Відповідно до ст. 42 Закону України "Про освіту", постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1997 року N 1260 "Про документи про освіту та вчені звання", статті 34 Закону України "Про загальну середню освіту", постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2000 року N 1717 "Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання"

1. Затвердити Положення про державну підсумкову атестацію студентів з предметів загальноосвітньої підготовки у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації, які здійснюють підготовку фахівців на основі базової загальної середньої освіти (додаток 1).

2. Ввести в дію Положення про державну підсумкову атестацію студентів у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації, які здійснюють підготовку фахівців на основі базової загальної середньої освіти з 1 січня 2000/2001 навчального року.

3. Затвердити критерії оцінювання знань студентів вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації з предметів загальноосвітньої підготовки (додаток 2).

4. Контроль за виконанням наказу покласти на начальника Департаменту вищої освіти Дмитриченка М.Ф.

Державна підсумкова атестація (далі - атестація) студентів вищих навчальних закладів I - II рівнів акредитації, що здійснюють підготовку фахівців на основі базової загальної середньої освіти, - це форма контролю за відповідністю освітнього рівня студентів навчальним програмам. Атестація проводиться відповідно до статті 34 Закону України "Про загальну середню освіту", постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2000 року N 1717 "Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання".

Зміст, форми, терміни атестації, перелік предметів, з яких здійснюється атестація, визначається навчальними планами підготовки молодших спеціалістів, які погоджені Міністерством освіти і науки України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.97 р. N 1260 студентам, які під час навчання у вищих навчальних закладах I - II рівнів акредитації здобули повну загальну середню освіту, видаються також атестати про повну загальну середню освіту одночасно з дипломом молодшого спеціаліста.

Для студентів навчальних закладів I - II рівнів акредитації встановлюються різні види морального стимулювання за високі досягнення у навчанні, передбачені Положенням про золоту медаль "За високі досягнення у навчанні" та срібну медаль "За досягнення у навчанні".

Рішення про представлення випускників вищих навчальних закладів I - II рівнів акредитації до нагородження Золотою та Срібною медалями приймається педагогічною радою, погоджується з відповідним органом управління освітою й затверджується наказом керівника навчального закладу.

Підвищення результатів семестрового та річного оцінювання шляхом переатестації не дає підстав для нагородження випускників Золотою та Срібною медалями.

Студентам, нагородженим Золотою або Срібною медалями, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.1997 року N 1260, видається документ про повну загальну середню освіту особливого зразка.

1.1. Семестровий контроль студентів, які вивчають предмети загальноосвітньої підготовки, проводиться у формах семестрового екзамену, диференційованого заліку з конкретного навчального предмета в обсязі навчального матеріалу, визначеного навчальною програмою, і в терміни, встановлені навчальним планом.

1.2. Семестровий екзамен - це форма підсумкового контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з окремого навчального предмета за семестр, що проводиться як контрольний захід.

1.3. Семестровий диференційований залік - це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу з певного предмета винятково на підставі результатів виконаних індивідуальних завдань (розрахункових, графічних тощо). Семестровий диференційований залік не передбачає обов'язкову присутність студентів.

1.4. Студент вважається допущеним до семестрового контролю з конкретного навчального предмета (семестрового екзамену, диференційованого заліку), якщо він виконав усі види робіт, передбачені навчальним планом на семестр з цього навчального предмета.

1.5. Екзамени складаються студентами в період екзаменаційних сесій, передбачених навчальним планом.

1.6. Екзамени проводяться згідно з розкладом, який доводиться до відома викладачів і студентів не пізніш як за місяць до початку сесії. Порядок і методика проведення заліків та екзаменів визначаються вищим навчальним закладом.

1.7. Результати складання екзаменів і диференційованих заліків оцінюються за 12-бальною шкалою та вносяться в екзаменаційну відомість, залікову книжку.

1.8. Студенти, які під час сесії виявили рівень знань, зафіксований 1, 2, 3, 4 балами більш як з двох предметів, відраховуються з вищого навчального закладу.

1.9. Студентам, які під час сесії виявили рівень знань, зафіксований 1, 2, 3, 4 балами не більш як з двох предметів, дозволяється ліквідувати академічну заборгованість до початку наступного семестру. Повторне складання екзаменів допускається не більш як два рази з кожного предмета: один раз викладачу, другий - комісії, що створюється завідувачем відділення.

1.10. Студенти, які не з'явились на екзамени без поважних причин, відраховуються з вищого навчального закладу.

