Міністерство надсилає для практичного використання інструктивно-методичні рекомендації щодо діяльності працівників психологічної служби у 2012/2013 навчальному році, перелік рекомендованої літератури та фахових видань.

Зазначені матеріали можна використати на серпневих конференціях, методичних об'єднаннях та педагогічних радах.

Рекомендуємо на серпневих конференціях працівників освіти "Про підсумки розвитку освіти у 2011/2012 навчальному році та завдання на 2012/2013 навчальний рік" заслухати питання про стан функціонування та перспективи розвитку психологічної служби системи освіти кожного регіону.

Необхідно вжити заходів щодо максимального забезпечення навчальних закладів практичними психологами та соціальними педагогами і налагодження належного психологічного супроводу всіх учасників навчально-виховного процесу.

Міністерство спільно із Українським науково-методичним центром практичної психології і соціальної роботи провели моніторинг забезпеченості навчальних закладів системи освіти фахівцями психологічної служби. Розрахунок потреби практичних психологів і соціальних педагогів здійснювався на основі нормативів чисельності, які вміщені у додатку до Положення про психологічну службу системи освіти України, затвердженого наказом МОН від 02.07.2009 р. № 616, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2009 р. за № 687/16703. Під час розрахунку враховувалось наступне: тип навчального закладу (дошкільний, загальноосвітній, позашкільний, професійно-технічний навчальний заклад тощо), наповнюваність дітьми, учнями, студентами (кількість груп, класів), місцезнаходження навчального закладу (місто, село/селище). При цьому враховувались статистичні дані, які надаються навчально-методичним центром в Автономній Республіці Крим, обласними, Київськими і Севастопольськими міськими навчально-методичними кабінетами (центрами) психологічної служби системи освіти у кінці 2011 - 2012 навчального року.

Так, на кінець 2011/2012 навчального року кількість фахівців служби становить 23 тис. 535 педагогічних працівників, серед яких практичні психологи, соціальні педагоги, методисти, які працюють у всіх типах навчальних закладів системи освіти України.

У порівнянні із попереднім навчальним роком кількість педагогічних працівників психологічної служби системи освіти збільшилася на 1 тис. 433 особи, або на 6,1 відсотка.

Згідно із звітністю, поданою із місць, позитивних показників у минулому році досягли всі регіони України, за виключенням Полтавської та Черкаської областей, де кількість працівників служби зменшилася відповідно на 1 та 15 осіб.

Середній показник забезпечення ставками працівників психологічної служби відповідно до нормативів чисельності в Україні по регіонах на кінець 2011 - 2012 навчального року становить 50,1 відсотка. Найкращого забезпечення всіх типів навчальних закладів практичними психологами і соціальними педагогами відповідно до нормативів чисельності мають такі регіони:

м. Севастополь - 80,8 %, Івано-Франківська область - 67,7 %, Сумська область - 66,3 %, Чернівецька область - 63,5 %, Київська область - 62,6 %.

Не дивлячись на те, що органами управління освітою Миколаївської та Житомирської областей вжито управлінських заходів, рівень забезпечення практичними психологами та соціальними педагогами залишається низьким. Так, прийшло працювати у навчальні заклади Миколаївської області 133 особи - забезпечення становить 37,5 %, Житомирської - 108 осіб - забезпечення 41 %.

Найменший показник ставок працівників психологічної служби відповідно до нормативів чисельності у Тернопільській області, який становить 29,8 %.

Станом на кінець навчального року 16463 навчальні заклади всіх типів забезпечені практичними психологами та 6928 соціальними педагогами.

Слід відмітити, що міські навчальні заклади забезпечені практичними психологами краще, ніж сільські, і показник відповідно становить 68,9 % та 31,3 %.

Як і минулого року, найкращі показники забезпечення є у м. Севастополі - 79,3 %, м. Києві - 70,13 % та Івано-Франківській області - 64,6 %.

Серед навчальних закладів найкраще забезпечені практичними психологами спецшколи-інтернати - на 96,8 %, загальноосвітні навчальні заклади - на 95,6 % та спеціальні дошкільні навчальні заклади - на 76,6 %, які знаходяться у містах.

Викликає занепокоєння стан забезпечення навчальних закладів соціальними педагогами. Так, лише 23,8 % навчальних закладів різних типів, що знаходяться в сільській місцевості, забезпечені соціальними педагогами. Середній показник по Україні становить 34,6 %.

Найгірший стан справ по забезпеченню соціальними педагогами у вищих навчальних закладах I - II рівнів акредитації: міські забезпечені на 7,4 %, а ті, що знаходяться в сільській місцевості, взагалі не ввели в штатний розпис ці посади.

Забезпечення навчальних закладів психологічним супроводом потребує удосконалення.

