На виконання Державної програми "Вчитель", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2002 р. N 379, враховуючи лист Головного управління освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 17.01.2011 N 127/1/1-11, висновки комісії з питань інноваційної діяльності та дослідно-експериментальної роботи загальноосвітніх навчальних закладів Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки, з метою розроблення та забезпечення функціонування інноваційної моделі виховання у старшокласників громадянської ініціативності у позакласній діяльності

1. Затвердити Заявку на проведення дослідно-експериментальної роботи за темою "Виховання у старшокласників громадянської ініціативності у позакласній діяльності" на базі комунального закладу освіти "Середня загальноосвітня школа N 65" Дніпропетровської міської ради, Програму дослідно-експериментальної роботи на 2011-2015 роки та Програму I (організаційно-підготовчого) етапу дослідно-експериментальної роботи на січень - червень 2011 року, що додаються.

2. Надати статус експериментального загальноосвітнього навчального закладу всеукраїнського рівня комунальному закладу освіти "Середня загальноосвітня школа N 65" Дніпропетровської міської ради (далі - загальноосвітня школа N 65).

3. Інституту інноваційних технологій і змісту освіти (Удод О.А.):

надавати науково-методичну допомогу педагогічному колективу загальноосвітньої школи N 65;

заслухати звіт про завершення I (організаційно-підготовчого) етапу дослідно-експериментальної роботи у червні 2011 року.

4. Головному управлінню освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації (Мегега Г.Б.) надавати допомогу загальноосвітній школі N 65 у забезпеченні необхідних умов в організації та проведенні дослідно-експериментальної роботи.

5. Розмістити наказ на офіційному веб-сайті Міністерства освіти і науки (www.mon.gov.ua) та Інтернет-порталі "Єдине освітнє інформаційне вікно України" (www.osvita.com).

6. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Актуальність дослідження. Становлення України як правової демократичної держави актуалізує проблему розбудови громадянського суспільства як системи самостійних і незалежних від держави громадських інститутів і відносин, що забезпечують умови для реалізації прав, інтересів і потреб людини, її самореалізації як громадянина.

Взаємодія громадянського суспільства з органами державної влади передбачає верховенство закону, плюралізм в області ідеології, реальну свободу слова, друку, совісті, високий рівень політичної, правової та моральної культури. На думку К.Чорної, суб'єкти громадянського суспільства спроможні співпрацювати зі владою задля прогресивного розвитку України; законним, цивілізованим способом відстоювати свої права, інтереси і свободи, не порушуючи миру та злагоди в суспільстві, тим самим зміцнюючи засади демократичної правової держави. Розбудова паритетних відносин зі владними структурами вимагає активності та ініціативності самих громадян.

У зв'язку із зазначеним вище виникає необхідність виховання громадянської ініціативності як показника вищої форми активності особистості - члена громадянського суспільства.

Проблема виховання ініціативності, в широкому розумінні цього терміну, протягом багатьох років активно розроблялась дослідниками у галузі філософії, психології, педагогіки, соціології та інших наук.

В енциклопедичному словнику поняття "ініціативність" тлумачиться як почин, спонукання до початку справи, спроможність висувати нові ідеї, пропозиції і самостійно діяти. У педагогічному словнику ініціативність трактується як риса особистості, що характеризується спроможністю та схильністю до активних і самостійних дій.

П.Рудик характеризує сутність ініціативності як готовність і спроможність особистості на самостійні вольові прояви, що виражаються у самостійній постановці мети та організації діяльності, спрямованої на досягнення цієї мети. На думку Л.Новікової, ініціативність взаємопов'язана із самостійністю в постановці мети діяльності, у знаходженні шляхів та засобів її реалізації. М.Говоров розглядає ініціативність як уміння людини діяти без нагадування і підштовхування, за своєю власною ініціативою, здатність до відповідальності за свої дії та вчинки. За П.Івановим, прояв ініціативності передбачає висунення без будь-яких спонукань ззовні мети дії, добір шляхів і засобів, що ведуть до її досягнення та самостійної діяльності щодо реалізації цієї мети. К.Абульханова-Славська розглядає ініціативність як одну з найважливіших форм соціальної активності, для якої характерні прояви особистісного інтересу і творчого ставлення до дійсності, а також зустрічна активність стосовно іншої людини. В.Селіванов визначає ініціативність як готовність і спроможність людини за власним поштовхом виконувати дії та вчинки, брати на себе відповідальність за них.

