи - "волинки" - які ставали відчайдушними спробами доведених до межі голоду українських селян не стільки відстояти свої права, як просто вижити. Голодуючі селяни опиралися вивезенню хліба в рахунок заготівель, нападали на зерносховища, комори спиртзаводів чи винокурень, де зберігалось, часто просто під відкритим небом, відібране у селян зерно. Водночас, серед колгоспного селянства у 1932 році набув поширення такий метод протесту як невихід на роботу. В обстежених ГПУ 150 колгоспах, де відбувалися виходи з колективів, не виходило на роботу від 30 до 70 % колгоспників.