Міністерство зосереджує увагу на необхідності вжиття запобіжних заходів щодо скорочення штатів, збереженні існуючих посад практичних психологів і соціальних педагогів, методистів з психологічної служби районних (міських) методичних кабінетів, працівників навчально-методичних кабінетів (центрів) психологічної служби системи освіти та ввести відповідно до потреб регіону додаткові посади зазначеної категорії педагогічних працівників (статистичні дані щодо динаміки розвитку служби в розрізі регіонів наведені у додатку 3).

Психологічна служба є частиною системи освіти, тому її основні завдання і функції повинні виходити з місії системи освіти. Задекларовані у статті 6 Закону України "Про освіту" принципи гуманістичного характеру освіти, пріоритету загальнолюдських духовних цінностей, життя та здоров'я людини, свободи розвитку особистості та адаптивності системи освіти до рівня і особливостей розвитку особистості повинні бути організаційно забезпечені системою освіти. Відповідно місія психологічної служби полягає у забезпеченні розвиваючого характеру освіти, тобто психолого-педагогічних умов для успішного вирішення завдань навчання та розвитку.

Пріоритетні напрями психологічного забезпечення освіти як система заходів, спрямованих на вирішення актуальних завдань освіти засобами та методами фахівців психологічної служби, включає:

- інтеграцію структурних підрозділів психологічної служби, організацій, установ, громадських об'єднань, які здійснюють свою діяльність у сфері психологічного супроводу та соціально-педагогічного патронажу освіти, в цілісну багаторівневу систему надання психологічної та соціально-педагогічної допомоги;

- соціально-психологічне проектування, моніторинг та експертизу умов та результатів навчальної діяльності у зв'язку переходом на новий Державний стандарт початкової та загальної середньої освіти;

- удосконалення програм професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників з метою підвищення рівня їхньої психологічної культури й психологічної компетентності;

- уведення "години психолога" та факультативів психологічного спрямування у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів та форм власності;

- активну участь працівників психологічної служби у процесі залучення дітей з особливими освітніми потребами до дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів;

- активізацію превентивних заходів щодо різних форм узалежнень, соціально небезпечних ігор, фізичного насилля та агресивної поведінки в соціальних мережах;

- розробку та запровадження психологічних програм і проектів, спрямованих на профілактику асоціальних явищ (алкоголізму, наркоманії, соціального сирітства, насилля тощо), труднощів у адаптації, навчання і виховання, порушень в поведінці.

Психологічна служба системи освіти як служба не може ефективно функціонувати на рівні окремого навчального закладу, міста і навіть регіону. Психологічна служба системи освіти - це багаторівнева структура з єдиною вертикаллю управління, що має свої підрозділи та представництва (психологічні служби навчальних закладів, методичні об'єднання тощо) на різних управлінських рівнях. Практичний психолог і соціальний педагог навчального закладу - працівник цієї служби, який вирішує професійні завдання на своєму робочому місці з урахуванням наявних у нього ресурсів. Можливості психолога чи соціального педагога та служби різняться. Служба володіє значно більшим арсеналом засобів досягнення необхідного результату, ніж практичний психолог чи соціальний педагог навчального закладу.

Основні організаційні моделі діяльності психологічної служби на рівні області (АР Крим, міста Київ і Севастополь) затверджені нормами Положення про психологічну службу системи освіти України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 02.07.2009 р. № 616, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2009 р. за № 687/16703.

До структури психологічної служби системи освіти області входять: обласний центр психологічної служби системи освіти, психологічна служба закладів профтехосвіти, психологічні служби вищих навчальних закладів I - II рівнів акредитації, районні (міські) психологічні служби, психологічні служби закладів освіти обласного підпорядкування (позашкільні навчальні заклади, спеціальні навчальні заклади тощо) та психологічні служби ВНЗ III - IV рівнів акредитації. Обласна психологічна служба у своїй діяльності забезпечує усі напрямки і види роботи психологічної служби системи освіти.

Усі названі вище структурні одиниці психологічної служби системи освіти області мають подвійне підпорядкування: адміністративно вони підпорядковані відповідним керівникам закладів і установ освіти, методично - обласному центру психологічної служби системи освіти. Обласний центр адміністративно підпорядкований начальнику обласного управління освіти і науки або його заступнику, методично - Українському науково-методичному центру практичної психології і соціальної роботи.

Перша модель. Вона застосовується там, де психологічна служба іще недостатньо розвинута, а її організаційна структура знаходиться на початковому етапі (Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Тернопільська та інші області). Обласний центр є структурним підрозділом обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (ОІППО). До його складу входить 3 - 4 методисти.

Аналіз ситуації розвитку психологічної служби в областях показує, що ця модель, що й була історично першою, поступово відходить, поступаючись місцем другій.