2.1. Державна атестація студентів у вищих навчальних закладах I - II рівнів акредитації, що здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі базової загальної середньої освіти, проводиться з державної мови (письмово), історії України та трьох предметів за вибором навчального закладу.

2.2. Атестація з кожного предмета проводиться у формі, визначеній Міністерством освіти і науки України (усне опитування, комплексне завдання, письмова робота, поєднання усних та письмових робіт тощо).

2.3. Атестація проводиться у терміни, зазначені у навчальних планах навчального закладу, погоджених Міністерством освіти і науки України.

2.4. Завдання для атестації розробляються відповідними предметними (цикловими) комісіями і затверджуються керівником навчального закладу.

2.5. Результати атестації оцінюються за 12-бальною шкалою відповідно до критеріїв оцінювання навчальних досягнень студентів, що здобувають повну загальну освіту у вищих навчальних закладах I - II рівнів акредитації.

2.6. В атестат про повну загальну середню освіту, що буде видаватися студентам, які закінчили програму повної загальної середньої освіти до 2001 року, оцінки виставляються за 12-бальною шкалою шляхом їх перерахування з 4-бальної системи оцінювання за таким принципом:

2.7. Студенти мають право на повторну атестацію для підвищення оцінки за умови отримання 1, 2, 3, 4 балів. Повторна атестація може проводитися в будь-який час, але не раніше, ніж через 10 днів після закінчення атестації і не пізніше початку нового навчального року (семестру). Конкретні строки повторної атестації встановлюють вищі навчальні заклади.

2.8. Матеріали й завдання для повторної атестації розробляє відповідна предметна (циклова) комісія й затверджує керівник навчального закладу.

2.9. Студент, який і при повторній атестації одержав 1, 2, 3, 4 бали, відраховується з вищого навчального закладу.

3.1. Для проведення атестації не пізніш як за два тижні до її початку в навчальних закладах створюється комісія, яка затверджується керівником навчального закладу у складі: голови (керівник навчального закладу або його заступник з навчальної, навчально-методичної роботи), голови предметної (циклової) комісії та викладача, який читає предмет.

3.2. На голів комісій покладається відповідальність за об'єктивність проведення атестації та дотримання порядку її проведення.

3.3. Головою комісії не може бути керівник навчального закладу, його заступник, який викладає у даній групі предмет, з якого проводиться атестація.

3.4. Під час проведення атестації можуть бути присутніми лише керівник навчального закладу (його заступник з навчальної, навчально-методичної роботи) або особа, уповноважена органом управління освітою.

3.5. Втручання у проведення атестації та визначення її результатів з боку осіб, які не є членами комісії, не допускається. Зауваження та пропозиції щодо процедури проведення атестації можуть подаватися у письмовій формі до апеляційної комісії не пізніш як наступного робочого дня після проведення атестації.

3.6. Результати атестації заносяться до протоколу встановленого зразка.

3.7. Звіти комісій про результати атестації та матеріали атестації зберігаються відповідно до вимог Інструкції з ведення ділової документації, затвердженої наказом від 23.06.2000 року N 240 Міністерства освіти і науки України.

4.1. Для забезпечення об'єктивного проведення атестації керівником навчального закладу створюються апеляційні комісії з кожного предмета.

4.2. Чисельність і склад апеляційних комісій затверджує керівник навчального закладу.

4.3. Результати атестації можуть бути оскаржені до апеляційної комісії студентами, їхніми батьками або особами, які їх замінюють, протягом 10 днів після її проведення.

5.1. Контроль за дотриманням вимог до організації та проведення атестації покладається на керівників вищих навчальних закладів.

5.2. Результати проведення атестації щорічно до 15 липня узагальнюються та аналізуються відповідними органами управління освітою.

5.3. Узагальнена інформація подається відповідними органами управління освітою Міністерству освіти і науки України до 1 серпня.

I рівень - початковий. Відповідь студента при відтворенні навчального матеріалу елементарна, фрагментарна, зумовлюється початковими уявленнями про предмет вивчення.

II рівень - середній. Студент відтворює основний навчальний матеріал, здатний виконувати завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності.

III рівень - достатній. Студент знає істотні ознаки понять, явиш, закономірностей, зв'язків між ними, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь повна, правильна, логічна, обгрунтована, хоча їй і бракує власних суджень. Студент здатний самостійно здійснювати основні види навчальної діяльності.

IV рівень - високий. Знання студента є глибокими, міцними, узагальненими, системними; учень вміє застосовувати знання творчо, його навчальна діяльність має дослідницький характер, позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні життєві ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію.