Зазначені вище характеристики у повній мірі стосуються сутності поняття "громадянська ініціативність", яка передбачає діяльнісний стан людини, члена громадянського суспільства, з її активним ставленням до змісту і характеру суспільної діяльності громадянського спрямування, прагнення особистості мобілізувати свої морально-вольові зусилля у сфері взаємодії органів державної влади та інститутів громадянського суспільства.

Особистість, яка виявляє громадянську ініціативність, спонукається внутрішньою метою і громадянськими цінностями, діє на засадах добровільності, самостійності та свободи вибору. Тому громадянська ініціатива виходить за межі громадянських обов'язків і спрямована на вияв активності та самостійності особистості як члена громадянського суспільства.

У період суспільних трансформацій в Україні (становлення громадянського суспільства, демократизація та гуманізація відносин між органами державної влади і громадянами, інформатизація суспільного життя) проблема виховання громадянської ініціативності потребує дослідження на нових теоретико-методологічних засадах.

Всі процеси, що відбуваються у суспільстві, повною мірою відображаються на діяльності загальноосвітніх навчальних закладів. З огляду на це, виховання громадянської ініціативності у старшокласників, які незабаром розпочнуть самостійне життя, набуває особливої значущості, оскільки саме у цей період проявляється психологічна готовність особистості до самовизначення, потреба у досягненні певного соціального статусу, взаємодії з іншими людьми. У старший шкільний вік відбувається засвоєння шкільною молоддю ціннісних уявлень на основі їх особистісної значущості та активно розвивається здатність до прийняття на себе моральної відповідальності з урахуванням суспільних цінностей.

Виховання громадянської ініціативності набуває більш практичної спрямованості у позаурочній діяльності. Саме в цей час відбувається інтенсифікація міжособистісних стосунків вихованців, створюються найсприятливіші умови для формування та розвитку різноманітних ставлень старших учнів до навколишнього світу і самого себе, повніше реалізуються можливості самовизначення та самоствердження особистості як суб'єкта громадянського суспільства.

Зазначене вище зумовило вибір теми дослідження: "Виховання громадянської ініціативності старшокласників у позакласній діяльності".

Об'єкт дослідження: виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів.

Предмет дослідження: зміст та психолого-педагогічні умови процесу виховання громадянської ініціативності учнів старших класів загальноосвітніх навчальних закладів у позакласній діяльності.

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні, розробці та експериментальній апробації функціонально-змістової моделі виховання громадянської ініціативності старшокласників загальноосвітніх навчальних закладів у позакласній діяльності.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати психолого-педагогічну та науково-методичну літературу з проблеми дослідження.

2. Визначити психолого-педагогічні умови підвищення ефективності процесу виховання громадянської ініціативності учнів старших класів загальноосвітніх навчальних закладів у позакласній діяльності.

3. Розробити основні компоненти методичної системи підготовки педагогів до виховання громадянської ініціативності старшокласників у позакласній діяльності.

4. Здійснити дослідно-експериментальну перевірку ефективності функціонально-змістової моделі виховання громадянської ініціативності старшокласників у позакласній діяльності.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що забезпечення підвищення ефективності процесу виховання громадянської ініціативності старшокласників у позакласній діяльності можливе за умов:

- моделювання процесу виховання громадянської ініціативності старшокласників у позакласній діяльності з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей розвитку старшокласників;

- створення сукупності організаційних, психолого-педагогічних умов, що забезпечують цілісність, системність та цілеспрямованість виховання громадянської ініціативності старшокласників у позакласній діяльності;

- педагогічно виправданого і доцільного використання інноваційних технологій та інтерактивних форм роботи;

- розвитку ролі учнівського самоврядування навчального закладу у формуванні демократичних цінностей старшокласників.

