Міністерство освіти і науки України надсилає для використання методичні рекомендації щодо застосування елементів двомовного навчання при вивченні окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин.

Відповідно до галузевої Програми поліпшення вивчення української мови у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин на 2008-2011 роки (наказ МОН України від 26.05.2008 р. N 461), починаючи з 2008-2009 навчального року, у названих навчальних закладах здійснюється поступовий перехід на двомовне вивчення або застосування двомовного навчання при вивченні окремих предметів.

Двомовне навчання - це навчання, у процесі якого передбачається одночасне використання двох мов (державної і рідної).

Українська мова у цьому випадку вивчається не лише як окремий предмет, а й використовується як засіб вивчення інших предметів. За таких умов розширюється сфера її використання і забезпечується більш успішне формування в учнів мовленнєвих умінь. При цьому рівень засвоєння змісту предмета, за умови належної організації навчання, не знижується.

Під час проведення уроків із застосуванням двомовного навчання рекомендуємо використовувати такі форми роботи:

1. Розмежування двох мов у навчанні.

Під час застосування двомовного навчання важливо звертати увагу на те, щоб учні не змішували дві мови. Бажано без спеціально визначеної мети не переходити з однієї мови на іншу і вчителю фіксувати ці моменти у ході уроку. Наприклад: "А тепер я скажу це українською мовою". "Будьте уважні, переходимо на російську мову", "Подумайте, як це правильно сказати угорською мовою. А як українською?" "Я скажу це речення польською мовою, а одне слово в ньому - українською. Знайдіть його" та ін. Необхідно пропонувати учням використовувати так звані мовні штампи: я вважаю, необхідно зазначити, слід довести, варто зауважити, на мій погляд, як на мене тощо. Крім того, слід пояснювати учням про важливість уміння контролювати свою мовленнєву поведінку, розрізняти дві мови, якими вони користуються, не плутати їх.

Увага, яку виявлятиме вчитель до розмежування мов, сприятиме формуванню культури користування обома мовами.

2. Попереднє опрацювання окремих мовних одиниць.

Під час опрацювання тексту або його фрагмента варто проводити роботу над окремими словами, словосполученнями, реченнями українською мовою, а вже на цій основі слід пропонувати учням роботу з фрагментом тексту чи цілим текстом (послухати, прочитати, побудувати).

Першорядного значення при цьому слід надавати засвоєнню учнями термінів українською мовою. Корисними в цьому випадку будуть двомовні словники термінів з того чи іншого предмета. Однак, термін може бути незрозумілим і не використаним учнями у висловлюванні, якщо він не буде опрацьований у типових словосполученнях, у яких він звичайно використовується. Отже, одні лише двомовні словники, хоч якими б необхідними вони не були, не можуть забезпечити двомовне навчання матеріалом для роботи зі збагачення українського мовлення учнів.

Тому обов'язковому засвоєнню мають підлягати не лише терміни, а й слова термінологічного і загального значення, що використовуються в різноманітних синтаксичних конструкціях. Наприклад, такий термін, як "число", учням необхідно вміти використати у словосполученнях зі словами: ціле, дробове, ірраціональне; невідоме, дане, шукане, потрібне, попереднє, будь-яке та ін.

Для характеристики термінів звичайно використовуються складнопідрядні речення, дієприкметникові звороти, наприклад, "діагональ, що виходить з вершини ...", "діагональ, що сполучає вершину ... з вершиною ...", "сили, що виникають при ...", "сили, прикладені до тіл" тощо.

Не менш важливим є засвоєння слів, які називають дії, що спрямовані на той чи інший об'єкт. Так, приклад, рівняння, задачу треба розв'язати (обчислити, скласти, доповнити, змінити, порівняти, використати тощо).

Терміни другою мовою слід опрацьовувати у мінімальному контексті й записувати під час пояснення матеріалу не окремі слова (терміни), а й сполучення слів, типові для їх використання. Ці фрагменти допоможуть учням краще розуміти (на слух і під час читання) зміст речення, висловлювання українською мовою, які насичені науковими термінами. Таку роботу можна здійснювати по-різному. Наприклад, первинне ознайомлення і закріплення матеріалу здійснюються першою (рідною) мовою, а в ході подальшого його вивчення вводиться лексика українською мовою, застосовуються завдання на розуміння (і відтворення) коротких висловлювань, визначення понять, формулювання завдань українською мовою. Поступово необхідно пропонувати завдання з більшими за обсягом текстами.

Або, використовуючи терміни, окремі слова, словосполучення рідною мовою, можна відразу називати їх українською мовою та записувати на дошці. Наприкінці уроку записане необхідно опрацьовувати: вимовляти слідом за учителем, читати, будувати з окремими словами словосполучення й речення. Така робота сприятиме збагаченню українського словника учнів й слугуватиме повторенню, закріпленню, узагальненню матеріалу з теми.

3. Залучення учнів до всіх видів мовленнєвої діяльності українською мовою на предметних уроках

Учителям важливо звертати увагу на рецептивні види мовленнєвої діяльності - слухання-розуміння (аудіювання) й читання. На уроках з предметів природничо-математичного циклу українською мовою слід обговорювати спільно з учнями шляхи розв'язання задачі або прикладу; наприкінці уроку можна робити короткий висновок спочатку мовою навчання, а потім - українською мовою. Слід частіше читати вголос тексти завдань, пропоновані для індивідуальної роботи, фрагменти матеріалу за темою уроку (з україномовного підручника, з екрану комп'ютера, з картки для індивідуальної роботи тощо). Бажано використовувати тексти, зміст яких містить докладний опис процесу праці; тематичні запитання, на які учні відповідають рідною чи українською мовами.

Для перевірки розуміння прослуханого (прочитаного) матеріалу можна використовувати такі завдання: назвати відповідну ілюстрацію, дати короткі відповіді (з опорою на відповідний лексичний матеріал, запропонований учителем); прочитати записані на дошці (екрані, картці) 2-4 речення за змістом прослуханого (прочитаного) тексту; розділити групу слів з теми на 2-3 підгрупи; скласти список ключових слів і словосполучень за прослуханим (прочитаним) матеріалом; визначити у прослуханому (прочитаному) тексті кількість мікротем, сказати, про що вони, спираючись на ключові слова з теми, які можуть бути записані на дошці у ході опрацювання матеріалу.

Не менш важливою є робота з розвитку продуктивних видів мовленнєвої діяльності - говоріння й письма. Необхідно посилювати увагу на розвиток уміння учнів будувати діалоги та монологічні висловлювання за навчальним матеріалом і відповідними мовленнєвими ситуаціями.