Математична підготовка студентів вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації передбачає загальнокультурний розвиток, забезпечення потреб у математиці їх спеціальної підготовки та майбутньої професійної діяльності.

Потреби у математиці навчальної та професійної діяльності істотно відрізняються для різних спеціальностей. Разом з цим можна виділити групи спеціальностей, для яких ці потреби приблизно однакові, їх об'єднує: сукупність математичних моделей, що використовуються у спеціальних предметах; характер математичної діяльності, специфічної для спеціальної підготовки та професійної діяльності.

Засвоєння навчального матеріалу і навчальна діяльність студентів розподіляються на чотири рівні:

I - початковий, коли студент у результаті вивчення навчального матеріалу може назвати математичний об'єкт (вираз, формули, геометричну фігуру, символ), але тільки в тому випадку, коли цей об'єкт (його зображення, опис, характеристика) запропонований йому безпосередньо.

На цьому рівні учень може: впізнати і ствердно відповісти на запитання, чи є пред'явлений йому об'єкт тим, про який йдеться; розпізнати з-поміж інших, математичних об'єктів (їх зображень, характеристик) той, про який йдеться у запитанні або завданні; співвіднести показані (або описані) математичні об'єкти за їхніми характеристиками або властивостями.

II - середній рівень, коли студент може відтворити (повторити) інформацію, операції, дії, засвоєні ним в тому вигляді і в тій послідовності, як вони були подані у процесі навчання; коли учень у процесі відповіді допускає окремі видозміни навчальної інформації, наводить власні приклади, має навички розв'язання задач без повного обгрунтування.

III - достатній рівень, коли студент вміє виконувати математичні операції, загальна методика і послідовність (алгоритм) яких йому знайомі, але зміст та умови виконання змінені, має навички правильно та у відведений час виконувати завдання підвищеного рівня складності з необхідними поясненнями, усвідомлюючи професійне спрямування навчального матеріалу.

IV - рівень творчості, коли студент здатний самостійно орієнтуватися в нових для нього ситуаціях, складати план дій і виконувати його, пропонувати нові, невідомі йому раніше розв'язки, тобто його навчальна діяльність має дослідницький характер, студент засвоює поглиблений варіант програми з новими змістовими лініями з вищої математики, що забезпечують наступність у навчанні у закладах відповідного профілю.

Оцінювання якості математичної підготовки учнів здійснюється в двох аспектах: рівень володіння теоретичними знаннями, який можна виявити у процесі усного опитування, та якість практичних умінь і навичок, тобто здатність до застосування вивченого матеріалу під час письмового розв'язання задач і виконання вправ загальноосвітнього та професійного спрямування.

Вивчення фізики у вищих навчальних закладах I - II рівнів акредитації повинно дати не тільки певну суму знань, а й підготувати студентів для освоєння обраної професії та допомогти формувати світогляд.

Складовими навчальних досягнень студентів з фізики є вміння відтворювати отриману інформацію, знаходити нову, оцінювати її та застосовувати в стандартних і нестандартних ситуаціях.

Характерною особливістю фізики є те, що основні закони фізики (закони збереження, закони постійного та змінного струму), відомості про властивості речовин в різних агрегатних станах, основні положення мкт, багато відомостей з фізики напівпровідників, оптики, ядерної фізики і інших розділів використовують інші науки, і особливо техніка, тобто знання, одержані при вивченні фізики, часто пов'язані з майбутнім фахом студента.

Тому потрібно оцінювати:

1) рівень володіння теоретичними знаннями;

2) рівень вмінь використовувати теоретичні знання під час розв'язування задач;

3) рівень володіння практичними уміннями та навичками, які виявляються під час виконання лабораторних та практичних робіт;

4) оцінювання творчих робіт студентів (рефератів, експериментальних робіт, виготовлення приладів, особливо пов'язаних з майбутньою професією).

I. Оцінювання рівня теоретичних знань

Відповідь з теорії може складатися:

1) з викладу теоретичного матеріалу;

2) формулювання правил, законів, закономірностей;

3) із завдань на вибір правильної відповіді.

При оцінюванні відповідей з теорії враховуються:

1) обсяг відтвореної інформації та її співвідношення до обсягу повної інформації з даного питання;

2) обсяг додаткової інформації, здобутої студентом, та доцільність її використання;

3) частота допомоги викладача;

4) кількість похибок (помилок, недоліків, неточностей) у відповіді;

5) логічний зв'язок відтвореної інформації.