Методологічною основою дослідження є філософські і культурологічні ідеї гуманізації та демократизації суспільного життя; концептуальні положення теорії особистості та її розвитку в процесі виховання; загальні положення аксіологічного, особистісно орієнтованого, системного та діяльнісного підходів до розвитку особистості; комплексного підходу доорганізації виховного процесу.

Теоретичну основу дослідження становлять психолого-педагогічна теорія цінностей (О.Бодальов, Л.Божович, О.Вишневський, Д.Ельконін, А.Здравомислов, Д.Леонтьєв та ін.); концепції особистісно орієнтованого та громадянського виховання (І.Бех, О.Сухомлинська, К.Чорна та ін.); психолого-педагогічна теорія гуманізації виховного процесу (І.Бех, Р.Бернс, В.Білоусова, О.Кононко, А.Маслоу, Т.Поніманська, К. Роджерс та ін.); теорія психолого-педагогічного проектування виховного процесу (О.Киричук, О.Коберник, В.Краєвський, М.Красовицький та ін.); положення Законів України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", концепції формування гуманістичних цінностей, Національної програми виховання дітей та учнівської молоді.

Науково-педагогічні принципи експерименту:

науковість, системність, антропоцентризм, гуманізм, демократизм, наступність та безперервність, природовідповідність, суб'єктність, плюралізм, соціальне партнерство.

База дослідження:комунальний заклад освіти "Середня загальноосвітня школа N 65" Дніпропетровської міської ради.

Методи дослідження:

- аналіз, порівняння та узагальнення наукових джерел стосовно проблеми дослідження, що дозволить виявити стан її розробленості у педагогічній теорії;

- аналіз, порівняння та узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду виховання громадянської ініціативності особистості;

- спостереження, анкетування, тестування, бесіди, вивчення продуктів діяльності старшокласників для обґрунтування необхідних організаційних та психолого-педагогічних умов виховання громадянської ініціативності старшокласників у позакласній діяльності;

- методи моделювання та проектування для розробки функціонально-змістової моделі виховання громадянської ініціативності старшокласників у позакласній діяльності;

- педагогічний експеримент для перевірки ефективності розробленої моделі.

Наукова новизна та теоретичне значення результатів дослідження визначатиметься теоретичним обґрунтуванням експериментального дослідження функціонально-змістової моделі виховання громадянської ініціативності старшокласників у позакласній діяльності.

Подальшого розвитку набудуть ідеї демократизації відносин всіх учасників виховного процесу сучасного закладу освіти.

Практичне значення дослідження полягатиме у розробці та впровадженні функціонально-змістової моделі виховання громадянської ініціативності старшокласників у позакласній діяльності; підготовці методичних рекомендацій з використання інноваційних технологій виховання громадянської ініціативності старшокласників у позакласній діяльності, демократизації шкільного життя; створенні діагностичного інструментарію та методичного забезпечення процесу виховання громадянської ініціативності старшокласників (посібників, програм, практичних матеріалів для організації якісної позакласної діяльності в аспекті дослідження).

Результати дослідження, розроблені матеріали стануть у нагоді класним керівникам 9-11 класів, педагогам-організаторам, викладачам і студентам вищих педагогічних навчальних закладів, методистам інститутів післядипломної педагогічної освіти.

Вірогідність результатів експерименту забезпечуватиметься теоретичним і методичним обґрунтуванням його вихідних позицій, застосуванням комплексу засобів, форм та методів, адекватних об'єкту, предмету, меті і завданням дослідження; коректним використанням методик та технологій за погодженням із науковим керівником і науковим консультантом дослідження; якісною обробкою експериментальних даних; систематичним моніторингом експерименту, а також підтверджуватиметься їхньою широкою апробацією на Всеукраїнських і обласних конференціях, психолого-педагогічних семінарах, впровадженням у практику роботи педагогічних колективів шкіл України.

Терміни та етапи проведення дослідно-експериментальної роботи:

I. Організаційно-підготовчий етап (січень - червень 2011 р.):

- визначення кола учасників дослідно-експериментальної роботи, створення тимчасових творчих колективів (ТТК), конкретизація завдань діяльності у відповідності до мети дослідно-експериментальної роботи;