Друга модель. Центр є самостійною організацією, що має статус навчально-методичного центру з усіма правами. Підпорядкований він безпосередньо управлінню освіти і науки обласної держадміністрації. Директор (завідувач) центру є керівником психологічної служби області. Так організовані психологічні служби Донецької, Сумської, Чернігівської областей. Штатна чисельність працівників таких центрів досягає 10 - 15 осіб.

Третя модель. Так звані об'єднані центри. Вони схожі з центрами другої моделі, але до їх складу входить також обласна психолого-медико-педагогічна консультація (ПМПК). Досвід роботи за третьою моделлю організації обласного центру є у Вінницькій і Дніпропетровській областях.

Четверта модель. Її іще можна умовно назвати центрами розвитку дитини. Ця модель, на наш погляд, є перспективою розвитку психологічної служби на рівні області. Головною особливістю цієї моделі є те, що до складу центру третьої моделі додається іще відділ корекції та розвитку дітей і відділ моніторингу освітньої ситуації в області. Зупинимося детальніше на функціях цих відділів.

Відділ корекції та розвитку - це відділ, спеціалісти якого надають безпосередню практичну допомогу всім учасникам навчально-виховного процесу. Тут наявні усі необхідні кадрові, методичні і технічні ресурси для надання логопедичної, дефектологічної, соціальної і психологічної допомоги учням. Перелічені види допомоги надаються або в умовах денного стаціонару, або протягом кількох тижнів в умовах постійного перебування дітей. Усе це дозволить дещо скоротити кількість логопедичних та інших груп у дошкільних навчальних закладах і школах, але не кількість шкіл-інтернатів.

Відділ моніторингу освітньої ситуації. Основними завданнями роботи даного відділу є:

- здійснення моніторингів і скринінгів закладів освіти області;

- підготовка аналітичних матеріалів (довідок) щодо стану освітньої ситуації, учнівських, студентських і педагогічних колективів, ефективності тих чи інших проектів і програм, що здійснюються у закладах освіти;

- розробка прогнозних моделей і прогнозів стану розвитку освіти в області, стану та ефективності виховної і навчальної роботи;

- розробка проектів управлінських рішень та оцінка їх можливих результатів.

- директор (завідувач) кабінету (центру);

- заступник директора (завідувача) - за потреби;

- методист - фахівець з питань діяльності психологічної служби у дошкільних та позашкільних навчальних закладах;

- методист - фахівець з питань психологічного супроводу навчально-виховного процесу у загальноосвітніх навчальних закладах;

- методист - фахівець з питань психологічного супроводу навчально-виховного процесу у спеціальних і спеціалізованих загальноосвітніх навчальних закладах;

- методист - фахівець з питань діяльності психологічної служби в ПТНЗ, МНВК, ВНЗ;

- методист - фахівець з питань соціально-педагогічного забезпечення навчально-виховного процесу у навчальних закладах;

- методист - фахівець з питань інклюзивної освіти та роботи з дітьми з особливими освітніми потребами;

- методист - фахівець з питань організації експериментальної діяльності психологічної служби та психологічної експертизи педагогічних інновацій;

- секретар (лаборант).

У разі створення в структурі Центру відділу корекційно-розвиткової роботи до його штату включаються: практичні психологи, соціальні педагоги, логопеди, реабілітологи, дефектологи.

У 2012/2013 н. р. поступово вступає в дію новий Державний стандарт початкової загальної освіти (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. № 462). У загальних положеннях зазначено, що Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого і компетентнісного підходів, що зумовлює чітке визначення результативної складової засвоєння змісту початкової загальної освіти. Відповідно формується вихідна передумова і мета діяльності працівників психологічної служби щодо розвитку школяра у процесі його навчання в початковій школі:

психологічний супровід має бути орієнтований на оптимістичну перспективу кожного учня;

дитина має право на прояв і повноцінний розвиток свого потенціалу незалежно від індивідуально-психологічних особливостей, інтересів та схильностей, рівня розвитку в цілому;

допомога кожному учневі у соціалізації й адаптації до соціального середовища шляхом оптимального розвитку його потенційних можливостей.

Найважливіше завдання діяльності працівників психологічної служби у початковій школі - збереження психологічного здоров'я дітей.

Кожен освітній заклад, виходячи з своїх потреб та специфіки, вкладає свою ціннісну ідею в модель діяльності психологічної служби. Головна ідеологія діяльності психологічної служби у початковій школі - це супровід дитини по її життєвому шляху. Це рух разом з нею, поруч із нею, іноді - трохи попереду, якщо треба пояснити можливі шляхи. Педагогічні працівники не можуть змінити внутрішній світ дитини без її власної волі, власного бажання, але можуть взаємодіяти, пропонуючи різні шляхи вирішення тих або інших завдань чи проблем, можуть організовувати співробітництво, спрямоване на самопізнання та самовдосконалення.