II. Оцінювання рівня вмінь використовувати знання при розв'язанні задач

У процесі оцінювання задача або вправа розбивається на окремі логічні кроки та операції, кожному з яких залежно від їх складності та значущості дається певна кількість балів або їх частина.

При оцінюванні вмінь при розв'язанні задач за 12-бальною шкалою треба користуватися такими критеріями та характеристиками рівнів.

Початковий рівень передбачає вміння розв'язувати задачі і виконувати вправи на 1 - 3 кроки репродуктивного характеру, тобто за готовою формулою знайти невідому величину, використавши найпростіші математичні операції. Повне виконання такого завдання оцінюється 3 балами.

Середній рівень передбачає розв'язання задач і вправ на 4 - 6 логічних кроків репродуктивного характеру, розв'язання яких потребує практичного застосування набутих знань з обгрунтуванням процесу міркувань з допомогою викладача або додаткової інформації. Повне виконання такого завдання оцінюється 6 балами.

Достатній рівень передбачає розв'язання задач на 4 - 6 логічних кроків з обгрунтуванням без допомоги викладача. Повне виконання кожного завдання оцінюється 9 балами.

Високий рівень передбачає розв'язання стандартних задач оригінальним способом або самостійне розв'язання нестандартних задач на 4 і більше логічних кроків, зокрема тих, що пропонуються на фізичних олімпіадах різного рівня. Розв'язання таких задач оцінюється 12 балами.

III. Оцінювання рівня володіння практичними вміннями та навичками

Оцінювання рівня володіння студентами практичними уміннями та навичками здійснюється під час виконання лабораторних і експериментальних робіт на уроках та при виконанні практичних (в тому числі і домашніх) завдань.

Частину фронтальних лабораторних (експериментальних) робіт викладач може використовувати для створення проблемних ситуацій, мотивації діяльності студентів під час вивчення нового матеріалу або їх тренування. Такі роботи, як правило, не оцінюються. Частина лабораторних робіт може виконуватись після вивчення відповідного теоретичного матеріалу на етапі узагальнення знань і вмінь. У таких випадках робота обов'язково оцінюється. Під час перевірки й оцінки лабораторних і практичних робіт необхідно звертати увагу на такі показники: точність використання наукових термінів; повнота і правильність відповіді; логічність побудови відповіді; повнота і глибина висновку до роботи; самостійність і охайність виконання роботи; раціональне використання обладнання; застосування додаткових джерел інформації; рівень володіння прийомами навчальної роботи.

Для оцінювання різних рівнів пізнавальної діяльності викладач може поставити додаткові вимоги до виконання робіт.

IV. Оцінювання рівня творчих завдань

До творчих завдань з фізики належать: реферати, експериментальні роботи, розробка конструкцій механізмів і схем повного спрямування, створення комп'ютерних програм з моделюванням фізичних процесів, успішна участь в олімпіадах, виставках творчих робіт та ін.

Ця діяльність студента має враховуватись і оцінюватись при виставленні семестрових оцінок.

Початковими творчими роботами є оглядовий реферат або перемога в олімпіаді на рівні навчального закладу. В цих випадках перемога не може перевищувати 9 балів. Інші творчі роботи, доведені до логічного завершення, можуть оцінюватись 10, 11, 12 балами. Складність кожної творчої роботи оцінює викладач.

Складовими навчальних досягнень студентів з курсу ОТ є вміння володіти новими інформаційними технологіями, здобувати, аналізувати й застосовувати інформацію відповідно до програмних вимог. Залежно від ступеня компетентності студента розрізняються такі чотири рівні навчальних досягнень:

I - початковий рівень, коли студент в результаті вивчення навчального матеріалу має фрагментарні теоретичні знання та елементарні вміння опрацьовувати інформацію з даної теми, а це означає, що він володіє знаннями-знайомствами.

На цьому рівні студент може:

1) впізнати і ствердно відповісти на запитання, чи є пред'явлений йому об'єкт тим, про який ідеться;

2) розпізнати з-поміж інших, інформаційних об'єктів (їх зображень, характеристик) той, про який ідеться у запитанні або завданні;

3) співвіднести показані (або описані) об'єкти (характеристики), тобто встановити зв'язки між названими об'єктами та їх властивостями.

II - середній рівень, коли студент може відтворити (повторити) інформацію, операції, дії, засвоєні ним у процесі навчання, що свідчить: він володіє знаннями-копіями.

На цьому рівні розрізняють:

1) буквальне (дослівне) відтворення, коли студент відтворює інформацію, операцію, дію в тому вигляді і в тій послідовності, як вони були представлені в процесі навчання, ілюструючи відповідь прикладами вчителя або з підручника;

2) реконструктивне відтворення характеризується тим, що студент у процесі відповіді допускає окремі видозміни навчальної інформації, наводить власні приклади.

III - достатній рівень, коли студент після детального вивчення навчального матеріалу вміє виконувати основні операції, загальна методика і послідовність яких йому знайомі, але зміст та умови виконання змінені або виконання цих дій доведено до автоматизму.

Вміння - такий вид діяльності, коли студент кожну операцію виконує після тривалого продумування, тобто неавтоматизовано.

Навички - дії, що виконуються автоматично, коли продумування кожної операції суттєво "згорнуте" в часі.

IV - високий рівень, коли студент здатний самостійно орієнтуватися в нових для нього завданнях, ситуаціях скласти програму дій і виконати її для досягнення мети, пропонувати нові, невідомі йому раніше розв'язки, тобто його навчальна діяльність має дослідницький характер.

Засвоєння навчального матеріалу і формування навчальної діяльності студентів підпорядковане принципу ієрархії рівнів, коли студент не може вийти на новий, не оволодівши навчальними елементами (діями) на попередньому рівні.

Особливістю курсу "Основи інформатики та обчислювальної техніки" є його спрямованість на підготовку учнів до наступного використання знань в практичній діяльності, вироблення в них операційних вмінь та навичок. Це вносить особливість в перевірку та оцінювання знань студентів з ОІОТ, які повинні здійснюватися в трьох аспектах: рівень володіння теоретичними знаннями, який можна виявити в процесі усного опитування, якість практичних умінь і навичок, тобто здатність застосувати вивчений матеріал на практиці при роботі на комп'ютері, та якість практичних умінь і навичок під час розв'язування задач і вправ, що можна виявити шляхом проведення письмових робіт.

Тому критерії оцінювання мають бути сформульовані окремо для оцінки усних відповідей, для перевірки письмових робіт та для перевірки практичних навичок роботи з комп'ютером. Практичні навички стосуються кожного окремого розділу: операційна система, основи роботи з дисками, прикладне програмне забезпечення загального призначення, глобальна мережа Інтернет, основи алгоритмізації та програмування.

1. Оцінювання усних відповідей

Усна відповідь може складатися:

1) із викладу теоретичного матеріалу;

2) формулювання окремих правил та властивостей, принципу будови та дії обчислювальної техніки;

3) побудови алгоритму для розв'язування задач і вправ.

При оцінюванні усних відповідей треба враховувати вміння студентів використовувати допомогу вчителя для виправлення помилок та поглиблення знань. Результат оцінки залежить також від наявності похибок, допущених при усній відповіді. Серед похибок можна виділити помилки, недоліки, дрібні похибки. Похибка вважається помилкою, якщо вона свідчить про те, що студент не оволодів основними знаннями і вміннями та їх застосуванням. До недоліків належать похибки, що свідчать про недостатньо міцне засвоєння основних знань та вмінь або брак знань, які відповідно до програми не вважаються основними. Недоліком також вважається похибка, яка могла б розцінюватися як помилка, але яка допущена в одних випадках і не допущена в інших, аналогічних випадках. До недоліків належать похибки, допущені з неуважності, неохайний запис та неохайне оформлення роботи. До дрібних похибок належать похибки в усних відповідях та письмових роботах, які не спотворюють змісту відповіді або розв'язку, випадкові описки і т. п. У кожному окремому випадку питання про віднесення похибок до помилок, недоліків чи дрібних похибок вирішує вчитель відповідно до програмних вимог до засвоєння навчального матеріалу на даному етапі навчання. Якщо одна й та сама помилка (недолік) трапляється кілька разів, то це розглядають як одну помилку (один недолік). Закреслення та виправлення в письмових роботах свідчать про пошук правильного рішення, що вважати помилкою не варто.

Завдання для усного опитування або письмової роботи вважається виконаним бездоганно, якщо зміст відповіді точно відповідає запитанню, вказує на наявність у студента необхідних теоретичних знань та практичних навичок, кінцеву відповідь дано при правильному ході розв'язування, письмова відповідь акуратно оформлена. Завдання вважається невиконаним, якщо студент не розпочинав його виконувати або допустив в ньому похибку, яка вважається відповідно до мети роботи помилкою.