Діалектика процесу супроводу полягає в тому, щоб допомогти дитині максимально використати надані соціально-педагогічним середовищем можливості для освіти й розвитку й одночасного адаптувати її індивідуальні особливості до умов шкільної і сімейної життєдіяльності.

Одним зі шляхів оновлення змісту освіти й узгодження його із сучасними потребами, інтеграцією до європейського та світового освітніх просторів є орієнтація навчальних програм на набуття ключових компетентностей (навчальних, здоров'язберігаючих, загальнокультурних, громадянських, підприємницьких, інформаційно-комунікативних) та на створення ефективних механізмів їх запровадження.

Наявність внутрішнього зв'язку в змісті навчально-виховної роботи, методах педагогічного керівництва, формах організації діяльності у початкових класах загальноосвітньої школи забезпечує цілісність процесу розвитку, навчання і виховання дитини.

"Особистість виховує особистість - це азбука виховного процесу". Від того, як молодший школяр сприймає вчителя, залежить його ставлення до школи і до навчання. Ш. О. Амонашвілі привертає увагу до того, що, навчаючи і виховуючи, вчитель залучає дітей до матеріальних і духовних цінностей минулих поколінь. Гуманний педагог, прилучаючи дітей до знань, одночасно передає їм свій характер, постає перед ними як зразок людяності.

Міністерство звертає увагу керівників навчальних закладів на необхідності координації зусиль педагогічних колективів, батьків та працівників психологічної служби в реалізації даних завдань.

З урахуванням основних тенденцій в освіті визначаються пріоритетні напрями розбудови психологічної служби та окреслюються напрями діяльності, які потребують підвищеної професійної уваги. До таких питань відноситься психологічне забезпечення і соціально-педагогічний супровід інклюзивної освіти.

Шляхи впровадження інклюзивної освіти визначені у змісті Концепції розвитку інклюзивної освіти (затвердженої наказом МОН України від 01.10.2010 р. № 912) в частині навчально-методичного забезпечення освітнього процесу передбачають реалізацію корекційно-розвиткової складової особистісно-орієнтованого навчального плану в умовах інклюзивного навчання.

Зміст та основні завдання участі психологічної служби системи освіти у питаннях впровадження інклюзивної освіти визначена у низці відомчих документів:

1. План дій щодо запровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009 - 2012 роки (затверджений наказом МОН України від 11.09.2009 р. № 855).

2. Положення про спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах (затверджене наказом МОН України від 09.12.2010 р. № 1224).

3. Порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 р. № 872).

4. План заходів щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2012 року (розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1482).

Основна місія соціального педагога по роботі з дітьми з особливими освітніми потребами полягає у прилаштуванні освітнього середовища до потреб дитини. Основна мета - забезпечення соціальних потреб дитини з урахуванням її особливостей та можливостей.

Практичний психолог в інклюзивному середовищі формує психологічну готовність учасників навчально-виховного процесу (учнів, батьків, вчителів, представників адміністрації) до взаємодії з дитиною з особливими освітніми потребами. Психофізіологічні особливості такої дитини, рівень її розвитку, потенційні можливості щодо опанування знаннями визначаються основними індикаторами, які беруться до уваги при розробці індивідуального плану розвитку. Такий план є динамічним і відображає основні завдання стосовно розвитку дитини, її досягнення, перспективи. До виконання плану долучаються педагоги, батьки, асистенти, профільні спеціалісти. Практичний психолог, в свою чергу, координує діяльність, визначає напрями, коригує хід виконання плану. З іншого боку психолог працює безпосередньо з дитиною, котра має особливості психофізичного розвитку, щодо збереження її здоров'я, пошуку та реалізації траєкторії оптимального розвитку, формування позитивної мотивації та стимулювання інтенцій до розвитку.

Актуальним залишається питання застосування психодіагностичного інструментарію і корекційних програм у роботі з вказаною категорією дітей. Щодо першого, то очевидним є прилаштування інструментарію (стимулів) відносно можливостей дитини та критичного вибору методик, які дозволяють використати потенціал дитини (наприклад: для слабозорої дитини малюнки (методика "4-й зайвий") повинні бути контрастнішими та більшими за розміром, для дитини зі спастикою кінцівок необхідно домовитися про сигнали, які говорять про відповідність чи невідповідність вибору (методика "Дошка Сегена" тощо)). Таким чином, психолог приймає рішення (за погодженням з працівниками ПМПК або центру психологічної служби системи освіти), які методики включити до діагностичної батареї з метою окреслення психологічного портрету дитини та визначення плану її розвитку.